Справа № 301/110/26
1-кп/301/139/26
"28" січня 2026 р. м. Іршава
Іршавський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.05.2025 року № 42025142410000185 за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Воловець Воловецького району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, інваліда 3-ї групи, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,
У провадження Іршавського районного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.05.2025 року № 42025142410000185 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 , обвинувачується в тому, що 31.07.2025 точний час досудовим розслідуванням не встановлено, однак не пізніше 18:10 год. діючи за попередньою змовою групою осіб (матеріали відносно яких виділено в окреме провадження), з корисливих мотивів, порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, сприяв в організації незаконного переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України.
Так реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, особа чоловічої статі (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження), залучив до протиправної схеми, ОСОБА_4 , який має у власності свій автомобіль (бус) марки «Renault Master» р.н. НОМЕР_1 і який на виконання його вказівки зможе перевозити осіб чоловічої статі через державний кордон України, оскільки являється інвалідом 3 групи. Крім цього, ОСОБА_7 (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження) надавав вказівки та поради ОСОБА_4 , щодо незаконного переправлення осіб чоловічої статі через державний кордон України, усвідомлюючи можливості незаконного збагачення внаслідок задоволення попиту на незаконний перетин кордону України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які не мають права на безперешкодний виїзд за межі України та сам здійснював пошук вказаних осіб.
Так, ОСОБА_4 , діючи на виконання вказівок особи (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження) на своєму автомобілі «Renault Master» із номерним знаком НОМЕР_1 приїхав у зазначене особою місце неподалік блок-посту «Нижні Ворота», на території Закарпатської області, де підібрав ОСОБА_6 та поїхав в сторону м. Іршава Закарпатської області. Прибувши в м. Іршава, ОСОБА_4 зупинився на АЗС «Окко», що за адресою: Закарпатська область, Хустський район, м. Іршава, вул. Шевченка, 133 та на виконання вказівок Михайла (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження) отримав 31.07.2025 о 19:37 год. від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 4900 Євро за сприяння в організації незаконного переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України шляхом надання засобів та усуненням перешкод. Одразу ж після цього, протиправна діяльність ОСОБА_4 була припинена через його затримання працівниками правоохоронних органів, а грошові кошти в сумі 4 900 Євро (що станом на 31.07.2025 відповідно до курсу НБУ становить 235,886 грн), вилучено.
Указані дії ОСОБА_4 кваліфікованоза ч.3 ст.332 КК України сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, усуненням перешкод, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
До обвинувального акту долучено угоду про визнання винуватості укладену 14.01.2026 року між прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , в присутності захисника ОСОБА_5 , в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор зазначила, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просить цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання. При призначенні покарання просить також врахувати, що ОСОБА_4 беззастережно визнав свою провину та на стадії досудового розслідування надавав показання, які мають значення для вказаного кримінального провадження. Просить також врахувати, щозаставодавець подав письмову заяву про перерахування внесеної ним застави в розмірі 121 120,00 грн. на користь Збройних Сил України, крім цього ОСОБА_4 добровільно здійснив благодійний внесок на користь Збройних Сил України в розмірі 15 000,00 грн..
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, свою вину визнав беззастережно повністю, просив призначити узгоджену міру покарання, згодний з умовами угоди, розуміє наслідки укладання угоди, угода була укладена добровільно, без будь-якого примусу та просив суд затвердити укладену угоду. При цьому судом було роз'яснено ОСОБА_4 приписи ст,ст. 473, 474 КПК України.
У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості, оскільки така укладена в порядку, передбаченому КПК України та просив призначити узгоджену в угоді міру покарання із застосуванням ст. 75 КК України у мінімальному розмірі.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.
Статтею 474 КПК України регламентований загальний порядок судового провадження на підставі угоди.
Вбачається, що 14.01.2026 року між прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , в присутності захисника ОСОБА_5 , в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.3 ст.332 КК України, обвинувачений у повному обсязі та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення.
Також, сторонами узгоджено у п.6 угоди про визнання винуватості, обов'язки підозрюваного щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, а саме: зобов'язання ОСОБА_4 надавати викривальні покази щодо особи, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження та інших відомих йому обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Судом також було роз'яснено ОСОБА_4 , що порушення зазначених у п.6 обов'язків може мати наслідком скасування вироку, яким затверджена угода, відповідно до ст. 476 КПК України.
Згідно п.7 угоди про визнання винуватості підстав для цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків не встановлено. Судові витрати по справі відсутні. Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України. Заставу в розмірі 121120,00 грн, внесену за ОСОБА_4 перерахувати на користь Збройних Сил України.
Пунктом 8 угоди про визнання винуватості сторони дійшли згоди щодо призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю та без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України застосувати до нього звільнення від відбування покарання з іспитовим строком з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.1, 2 ч.1, ч.4 ст. 76 КК України.
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені підозрюваному.
Розглядаючи в порядку ст.314 ч.3 п.1 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Частиною 3 ст.314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти відповідні рішення, в тому числі положеннями п.1 ч.3 ст.314 КПК України визначено, що суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження розслідування в порядку, передбаченому ст..ст.468-475 КПК України.
Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
За п.1 ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів без будь-яких умов.
В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, як сприяння в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів. Дане кримінальне правопорушення, згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст.66 КК України є його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст.67 КК України є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Обвинувачений раніше не судимий, на обліку психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Згідно з ч. 6 ст. 474 КПК України суд зобов'язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним
Не встановлено обставин, які б могли свідчити, що умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Крім того, укладена угода не має преюдиціального значення для кримінальних проваджень щодо будь-яких інших осіб.
Також умови угоди відповідають інтересам суспільства, які полягають у своєчасному розкритті злочинів, а відтак затвердження угоди у даному провадженні забезпечить справедливе та в розумні строки вирішення кримінальної справи при мінімальних витратах державних ресурсів, а також зменшить навантаження на органи прокуратури і суд.
Відповідно до ч.7 ст.474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
При цьому суд зазначає, що обумовлення сторонами угоди у її тексті факультативних питань, які не передбачені загальними вимогами до таких угод згідно з ст. 472 КПК України (зокрема щодо пропонованого терміну іспитового строку та стягнення процесуальних витрат), та які належать до дискреційних повноважень суду при ухваленні вироку, є пропозиціями до суду, які самі по собі не порушують прав та свобод сторін.
Судом не встановлено підстав для відмови в затвердженні даної угоди, передбачених ч.7 ст.474 КПК України.
Таку угоду не може бути укладено у провадженні, в якому бере участь потерпілий, тобто щодо злочинів чи кримінальних проступків, внаслідок вчинення яких було завдано шкоди правам та інтересам окремих громадян, інтересам юридичних осіб, а також у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів, незалежно від кола суб'єктів, яким завдано шкоди внаслідок вчинення таких злочинів.
В укладенні даної угоди згідно з ст.52 КПК України брав участь захисник.
Враховуючи викладене, та те, що умови угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним ОСОБА_4 відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість затвердження даної угоди та призначення підозрюваному узгодженого сторонами виду та міри покарання.
Згідно з ч.5 ст.65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
При цьому щодо узгодженого сторонами угоди покарання суд зазначає наступне.
Так, сторони погодили в угоді, що при призначенні ОСОБА_4 покарання слід застосувати приписи ст. 69 КК України, призначивши його менше нижньої межі санкції ч.3 ст. 332 КК України.
В угоді наведені обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, зокрема: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, у тому числі шляхом надання викривальних показань щодо причетності інших осіб до вчинення цього кримінального правопорушення, а також враховано особу підозрюваного, який беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та подання заставодавцем письмової заяви про перерахування внесеної ним застави в розмірі 121120,00 на користь Збройних Сил України. Враховуючи наведене, з огляду на значний суспільний інтерес (що підтвердив у судовому засіданні прокурор, надавши відповідні роз'яснення, які суд не ставить під сумнів), в забезпеченні швидкого судового провадження, зважаючи на співпрацю підозрюваного ОСОБА_4 зі стороною обвинувачення, на думку суду застосування положення ст. 69 КК України та призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, у даному випадку не суперечить приписам ст. 69 КК України, є можливими та належним чином обґрунтованим, а тому суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами угоди покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
В угоді також наведено обґрунтування можливості звільнення ОСОБА_4 від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов'язків визначених ч.1 ст. 76 КК України.
В рамках кримінального провадження прокурором в порядку ст.128 КПК України не було пред'явлено цивільного позову.
Судові витрати відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Питання щодо майна, на яке накладено арешт, слід вирішити у відповідності до ст.174 КПК України.
Запобіжний захід у вигляді застави слід залишити в силі до вступу вироку у законну силу, а після набрання вироком законної сили заставу внесену за ОСОБА_4 слід повернути заставодавцю.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 9, 30-33, 110, 314, 369-371, 373, 374, 376, 473, 475 КПК України, суд,
Затвердити угоду про визнання винуватості укладену 14.01.2026 року між прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_4 , в присутності захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , з іншої сторони, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.05.2025 року № 42025142410000185 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без позбавлення права обіймати посади та займатися певною діяльністю та без конфіскації майна.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
До строку відбування покарання ОСОБА_4 зарахувати період перебування його під вартою з 31.07.2025 (з моменту затримання) до 04.08.2025 (звільнення у зв'язку з внесенням застави).
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у виді застави до вступу вироку у законну силу залишити в силі, а після вступу вироку в законну силу заставу у розмірі 121 120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень, внесену ОСОБА_8 , повернути заставодавцю.
Речові докази:
- імітаційні (несправжні) грошові кошти - 1 (одну) купюру номіналом 100 (сто) Євро, яка має серію та номер - SE4107496969, після вступу вироку в законну силу знищити;
- імітаційні (несправжні) грошові кошти - 49 (сорок дев'ять) купюр номіналом 100 (сто) Євро на загальну суму 4 900 (чотири тисячі дев'ятсот) Євро, які мають однакову серію та номер - SE4107496969, після вступу вироку в законну силу знищити;
- мобільний телефон марки «HUAWEI P40» imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , з сім-карткою оператора мобільного зв'язку: № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , після вступу вироку в законну силу повернути ОСОБА_4 .
Арешт накладений на вказані речові докази згідно ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 05.08.2025 - скасувати відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04.08.2025 на: автомобіль марки «RENAULT MASTER», 2015 р.в., р.н. НОМЕР_1 ; автомобіль марки «RENAULT MASTER», 2007 р.в., р.н. НОМЕР_6 ; земельну ділянку з кадастровим номером: 4624584000:01:010:0149, площею 0,7529 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1425006246245;земельну ділянку з кадастровим номером: 4624584000:01:010:0148, площею 0,2652 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1424945146245; земельну ділянку з кадастровим номером: 4624584000:01:010:0147, площею 0,3984 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1424895546245; квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (приватна спільна сумісна власність), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 19431999.
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Іршавський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити учасникам провадження, що згідно статті 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
Роз'яснити, що умисне невиконання угоди засудженим є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя Іршавського
районного суду: ОСОБА_1