печерський районний суд міста києва
Справа № 757/2697/26-к
21 січня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання Заступника керівника другого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
До Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання Заступника керівника другого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивуючи означене клопотання слідчий вказує наступне.
Управлінням з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000001148 від 25.11.2025 за підозрою колишнього командира БМОП «Беркут», підпорядкованого ГУМВС у Луганській області (далі - БМОП «Беркут») ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 2 ст. 171 та ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у період часу з квітня 2014 по січень 2022 року громадянин України ОСОБА_6 вчинив дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності та обороноздатності України, яке виразилося у переході на бік ворога в період збройного конфлікту, наданні представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто вчинив державну зраду за попередньою змовою групою осіб, за наступних обставин.
У період збройного конфлікту між державою Україна та державою-агресором - рф, а саме після початку проведення на території Луганської та Донецької областей антитерористичної операції на підставі Указу Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , займаючи посаду заступника командира спеціального батальйону міліції ГУМВС України у Луганській області (далі - СБМ ГУМВС України у Луганській області) перебував у м. Луганськ, де на базі колишнього БМОП «Беркут», підпорядкованого ГУМВС України в Луганській області за адресою: вул. Ломоносова, буд. 1 м. Луганськ здійснював діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки, маючи у своєму підпорядкуванні більш ніж 100 підлеглих осіб.
В цей же час у м. Луганськ та області тривали організовані невстановленими кураторами із рф мітинги, які завершувалися захопленнями адміністративний будівель та встановленням на них прапорів держави -агресора.
Упродовж квітня-червня 2014 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи працівником правоохоронного органу України, підтримуючи збройну агресію російської федерації проти України, умисно, з метою вчинення дій на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності України, усвідомлюючи, що він вчиняє державну зраду, умисно не виконав звернення колегії МВС України до особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ Донецької та Луганської областей, згідно якого всі працівники були зобов'язані прибути до м. Сватове Луганської області до 07 липня 2014 року, в порушення вимог ст. ст. 4, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 1, 17 Закону України «Про оборону України» отримавши від невстановлених осіб, які діяли в інтересах держави - агресора пропозицію на зайняття посади в незаконно створеному на тимчасово окупованій території правоохоронному органі - погодився із нею та добровільно вступив на службу до такого правоохоронного органу на ТОТ, який увійшов до структури так званого Міністерства внутрішніх справ лнр під назвою «Підрозділ міліції особливого призначення «Беркут» Міністерства внутрішніх справ луганської народної республіки» (далі - ПМОП «Беркут» МВС ЛНР) (мовою оригіналу - «Отряд милиции особого назначения «Беркут» луганской народной республики» або «ОМОН «Беркут» МВД ЛНР»), зайнявши в ньому посаду командира батальйону із збереженим спеціальним званням «полковника міліції», таким чином перейшовши на бік ворога у період збройного конфлікту.
Після цього, ОСОБА_6 приступив до виконання своїх посадових обов'язків у незаконно створеному правоохоронному органі на ТОТ з метою надання допомоги іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України.
Зайнявши посаду заступника командира батальйону ПМОП «Беркут» МВС ЛНР ОСОБА_6 продовжив реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на вчинення дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності України та усвідомлюючи, що він вчиняє державну зраду, умисно, не пізніше липня 2014 року, перейшовши на бік ворога в період збройного конфлікту, надаючи допомогу іноземній державі в проведенні підривної діяльності проти України, сприяв призначенню підлеглих останньому працівників СБМ ГУМВС України у Луганській області, які всупереч вимогам керівництва МВС України не виїхали із ТОТ Луганської області для продовження служби в правоохоронних органах на підконтрольній Україні території, до незаконно створеного на ТОТ правоохоронного органу - ПМОП «Беркут» МВС ЛНР, забезпечивши призначення ОСОБА_6 на посаду заступника командира батальйону ПМОП «Беркут» МВС ЛНР та інших співробітників СБМ ГУМВС України у Луганській області на різні посади.
Після цього, ОСОБА_6 з метою виконання загального плану держави - агресора, спрямованого на захоплення території України, очоливши створений на ТОТ Луганської області правоохоронний орган, який забезпечувався матеріальними ресурсами держави - агресора у виді форменого одягу, спеціальних засобів та зброєю зразка рф, отримуючи винагороду у вигляді заробітної плати забезпечив організацію та функціонування у період збройного конфлікту України з рф на ТОТ Луганської області ПМОП «Беркут» МВС ЛНР, у складі якого за попередньою змовою із командиром батальйону ПМОП «Беркут» МВС ЛНР ОСОБА_7 та іншими співробітниками підрозділу у період часу з травня 2014 року по січень 2022 року виконував обов'язки по забезпеченню охорони громадського порядку на території так званої лнр, на виконання так званого Закону лнр «Про оборону» керував діями підлеглих та виконував у складі ПМОП «Беркут» МВС ЛНР бойові завдання, приймаючи особисту участь у бойових діях проти збройних та військових формувань України.
Так, ОСОБА_6 на виконання наказу невстановлених осіб, які діяли в інтересах держави - агресора, діючи всупереч присяги працівника органів внутрішніх справ України, текст якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, у порушення вимог статей 5, 17, 65, Конституції України, статей 1, 2, 5, 12-15 Закону України «Про міліцію», у лютому 2015 року, більш точний час під час досудового розслідування встановити не стало за можливе, перебуваючи в районі селища Чорнухине Попаснянського району Луганської області за попередньої змовою із командиром батальйону ПМОП « Беркут » МВС ЛНР ОСОБА_7 та іншими співробітниками підрозділу, використовуючи матеріальні ресурси, надані невстановленими особами, які діяли в інтересах держави - агресора, в тому числі вогнепальну зброю російського зразка, приймав участь у бойових діях проти військових та збройних формувань України.
Далі, ОСОБА_6 , діючи умисно, впроваджував стандарти рф на ТОТ Луганської області та функціонування незаконно створеного на ТОТ правоохоронного органу за стандартами рф, з метою надання допомоги іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, а саме незаконної зміни встановленого громадського порядку, державного устрою та існуючих структур влади в Україні, функціонування незаконно створених рф органів, становлення та зміцнення окупаційної влади рф на тимчасово окупованій території, в тому числі, приймаючи активну участь в урочистих заходах так званої «лнр» в якості командира батальйону ПМОП « Беркут » МВС ЛНР.
Крім того, командир оперативної роти № 1 батальйону міліції особливого призначення «Беркут», підпорядкованого ГУМВС України у Луганській області ОСОБА_6 , упродовж 26-27.01.2014 року, перебуваючи в центральній частині м. Черкаси разом із своїми підлеглими під час проведення громадянами України мирної акції протесту, виконуючи завідомо незаконну вказівку вищого керівництва, з метою залякування учасників акцій протесту здійснив незаконну й силову протидію учасникам акції протесту.
Під час проведення цих заходів група невстановлених осіб вчинила провокаційні дії, які супроводжувались пошкодженням приміщення Черкаської ОДА та іншими протиправними діями.
В цей же час, коли група невстановлених осіб вже припинила вчиняти провокаційні дії, командир батальйону ОСОБА_7 надав наказ своїм підлеглим, а ОСОБА_6 продублював таку вказівку і організував її виконання силами підлеглих йому працівників - застосувати фізичну силу та спецзасоби до осіб, які приймали участь у акції на підтримку «Євромайдану» в м. Києві - учасників громадського руху «Автомайдан» та знаходились поблизу приміщення Черкаської ОДА, перешкодити організації та проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій в місті Черкаси та інших регіонах та припинити їх шляхом залякування учасників цих заходів та інших осіб, з подальшим їх затриманням, спонукання їх відмовитись від участі в них.
Серед мітингувальників та перехожих громадян на той час на площі знаходилися ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та інші, які будь-яких протиправних дій не вчиняли.
Серед журналістів на Соборній площі м. Черкаси за адресою: бульвар Шевченка, 185 м. Черкаси в той час перебували ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та інші, які діяли законно в силу ст. 34 Конституції України, згідно якої кожному гарантується право на збір, використання і поширення інформації усно, письмово, або в інший спосіб та ст. 25 Закону України «Про інформацію», згідно якої під час виконання професійних обов'язків журналіст має право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів та безперешкодно відвідувати відкриті заходи.
На виконання завідомо злочинного наказу вищого керівництва, командир оперативної роти № 1 БМОП «Беркут» ОСОБА_6 , залучивши та зорганізувавши наявних підлеглих йому міліціонерів БМОП «Беркут» надав останнім наказ одночасно рухатись до приміщення Черкаської ОДА зі сторони вул. Байди Вишневецького м. Черкаси з позицій, які були зайняті заздалегідь до приїзду учасників громадського руху «Автомайдан», примусово відганяючи протестувальників, інших присутніх громадян із Соборної площі м. Черкаси за адресою: бульвар Шевченка, 185 м. Черкаси, та застосовуючи при цьому фізичне насильство, завдаючи удари руками, ногами та спеціальними засобами по різним частинам тіла протестувальників, журналістів, випадкових перехожих та інших присутніх осіб, прийоми рукопашного бою, з метою завідомо незаконного затримання якнайбільшої кількості присутніх на Соборній площі м. Черкаси осіб, бажаючи вислужитись перед власним керівництвом, пошкоджуючи при цьому в хаотичному порядку гумовими кийками присутні на бульварі Шевченка м. Черкаси легкові автомобілі, на яких до м. Черкаси приїхали протестувальники.
При цьому, учасники акції протесту, журналісти та інші присутні громадяни, які спостерігали за тим, що відбувалося на площі, побачивши організований рух працівників підрозділу міліції особливого призначення, без спротиву намагались якнайшвидше залишити територію Соборної площі. Водночас, не маючи законних підстав для застосування фізичної сили та спеціальних засобів, визначених ст. ст. 12, 14 Закону України «Про міліцію», в порушення Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.02.1991 № 49, явно виходячи за межі наданих йому при охороні громадського порядку прав і повноважень, з метою припинення (розгону) протестних акцій, тобто перешкодити їх проведенню та унеможливити їх учасниками подальшу участь у мирній акції протесту, без попередження особисто на своєму прикладі та разом зі своїми підлеглими застосував фізичну силу та наявні спеціальні засоби у той час, як мітингувальники, випадкові перехожі та журналісти, а саме ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та інші, журналісти ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , будь-яких протиправних дій не вчиняли та будь-якої агресії не проявляли, опору працівникам міліції не чинили та безпідставно разом із іншими службовими особами БМОП «Беркут» затримали їх, тобто примусили цих осіб проти їх волі залишатися у місці, визначеному правоохоронцями і тим самим фактично організував виконання незаконної вказівки (наказу) ОСОБА_30 .
В цей же час, співробітники БМОП «Беркут» під керівництвом командира роти БМОП «Беркут» ОСОБА_6 , за викладених вище обставин примусово відігнали журналістів ОСОБА_25 , ОСОБА_29 , ОСОБА_28 , ОСОБА_27 та ОСОБА_26 із Соборної площі за адресою: бульвар Шевченка, 185 м. Черкаси, застосовуючи при цьому фізичне насильство, завдаючи удари руками, ногами та спеціальними засобами по різним частинам тіла присутніх осіб, прийоми рукопашного бою, пошкоджуючи при цьому їх засобі відеофіксації, перешкоджаючи здійсненню їх законній професійній діяльності в хаотичному порядку гумовими кийками присутні на бульварі Шевченка м. Черкаси легкові автомобілі, на яких до м. Черкаси приїхали протестувальники.
Внаслідок таких протиправних дій ОСОБА_6 та інші співробітники БМОП «Беркут» на виконання його наказу, діючи за попередньою змовою групою осіб, перешкодили законній діяльності журналістів ОСОБА_25 , ОСОБА_29 , ОСОБА_28 , ОСОБА_27 та ОСОБА_26 .
У зв'язку зі збройною агресією рф, воєнним станом в Україні, захопленням м. Луганська та проведенням бойових дій, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити останньому повістку про виклик особи, 14.11.2025 з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, з метою вручення повідомлення про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений діючим кримінальним процесуальним законодавством України, на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр» №233 (8158) від 14.11.2025 опубліковано повістку про виклик ОСОБА_7 на 17.11.2025, 18.11.2025 та 19.11.2025 з метою отримання письмового повідомлення про підозру та допиту останнього в якості підозрюваного.
18.11.2025 з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений діючим кримінальним процесуальним законодавством України (опубліковано повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр» №238 (8163) від 21.11.2025, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження).
Крім того, в газеті «Урядовий кур'єр» №238 (8163), яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора в установленому законом порядку, було здійснено виклик ОСОБА_6 для проведення із останнім слідчих дій в якості підозрюваного на 24.11.2025 та 25.11.2025.
Жодного разу у призначений час громадянин України ОСОБА_6 у призначене місце не з'явився, про неможливість та причини неприбуття за викликами не повідомив.
Слідчим за погодженням з прокурором 18.11.2025, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України (опубліковано повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр» №116 (7514) від 10.06.2023, який є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
Таким чином 18.11.2025 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 171, ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371, ч. 1 ст. 111 КК України.
Постановою слідчого від 27.12.2025 на підставі ст. 281 КПК України підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в розшук.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, ч. 2 ст. 171, ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371, ч. 1 ст. 111 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколами допитів в якості потерпілих ОСОБА_16 , ОСОБА_23 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_28 , ОСОБА_25 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 ;
- висновками судово-медичних експертиз стосовно потерпілих;
- протоколом огляду від 29.10.2024 відеозаписів під назвами «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3»;
- протоколом огляду від 08.08.2024 відеозаписів, наданих ТОВ «Національні інформаційні системи» (Телеканал «Інтер»);
- протоколом огляду відеозаписів від 25.10.2024 за участю свідка ОСОБА_31 ;
- протоколом огляду від 13.08.2024 відеозаписів за участю свідка ОСОБА_32 ;
- протоколом огляду від 13-14.08.2024 відеозаписів за участю свідка ОСОБА_32 ;
- витягом з наказу 364о/с 2014 року по особову складу ГУМВС України в Луганській області про звільнення працівників ГУМВС України у Луганській області, які не прибули для подальшого проходження служби на підконтрольну Україні території;
- іншими матеріалами досудового розслідування в їх сукупності.
Також, в ході досудового розслідування встановлені ризики, передбачені пунктами 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчать такі обставини:
- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 в разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, в якому він підозрюється. Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 111 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. Санкція ч. 1 ст. 111 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення;
- неодноразового неприбуття на виклик до органу досудового розслідування, у тому числі двічі у статусі підозрюваного та неповідомлення слідчому та прокурору про причини та неможливість прибуття на виклик, що свідчить про те, що підозрюваний на цей час вже переховується від органу досудового розслідування;
- спосіб вчинення злочину (вчинив умисно, під час воєнного стану, що має негативні наслідки для всієї територіальної громади та України в цілому, знаходиться на тимчасово окупованій території, що з великою часткою ймовірності спонукатиме його до втечі у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу);
Про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, пов'язаний із можливістю знищити, сховати або спотворити ОСОБА_6 будь-яку із речей чи документів (уставні, реєстраційні документи, накази, розпорядження, кадрова документація, функціональні обов'язки, посадові інструкції, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить:
- тимчасова окупація території України, в тому числі триваюча з 2014 року окупація м. Луганськ та області, де створений незаконний окупаційний орган держави-агресора та де зайняв керівну посаду підозрюваний, що дає їй можливість продовжувати здійснення незаконної діяльності та унеможливлює реальне відбування покарання, яке може бути призначене останній у разі її засудження за цей злочин.
Оголошення державою - агресором у вересні 2022 року території Луганської області територією рф також посилює ризик вчинення підозрюваним інкримінованого останньому кримінального правопорушення проти основ національної безпеки.
Окрім того, після незаконного приєднання Луганської області до рф, в тому числі на законодавчому рівні держави - агресора ПМОП «Беркут» МВС ЛНР увійшов до складу так званої Федеральної служби військ Національної гвардії рф, де утворено новий підрозділ на базі ПМОП «Беркут» МВС ЛНР під назвою ОМОН «Беркут-Л» Управління росгвардії по так званій лнр.
На цей час будь-яких доказів про перехід ОСОБА_6 на службу до нового незаконного створеного на ТОТ правоохоронного підрозділу не встановлено, проте такий факт не виключається.
Отже, є ризик вчинення ОСОБА_6 нового кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та продовження вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 підозрюється в тому числі у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, до нього може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурори внесене клопотання підтримали з викладених у ньому підстав, просили обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник в судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечив, просить відмовити так як, воно є необґрунтованим та безпідставним.
Заслухавши обґрунтування клопотання сторони обвинувачення, заперечення захисника, вивчивши клопотання з доданими до нього документами, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Управлінням з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000001148 від 25.11.2025 за підозрою колишнього командира БМОП «Беркут», підпорядкованого ГУМВС у Луганській області (далі - БМОП «Беркут») ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 2 ст. 171 та ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111 КК України.
У зв'язку зі збройною агресією рф, воєнним станом в Україні, захопленням м. Луганська та проведенням бойових дій, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити останньому повістку про виклик особи, 14.11.2025 з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, з метою вручення повідомлення про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений діючим кримінальним процесуальним законодавством України, на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр» №233 (8158) від 14.11.2025 опубліковано повістку про виклик ОСОБА_7 на 17.11.2025, 18.11.2025 та 19.11.2025 з метою отримання письмового повідомлення про підозру та допиту останнього в якості підозрюваного.
18.11.2025 з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений діючим кримінальним процесуальним законодавством України (опубліковано повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр» №238 (8163) від 21.11.2025, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження).
Крім того, в газеті «Урядовий кур'єр» №238 (8163), яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора в установленому законом порядку, було здійснено виклик ОСОБА_6 для проведення із останнім слідчих дій в якості підозрюваного на 24.11.2025 та 25.11.2025.
Жодного разу у призначений час громадянин України ОСОБА_6 у призначене місце не з'явився, про неможливість та причини неприбуття за викликами не повідомив.
Слідчим за погодженням з прокурором 18.11.2025, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України (опубліковано повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр» №116 (7514) від 10.06.2023, який є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
Таким чином 18.11.2025 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 171, ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371, ч. 1 ст. 111 КК України.
Постановою слідчого від 27.12.2025 на підставі ст. 281 КПК України підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в розшук.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження, є серед іншого забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. При чому застосування концепції належної правової процедури являє собою складну багатоелементну систему. Він включає в себе якісне законодавство з вичерпним переліком випадків обмеження прав людини та чіткими умовами таких обмежень; компетентнісну складову - діяльність суб'єктів процесуальної діяльності, яка має відповідати нормам кримінального процесуального кодексу; процедури, спрямовані на вирівняння викривлень процесу, пов'язаних з недобросовісним виконанням процедурних приписів.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку,встановлених законом.
Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Наряду з вказаним, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а відтак слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри ОСОБА_6 слідчий суддя вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказів.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 , кримінальних правопорушень, інкримінованих йому стороною обвинувачення.
Прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема ОСОБА_6 буде продовжувати переховуватися від органу досудового розслідування та суду, може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та надходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний буде продовжувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні вважає недостатньою застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Обов'язковою умовою для здійснення міжнародного розшуку з метою екстрадиції є чинне процесуальне рішення про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що передбачено нормою національного законодавства, а саме статтею 575 КПК України передбачено, що видача особи в Україну може бути запитана лише на підставі ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо така видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності.
Разом з цим, зазначена вимога міститься і у ч. 2 ст. 58 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, згідно з якою до запиту про видачу особи для здійснення кримінального переслідування в обов'язковому порядку повинна долучатись завірена постанова про взяття під варту. Аналогічні вимоги передбачені Європейською конвенцією про видачу правопорушників 1957 року.
Так, згідно Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженої наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону, Державної митної служби України від 09.01.1997 року №3/1/2/5/2/2, підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу надісланий до НЦБ. НЦБ вивчає одержані матеріали, при потребі запитує в ініціатора додаткові відомості і, за прийнятими Інтерполом правилами, надсилає запит до Генерального секретаріату Інтерполу або в Національне центральне бюро Інтерполу відповідної країни. Про здійснений запит НЦБ письмово інформує ініціатора, який після цього зобов'язаний негайно повідомляти нові відомі факти щодо розшукуваних для коригування розшукових заходів за кордоном.
Частина 6 статті 193 КПК України містить імперативну норму, з якої слідує, що слідчий суддя обирає запобіжний захід за відсутності підозрюваного, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статей Конвенції випадків до процедури, встановленої законом.
З огляду на вищевикладене слідчий суддя вбачає наявність достатніх підстав для задоволення клопотання слідчого, так як матеріали клопотання обґрунтовано та прокурором в судовому засіданні доведено обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 особливо тяжких злочинів, та наявність ризиків, а саме, те що підозрюваний має можливість переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду та фактично вже переховується від слідства; може знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; має можливість незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; схильний вчинити інше кримінальне правопорушення, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні вважає недостатньою обрання більш м'якого запобіжного заходу та наряду з вказаним доведено, що підозрюваний перебуває у міжнародному розшуку.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 2, 40, 131, 132, 176-178, 183, 184, ч. 6 ст. 193, 194, 575 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання Заступника керівника другого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1