іменем України
Справа № 210/398/26
Провадження № 1-кс/210/204/26
29 січня 2026 року
Слідча суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
сторони та учасники кримінального провадження, які беруть участь у розгляді клопотання: прокурор Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , підозрюваний ОСОБА_4 , захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ відділення поліції №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні відомості про яке внесено 14 березня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025050010010580,
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Жовтневе Кіровоградської області, громадянин України, з середньою освітою, одружений, не працює, має на утриманні малолітню дитину: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
Слідчій судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу 29 січня 2026 року надійшло вищевказане клопотання в межах кримінального провадження, внесеного 14 березня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025050010010580 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання, з мотивів викладених у ньому, просив його задовольнити. Зазначає, що інші більш м'які запобіжні заходи не можуть бути застосовані щодо ОСОБА_4 , оскільки метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечує запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чинити вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, у підозрюваного відсутні міцні соціальні зв'язки, які б дозволяли обрати інший більш м'який запобіжний захід.
Підозрюваний не заперечував щодо фактичних обставин, які слугували підставою для пред'явлення підозри. Зазначив, що він не переховувався, виїжджав за межі міста Кривого Рогу до Кіровоградської області, оскільки поблизу його місця мешкання мали місце обстріли ворожими дронами. Тому з метою безпеки своєї сім"ї певний час проживав у Кіровоградській області. Крім того, він потребував лікування, усі довідки залишились у Кіровоградській області. Коли йму вручали підозру за ст. 382 КК України, співробітники поліції знали, що він перебуває в СЗЧ, але його не затримали. Просив надати йому можливість повернутися на військову службу.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 , клопотав про залишення без задоволення клопотання слідчого про обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначив, що ризики, на які посилається прокурор, відсутні. Просив застосувати підозрюваному запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Виклад обставин та правова кваліфікація
Слідче відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 14 березня 2025року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025050010010580, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
Підслідність визначена Донецькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони східного регіону 22 вересня 2025 року .
Встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 290 від 14.10.2022, зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду водія автомобільного відділення, взводу матеріального забезпечення у військовому званні «солдат», після чого переведений на посаду водія лінійно-кабельного відділення, взводу зв'язку 2 аеромобільного батальйону.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 солдат ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця і під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватися вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, Військової Присяги, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
04.06.2024 року солдат ОСОБА_4 , який виведений розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №169-РС від 17.06.2024 року, вибув на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби в Збройних Силах України до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) згідно направлення командира військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2024 року №5896. 07.06.2024 року даний військовослужбовець був госпіталізований у КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради. 29.11.2024 року ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених статутних вимог, а також ст. 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, до розташування аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 не прибув, тим самим самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, 29.11.2024 року солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків в умовах воєнного стану, після завершення лікування не прибув до пункту дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_3 , хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, поки, 28.01.2026 року під час санкціонованого обшуку за місцем мешкання не був виявлений та затриманий співробітниками ВП №2 КРУП ГУНП в Дніпроперовській області, чим припинив вчиняти злочин проти встановленого порядку несення військової служби (військовий злочин).
Таким чином, викладені обставини свідчать про наявність достатніх підстав для повідомлення про підозру військовослужбовцю військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Під час досудового розслідування зібрано сукупність належних і достатніх доказів, які підтверджують причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, що слугувало підставою для повідомлення про підозру.
Сторона обвинувачення як на підставу для застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, окрім обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, покликається на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Сторона обвинувачення зазначає, що виходячи з принципу презумпції невинуватості особи, приймаючи до уваги наявність існування обґрунтованих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зважуючи всі факти «за» і «проти» існування реального суспільного інтересу та публічний інтерес щодо обставин кримінальних правопорушень, застосування саме виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та доцільним за фактичних обставин.
Мотивація суду
У відповідності до ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
З метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження, зокрема запобіжні заходи. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 176 КПК України одним із запобіжних заходів є тримання під вартою.
У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 КПК України повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 42 КПК України).
Відомості про кримінальне порушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 березня 2025 року за №62025050010010580.
ОСОБА_4 29 січня 2026 року було повідомлено про підозру на підставі зібраних доказів у кримінальному провадженні за №62025050010010580 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України за ознаками - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
У відповідності до вимог статті 42 КПК України ОСОБА_4 набув статус підозрюваного.
Згідно з статті 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінальним провадження.
В силу частини 8 статті 176 КПК під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п"ять років.
Санкція частини 5 статті 407 Кримінального кодексу України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім того, стаття 178 КПК України закріплює перелік обставин, які на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, повинні бути оцінені в сукупності. За таких умов слідчому судді належить дослідити кожен із зазначених вище критеріїв окремо.
Щодо обґрунтованості підозри
Обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи .
Оцінюючи пред'явлену ОСОБА_4 підозру з точки зору її обґрунтованості, слідча суддя враховує наступне.
Частиною 5 статті 407 КК України передбачена кримінальна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
Для визначення причетності ОСОБА_4 до події кримінального правопорушення слідчим суддею досліджено докази, надані сторонами, зокрема: повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, протоколи допиту свідків, матеріали проведеного службового розслідування, а також інші матеріали кримінального провадження.
Досліджені матеріали досудового розслідування у взаємному зв'язку з обставинами кримінальних правопорушень, дають слідчому судді підстави дійти до висновку про наявність обґрунтованої підозри у причетності підозрюваного ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження (досудове розслідування), слідча суддя не вирішує питання винуватості чи невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, а лише визначає причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Щодо ризиків кримінального провадження
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Заявлені стороною обвинувачення ризики, визначені у пунктах 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України заслуговують на увагу.
Ризик втечі суд оцінює у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності .
Слідча суддя вважає, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч.1 ст. 177 КПК), в цьому провадженні високий, оскільки ОСОБА_4 інкримінується самовільне залишення місця несення служби, а саме військової частини НОМЕР_1 , та починаючи з 29.11.2024 року у правоохоронні органи, ОРТЦК та СП, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про вчинене ним самовільне залишення військової частини та про причини не повідомляв. ОСОБА_4 не працевлаштований, на розгляд до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу направлено обвинувальний акт за ст. 382 КК України, у судові засідання останній не з'являвся, що вказує на високий ступінь ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.
Слідча суддя погоджується що існує ризик незаконного впливу на свідків (п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України), який обумовлюється тим, що достовірно знаючи анкетні дані свідків, ОСОБА_4 матиме можливість опосередковано або прямо вплинути на свідків з метою зміни останніми показань та недопущення викриття ОСОБА_4 . Оскільки свідки мають бути допитані судом підчас судового розгляду, вказаний ризик на стадії досудового розслідування має високий ступінь. Крім того, свідки у даному провадженні є військовослужбовці, з якими ОСОБА_4 проходив військову службу, тому не виключена ймовірність намагання підозрюваного вплинути на них.
Свідки не допитані в судовому засіданні, досудове розслідування на початковій стадії, тому враховуючи характер підозри у сукупності з встановленим способом вчинення протиправних кримінально-караних дій, застосування більш м'якого запобіжного заходу, може негативно вплинути на повне та всебічне дослідження фактичних обставин.
Слідча суддя вважає недостатньо обґрунтованим ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Сторона обвинувачення зазначає, що ОСОБА_4 може мати реальну можливість свідомо використовувати свої знання для ухилення від слідства, наприклад, шляхом вибору способів і місць переховування, враховуючи порядок перевірок та особливості організації пошуку дезертирів/осіб, які самовільно залишили військову частину, а також попереджати інших військовослужбовців, які можуть бути допитані як свідки, про проведення слідчих (розшукових) дій, з метою узгодження з ними показань чи перешкоджання їх допиту. Створювати перешкоди для встановлення істини у кримінальному провадженні шляхом поширення неправдивої інформації серед особового складу чи подання до командування неправдивих рапортів і пояснень. Вказані обставини жодним чином не доведені під час розгляду клопотання.
Слідча суддя вважає, доведеним, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, і на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Щодо альтернативного запобіжного заходу
За змістом частини 8 статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і руху кримінального провадження.
Приймаючи до уваги встановлені обставини в їх сукупності, слідча суддя доходить висновку, що тримання під вартою є необхідним і пропорційним заходом забезпечення кримінального провадження. Тому клопотання в цій частині слід задовольнити.
Зважаючи на те, що кримінальне провадження розпочате 14 березня 2025 року, та на особливості досудового розслідування відповідної категорії кримінальних правопорушень, слідча суддя вбачає обґрунтованим тримання під вартою на строк , що не перевищує 60 днів.
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Визначаючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя виходить із такого. Застосування запобіжних заходів є однією з гарантій кримінального провадження, тому основною метою застави є забезпечення підозрюваним покладених на нього обов'язків і забезпечення здійснення кримінального провадження. Разом з тим застава у кримінальному провадженні вважається процесуальним примусом, який застосовується до підозрюваного та накладає відповідні зобов'язання не тільки на підозрюваного, а також на іншу особу, яка погодилась внести заставу за підозрюваного (заставодавця).
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, становить від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України (ч. 4 ст 183 КПК УКраїни).
Таким чином, право визначення застави належить до дискреції слідчого судді, у свою чергу саме на сторону обвинувачення покладено обов'язок довести відсутність підстав для визначення розміру застави у кожному конкретному випадку.
Саме по собі покликання у клопотанні про застосування запобіжного заходу на положення частини 4 статті 183 КПК України не зобов'язує слідчого суддю не визначити заставу як альтернативу. При цьому, клопотання не містить обґрунтування, з покликанням на положення статтей 176 і 178 КПК України, які саме обставини мають бути враховані слідчим суддею для оцінки можливості відступити від встановленого частиною 3 статті 183 КПК України обов'язку при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи майновий стан підозрюваного, який офіційно не працевлаштований, не має законних джерел доходу, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у випадку визнання його винуватим,проте має сталі соціальні зв"язки (одружений, виховує доньку), та має відзнаки Міноборони за поранення, у сукупності із встановленими ризиами, слідча суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 99 840,00 (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот сорок) гривень, оскільки саме вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного, під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків, у випадку її внесення.
Підстав для незастосування застави слідча суддя не вбачає.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідча суддя, -
Клопотання слідчого СВ відділення поліції №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні відомості про яке внесено 14 березня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025050010010580, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Криворізька установа виконання покарань (№3)" строком на 60 (шістдесят) днів, а саме з 28 січня 2026 року з 18год. 45 хв. до 26 березня 2026 року до 18год.45 хв. включно.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваному ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України на рівні 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 99 840,00 (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області у будь - який момент.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наступні процесуальні обов'язки (ст. 194 КПК України): прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду (в залежності від стадії кримінального провадження); не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу слідчого (слідчих групи слідчих), прокурора або суду (в залежності від стадії кримінального провадження); повідомляти слідчого (слідчих групи слідчих), прокурора або суд про зміну свого місця реєстрації, проживання та роботи, контактних номерів мобільного телефону (в залежності від стадії кримінального провадження); докласти зусиль до пошуку роботи.
Термін дії обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа ДУ "Криворізька установа виконання покарань №3" негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого СВ відділення поліції №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , прокурора Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 .
З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідча суддя: ОСОБА_1