29.01.2026 Справа № 363/551/26
29 січня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого-судді Чіркова Г.Є.,
при секретарі Пчолкіну М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті,
встановив:
представник заявника звернулася до суду із вказаною заявою в якій просить встановити факт смерті батька останнього - ОСОБА_2 .
Свої вимоги мотивує тим, що 18 серпня 2025 року на тимчасово окупованій території України за постійним місцем реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , помер батько заявника. У зв'язку з відсутністю належним чином оформленого свідоцтва про смерть він змушений звернутися до суду для державної реєстрації смерті батька, проведеної державним органом України.
Учасники процесу до суду не прибули. Зважаючи на те, що згідно ч. 2 ст. 317 ЦПК України встановлено невідкладний розгляд справ про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, суд вважає за можливе провести розгляд заяви у відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Встановлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14 січня 1991 року.
Як вбачається із лікарської довідки про смерть №С-01977 від 30 серпня 2025 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сіверськодонецьк Луганської області через хронічну недостатність кровообігу та атеросклеротичну хворобу серця 125.1
Згідно відповіді Вишгородського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 23 січня 2026 року №91/22.15-65, заявнику відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті у зв'язку із не поданням для підтвердження факту смерті особи документу, що відповідає формі визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 травня 2017 року №142 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження та смерті».
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно ч. 2 ст. 317 ЦПК України, справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Як передбачено ч. 2 ст. Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщена особа має право на проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за місцем перебування.
Порядок проведення державної реєстрації смерті врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за №719/4940, зі змінами та доповненнями.
Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» встановлено, що повноваження щодо державної реєстрації смерті в Україні покладено на відділи державної реєстрації актів цивільного стану та виконавчі комітети сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад.
Відділи державної реєстрації актів цивільного стану здійснюють державну реєстрацію смерті шляхом складання актових записів цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях.
Відомості, зазначені в актових записах про смерть, складених виконавчими органами сільських, селищних та міських (крім міст обласного значення) рад на паперових носіях та в електронному вигляді, вносяться до Державного реєстру актів цивільного стану громадян протягом трьох робочих днів з дня надходження актового запису до відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану, що визначено частиною другою статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:
1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою;
2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Як передбачено п. 1 Розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010 №3307/5) підставою для державної реєстрації смерті є:
а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть);
б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть);
в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;
г) рішення суду про оголошення особи померлою;
ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;
е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Ці документи додаються до другого примірника актового запису про смерть.
У той же час, із правого висновку КЦС ВС, викладеному у постанові від 16 листопада 2022 року, справа №759/1443/22 вбачається, що Міжнародний суд ООН у своїй практиці щодо окупованих територій сформулював «Намібійські винятки», відповідно до яких документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання призведе до серйозних порушень або обмежень прав громадян.
Цей принцип розвинений у практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, ЄСПЛ у низці рішень вказав, що зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Розгляд державними органами документів, виданих окупаційною владою, не означає автоматичного визнання такої влади. Водночас держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території перебуває під ефективним контролем іншої держави.
Документи, видані органами та установами (зокрема, закладами реєстрації актів цивільного стану), що розташовані на тимчасово окупованій території України, як виняток можуть братись до уваги судом і оцінюватися разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку ст. 315 ЦПК України.
Крім того, згідно правового висновку КЦС ВС, викладеному у постанові від 27 вересня 2021 року, справа №756/8168/21, заява про встановлення факту смерті може бути подана до будь-якого суду України за межами тимчасово окупованої території, незалежно від місця проживання заявника (частина перша статті 317 ЦПК). При цьому положення статті 317 ЦПК України не вимагають від осіб, які звертаються із заявою до суду про встановлення відповідного факту, подання до суду письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів.
З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт смерті ОСОБА_2 і визначає датою його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцем смерті - м. Сіверськодонецьк Луганської області.
Згідно ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Встановлення даного факту, що має юридичне значення та необхідно заявнику для державної реєстрації смерті його матері.
На підставі викладеного, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, суд доходить висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, що надасть йому можливість отримати свідоцтво про смерть видане відповідним державним органом України.
За таких обставин подана заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 259, 263-265, 293-294, 315-317, 319 ЦПК України,
вирішив:
заяву задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, який народився в Луганській області, Кремінський район, хутір Удобне, РНОКПП: НОМЕР_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сіверськодонецьк Луганської області.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 6-а, код ЄДРПОУ 22201070.
Суддя