№ провадження 11-сс/4809/2/26 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Справа № 405/4918/25 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
Категорія - ст. 309 КПК України
20.01.2026 року м. Кропивницький
Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді у складі колегії суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
при участі:
підозрюваного ОСОБА_6 ,
адвокатки ОСОБА_7 ,
переглянула у відкритому судовому засіданні, за апеляційною скаргою адвокатки ОСОБА_7 , яка здійснює захист підозрюваного ОСОБА_6 , ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 19.11.2025, якою стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, громадянина України, українця, одруженого, із двома дітьми на утриманні, перебував на посаді командира 1 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання строком на 54 дні, з 10 години 10 хвилин 19.11.2025 року до 10 години 10 хвилин 11.01.2026 року, із визначенням застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 454 200 гривень.
Слідчим управління ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025121010000463 від 21.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
Підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення 11.11.2025 вручено ОСОБА_6 .
Органом досудового розслідування наразі встановлено такі обставини вчинення кримінального правопорушення.
ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 виконав роль пособника у заволодінні грошовими коштами державного бюджету, що виділялись на виплату грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 , діючи за попередньою змовою із невстановленими досудовим розслідуванням військовими посадовими особами військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.08.2024 №226 ОСОБА_6 з 13 серпня 2024 року приступив до виконання службових обов'язків командира І зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 ВОС-0420003 (підстава: Витяг з наказу Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) від 09.08.2024 №328).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався і діє до теперішнього часу.
Таким чином, з моменту видання Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України» на території України почав діяти режим воєнного стану (особливий період), який триває і до теперішнього часу.
Досудовим розслідуванням встановлено що відповідно до бойового розпорядження № 4923/24/100 дск від 11.04.2024 року 644 озкб у складі 285 військовослужбовців, серед яких під номером 282 (водій-санітар) ОСОБА_8 приступили до виконання даного бойового розпорядження та зосередили основні зусилля на протиповітряне прикриття об'єктів критичної інфраструктури у населеному пункті: м. Долинська Кіровоградської області, Довга Пристань, Миколаївської області, Шостаківка Кіровоградської області, Кременчуцька ГЕС, м. Світловодськ Кіровоградської області та Кіровоградська ТЕЦ м. Кропивницький.
В подальшому 10.05.2024 року видано бойове розпорядження за № 4923/24/162 дск відповідно до якого, 3 зенітний кулеметний взвод 1 зенітної кулеметної роти 644 озкб вибув з постійної дислокації м. Олександрія, Кіровоградської області у позиційний район протиповітряного прикриття об'єкту критичної інфраструктури ТЕЦ «Кіровоградська» населений пункт м. Кропивницький, Кіровоградської області.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 233 від 20.08.2024 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 переведено на посаду радіотелефоніста 3 зенітного кулеметного взводу 1 зенітної кулеметної роти військової частини з посади водія-санітара.
Перебуваючи на посаді радіотелефоніста 3 зенітного кулеметного взводу 1 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , включають до бойового розпорядження № 4923/24/500 дск від 16.09.2024 року з метою доцільного використання особового складу для виконання поставлених завдань за призначенням. Відповідно до п. 3 вказаного бойового розпорядження «Бойове завдання підрозділу та способи їх виконання (де зосередити основні зусилля, позиційний район (позиція) порядок переміщення та маневру в ході бою», залишаються «Без змін». Враховуючи, що бойове розпорядження № 4923/24/500 дск від 16.09.2024 прийшло на зміну бойового розпорядження за № 4923/24/162 дск від 10.05.2024 місце виконання бойового завдання залишається: населений пункт м. Кропивницький Кіровоградської області.
Так, ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді радіотелефоніста 3-ого зенітного кулеметного взводу 1-ої зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 , мав виконувати бойове завдання у населеному пункті - м. Кропивницький Кіровоградської області з 16.09.2024 по 31.01.2025.
Встановлено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не перебував в зоні виконання бойового розпорядження (м. Кропивницький Кіровоградської області з 16.09.2024 по 05.02.2025), а знаходився за місцем свого проживання у м. Олександрія.
Водночас, ОСОБА_8 за нібито виконання бойових завдань нараховувалась додаткова винагорода в розмірі 30 000,0 грн., всього за період з 16.09.2024 по 31.01.2025 в сумі 135 000,0 грн.
Встановлено, що командиром військової частини НОМЕР_1 видавалися накази (з адміністративно-господарської діяльності) щодо надання додаткової винагороди ОСОБА_8 на підставі рапортів командира 1-ої зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_6 , який достовірно знаючи про те, що військовослужбовець ОСОБА_8 фактично не проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , не виконує обов'язки військової служби, не виконує спеціальні (бойові) завдання, розуміючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків від них, вніс до рапортів інформацію про виплату ОСОБА_8 додаткової винагороди, а саме:
- наказ про виплату грошової винагороди за вересень 2024 року - на підставі ОСОБА_9 від 01.10.2024;
- наказ про виплату грошової винагороди за жовтень 2024 - на підставі ОСОБА_9 від 01.11.2024;
- наказ про виплату грошової винагороди за листопад 2024 - на підставі ОСОБА_9 від 02.12.2024;
- наказ про виплату грошової винагороди за грудень 2024 - на підставі ОСОБА_9 від 02.01.2025;
- наказ про виплату грошової винагороди за січень 2025 - на підставі ОСОБА_9 від 03.02.2025.
Таким чином, встановлено, що ОСОБА_8 на підставі рапортів командира 1-ої зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_6 отримав кошти державного бюджету за фіктивне проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 на свій картковий рахунок (№ НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк»), а саме: грошового забезпечення та додаткової винагороди за період нарахування з 16.09.2024 по 31.01.2025 та виплати з 16.09.2024 по 28.02.2025, в сумі 280146,93 грн., в тому числі: грошове забезпечення - 229628,63 грн., ЄСВ - 50518,30 грн.
Таким чином, ОСОБА_6 виконав роль пособника, за попередньою змовою з ОСОБА_8 та не встановленою на даний час органом досудового розслідування службовою особою військової частини НОМЕР_1 , у заволодінні бюджетними коштами.
Так, в результаті злочинних дій, внаслідок незаконного нарахування та виплати грошового забезпечення (додаткової винагороди) ОСОБА_8 за період з 16.09.2024 по 28.02.2025, ІНФОРМАЦІЯ_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) спричинено збитків на загальну суму 229628,63 грн.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у тому, що він своїми умисними, протиправними діями, обіймаючи посаду командира І зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 , діючи за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням службовими особами військової частини НОМЕР_1 , вчинив пособництво у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в період дії воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 191 КК України.
Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється в тому, що він, обіймаючи посаду командира І зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 виконуючи організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарських функцій та контрольні функції, у період часу з 16.09.2024 по 31.01.2025, більш точного часу та місця під час досудового розслідування не встановлено, діючи умисно, на виконання раніше розробленого плану з ОСОБА_8 та невстановленою досудовим розслідування військовою службовою особою, діючи з метою досягнення єдиного прямого умислу - незаконного збагачення за рахунок бюджетних коштів, що виділялись на виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану, достовірно знаючи про те, що військовослужбовець ОСОБА_8 фактично не проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , не виконує обов'язки військової служби, не виконує спеціальні (бойові) завдання, розуміючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків від них, достовірно знаючи норми Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, вніс до рапортів інформацію про виплату ОСОБА_8 додаткової винагороди та видав завідомо неправдиві офіційні документи - Рапорти про виплату військовослужбовцям першої зенітної кулеметної роти віськової частини НОМЕР_1 додаткової винагороди, незважаючи на те, що ОСОБА_8 , фактично не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , був відсутній за місцем дислокації взвод, а перебував за місцем свого фактичного місця проживання в м. Олександрія Кіровоградської області.
Так, ОСОБА_6 , займаючи посаду командира І зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно та цілеспрямовано в порушення вимог вказаного законодавства, перебуваючи за місцем несення служби у Кропивницькому районі, Кіровоградської області, вніс до рапортів інформацію про виплату ОСОБА_8 додаткової винагороди та видав шляхом підписання завідомо неправдиві офіційні документи:
- рапорт від 01.10.2024 про виплату грошової винагороди за вересень 2024 року;
- рапорт від 01.11.2024 про виплату грошової винагороди за жовтень 2024;
- рапорт від 02.12.2024 про виплату грошової винагороди за листопад 2024;
- рапорт від 02.01.2025 про виплату грошової винагороди за грудень 2024;
- рапорт від 03.02.2025 про виплату грошової винагороди за січень 2025.
Тим самим ОСОБА_6 , будучи службовою особою, діючи умисно, з метою досягнення єдиного прямого умислу - незаконного збагачення за рахунок бюджетних коштів, що виділялись на виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану, вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості і видав завідомо неправдиві офіційні документи.
У межах даного кримінального провадження старший слідчий ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_10 звернулась до слідчого судді із клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке розглянуте слідчим суддею та за наслідками такого розгляду - задоволене, постановлено застосувати стосовно ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначено заставу.
Слідчий суддя прийшов до висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 , наявність ризиків, передбачених п.п. 1)ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, враховано тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, що є тяжким, особу підозрюваного.
Із судовим рішенням не погоджується сторона захисту, адвокат підозрюваного ОСОБА_11 оскаржує ухвалу слідчого судді в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого, застосувати стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Свої вимоги умотивовує наступними доводами.
Слідчим суддею не взято до уваги те, що матеріальна шкода становить 280 146,93 грн., підозрюваний ОСОБА_6 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, має на утриманні безробітну дружину та 2-х дітей: малолітнього та неповнолітнього, підозрюваний є військовослужбовцем та розуміє відповідальність за порушення покладеного на нього зобов'язання
Вважає, що до підозрюваного ОСОБА_6 цілком можливо було б застосувати домашній арешт чи особисте зобов'язання, не порушуючи вимог КПК України.
Обрання тримання під вартою із заставою з максимальним розміром, передбаченим щодо підозрюваної чи обвинуваченої у тяжкому кримінальному правопорушенні - 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є занадто суворим запобіжним заходом, розходиться з практикою ЄСПЛ та практикою України та є непомірно великою сумою для підозрюваного
Жодний ризик, передбачений ст. 177 КПК України слідчим та прокурором не доведений. Підозрюваному ОСОБА_6 не має сенсу переховуватися від органів досудового розслідування, так як у нього є постійне місце роботи, він перебуває на посаді командира І зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 .
Зазначила, що в ході розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим, прокурором не надано та не долучено до матеріалів клопотання жодного доказу впливу підозрюваного ОСОБА_6 на свідків
Разом з тим, стороною обвинувачення до матеріалів клопотання не долучено доказів, які б прямо підтверджували причетність підозрюваного ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, зокрема не долучено підтверджуючих матеріалів отримання ОСОБА_6 коштів та обернення їх на свою користь.
У судове засідання суду апеляційної інстанції, будучи належно повідомленим про дату і час апеляційного перегляду, не з'явився прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_12 , який, однак, подав клопотання (№141/26 від 20.01.2026) про проведення розгляду за його відсутності, висловивши позицію обвинувачення на те, що оскаржувана ухвала - законна та обґрунтована.
Неявка прокурора, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку адвокатки ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційну скаргу, подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_11 , думку підозрюваного на підтримку апеляційної скарги, дослідивши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Відповідно до ч. 1, п. 4) ч. 2 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу; запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів зважає на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку. Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
Колегія суддів ураховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
Встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.191, ч. 1 ст.366 КК України, тобто у вчиненні пособництва у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в період дії воєнного стану та незаконному збагаченні за рахунок бюджетних коштів, що виділялись на виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану, внесення до офіційних документів завідомо неправдиві відомості і видавання завідомо неправдивих офіційних документів.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 (факти або інформація, які можуть переконати у тому, що підозрюваний міг вчинити правопорушення) підтверджується: повідомленням про виявлення кримінального правопорушення від 20.02.2025;висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №446/25-27 від 10.07.2025 року;витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 47 від 16.02.2024;висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №730/25-27 від 12.08.2025 року;повідомленням про підозру..
Ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, позицію ЄСПЛ, яка висвітлена в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», - суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, є кримінальним проступком, передбачене ч. 4 ст. 191 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, оскільки за його вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; злочини вчинені в період воєнного часу.
Також, відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються й наступні обставини.
Підозрюваний ОСОБА_6 є військовослужбовцем, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні безробітну дружину та двох дітей: малолітнього та неповнолітнього,.
Слід зауважити, ОСОБА_6 , хоча раніше не судимий, але вчинив злочин в період воєнного стану, займаючи посаду командира 1 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 ,за обставинами кримінального провадження підозрюється у вчиненні корупційного злочину - протиправного діяння, що полягає у незаконному використанні службовою особою свого становища для особистого збагачення, що створило в очах військовослужбовців та суспільства в цілому негативне враження безладдя, безкарності та хабарництва в лавах ЗСУ, наслідком чого є підрив авторитету Збройних сил України, та беручи до уваги суспільно-політичну ситуацію в державі.
Враховуючи зазначене вище у сукупності, можливо стверджувати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Зокрема, підозрюваний ОСОБА_6 , зважаючи на тяжкість інкримінованого злочину та усвідомлюючи міру покарання, що може йому загрожувати, об'єктивно може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою обумовлено процесуальною необхідністю та є доцільним у межах даного кримінального провадження, оскільки більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, на даній стадії провадження не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, також запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а у такому випадку не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
Отже, обраний стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, за наведених обставин, з урахуванням встановлених ризиків, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; тримання підозрюваного під вартою у конкретному випадку виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту з приводу необґрунтованості підозри та неврахування слідчим суддею вимог ст. ст. 177-178 КПК України, - спростовуються зазначеним вище.
Відтак, беручи до уваги зазначене, виходячи з положень ст. 177-178 КПК України, ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про законність постановленого слідчим суддею судового рішення, тому залишає оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвокатки ОСОБА_7 , яка здійснює захист підозрюваного ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 19.11.2025 про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 54 дні, з 10 години 10 хвилин 19.11.2025 року до 10 години 10 хвилин 11.01.2026 року, із визначенням застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 454 200 гривень, - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4