29.01.2026
Справа № 721/1119/25
Провадження 2-п/721/2/2026
Путильський районний суд Чернівецької області у складі головуючої судді Стефанко У. Д., за участю секретаря судового засідання Серотюк Д. Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2 заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 06.01.2026 у цивільній справі №721/1119/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Заочним рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 06.01.2026 у цивільній справі №721/1119/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - позовні вимоги задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" (код ЄДРПОУ 43657029) заборгованість за Договором про надання кредиту №2879691 від 06.11.2019 у розмірі 54063 (п'ятдесят чотири тисячі шістдесят три) грн 00 коп, витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн та 6000,00 грн на професійну правничу допомогу.
06 січня 2026 року через систему «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення. Зі змісту вказаної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення від 06.01.2026, посилаючись на те, що він є військовослужбовцем та виконує службові обов'язки в зоні проведення бойових дій, у зв'язку із чим не зміг фізично з'явитися до суду з метою ознайомлення із матеріалами справи та здійснення захист своїх прав. Будучи користувачем підсистеми "Електронний суд", через нестабільність доступу до інтернету не мав змоги відслідковувати судову кореспонденцію. З посиланням на п. 15 ст. 14 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вважав, що із нього, як учасника бойових дій, судовим рішенням відсотки за кредитним договором стягнуто з порушенням норм матеріального права.
Просив скасувати заочне рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 15.12.2025 у справі 721/1119/25, відновити провадження у справі та відкласти її розгляд справи до моменту його демобілізації/звільнення з військової служби з наданням йому можливості безпосередньо брати участь у судовому процесі. При подальшому розгляді справи застосувати пільгові норми законодавства для військовослужбовців, зокрема п. 15 ст. 14 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
До суду 29.01.2024 від позивача надійшли письмові заперечення, відповідно до яких позивач заперечує проти задоволення заяви про перегляд заочного рішення, оскільки рішення ухвалено судом відповідно до норм чинного законодавства, крім того, відповідач був обізнаний про розгляд справи у суді, а також міг скористатися своїм правом на подачу до суду відзиву.
Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать довідки про доставку в електронному вигляді судових повісток про виклик до суду до електронного кабінету Сивака В. Б. в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» 20.01.2026 01.05.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК Україниу зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Повно та всебічно з'ясувавши всі обставини на які посилався заявник ОСОБА_1 , як на підставу перегляду заочного рішення, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 12.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" через підсистему "Електронний суд" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 06.01.2026 у цивільній справі №721/1119/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - позовні вимоги задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" (код ЄДРПОУ 43657029) заборгованість за Договором про надання кредиту №2879691 від 06.11.2019 у розмірі 54063 (п'ятдесят чотири тисячі шістдесят три) грн 00 коп, витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн та 6000,00 грн на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Тобто, заочне рішення підлягає скасуванню за наявності одночасно двох умов: 1) якщо судом буде встановлено, що відповідач, тобто заявник, не з'явився у судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин; 2) докази, на які посилається відповідач (заявник у цьому провадженні) мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З огляду на роз'яснення, надані в абз. 5 п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2, суд скасовує заочне рішення, якщо визнає, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту вказаної статті та роз'яснень Пленуму ВСУ вбачається, що скасування заочного рішення судом, який його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом двох обставин одночасно: відповідач не з'явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи в розумний строк незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону спору про громадянські права та обов'язки цивільного характеру.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Негті проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справ «Смірнов проти України»),
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 05.01.2001, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter аliа вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95 61, ECHR1999-VII).
Виходячи з наведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 Конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
12.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Цього ж дня позовна заява із додатками була доставлена Сиваку В. Ю. через електронний кабінет (а.с. 56).
Ухвалою суду від 17.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд якої призначено на 10.00 год 15.12.2025 у приміщенні суду за адресою: вул. Українська, 86, с-ще Путила Вижницького району Чернівецької області та роз'яснено, що відповідач має право у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. ст. 178, 191, 278 ЦПК України. Одночасно з надісланням відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов'язаний надіслати іншим учасникам справи, а суду надати документи, що підтверджують їх надіслання. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).
Згідно довідки про доставку електронного документу, відповідачу ОСОБА_1 19.11.2025 року до електронного кабінету було доставлено в електронному вигляді Ухвалу про відкриття провадження від 17.11.2025 року у справі № 721/1119/25 (а.с. 70).
Норми Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема, п. 17 підрозділу 1 розділу III Положення, передбачають, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб.
При цьому система «Електронного суду» має допоміжний функціонал інформування користувача про надходження документа до електронного кабінету (окрім адреси електронної пошти). Таке інформування здійснюється в електронному кабінеті у розділі «Повідомлення».
Доставка документа, в електронний кабінет учасника справи в системі «Електронний суд» презюмує таке його вручення (отримання) відповідному учаснику.
Інше розуміння вручення електронного документа, ніж по факту його доставки до електронного кабінету учасника справи, створило б потенційні можливості/ризики для маніпуляцій щодо дати вручення останнього, оскільки знаходилося б у залежності від волі користувача електронного кабінету вчинити дії саме щодо отримання/ознайомлення з документом. Втім причини саме неможливості ознайомлення з електронним документом в усіх випадках мають оцінюватися на предмет їх доведеності та поважності.
Повідомлення (сповіщення) про надходження до електронного кабінету відомостей та документів по суті є додатковим та допоміжним функціоналом системи «Електронний суд» щодо інформування користувача про надходження документа до електронного кабінету, проте відлік процесуальних строків починається не з часу надходження інформативних повідомлень у розділ «Повідомлення», а з дати надходження самих процесуальних документів до електронного кабінету у розділ «Мої справи». Час надходження повідомлень у розділ «Повідомлення» може відрізнятися від часу доставки самих документів у розділі «Мої справи» та може залежати, наприклад, від налаштувань самої електронної скриньки чи інших технічних параметрів мережі та поштового сервісу, адреса якого використовується користувачем.
Така правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 15.05.2024 зі справи № 910/3604/21.
Відповідно до ч. 4ст.12ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04.10.2001 у справі «Тойшлер проти Германії» наголосив на тому, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був обізнаний про знаходження справи в суді, з 29.08.2019 має електронний кабінет в системі «Електронний суд» (а.с. 99).
В той же час, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 вживав заходи, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження, з розумним інтервалом часу цікавився ним з метою використання своїх процесуальних прав.
Посилання заявника на відсутність можливості із 19.11.2025 року (дати доставлення до його електронного кабінету Ухвали про відкриття провадження від 17.11.2025) протягом 15 днів відреагувати на такий документ з метою захисту своїх прав шляхом надання відзиву на позов, чи звернутися до суду із заявою про продовження строку на подання відзиву і подати такий до початку розгляду справи по суті - 15.12.2025, не підтверджено належними і допустимими доказами.
Так згідно довідки Військової частини від 17.12.2025 за № 8753, старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині з 02.11.2022 по теперішній час. Із вказаної довідки вбачається перебування заявника у ЗСУ, однак таке перебування не є безумовною підставою неотримання останнім повідомлень через електронний кабінет протягом періоду 17.11.2025-15.12.2025. Вказане підтверджується і твердженнями самого заявника, згідно яких він зазначає про відсутність стабільногоінтернету, що вказує на саму наявність такого, однак з періодичною відсутністю з'єднання. Проте довідки про доставлення документів до електронного кабінету свідчить про перебування заявника у мережі на час їх досталення. Доказів на підтвердження об'єктивної неможливості отримання кореспонденції суду через Електронний суд заявником не надано. Байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про рух справи, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду.
Також слід зазначити, що з моменту відкриття провадження до моменту ухвалення заочного рішення у справі пройшов значний проміжок часу. Хоча у судовому засіданні установлено, що ОСОБА_1 з 02.11.2022 перебуває на військовій службі, однак останній є учасником системи "Електронний суд" і міг дистанційно реалізувати свої процесуальні права. Суду також не надано належних доказів, що ОСОБА_1 під час розгляду справи та ухвалення заочного рішення був позбавлений можливості використання своїх процесуальних прав, зокрема, подання клопотань, залучення професійної правничої допомоги та звернення до суду через уповноваженого представника, а тому твердження заявника про відсутність безпосередньої можливості захищати свої права не співвідноситься із неможливістю ефективного захисту свої прав.
Разом із тим, заявником не надано суттєвих доказів, які б могли вплинути на зміст рішення по суті, як це передбачено ст. 285 ЦПК України. Посилання заявника на застосування до даних правовідносин ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", слід зазначити, що відповідно до вимог п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей» (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин (листопад 2019 - травень 2020) військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Слід зазначити, що у редакції зазначеного Закону станом на день виникнення спірних правовідносин, передумовою застосування даної норми є наявність перебування позичальника у статусі військовослужбовця, який настає з моменту призову під час мобілізації.
За обставинами встановленими у рішенні суду, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами на підставі кредитного договору нарахована позивачем протягом дії строку договору з 06.11.2019 по 30.04.2020. Натомість заявник ОСОБА_1 перебуває на військовій службі (мобілізований) з 02.11.2022. При цьому до матеріалів справи доказів, які б могли підтвердити віднесення ОСОБА_1 до категорії військовослужбовців на час виникнення та дії спірних правовідносин суду не надано, що на переконання суду виключає можливість застосування до відповідача зазначеної норми Закону та не має істотного значення для правильного вирішення справи.
На підставі викладеного, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, матеріали справи, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено та не надано будь-яких доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятого судового рішення. Доводи, викладені ОСОБА_1 у заяві про перегляд заочного рішення, зводяться лише до незгоди з ухваленим рішенням суду.
Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що заява відповідача ОСОБА_1 є необґрунтованою, а тому підстави для скасування заочного рішення відсутні.
Відповідно до ч. 4 ст.287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
На підставі викладеного, керуючись ст. 284, 287 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 06.01.2026 у цивільній справі №721/1119/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Уляна СТЕФАНКО