ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.01.2026Справа № 910/10501/25
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Михайлової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Екопроект», м. Київ
про визнання додаткової угоди укладеною,
За участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Кобилінський Є.О.
Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Екопроект» про визнання укладеною додаткової угоди до інвестиційного договору від 06 грудня 2006 року №049-13/і/19 про будівництво торговельного-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією станційного комплексу станції метрополітену «Житомирська».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до Експертного звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Будівельна Експертиза» від 28.08.2018 № 3-196-18-ЕП/КО щодо розгляду проєктної документації за проєктом «Будівництво торговельно-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією стаціонарного комплексу станції метрополітену «Житомирська» та прилеглої території у Святошинському районі м. Києва», загальна площа об'єкту інвестування становить 17 207,11 м2, що на 5 353,11 м2 більше орієнтовної площі об'єкта інвестування, а отже, згідно з пунктом 2.5 у сторін виник обов'язок погодити розмір та строки сплати інвестором додаткового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва шляхом укладення додаткової угоди, від виконання якого останній ухилився.
Ухвалою від 25.08.2025 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 24.09.2025.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що позивачем безпідставно застосовано індекс інфляції з грудня 2006 року для визначення суми інвестиційного внеску, який підлягає доплаті, оскільки відповідачем не допускалось порушення грошового зобов'язання. Також відповідачем наголошено на відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин Положення №7537/7578, оскільки останнє було прийняте після укладення між сторонами інвестиційного договору від 06 грудня 2006 року №049-13/і/19. Крім того, відповідачем вказано, що при здійснення розрахунку позивачем застосовано орієнтовну вартість будівництва без врахування визначення конкретних площ, за рахунок яких відбулось збільшення проектних показників. До того ж, відповідачем вказано на неправомірність включення до площі збільшення площі паркінгу, що розташований на покрівлі торговельно-розважального комплексу.
24.09.2025 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 29.10.2025.
29.10.2025 судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 26.11.2025.
26.11.2025 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.12.2025.
У судовому засіданні 24.12.2025 судом було заслухано вступні слова, досліджено докази у справі та оголошено перерву перед судовими дебатами до 28.01.2026.
Предстаник позивача у судове засідання 28.01.2026 не з'явився, проте, про дату, час та
місце розгляду справи був повідомений належним чином у минулому судовому засіданні, в якому був присутнім представник Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та надав пояснення по суті спору. Про причини неявки позивач не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не заявив.
З огляду на неявку представника позивача суд зазначає таке.
У п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вказано, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Отже, за висновками суду, неявка позивача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 28.01.2026.
До того ж, судом враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Представником відповідача у судовому засіданні 28.01.2026 проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.
В судовому засіданні 28.01.2026 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України підписано вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
06.12.2006 між Головним управлінням економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації (яке перейменовано на Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (організатор конкурсу) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс-Екопроект» (інвестор) було укладено інвестиційний договір №049-13/і/19 про будівництво торговельно-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією станційного комплексу станції метрополітену «Житомирська», за умовами п.1.1 якого інвестор приймає на себе функції інвестора і замовника будівництва торговельно-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією станційного комплексу станції «Житомирська» та зобов'язується здійснити будівництво об'єкту інвестування за власні та/або залучені кошти відповідно до умов інвестиційного конкурсу, власник конкурсних пропозицій, умов цього договору та затвердженої у встановленому порядку проектно-кошторисної документації (ПКД).
Згідно п.1.2 договору №049-13/і/19 від 06.12.2006 до складу об'єкта інвестування входить:
1) приміщення громадського призначення (1496 кв.м);
2) адміністративно-офісні приміщення (7310 кв.м);
3) підземна автостоянка (2402 кв.м);
4) технічні приміщення (підземні) (646 кв.м.).
У п.1.3 договору №049-13/і/19 від 06.12.2006 вказано, що орієнтовна загальна площа об'єкту інвестування становить 11 854 кв.м.
Згідно п.1.4 договору №049-13/і/19 від 06.12.2006 загальна площа об'єкту інвестування підлягає уточненню після розроблення та затвердження ПКД.
За умовами п.2.1 договору №049-13/і/19 від 06.12.2006 загальну суму інвестиції складають:
2.1.1. Орієнтовна вартість будівництва об'єкту інвестування складає 27 432,95 тис.грн, крім того ПДВ в сумі 5486,59 тис.грн.
2.1.2. Компенсанція витрат, пов'язаних з підготовкою інвестиційного проекту, у розмірі 1% від орієнтовної вартості будівництва об'єкту інвестування, що становить суму 274,33 тис.грн без урахування ПДВ.
2.1.3 Кошти на створення соціальної та інженерної інфраструктури м.Києва у розмірі 12,5% від орієнтовної вартості будівництва об'єкту інвестування, що становить 3429,2 тис.грн без врахування ПДВ.
2.1.4. Компенсація попередньому інвесторові, Закритому акціонерному товариству «Спільне підприємство «Партнер», фактичних витрат, здійснених ним на будівництво об'єкту інвестування у суму 1 073 873,80 грн.
2.1.5. Кошти на будівництво дитячого садочку на земельній ділянці між проспектом Перемоги, 134 та проспектом Перемоги, 136.
У п.2.1.6 договору №049-13/і/19 від 06.12.2006 орієнтовна вартість будівництва 1 кв.м. об'єкта інвестування становить:
1) приміщення громадського призначення 2657,5 грн, крім того ПДВ - 531,5 кв.м;
2) адміністративно-офісні приміщення 2657,5 грн, крім того ПДВ - 531,5 кв.м;
3) підземна автостоянка 1322,51 грн, крім того ПДВ 264,50 грн;
4) технічні приміщення (підземні) 1322,51 грн, крім того ПДВ -264,5.
За умовами п.2.4 договору суми платежів, зазначених у п.п.2.1.2, 2.1.3 цього договору є фіксованими та не підлягають збільшенню чи зменшенню в залежності від фактичних витрат інвестора на будівництво об'єкту інвестування, крім випадку визначеного у п.2.5 договору.
Згідно п.2.5 договору №049-13/і/19 від 06.12.2006 у разі, якщо передбачена затвердженою ПКД площа об'єкту будівництва буде більшою, ніж орієнтовна площа, зазначена у п.1.3 договору, організатор конкурсу та інвестор до початку будівельних робіт письмово погоджують розмір та строки сплати інвестором додаткового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва шляхом укладення додаткової угоди.
Додатковою угодою №1 від 13.09.2007 сторонами погоджено внесення змін договору №049-13/і/19 від 06.12.2006.
Зокрема, викладено п. 2.1 договору в новій редакції, згідно якої загальну суму інвестиції складають:
2.1.1. Орієнтовна вартість будівництва об'єкту інвестування складає 27 432,95 тис.грн, крім того ПДВ в сумі 5486,59 тис.грн.
2.1.2. Компенсація витрат, пов'язаних з підготовкою інвестиційного проекту, у розмірі 1% від орієнтовної вартості будівництва об'єкту інвестування, що становить суму 274,33 тис.грн без урахування ПДВ.
2.1.3 Кошти на створення соціальної та інженерної інфраструктури м.Києва у розмірі 12,5% від орієнтовної вартості будівництва об'єкту інвестування, що становить 3429,2 тис.грн без врахування ПДВ.
2.1.4. Компенсація попередньому інвесторові, Закритому акціонерному товариству «Спільне підприємство «Партнер», фактичних витрат, здійснених ним на будівництво об'єкту інвестування у суму 1 073 873,80 грн.
2.1.5. Кошти на фінаснування капітальних ремонтних робіт дошкільного навчального закладу №532 на вул.Ушакова, 10-а у Святошинському районі міста Києва.
Згідно п.2.1.6 договору №049-13/і/19 від 06.12.2006 (в редакції додаткової угоди №1 від 13.09.2007) орієнтовна вартість будівництва 1 кв.м. об'єкта інвестування становить:
5) приміщення громадського призначення 2657,5 грн, крім того ПДВ - 531,5 кв.м;
6) адміністративно-офісні приміщення 2657,5 грн, крім того ПДВ - 531,5 кв.м;
7) підземна автостоянка 1322,51 грн, крім того ПДВ 264,50 грн;
8) технічні приміщення (підземні) 1322,51 грн, крім того ПДВ -264,5.
Згідно п.2.6 договору №049-13/і/19 від 06.12.2006 (в редакції додаткової угоди №1 від 13.09.2007) у разі збільшення витрат на реалізацію інвестиційного проекту інвестор зобов'язується здійснити додаткове фінансування усіх пов'язаних з цим витрат у порядку та на умовах, передбачених цим договором та затвердженою у встановленому порядку ПКД.
Відповідно до експертного звіту №3-196-18-ЕП/КО від 28.08.2018, який складено Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна експертиза» щодо розгляду проектної документації за проектом «Будівництво торговельно-офісного комплексу із паркінгом та місці котлованів на конструкцією стаціонарного комплексу станції метрополітену «Житомирська» та прилеглої території у Святошинському районі м.Києва, загальна площа об'єкту інвестування становить 17 207,11 м.кв, що на 5353,11 кв.м більше орієнтовної площі об'єкта інвестування.
26.11.2024 на засіданні постійно діючої конкурсної комісії із залучення інвесторів, утвореної розпорядженням Київського міського голови від 08.03.2024 № 212, погоджено збільшення площі об'єкту інвестування за інвестиційним договором, визначено суму доплати інвестора/замовника на створення соціальної та інженернотранспортної інфраструктури м. Києва станом на 19.11.2024 у розмірі 12 337 225,90 грн та доручено Департаменту спільно з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс-Екопроект» розробити та укласти відповідну додаткову угоду до інвестиційного договору.
Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) направлялись відповідачу листи від 22.01.2025 № 050/13-236, від 28.05.2025 № 050/13-2008, від 24.07.2025 № 050/13-2901 з пропозицією укласти додаткову угоду до інвестиційного договору.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс-Екопроект» надано відповіді від 09.05.2025 №002, від 19.06.2025 №01 з відмовою у підписанні запропонованої Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) додаткової угоди до інвестиційного договору.
Обставини відмови відповідача в укладенні додаткової угоди до інвестиційного договору від 06 грудня 2006 року №049-13/і/19 про будівництво торговельного-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією станційного комплексу станції метрополітену «Житомирська» у зв'язку зі збільшення загальної площі об'єкта інвестування і стали підставою для звернення позивача до суду з розглядуваним позовом.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що позивачем безпідставно застосовано індекс інфляції з грудня 2006 року для визначення суми інвестиційного внеску, який підлягає доплаті, оскільки відповідачем не допускалось порушення грошового зобов'язання. Також відповідачем наголошено на відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин Положення №7537/7578, оскільки останнє було прийняте після укладення між сторонами інвестиційного договору від 06 грудня 2006 року №049-13/і/19. Крім того, відповідачем вказано, що при здійснення розрахунку позивачем застосовано орієнтовну вартість будівництва без врахування визначення конкретних площ, за рахунок яких відбулось збільшення проектних показників. До того ж, відповідачем вказано на неправомірність включення до площі збільшення площі паркінгу, що розташований на покрівлі торговельно-розважального комплексу.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, чинній на момент укладення інвестиційного договору) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти.
Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій (ч.1 ст.2 Закону України "Про інвестиційну діяльність").
Згідно із ч.1 ст.4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності. Управління державними інвестиціями здійснюється республіканськими і місцевими органами державної влади й управління та включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій по інвестуванню бюджетних і позабюджетних коштів (ч.1,2 ст.12 Закону України "Про інвестиційну діяльність").
Згідно із ст.22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України, Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право, зокрема, залучати кошти інвесторів (забудовників) в порядку пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста за нормативами, затвердженими Київською міською радою, з метою поліпшення фінансового забезпечення комплексної забудови міста.
Відповідно до розділу 1.1 рішення №271/431 від 27.02.2003 Київської міської ради "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва" (чинного на момент укладення інвестиційного договору) пайова участь (внесок) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (надалі - пайова участь) являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету м. Києва без урахування ПДВ, що діє на дату сплати. Одноразовий внесок включає в себе наступні складові: а) відшкодування витрат бюджету м. Києва на розширене відтворення його ресурсів; б) плати інвестора за право реалізувати свій проект будівництва (реконструкції) на території столиці.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України).
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26.12.2003 № 2442 затверджено Положення про проведення інвестиційного конкурсу та укладення інвестиційних договорів на залучення інвесторів до фінансування будівництва або реконструкції станцій метрополітену, підземних переходів, автошляхів, площ та інших об'єктів житлової та соціальної інфраструктури міста (чинне на момент укладення інвестиційного договору) (втратило чинність згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 21.09.2007 № 1254) яким визначались порядок підготовки, проведення інвестиційного конкурсу, укладення інвестиційних договорів на залучення інвесторів до фінансування будівництва або реконструкції станцій метрополітену, підземних переходів, автошляхів, площ та інших об'єктів житлової та соціальної інфраструктури міста.
Відповідно до частини третьої статті 5 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2019 року №916/743/18 зазначив, що при визначенні права сторін на внесення змін до договору суди повинні керуватися як нормами права, які були чинні на момент укладання договору, так і умовами договору, які погоджені сторонами. При цьому слід враховувати, що до правовідносин повинно застосовуватись законодавство, чинне на момент виникнення таких правовідносин, а саме у разі визначення права сторін на внесення змін до договору (укладання додаткової угоди), суди повинні вирішити питання відповідності додаткової угоди нормам законодавства на момент її укладання, оскільки укладання додаткової угоди спрямоване на зміну, припинення або виникнення правовідносин, які повинні відповідати чинному законодавству.
Отже, на момент виникнення між сторонами спору щодо затвердження збільшення площі об'єкта інвестування та укладення відповідної додаткової угоди, а також на момент звернення позивача з розглядуваним позовом, чинним було Положення про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради №7537/7578 від 14.12.2023, а отже, саме останнє підлягає застосуванню до спірних правовідносин чим фактично спростовуються заперечення.
Згідно п.6.12 Положення у разі якщо визначені проєктною документацією або іншою документацією, передбаченою законодавством України, техніко-економічні показники об'єкта інвестування будуть більшими, ніж орієнтовні техніко-економічні показники, зазначені в умовах інвестиційного конкурсу та за які розраховувався інвестиційний внесок, інвестор та/або замовник реалізації проєкту до початку реалізації інвестиційного проєкту або у випадку коригування проєктної документації або іншої документації, передбаченої законодавством України, до закінчення реалізації інвестиційного проєкту звертається (звертаються) до організатора інвестиційного конкурсу з проханням розглянути питання збільшення техніко-економічних показників об'єкта інвестування на засіданні комісії. Таке звернення інвестора розглядається комісією на найближчому засіданні.
Розмір додаткового інвестиційного внеску розраховується пропорційно розміру збільшення техніко-економічних показників, визначених проєктною документацією або іншою документацією, передбаченою законодавством України, відповідно до орієнтовних техніко-економічних показників, зазначених в умовах інвестиційного конкурсу та за які розраховувався інвестиційний внесок, з урахуванням індексу інфляції.
Розмір додаткового інвестиційного внеску визначається за рішенням комісії. Обов'язок інвестора щодо сплати додаткового інвестиційного внеску визначається в інвестиційному договорі шляхом укладення сторонами додаткової угоди про внесення змін до інвестиційного договору.
У разі збільшення витрат на реалізацію інвестиційного проєкту інвестор здійснює додаткове фінансування усіх пов'язаних з цим витрат у порядку та на умовах, передбачених інвестиційним договором, та з урахуванням затвердженої в установленому порядку проєктної документації.
Судом було встановлено, що 06.12.2006 між Головним управлінням економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації (яке перейменовано на Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (організатор конкурсу) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс-Екопроект» (інвестор) було укладено інвестиційний договір №049-13/і/19 про будівництво торговельно-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією станційного комплексу станції метрополітену «Житомирська».
Згідно п. 2.1 договору в новій редакції, згідно якої загальну суму інвестиції складають:
2.1.1. Орієнтовна вартість будівництва об'єкту інвестування складає 27 432,95 тис.грн, крім того ПДВ в сумі 5486,59 тис.грн.
2.1.2. Компенсація витрат, пов'язаних з підготовкою інвестиційного проекту, у розмірі 1% від орієнтовної вартості будівництва об'єкту інвестування, що становить суму 274,33 тис.грн без урахування ПДВ.
2.1.3 Кошти на створення соціальної та інженерної інфраструктури м.Києва у розмірі 12,5% від орієнтовної вартості будівництва об'єкту інвестування, що становить 3429,2 тис.грн без врахування ПДВ.
2.1.4. Компенсація попередньому інвесторові, Закритому акціонерному товариству «Спільне підприємство «Партнер», фактичних витрат, здійснених ним на будівництво об'єкту інвестування у суму 1 073 873,80 грн.
2.1.5. Кошти на фінаснування капітальних ремонтних робіт дошкільного навчального закладу №532 на вул.Ушакова, 10-а у Святошинському районі міста Києва.
Згідно п.2.1.6 договору №049-13/і/19 від 06.12.2006 (в редакції додаткової угоди №1 від 13.09.2007) орієнтовна вартість будівництва 1 кв.м. об'єкта інвестування становить:
1) приміщення громадського призначення 2657,5 грн, крім того ПДВ - 531,5 кв.м;
2) адміністративно-офісні приміщення 2657,5 грн, крім того ПДВ - 531,5 кв.м;
3) підземна автостоянка 1322,51 грн, крім того ПДВ 264,50 грн;
4) технічні приміщення (підземні) 1322,51 грн, крім того ПДВ -264,5.
Згідно п.2.6 договору №049-13/і/19 від 06.12.2006 (в редакції додаткової угоди №1 від 13.09.2007) у разі збільшення витрат на реалізацію інвестиційного проекту інвестор зобов'язується здійснити додаткове фінансування усіх пов'язаних з цим витрат у порядку та на умовах, передбачених цим договором та затвердженою у встановленому порядку ПКД.
Отже, як умов укладеного між сторонами договору, так і відповідно до умов Положення про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради №7537/7578 від 14.12.2023 (чинного на момент виникнення спору щодо укладення додаткової угоди про збільшення суми інвестиційного внеску) передбачено обов'язок інвестора сплатити додатковий внесок на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, у разі збільшення загальної площі об'єкту інвестування, який сторони договору мають визначити шляхом укладення додаткової угоди до договору.
Суд зазначає, що обов'язок інвестора здійснити додаткового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у випадку збільшення загальної площі об'єкту інвестування випливає із самої суті інвестиційної діяльності, метою якої є забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку міста Києва та отримання вигоди від інвестиційної співпраці для інтересів територіальної громади міста Києва.
Відповідна додаткова угода щодо сплати інвестором додаткового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у випадку збільшення загальної площі об'єкту інвестування мала бути укладена між сторонами, виходячи як з умов укладеного сторонами договору (пункт 2.6. інвестиційного договору), які є обов'язковими для виконання відповідно до положень статті 629 ЦК України, так і виходячи з норм законодавства, а саме п.6.12 Положення про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради №7537/7578 від 14.12.2023 (чинного станом на час виникнення спору між сторонами щодо затвердження збільшення площі об'єкта інвестування та укладення відповідної додаткової угоди).Суд зазначає, що непогодження умов додаткової угоди та не підписання її відповідачем не може нівелювати обов'язок інвестора здійснити сплату додаткового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у випадку збільшення загальної площі об'єкту інвестування. Інше розуміння умов інвестиційного договору та норм законодавства суперечило б меті інвестиційної діяльності та призвело б до завдання збитків територіальній громаді міста Києва.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом зазначених норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 Цивільного кодексу України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання чи оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення. Водночас, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Визнання договору укладеним з викладенням його змісту у резолютивній частині судового рішення, як один із способів установлення господарських правовідносин, є належним способом захисту прав суб'єктів господарювання.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі №916/1423/18 та постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/6138/20, від 02.06.2021 у справі №910/6139/20.
Враховуючи викладене, оскільки умовами інвестиційного договору (п.2.6.) сторони передбачили, що розмір додаткового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва та обов'язок інвестора сплатити такий внесок у зв'язку із збільшення загальної площі об'єкту інвестування визначається шляхом укладення між сторонами додаткової угоди, беручи до уваги п.6.12 Положення про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради №7537/7578 від 14.12.2023) (чинного станом на час виникнення спору між сторонами щодо затвердження збільшення площі об'єкта інвестування та укладення відповідної додаткової угоди), суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання укладеною додаткової угоди до інвестиційного договору від 06 грудня 2006 року №049-13/і/19 забезпечить відновлення порушеного права позивача.
Водночас судом враховано, що внесення змін можливе лише до чинного договору (такого, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №908/288/20.
Датою набрання чинності Інвестиційного договору є дата, вказана на титульному аркуші цього договору (06.12.2006). Цей договір припиняється після повного виконання сторонами своїх зобов'язань, про що сторонами підписується відповідний акт (п.11.2 інвестиційного договору).
За змістом частини 9 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
При цьому, вирішуючи спір щодо визнання угоди укладеною, суд не позбавлений права змінити або вилучити відповідні пункти з угоди (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2019 року №916/743/18).
Так, у запропонованій позивачем редакції додаткової угоди, загальна площа об'єкту інвестування, а саме: 17 207,11 кв. м., визначена згідно Експертного звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Будівельна Експертиза» від 28.08.2018 № 3-196-18-ЕП/КО щодо розгляду проєктної документації за проєктом «Будівництво торговельно-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією стаціонарного комплексу станції метрополітену «Житомирська» та прилеглої території у Святошинському районі м. Києва».
Умовами договору передбачено, що дійсна площа об'єкту, з якої визначається розмір внеску, має бути передбачена затвердженою проєктно-кошторисною документацією. Однак, сторонами не долучено до матеріалів справи затвердженої проєктно-кошторисної документації на об'єкт інвестування.
Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогіднісь і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Проте, всупереч означених приписів та принципу змагальності відповідачем не надано суду жодного доказу, який би спростовував дані щодо зальної площі об'єкта, які визначено позивачем.
При цьому, суд критично ставиться до заперечень відповідача в частині відсутності підстав для включення до вказаної площі площі паркінгу, який розташовано на покрівлі торговельно-офісного комплексу - 4690,41 кв.м, оскільки жодною нормою Положення про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, затверджене рішенням Київської міської ради від 14.12.2023 № 7537/7578 та укладеного між сторонами інвестиційного договору не передбачено не включення площі паркінгів до загальної площі об'єкта інвестування.
Щодо визначеного позивачем розміру додаткового внеску, суд зазначає таке.
Так, у додатковій угоді позивач визначив додатковий внесок на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у розмірі 12 337 225,90 грн, що розрахований виходячи із орієнтовної вартості будівельно-монтажних робіт на 1 кв.м загальної площі об'єкта інвестування, визначеної в пункті 2.1.1 цього договору та різниці між загальною площею об'єкта інвестування, визначеною ПКД та орієнтовною загальною площею об'єкта інвестування, визначеною на момент укладання цього договору з урахуванням індексу інфляції за період з грудня 2006 року по 26.11.2024.
Оцінюючи вказаний розрахунок та заперечення відповідача щодо включення до останнього індексу інфляції судом враховано, що правовою підставою індексування визначено не приписи сит.625 Цивільного кодексу України, згідно якої визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а приписи п.6.12 Положення про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, затверджене рішенням Київської міської ради від 14.12.2023 № 7537/7578 згідно змісту абзацу 2 якого розмір додаткового інвестиційного внеску розраховується пропорційно розміру збільшення техніко-економічних показників, визначених проєктною документацією або іншою документацією, передбаченою законодавством України, відповідно до орієнтовних техніко-економічних показників, зазначених в умовах інвестиційного конкурсу та за які розраховувався інвестиційний внесок, з урахуванням індексу інфляції.
До того ж, суд критично ставиться до заперечень відповідача в частині відсутності підстав застосування саме вказаного Положення до спірних правовідносин, оскільки вище судом зазначалось, що відповідно до частини третьої статті 5 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2019 року №916/743/18 зазначив, що при визначенні права сторін на внесення змін до договору суди повинні керуватися як нормами права, які були чинні на момент укладання договору, так і умовами договору, які погоджені сторонами. При цьому слід враховувати, що до правовідносин повинно застосовуватись законодавство, чинне на момент виникнення таких правовідносин, а саме у разі визначення права сторін на внесення змін до договору (укладання додаткової угоди), суди повинні вирішити питання відповідності додаткової угоди нормам законодавства на момент її укладання, оскільки укладання додаткової угоди спрямоване на зміну, припинення або виникнення правовідносин, які повинні відповідати чинному законодавству.
Отже, у даному випадку розмір додаткового інвестиційного внеску розраховується з урахуванням індексу інфляції.
Одночасно, суд критично ставиться і до заперечень відповідача в частині застосованої позивачем у розрахунку орієнтовної вартості будівництва саме виходячи зі змісту п.2.1.1 договору, а не п.2.1.6, оскільки такі дії позивача повністю узгоджуються із розрахунком, який було здійснено при укладенні договору (27432,95 * 12% = 3429,2). До того ж, відповідач при здійсненні контррозрахунку не навів іншого показника орієнтовної вартості будівництва, ніж визначена позивачем.
Отже, правильним є розмір додаткового внеску у сумі 12 237 225,90 грн без урахування ПДВ, що розрахований у наступному порядку: (16552,2 - 3280) х 3302,8 х 0,1 = 4383542,22 грн. Зазначений розрахунок здійснений з урахуванням того, що:загальна площа об'єкта інвестування на момент укладання договору - 11 854 кв.м.; загальна площа закінченого будівництвом об'єкта становить 17 207,11 кв.м.; різниця в загальній площі об'єкта будівництва становить 5353,11 кв.м. (17 207,11 - 11 854); вартість будівництва 1 кв. м згідно з пунктом 2.1 Інвестиційного договору - 2314,23грн (без ПДВ); розмір коефіцієнту інфляції з моменту укладення договору грудень 2006 до моменту розрахунку постійно діючою комісією із залучення інвесторів, утвореної розпорядженням №212 від 08.03.2024 Київської міської державної адміністрації; кошти на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва - 12,5%% від орієнтовної вартості будівництва Об'єкта інвестування відповідно до підпункту 2.1.3 інвестиційного договору.
Враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Екопроект» про визнання укладеною додаткової угоди до інвестиційного договору від 06 грудня 2006 року №049-13/і/19 про будівництво торговельного-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією станційного комплексу станції метрополітену «Житомирська».
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,
вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від
27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Екопроект» про визнання укладеною додаткової угоди до інвестиційного договору від 06 грудня 2006 року №049-13/і/19 про будівництво торговельного-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією станційного комплексу станції метрополітену «Житомирська» - задовольнити повністю.
2. Визнати укладеною додаткову угоду до Інвестиційного договору від 06 грудня 2006 року №049-13/і/19 про будівництво торговельного-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією станційного комплексу станції метрополітену «Житомирська» в наступній редакції:
«Додаткова угода
до Інвестиційного договору від 06 грудня 2006 року № 049-13/і/19 про будівництво торговельногоофісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією Документ сформований в системі «Електронний суд» 22.08.2025 8 станційного комплексу станції метрополітену «Житомирська»
м. Київ «_____» ___________202__ року
Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що виступає організатором конкурсу із залучення інвестора до реалізації інвестиційного проекту будівництва торговельного-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією станційного комплексу станції метрополітену «Житомирська» (далі - «Організатор конкурсу»), в особі заступника директора Департаменту - начальника управління з питань інвестиційної та зовнішньоекономічної політики Світличного Олега Петровича, який діє на підставі наказу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.06.2023 № 37 «Про розподіл обов'язків щодо права підпису документів у Департаменті економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», з однієї сторони,
та Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Екопроект», що виступає замовником та інвестором будівництва торговельного-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією станційного комплексу станції метрополітену «Житомирська» (далі - «Інвестор»), в особі директора Бугаєва Максима Анатолійовича, який діє на підставі Статуту, з другої сторони,
які спільно іменуються «Сторони», кожна окремо - «Сторона»,
враховуючи Положення про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, затверджене рішенням Київської міської ради від 14.12.2023 № 7537/7578 (далі - Положення), експертний звіт ТОВ «Українська Будівельна Експертиза» від 28.08.2018 № 3-196-18- ЕП/КО щодо розгляду проектної документації за проектом «Будівництво торговельно -офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією стаціонарного комплексу станції метрополітену «Житомирська» та прилеглої території у Святошинському районі м. Києва»,
керуючись рішенням постійно діючої конкурсної комісії із залучення інвесторів, утвореної розпорядженням Київського міського голови від 08.03.2024 № 212 (протокол від 26.11.2024 № 4/2024), пунктом 6.12 розділу 6 Положення, пунктом 2.5 розділу 2, пунктом 9.1 розділу 9 Інвестиційного договору від 06.12.2006 № 049-13/і/19 «Про будівництво торговельного-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією станційного комплексу станції метрополітену «Житомирська» (далі - Інвестиційний договір),
уклали цю Додаткову угоду до Інвестиційного договору (далі - Додаткова угода) про наступне:
1. Пункт 1.3 розділу 1 Інвестиційного договору викласти у такій редакції: « 1.3. Загальна площа Об'єкта інвестування становить 17 207,11 кв. м.».
2. Встановити, що у зв'язку зі збільшенням загальної площі Об'єкта інвестування, Інвестор не пізніше 10 календарних днів з дня набрання чинності цією Додатковою угодою сплачує Організатору конкурсу додатковий інвестиційний внесок у розмірі 12 337 225,90 гривень (Дванадцять мільйонів триста тридцять сім тисяч двісті двадцять п'ять гривень 90 копійок) без урахування ПДВ.
3. Відповідно до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України, Сторони узгодили, що умови цієї Додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, що виникли до укладення Сторонами цієї Додаткової угоди.
4. Всі інші умови Інвестиційного договору залишаються незмінними і Сторони підтверджують по них свої зобов'язання.
5. Ця Додаткова угода вважається укладеною з моменту її підписання, скріплення печатками Сторін (у разі наявності) та набирає чинності з дати її реєстрації в Департаменті економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яка вказана на першій сторінці цієї Додаткової угоди.
6. Ця Додаткова угода складена українською мовою у 2 (двох) оригінальних примірниках по одному для кожної із Сторін, кожний з яких має однакову юридичну силу.
7. Реквізити та підписи сторін:
Організатор конкурсу:
Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
Адреса для листування: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36,
Юридична адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36,
тел./факс (044) 202-76-60 e-mail: org@guekmda.gov.ua
Код ЄДРПОУ: 04633423
Отримувач: ГУК у м. Києві
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
Код доходів 50110002 Код ЄДРПОУ 37993783
рахунок IBAN:UA508999980314131934000026001
Заступник директора Департаменту - начальник управління з питань інвестиційної та зовнішньоекономічної політики ______________________О.П. Світличний
Інвестор:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Екопроект»
Юридична адреса: 04208, м. Київ, просп. Європейського Союзу, 47
Код ЄДРПОУ: 32554344
тел.: (044) 569-00-00, (044) 569-99-99
Директор __________________________М.А. Бугаєв».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Екопроект» (04208, м.Київ, пр.Європейського Союзу, буд.47, ЄДРПОУ 32554344) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044,м.Київ, вул.Хрещатик, буд.36, ЄДРПОУ 04633423) судовий збір в сумі 2422,40 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
Повний текст складено та підписано 29.01.2026.
Суддя В.В. Князьков