Справа № 344/11688/24
Провадження № 22-ц/4808/307/26
Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В.
Суддя-доповідач Девляшевський
29 січня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого Девляшевського В.А.,
суддів: Луганської В.М., Максюти І.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду в складі судді Мелещенко Л.В., ухвалене 05 грудня 2025 року в м. Івано-Франківську, у справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди,
У червні 2024 року ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що сторони фактично проживали однією сім'єю майже 18 років. З серпня 2004 року вони спільно винаймали житло, вели спільний побут, мали єдиний бюджет, спільно виховували сина позивачки від першого шлюбу.
07 травня 2010 року сторони зареєстрували шлюб у Відділі ДРАЦС Яремчанського міського управління юстиції Івано-Франківської області. У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачка вказувала, що сімейні відносини протягом усього періоду спільного проживання були напруженими через систематичні конфлікти та вчинення відповідачем домашнього насильства у різних формах: фізичній, психологічній, економічній, емоційній. Зокрема, у 2011 році, під час вагітності позивачки, відповідач завдав їй побої, внаслідок чого вона втратила дитину. Проте, позивачка тривалий час не припиняла спільне проживання, намагаючись зберегти сім'ю, зокрема через економічне насильство та погрози відповідача залишити її та дітей без коштів, майна й спільного бізнесу.
З вересня 2022 року відповідач одноосібно отримує доходи та не надає матеріальної допомоги дітям, у зв'язку з чим позивачка була змушена звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів. У цей же період поведінка відповідача загострилася, зокрема він вчиняв побої та погрози, у тому числі щодо дітей. Після чергового конфлікту у вересні 2022 року позивач припинила спільне проживання та почала звертатися до правоохоронних органів.
Так, постановою Івано-Франківського міського суду від 04.10.2022 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Інше провадження за цією ж статтею було закрито постановою суду від 27.04.2023 у зв'язку із закінченням строків притягнення до відповідальності, з нереабілітуючих підстав. 10.04.2023 відповідач знову вчинив побої позивачки, у зв'язку з чим було розпочато кримінальне провадження № 12023096110000039 та проведено судово-медичну експертизу, якою підтверджено тілесні ушкодження.
Зазначає, що діти неодноразово були свідками та потерпілими від домашнього насильства, у зв'язку з чим зазнали моральної шкоди.
У січні 2023 року позивачка звернулася до суду з позовами про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів, а у квітні 2023 року - з позовом про поділ майна. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16.05.2023 шлюб сторін розірвано, місце проживання дітей визначено з матір'ю.
З огляду на характер та тривалість заподіяних страждань, неодноразовість вчинення насильства та вимушені зміни у способі життя потерпілих, позивач оцінює моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн кожній особі та просила суд стягнути з відповідача зазначену суму на користь позивача та малолітніх дітей.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 грудня 2025 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по 6 000,00 грн у відшкодування завданої їм моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Вказує, що суд необґрунтовано врахував як доказ вини у спричиненні моральної шкоди постанову Івано-Франківського міського суду від 27.04.2023 про вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки дане провадження закрите на підстві п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, а наявність його вини не встановлювалась.
Крім того, вважає, що суд безпідставно врахував висновок №100 судово-медичного експерта Надвірнянського міжрайонного відділення судмедекспертизи у кримінальному провадженні. Так, вказаний висновок не підтверджує, що саме відповідач наніс тілесні ушкодження позивачці. Натомість по даній справі відсутні матеріали досудового розслідування чи судового розгляду, які б вказані обставини підтверджували.
Зазначає, що психологічні характеристики психоемоційного стану дітей та сімейних відносин, а також лист щодо відвідування дочкою шкільного психолога складені під час процесу розірвання шлюбу з позивачкою, що впливало на психологічний стан дітей. Крім того, зазначені висновки складені не судовими експертами, а спеціалістами, кваліфікація яких належними доказами не підтверджена.
Звертає увагу, що притягнення його до адміністративної відповідальності було спровоковане в тому числі діями ОСОБА_2 , яка ініціювала конфлікти при дітях. Крім того, її представник давала дітям прослуховувати аудіозаписи судових засідань по інших справах, знайомила дітей з рішеннями та ухвалами по цих справах, чим провокувала погіршення психологічного стану дітей. Останні роки діти проживали з позивачкою, яка максимально налаштовувала їх проти батька, проте він ніколи не вчиняв насильства щодо дітей.
Крім того, із психологічної характеристики психоемоційного стану ОСОБА_2 вбачається, що її психоемоційний стан стабільний і врівноважений, ознак ОКР, психічних відхилень чи розладів не виявлено. Вказаним, на думку скаржника, спростовується, що їй завдані душевні страждання, заподіяна шкода психічному чи фізичному здоров'ю.
Тому вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не дотримано принципу розумності та справедливості при визначенні розміру моральної шкоди, тому воно підлягає зміні. Відтак, просив рішення суду в частині стягнення з нього на користь неповнолітніх дітей моральної шкоди змінити, зменшивши її з 6 000,00 грн до 1 200,00 грн на кожну дитину. У задоволенні іншої частини позовних вимог просив відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 покликається на законність та обґрунтованість рішення суду. Натомість, доводи апеляційної скарги вважає такими, що не містять підстав для його скасування.
Зазначає, що закриття адміністративних проваджень за строками давності є нереабілітуючими підставами та не спростовує факт вчинення неправомірних дій кривдника. Тому постанови від 04.10.2022 у справі № 344/11616/22, від 27.04.2023 у справі № 344/807/23, що набрали законної сили, є обов'язковими для суду в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, при розгляді даної цивільної справи. З даних постанов суду вбачається, що відповідач ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство психологічного та фізичного характеру.
Зазначає, що суду було надано ряд належних, допустимих, достовірних доказів стосовно моральної шкоди позивачки та дітей, завданої внаслідок вчинення відповідачем домашнього насильства відповідача, в тому числі постанови судів, висновки судових експертів, психологічні характеристики психоемоційного стану дітей та сімейних відносин від 14.03.2023р., наданих за результатами дослідження дитячо-батьківських відносин та особистісних психоемоційних характеристик ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , характеристики з місця навчання дітей та висновок Комісії з питань захисту прав дитини Івано-Франківської міської ради, акт обстеження умов проживання від 29.04.2025 та протокол бесіди з дитиною від 29.04.2025, психологічна характеристика психоемоційного стану ОСОБА_4 від 11.06.2025.
Враховуючи наведене, вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що в спірних правовідносинах позивачем доведено наявність протиправної поведінки заподіювача шкоди ОСОБА_1 що полягає у завданні психологічного та фізичного насильства. При визначенні розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції врахував принципи розумності, виваженості та справедливості, характер та обсяг душевних страждань у зв'язку з чим позов задоволено частково у сумі, яка становить по 6000,00 грн, замість 30 000 грн, на відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_2 , неповнолітньому сину ОСОБА_3 та неповнолітній доньці ОСОБА_4 .
Враховуючи категорію справи та ціну позову, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позовну заяву, суд прийшов до висновку, що в спірних правовідносинах позивачкою доведено наявність протиправної поведінки заподіювача шкоди ОСОБА_1 що полягає у завданні психологічного та фізичного насильства. Суд вважав, що психологічне напруження, розчарування та незручності, нервова напруга та переживання щодо поновлення порушених прав, втрата нормальних життєвих і сімейних зв'язків, що виникли внаслідок протиправної поведінки відповідача ОСОБА_1 , вимагали від позивачки ОСОБА_2 додаткових зусиль для організації свого життя та життя малолітніх дітей, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я. Також суд врахував, що малолітні діти, які неодноразово були свідками від домашнього насильства свого батька, почали гостро потребувати допомоги психотерапевтів, на що звернули увагу вчителі, шкільні психологи, психотерапевти. Вказані обставини, на думку суду, свідчили про те, що внаслідок протиправних дій відповідача позивачу та їхнім дітям завдано моральної шкоди. При визначенні розміру заподіяної позивачці моральної шкоди, суд враховуючи характер та обсяг душевних страждань, важкість вимушених змін в житті позивача та її дітей, характер додаткових зусиль для організації позивачем свого життя та життя дітей, вважав, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення по 6 000,00 грн моральної шкоди на користь позивачки ОСОБА_2 , неповнолітнього сина ОСОБА_3 та неповнолітньої доньки ОСОБА_4 .
Колегія суддів погоджується з цим висновком місцевого суду.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 07 травня 2010 року перебували у шлюбі, зареєстрованому у відділі реєстрації актів цивільного стану Яремчанського міського управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис №25 від 07.05.2010.
У шлюбі у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 травня 2023 року шлюб між ними розірвано. Неповнолітніх дітей залишено на проживання з матір'ю.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 06 жовтня 2023 року, яке залишено без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі по 5000 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку (а.с. 47-63 т.1).
27 вересня 2022 року Івано-Франківським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області була надана відповідь ОСОБА_2 на її звернення щодо конфлікту з чоловіком ОСОБА_1 , що мало місце 02.09.2022, та повідомлено, що було складено адміністративний протокол щодо ОСОБА_1 за ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.18).
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.10.2022 (справа № 344/11616/22, провадження №3/344/5465/22) встановлено, що 02.09.2022 близько 21 години 30 хвилин ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру щодо дружини ОСОБА_2 , що виражалось в ображанні її нецензурною лайкою, шарпанні її за одяг та руки, та під час даного конфлікту були присутні їх спільні малолітні діти: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Цією постановою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с.16-17 т.1).
У постанові Івано-Франківського міського суду від 27.04.2023 (справа № 344/807/23, провадження № 3/344/1101/23) судом встановлено, що ОСОБА_1 05.01.2023 близько 21 години 30 хвилин, знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: ображав нецензурною лексикою, погрожував фізичною розправою, вдарив рукою в область обличчя в присутності дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , тим самим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у вказаній справі закрито на підставі пункту 7 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 15 т.1).
Як вбачається з копії постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року по справі № 344/15901/23, постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2023 року скасовано, визнано ОСОБА_2 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 96-97).
05 січня 2023 року відносно ОСОБА_1 складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника (а.с. 192, 197).
02 травня 2023 року відносно ОСОБА_2 складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника (а.с. 196).
Також в межах кримінального провадження №12023096110000039 від 11 квітня 2023 року було проведено судову медичну експертизу, якою встановлено наявність тілесних ушкоджень, нанесених ОСОБА_2 .
З висновку експерта № 100 від 12 квітня 2023 року вбачається, що характер та локалізація тілесних ушкоджень не виключають можливості їх утворення від ударів руками чи ногами в кількості не менше восьми фізичних контактних дій та у своїй сукупності не могли утворитися внаслідок одномоментного вільного падіння з положення стоячи на площину.
За результатами дослідження дитячо-батьківських відносин та особистісних психоемоційних характеристик ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були складені психологічні характеристики психоемоційного стану дітей та сімейних відносин від 14.03.2023.
Стосовно обох дітей спеціалістами встановлено наявність яскраво вираженої емоційної прихильності до особистості матері, міцний емоційний зв'язок, бажання проживати саме з матір'ю, яку діти асоціюють з позитивними категоріями на відміну від батька. Так, за результатами дослідження стосовно сина ОСОБА_5 встановлено: хлопчик асоціює батька з поняттями «скучно», «злий», «безжалісний», а мати з поняттями «підтримка», «допомога», «доброта»; хлопець зазначає, що особисто бачив, як батько бив матір по ногах, животі, по очах та руці. Хлопчик також зазначив, що батько і йому робив боляче, а саме брав за горло та бив у живіт, а також додав, що чув в свою адресу грубі висловлювання погрозливого характеру, що свідчить про фізичне і морально-психологічне насилля. Психолог відмічає, що батько є для нього авторитетом, але виключно під дією авторитарного виховання; ОСОБА_5 розуміє недоречність та грубість агресивних проявів батька до нього та інших членів родини, але схильний до його виправдання, що свідчить про «синдром жертви» в ситуації сімейного насилля. У дослідженні зазначено, що хлопчик висловлює свідоме бажання жити з матір'ю. Спеціалістами рекомендовано робота психолога з дитиною з метою відновлення відчуття захищеності та стабілізації психоемоційного стану.
Стосовно доньки ОСОБА_6 , у дослідженні зазначено, що батька дитина сприймає негативно, виражаючи страх, потребу у захисті, злість. Дівчинка розповідає, що бачила та чула, як батько ображає матір, погрожує та б'є; вказала, що особисто бачила, як батько бив матір в очі, по руках та ногах. Психоемоційний стан дівчини пригнічений та наближений до критичного, що проявляється в складнощах планування найближчого майбутнього, витісненні спогадів та емоцій, які є важкими для дитини, а також в наявності ознак депресивного стану; внутрішня не вивільнена агресія може проявлятися через самоушкодження (дитина здирала собі шкіру, на що звернули увагу класний керівник та шкільний психолог). В дослідженні зазначено, у дівчинки виявлено схильність до агресивності в формі негативізму злості та образливості до особистості батька за його поведінку в сім'ї; дівчинка боїться батька та підсвідомо бажає витіснити його із сімейної системи. Спеціалістами встановлено, що додаткові важкі стреси можуть порушити психіку дитини, що вплине на її розвиток; рекомендовано зниження впливу стресоутворюючих факторів, консультації батьків у психолога, робота дитини з психологом, підтримка дитини в кризових ситуаціях.
У листі Ліцею ім. В. Чорновола Івано-Франківської міської ради від 28.02.2023 про інформацію щодо відвідування ученицею 2-В класу ОСОБА_4 шкільного психолога зазначено про те, що у вересні 2022 року було проведено індивідуальну психодіагностику Кут Анни, причина звернення - страхи в дитини; за результатами діагностик спостерігалась тривожність, страхи та нічні кошмари, які пов'язані з нанесенням шкоди батьком матері, спостерігався тісний емоційний зв'язок з матір'ю та бажання її захистити.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з положеннями ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (стаття 1167 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 01 березня 2021 року в справі № 466/8242/18 (провадження № 61-943св20) зазначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Отже, предметом доказування у справі про відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Зважаючи на наведене, при вирішенні спору про стягнення шкоди суду слід встановити: наявність заподіяної позивачу (позивачам) шкоди; протиправність діяння відповідача (відповідачів); наявність причинного зв'язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача (відповідачів); а також вину заподіювача (заподіювачів) шкоди.
При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Таким чином, постанови від 04.10.2022 року (справа № 344/11616/22, провадження № 3/344/5465/22) та від 27.04.2023 року (справа № 344/807/23, провадження № 3/344/1101/23), які набрали законної сили, є обов'язковими для суду під час розгляду цієї цивільної справи в частині встановлення факту вчинення відповідних дій (бездіяльності) та підтвердження того, що вони були вчинені саме цією особою. Із змісту зазначених постанов вбачається, що відповідач ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство психологічного та фізичного характеру.
Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів вважає обґрунтованою вимогу про відшкодування позивачці компенсації за насильство в сім'ї, оскільки діями відповідача було завдано моральну шкоду, яка полягала у спричиненні ОСОБА_2 фізичного болю та емоційних страждань, яких вона зазнала в результаті неправомірної протиправної поведінки ОСОБА_1 відносно неї.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що малолітні діти, які неодноразово ставали свідками вчинення їхнім батьком домашнього насильства, зазнали істотного негативного психологічного впливу. У зв'язку з цим у дітей виникла гостра потреба у наданні професійної психотерапевтичної допомоги, на що звертали увагу вчителі, шкільні психологи та психотерапевти.
Зазначені обставини свідчать про завдання дітям моральної шкоди, що проявилася у психологічних стражданнях, емоційній напрузі та порушенні їхнього нормального психоемоційного розвитку. За таких умов наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь малолітніх дітей моральної шкоди, оскільки саме протиправні дії відповідача перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з заподіяними їм стражданнями.
Апеляційний суд зауважує, що завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальною за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює шкоду». Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначені компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною і при її визначені враховуються характер правопорушень, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності та справедливості. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного суду від 03 серпня 2022 року в справі №607/11755/20.
В той же час, розмір і відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи характер вчинених відповідачем адміністративних правопорушень, обсяг та тяжкість моральних страждань, перенесених позивачкою та її дітьми, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів погоджується з висновком суду, що вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення по 6 000,00 грн моральної шкоди на користь позивачки ОСОБА_2 , неповнолітнього сина ОСОБА_3 та неповнолітньої доньки ОСОБА_4 .
Доводи апелянта про те, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає принципам розумності та справедливості, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції належним чином урахував характер і тривалість протиправної поведінки відповідача, тяжкість завданих моральних страждань позивачці та її дітям, наявність негативних наслідків для їхнього психоемоційного стану, а також те, що неповнолітні діти неодноразово були свідками домашнього насильства.
Присуджена сума у розмірі 6 000,00 грн кожному з потерпілих є помірною, співмірною встановленим обставинам справи та такою, що відповідає принципам розумності, виваженості й справедливості. Вказаний розмір не має карального характеру, водночас забезпечує реальну компенсацію завданих моральних страждань.
Відтак, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судом дана належна правова оцінка.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов переконання, що рішення місцевого суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими і правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин рішення суду належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 05 грудня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного її тексту.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: В.М. Луганська
І.О. Максюта
Повний текст постанови складено 29 січня 2026 року.