8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
29 січня 2026 року м. ХарківСправа № 922/3721/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
без повідомлення учасників справи
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод гофротари "Придніпровський" про ухвалення додаткового рішення по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод гофротари "Придніпровський", м. Городище, Городищенський район, Черкаська область,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м'ясокомбінат", м. Харків,
про стягнення 2216349,52 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод гофротари "Придніпровський" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м'ясокомбінат" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором поставки № 6748/4/2024 від 22 лютого 2024 року за поставлений товар у розмірі 1976925,99 грн., пені у розмірі 208419,57 грн., інфляційних втрат у розмірі 10834,33 грн., 3% річних у розмірі 20169,63 грн. та судового збору у розмірі 26596,19 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.01.2026 провадження у справі № 922/3721/25 в частині стягнення заборгованості за Договором поставки № 6748/4/2024 від 22 лютого 2024 року за поставлений товар у розмірі 1976925,99 грн. було закрито, позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м'ясокомбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод гофротари "Придніпровський" пеню у розмірі 208419,57 грн., інфляційні втрати у розмірі 10834,33 грн., 3% річних у розмірі 20169,63 грн. та 26596,19 грн. судового збору.
23.01.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод гофротари "Придніпровський" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 1984), в якій позивач просить суд ухвалити додаткове рішення по справі №922/3721/25, яким вирішити питання щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.
Позивач 09.01.2026 за вх.№ 622 подав до суду документи в підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу згідно клопотання та у ньому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 48000,00 грн.
У заяві про ухвалення додаткового рішення позивач зазначає, що при ухваленні 12.01.2026 рішення по справі судом не було проведено розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу.
За таких обставин суд приходить до висновку, що згідно заяви про ухвалення додаткового рішення позивач просить суд вирішити питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 48000,00 грн.
Відповідач 12.01.2026 за вх.№ 782 подав до суду заперечення на клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 48000,00 грн., згідно яких просить суд зменшити розмір витрат на правову допомогу у відповідності до принципів співмірності витрат.
Згідно ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду договір № 0110-25 про надання правничої допомоги від 01.10.2025 (надалі - договір), додаткову угоду № 1 до договору № 0110-25 про надання правничої допомоги від 01.10.2025, акт № 1 від 09.01.2026 прийняття-передачі послуг наданих відповідно до договору (з детальним описом наданої професійної правничої допомоги).
Відповідно до п. 1.1. договору адвокат Кужелєва С.В. (надалі - Адвокат) зобов'язувалася надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод гофротари "Придніпровський" (Клієнт) юридичні послуги, правничу допомогу у справах всіх категорій та за дорученням Клієнта усюди здійснювати його представництво. Клієнт зобов'язувався оплатити Адвокату зазначені послуги в порядку та на умовах, визначених ним Договором.
Умовами додаткової угоди № 1 до договору № 0110-25 про надання правничої допомоги від 01.10.2025 було передбачено, що ця додаткова угода визначає обсяг та предмет наданої правничої допомоги у справі пов'язаній зі стягненням з ТОВ "ВП Роганський м'ясокомбінат" на користь ТОВ "Завод гофротари "Придніпровський" заборгованості за Договором поставки № 6748/4/2024 від 22 лютого 2024 року за поставлений товар у розмірі 1976925,99 грн., пені у розмірі 208419,57 грн., інфляційних втрат у розмірі 10834,33 грн., 3% річних у розмірі 20169,63 грн. та судового збору у розмірі 26596,19 грн. Адвокат зобов'язується проаналізувати надані Клієнтом документи - Договір поставки № 6748/4/2024 від 22 лютого 2024 року, Специфікації, Видаткові накладні, Товарно- транспортні накладні, надати правову інформацію, консультації та роз'яснення з правових питань стосовно стягнення заборгованості за договорами позики, здійснити підбір нормативної бази (застосовуваних правових норм Цивільного кодексу України, Господарського процесуального кодексу України) та вивчити і підібрати актуальну судову практику в Єдиному державному реєстрі судових рішень України щодо стягнення штрафних санкцій за договорами поставки, підготувати позовну заяву та подати її до суду, а також підготувати всі наступні процесуальні документи по справі потреба в підготовці яких може виникнути в процесі розгляду справи в суді, а також брати участь в судових засіданнях призначених при розгляді справи. Вартість послуг Адвоката за одну годину роботи у справі вказаній у п.1 цієї додаткової угоди становить - 5000,00 грн. Вартість участі (супроводу) Адвокатом справи Клієнта у суді у справі зазначеній в п.1 даної Додаткової угоди встановлюється в фіксованій сумі у розмірі 4000,00 грн. за один судодень (незалежно від тривалості судового засідання). Загальна вартість наданих послуг визначається сторонами в актах приймання-передачі наданих послуг. Оплата послуг здійснюється в наступному порядку: Клієнт сплачує Адвокату суму, зазначену в акті приймання-передачі наданих послуг в межах справи вказаної у п.1 цієї додаткової угоди протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання Акту приймання-передачі наданих послуг.
На підтвердження наданих послуг за договором сторони 09.01.2026 підписали акт приймання-передачі послуг наданих відповідно до договору на загальну суму 48000,00 грн.
Дослідивши зазначені докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту надання адвокатом Кужелєвою С.В. професійної правничої допомоги позивачу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині 4 статті 129 ГПК України, згідно приписів якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі №908/2348/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).
Аналіз наведених норм статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 вказала, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. Частинами першою та другою статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру чи погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних умов справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд дійшов висновку про необхідність перерозподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу, поклавши на відповідача половину цих витрат (24000,00 грн.), а іншу половину на позивача (24000,00 грн.).
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 13, 73, 74, 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод гофротари "Придніпровський" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Ухвалити у справі № 922/3721/25 додаткове рішення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м'ясокомбінат" (61172, м. Харків, вул. Роганська, 151, код ЄДРПОУ 34389679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод гофротари "Придніпровський" (19501, Черкаська область, Городищенський район, м. Городище, вул. Чехова, 2, код ЄДРПОУ 35870921) 24000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
В решті заяви - відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту додаткового рішення.
Повне додаткове рішення складено "29" січня 2026 р.
Суддя А.М. Буракова