Справа № 127/36256/25
Провадження № 2/127/8369/25
28.01.2026 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Романюк Л.Ф.,
при секретарі Курутіній О.В.,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про поділ майна подружжя,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, мотивуючи свої вимоги тим, що 18 квітня 2012 року між ними було зареєстровано шлюб, що підтверджується актовим записом № 9 від 18.04.2012 року. У період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі за рахунок спільних коштів подружжя було набуте нерухоме майно.
Так, 12 вересня 2013 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Родіоновою Н.В. за реєстровим № 3618, була придбана двокімнатна квартира загальною площею 46,9 кв.м, житловою площею 26,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 , однак майно набуте у період шлюбу, у зв'язку з чим є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Крім того, у період шлюбу 01.11.2017р. було придбано однокімнатну квартиру загальною площею 50,0 кв.м, житловою площею 18,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Право власності на зазначену квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі інвестиційного договору та підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Також у період перебування сторін у шлюбі 17.10.2017р. сторонами було набуте у власність нежитлове приміщення - комора № XVI, загальною площею 2,7 кв.м, розташована у цокольному поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 .
Домовленості між сторонами щодо порядку поділу зазначеного нерухомого майна досягнуто не було, що підтверджує наявність між ними спору щодо реалізації прав співвласників. У зв'язку з цим позивач позбавлений можливості реалізувати своє право на частку у спільному майні подружжя без судового захисту.
За таких обставин звернення позивача до суду з вимогою про поділ спільного майна подружжя є зумовленим наявністю спору, відсутністю добровільного врегулювання та необхідністю судового захисту прав, що відповідає вимогам статей 60, 69-71 Сімейного кодексу України та статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України.
В підготовче судове засідання позивач не з'явився, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Відповідачка та її представник також в підготовче судове засідання не з'явились, надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позов визнають та не заперечують щодо його задоволення.
За викладених обставин, виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211, п.3 ст. 200 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити по справі рішення за результатами підготовчого провадження.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України).
Частинами 1,2ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п.п. 23,24постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Також, суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставіст.60 СК України.
Судом встановлено, що 18 квітня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб Вінницьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Тростянецького районного управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 9 від 18.04.2012 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.9).
За час шлюбу подружжям було придбано у спільну власність нерухоме майно, а саме:
12 вересня 2013 року на підставі договору купівлі-продажу квартира, посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Родіоновою Н.В. за реєстровим № 3618, була придбана двокімнатна квартира загальною площею 46,9 кв.м, житловою площею 26,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 ( а.с.10).
01.11.2017р. однокімнатна квартира, загальною площею 50,0 кв.м, житловою площею 18,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Право власності на зазначену квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі інвестиційного договору та підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.13).
17.10.2017р. сторонами було набуте у власність нежитлове приміщення - комора № XVI, загальною площею 2,7 кв.м, розташована у цокольному поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 ( а.с.14-19).
Дані об'єкти, відповідно до ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу. Оскільки відповідачка позов визнала та не заперечує щодо запропонованого позивачем поділу майна, даний позов підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст.258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 60, 69-7 СК України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про поділ майна подружжя -задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на однокімнатну квартиру, за адресою: АДРЕСА_3 ;
-Нежитлове приміщення -комора № XVI, загальною площею 2,7 кв.м, розташована у цокольному поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 29.01.2026 року.
Учасники процесу:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 );
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_1 ).
Суддя: