Справа №639/10014/25
Провадження №2/639/98/26
29 січня 2026 року
Новобаварський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Рубіжного С.О., розглянувши зустрічну позовну заяву відповідача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину подану у цивільній справі №639/10014/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
29 грудня 2025 року до Новобаварського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_2 , подана його представником адвокатом Дерев'янченком Я.Ю. до відповідача ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд розірвати шлюб, укладений 16.09.2015 року між позивачем та відповідачем, актовий запис №635.
Вказана позовна заява містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».
Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 02 січня 2026 року прийнято позов до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Призначено судове засідання.
28 січня 2026 року через канцелярію суду пердставником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Хоміч Артемом Анатолійовичем подано зустрічну позовну заява про стягнення аліментів. Просить суд:
Прийняти зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 у межах справи №639/10014/25 до спільного розгляду з первісним позовом відповідача.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня винесення рішенні і до повноліття дитини.
Стягувати з ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_3 щомісячно по 3000,00 (три тисячі гривень 00 коп.) грн. з метою покриття частини додаткових витрат на реабілітацію та розвиток неповнолітньої доньки, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що викликані особливими обставинами.
Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За своєю суттю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом.
За приписами ч. 2 ст. 193 ЦПК України умовами прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом є:
1) взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин;
2) доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Як вбачається із ст. 193 ЦПК України, прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним не є обов'язком суду, що розглядає справу, а навпаки відноситься до його дискреційних повноважень, при цьому сам суд першої інстанції визначає взаємопов'язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду.
Так, суд при вирішенні питання щодо прийняття до розгляду зустрічного позову повинен виходити з того, що наявність підстав, передбачених законом як умови прийняття зустрічного позову, свідчать про наявність певного зв'язку між первісною і зустрічною вимогами. Відсутність такого зв'язку не виправдала б можливість спільного розгляду цих вимог в одному процесі.
Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.
Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Судом встановлено, що у первісному позові позивач ОСОБА_2 просить розірвати шлюб між ним та ОСОБА_1 , при цьому зазначає, що спільна дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкає разом із матір'ю, спору, щодо визначення місця проживання дитини немає. Усі обов'язки, щодо утримання дитини виконує та зобов'язується виконувати.
З позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_1 вбачається, що вона просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки, оскільки не має можливості забезпечити дитині належний рівень матеріального забезпечення самостійно. Зазначає, що донька є дитиною з інвалідністю, у зв'язку з чим потребує постійного лікування та значних матеріальних витрат, в зв'язку з чим просить стягнути в якості додаткових витрат щомісяця 3000,00 грн..
Із аналізу первісного позову про розірвання шлюбу та зустрічного позову про стягнення аліментів вбачається, що хоч правовідносини, які виникли між сторонами і регулюються Сімейним Кодексом України, однак можуть бути розглянуті окремо незалежно одна від іншої, оскільки дані позови не є взаємопов'язані і задоволення зустрічного позову жодним чином не впливає на задоволення первісного позову. При цьому спільний розгляд таких позовних вимог є недоцільним, адже розгляд позову про стягнення аліментів не впливає на розгляду справи про розірвання шлюбу.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, не є взаємопов'язані, спільний їх розгляд в одному провадженні є недоцільним, прийняття зустрічного позову не сприятиме процесуальній економії часу та швидкому розгляду справи, виконанню завдання цивільного судочинства та є недоцільним.
Також слід зазначити, що сторона відповідача має право подати зустрічний позов. В разі прийняття зустрічного позову ОСОБА_1 , позивач буде позбавлений права подати зустрічні вимоги, обгрунтовуючи їх новими обставинами, оскільки в силу ч.3 ст. 49 ЦПК України, позивач має право змінити підстави або предмет позову. Доповнення первісного позову новими вимогами з інших підстав не допускається.
На підставі зазначеного, зустрічна позовна заява підлягає поверненню заявнику.
Суд також наголошує, що повернення зустрічного позову в межах цієї справи не є перешкодою у доступі до правосуддя, адже учасник справи не позбавляється можливості подання такого позову як окремого на загальних підставах.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 185, 188, 193, 194 ЦПК України, суд, -
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину - повернути заявнику.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що повернення зустрічно позовної заяви не перешкоджає зверненню із позовом до суду в загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 29.01.2026.
Суддя С.О. Рубіжний