Справа № 303/624/26
Провадження № 3/303/200/26
28 січня 2026 року м. Мукачево
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Сідун В.М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
19 січня 2026 року, о 22 годині год. 20 хв., в АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_2 вчинив насильство в сім'ї, тобто умисно вчинив дії психологічного характеру, а саме застосовував психологічне насильство до свого батька ОСОБА_3 : ображав, нецензурно лаявся, погрожував. Внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю ОСОБА_3 . Своїми діями вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 уповноваженою особою УПП в Закарпатській області кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився без поважних причин, про час та місце проведення судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується його особистим підписом в протоколі про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Диспозиція ч. 1 ст.173-2КУпАП визначає склад адміністративного правопорушення, яке полягає у вчиненні домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Частиною другою вищевказаної статті передбачено відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Частиною першою статті першої вищевказаного закону визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - настання фізичної або психологічної шкоди, яка була завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди, отже обов'язковим елементом складу адміністративного правопорушення заст.173-2КУпАП є умисні дії або бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема завдання шкоди фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Оскільки наслідки умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру є обов'язковим елементом об'єктивної сторони, відповідні наслідки підлягають обов'язковому детальному опису в протоколі, а також доказуванню в судовому засіданні.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №065051, 19 січня 2026 року, о 22 годині год. 20 хв., в АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_2 вчинив насильство в сім'ї, тобто умисно вчинив дії психологічного характеру, а саме засосовував психологічне насильство до свого батька ОСОБА_3 : ображав, нецензурно лаявся, погрожував, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю ОСОБА_3 . У протоколі про адміністративне правопорушення, а саме у графі «потерпілі» зазначено ОСОБА_3 .
Однак, з наданих суду матеріалів не вбачається можливим встановити, що відносно потерпілого ОСОБА_3 було вчинено домашнє насильство, оскільки поліцейським не зазначено, що в результаті відповідних дій потерпілому було заподіяно фізичну чи психологічну шкоду, а вказано лише на можливість настання відповідної шкоди.
На долученому до матеріалів справи диску з відеозаписом міститься розмова поліцейських з особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Жодних відомостей, які б підтверджували факт вчинення психологічного насильства ОСОБА_1 відносно свого батька з відеозапису не вбачається.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що інкриміноване гр. ОСОБА_1 правопорушення не містить складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, в частині, що стосується відповідних наслідків. Відтак, провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 173-2, ст. 247, ст. 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суддя,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Мукачівського
міськрайонного суду Владислав СІДУН