Справа № 638/23855/25
Провадження № 2/638/4089/26
28 січня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого Невеніцина Є.В.,
за участю секретаря Лєбєдєвої А.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення сином 23 років або закінчення навчання. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , який навчається в Харківському автомобільно-дорожньому фаховому коледжі, є студентом 3 курсу групи 31-М денної форми навчання за регіональним замовленням. ОСОБА_3 проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. На час стягнення аліментів на неповнолітню дитину відповідач офіційно працював в КП «Салтівське трамвайне депо», має дохід та можливість сплачувати аліменти. Угоди про добровільну сплату аліментів з відповідачем не досягнуто.
Ухвалою суду від 03 грудня 2025 року по справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, пояснила, що має нестабільну заробітну плату, дитина навчається та не отримує прибутку, не працює, не взмозі самостійно себе утримувати.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, згоден відкрити картковий рахунок дитині та перераховувати на неї кошти. Пояснив, що інших утриманців немає, має дружину з інвалідністю 2 групи, має автомобіль, нерухомості у власності немає, будинок в якому він проживає належить матері.
Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.
Згідно копії свідоцтва про народження батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є позивач та відповідач.
Відповідно до довідки №64 від 25.11.2025 ОСОБА_3 є студентом третього курсу денного відділення Харківського автомобільно-дорожнього фахового коледжу за регіональним замовленням. Рік вступу 2023, дата закінчення коледжу 30.06.2027.
Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, місце проживання- ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і в зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
За положенням до ч.1 ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, а саме:
1 ) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2 ) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
4 ) інші обставини, що мають істотне значення.
Виходячи з п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15травня 2006року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Таким чином, при вирішенні питання стягнення аліментів на повнолітню особу, яка продовжує навчання, та визначення їх розміру має значення зокрема встановлення можливості надання батьками матеріальної допомоги, а також з'ясування потреби дитини, яка продовжує навчання, в отриманні такої допомоги.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.08.2018 у справі №748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці чи сину, які продовжують навчання, зобов'язані обоє батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дочка/син.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що відповідач має задовільний стан здоров'я, працездатний, інвалідності відсутні, не має тяжких захворювань, інших осіб на утриманні не має, доказів протилежного суду не надано, працевлаштований та має постійне джерело доходу, у вигляді заробітної плати, повнолітній син сторін продовжує навчання на денній формі та не має змоги працювати, що свідчить про його потребу в наданні матеріальної допомоги від батьків.
Таким чином, відповідач може надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчатись.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Статтею 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Оскільки згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору, то відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача та стягується з нього в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.190,199 СК України, ст.ст.12,13, 141,263,264,265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28.11.2025, до досягнення ним 23 років або закінчення навчання, залежно від того, яка подія наступить раніше.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Є.В.Невеніцин