Справа № 210/6920/25
Провадження № 3/210/63/26
іменем України
23 січня 2026 року
Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Скотар Р.Є., розглянувши матеріал, який надійшов з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи не відоме, місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
У провадження судді Скотар Р.Є. 21 жовтня 2025 року надійшов протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 , які полягали в порушенні вимоги п. 2.5 ПДР України, кваліфіковані за частиною 1 ст.130 КУпАП за ознаками відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №477644 від 08 жовтня 2025 року, 08.10.2025 року о 21.41 год. в м. Кривий Ріг, проспект Миру 48Б, Металургійний р-н, водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 керував транспортним засобом Chevrolet Volt нз 7NCD825 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу Drager Alkotest та в медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився. Зафіксовано на нагрудні відео реєстратори підвищеної міцності VB400, 475219, 477427. Факт руху зафіксовано на Iphone 12.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
До початку судового засідання, 24.11.2025 року від захисника ОСОБА_1 - адвоката Павленко В.В. до суду подано письмове клопотання про закриття провадження у справі, згідно з яким зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, таким чином унеможливлюється притягнення останнього до відповідальності за фактом керування та відмови від проходження огляду на встановлення на стан сп'яніння, так як ОСОБА_1 не зобов'язаний був його проходити тому, що не був водієм. Крім того, захисник зауважив, що ОСОБА_1 постійно наголошував на тому, що він не керував транспортним засобом.
Захисник зазначив, що в матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, проте відсутні докази того, що мій ОСОБА_2 отримував нарочно дане направлення.
Захисник наголосив, що на відеозаписах у ОСОБА_2 поведінка адекватна, мова зрозуміла, чітка, нормальне формулювання своїх думок, рухи тіла теж адекватні. Дані обставини свідчать про упередженість дій працівників поліції задля притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи викладене, захисник просив суд закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
До початку судового засідання, 22.01.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшли письмові пояснення по справі, згідно з якими останній зауважив, що не керував транспортним засобом Chevrolet Volt нз НОМЕР_1 , а тим паче не вживав алкогольних напоїв та постійно наголошував про це працівникам патрульної поліції. Однак, у зв'язку з упередженістю працівників поліції, відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення. З огляду на викладене, просив суд врахувати дані пояснення та закрити провадження у справі.
Суд, дослідивши в судовому засіданні надані до справи докази, письмові пояснення ОСОБА_1 , приходить до висновку, що провадження по справі підлягає закриттю з наступних підстав.
17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. Отже, Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Наведене вказує на те, що при розгляді зазначеного вище правопорушення повинні застосовуватись принципи кримінального судочинства. У зв'язку із цим при розгляді справи про адміністративне правопорушення, при наданні оцінки доказам та вирішенні питань про доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно п. 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він охоплює: а) об'єкт; б) об'єктивну сторону; в) суб'єкт; г) суб'єктивну сторону. За відсутності хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Суд, будучи органом що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів та документальну законну фіксацію правопорушення, котра в даному випадку не була виконана належним чином. Також, суд не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Пунктом 2.5 ПДР України визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, передбачає необхідність обов'язкової наявності кваліфікуючих ознак цього правопорушення, зокрема щодо керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Отже, чинне законодавство передбачає, що до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП може бути притягнена особа, яка є водієм і керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
З відеозапису, переглянутого в судовому засіданні, який є об'єктивним доказом у справі, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи вбачається, що рух автомобіля Chevrolet Volt нз 7NCD825 не зафіксовано, зупинка даного транспортного засобу працівниками поліції на відеозаписі не зафіксована, докази того, що ОСОБА_1 08.10.2025 о 21.41 год. керував транспортним засобом на відеозаписах відсутні. На відеозаписах ОСОБА_1 неодноразово заперечував факт керування автомобілем.
З дослідженого відеозапису «clip-0» вбачається, як автомобіль патрульної поліції протягом декількох секунд рухається по перехрестю з круговим рухом, на якому також здійснюють рух декілька автомобілів, номерні знаки яких не зафіксовано. Надалі працівники поліції заїжджають у подвір'я будинку, після чого зупиняються, проте на відеозаписі відсутній будь-який транспортний засіб, в тому числі Chevrolet Volt нз 7NCD825, про який зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, відеозапис події не містить інформації, яка свідчила б про те, що автомобіль здійснював рух та був зупинений працівниками поліції.
З дослідженого відеозапису «clip-1» (час починаючи з 21.41 год.) вбачається спілкування патрульних поліцейських з ОСОБА_1 , який перебуває біля автомобіля, автомобіль стоїть в нерухомому стані з вимкненим двигуном, за кермом автомобіля жодної особи не зафіксовано. На відеозапис ОСОБА_1 категорично заперечував факт керування транспортним засобом та зазначав, що працівники поліції його не зупиняли.
Однією з умов для притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП є доведення факту керування транспортним засобом під час сп'яніння.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено відсутність доказів руху транспортного засобу, керування ОСОБА_1 08.10.2025 о 21.41 год. транспортним засобом Chevrolet Volt нз 7NCD825, зупинення транспортного засобу працівниками поліції, оскільки ані відеозаписів (відеозаписів зроблених за допомогою камер спостереження, нагрудних камер поліцейських або ініціативних записів будь-яких осіб), ані пояснень свідків, які були б свідками керування, ані будь-яких інших доказів, які можуть підтвердити факт керування ОСОБА_1 до матеріалів адміністративної справи не долучено.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви стосовно доведеності вини тлумачаться на користь ОСОБА_1 ..
З огляду на ч.3 ст. 62 Конституції України, суд бере до уваги доводи ОСОБА_1 та його захисника, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом 08.10.2025 о 21.41 год., які підтверджуються дослідженим відеозаписом, і жодними іншими доказами не спростовується.
Суб'єктом відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є лише водій транспортного засобу, тобто особа, яка ним керує. Тобто предметом доказування між іншим є і те, що певна особа керувала транспортним засобом будучи в стані алкогольного (наркотичного, тощо) сп'яніння, або за певними ознаками можна вважати, що перебувала в такому стані при відмові від проходження відповідного огляду.
Таким чином, з огляду на відсутність у матеріалах адміністративної справи доказів керування засобом 08.10.2025 о 21.41 год. ОСОБА_1 транспортним засобом, суд приходить до висновку, що його не можна вважати суб'єктом відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Стосовно доводів захисника щодо відсутності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, суд зазначає наступне.
Порядок проведення огляду на стан сп'яніння визначений у ст. 266 КУпАП, та також передбачено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 (надалі Інструкція), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (надалі Порядок)
Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Отже, за змістом ст. 266 КУпАП, щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у поліцейського виникають після встановлення факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак сп'яніння, висунення поліцейським пропозиції про проходження огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинення транспортного засобу, в разі відмови проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинення транспортного засобу - висунення поліцейським пропозиції про проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, та відмови особи від проходження такого огляду, яка повинна бути висловлена у формі, яка не передбачає двозначного трактування цієї відмови чи викликати сумніви у її дійсності. Лише після висловлення такої відмови адміністративне правопорушення вважається вчиненим і породжує у поліцейського обов'язок скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 3 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) визначено, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Перелік таких ознак є вичерпним.
Отже, згідно закону, для притягнення водія до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння необхідно встановити, що у водія наявні ознаки сп'яніння, передбачені п.3 у взаємозв'язку із п.3 розділу 1 Інструкції як підстави для огляду та встановити факт відмови від проходження огляду, зафіксований у визначеному законом порядку (відеозаписом або у присутності двох свідків).
Описані в Інструкції ознаки алкогольного чи іншого сп'яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними, як у даному випадку.
З дослідженого в судовому засіданні відеозапису «clip-1» (час починаючи з 21.47 год.) вбачається, що працівники поліції повідомляють ОСОБА_1 про наявність ознак алкогольного сп'яніння і надалі пропонують на місці пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера «Драгер», на що ОСОБА_1 зазначає, що алкогольні напої не вживав, автомобілем не керував, а отже відсутні підстави для проходження такого огляду.
У протоколі про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 зазначено ознаки сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці.
З дослідженого відеозапису вбачається, що поведінка ОСОБА_1 є виваженою, цілком адекватна обстановці, яка склалася, на запитання поліцейських відповідав чітко. Поліцейський не здійснював жодних дій, спрямованих на перевірку наявності чи відсутності у ОСОБА_1 запаху алкоголю з порожнини рота. Отже, відеозапис не містить достовірних відомостей щодо наявності будь-яких ознак, які б свідчили про вживання ОСОБА_1 алкогольних речовин.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви стосовно доведеності вини тлумачаться на користь ОСОБА_1 .
З урахуванням відсутності доказів щодо наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, підстав, згідно Інструкції 09.11.2015 № 1452/735, для пропонування працівниками поліції пройти огляд на стан сп'яніння водію не було, а отже доводи захисника в даній частині приймаються судом до уваги.
До матеріалів справи долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КЗ «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР від 08.10.2025 року.
Проте, у направленні для проходження огляду на стан сп?яніння відсутній підпис ОСОБА_1 про отримання направлення на огляд. Досліджений відеозапис також не містить інформації про вручення ОСОБА_1 направлення для проходження огляду на стан сп?яніння, що свідчить про те, що у встановленому законом порядку водія не направлено на проходження огляду на стан сп?яніння, таким чином поліцейськими було порушено порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд звертає увагу, що в направленні зазначено, що поліцейський «доставив особу на огляд у заклад охорони здоров'я», що не відповідає дійсності, та суперечить іншим матеріалам справи.
За таких обставин, судом приймаються доводи захисника щодо невручення ОСОБА_1 направлення на проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Крім того, суд звертає увагу на наступне.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучено рапорт поліцейського, який не може вважатися об'єктивним доказом у справі, оскільки поліцейський є представником суб'єкта владних повноважень, що повністю узгоджується із правовою позицію, висловленою у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року №489/4827/16а.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами.
Проте, в протоколі про адміністративне правопорушення відповідний запис про відсторонення ОСОБА_1 від керування мотоциклом відсутній, як і відсутні в матеріалах справи протокол про відсторонення від керування мотоциклом, або передачу його для керування іншій особі, що також ставить під сумнів обставини, викладені у протоколі щодо ОСОБА_1 ..
Частиною 1 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол.
При цьому сам по собі протокол не може бути беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на наступне.
За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі, у розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, а обставини викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки обставини, викладені у протоколі, не підтверджуються сукупністю доказів, тому, протокол не відповідає вимозі його достовірності.
Суд приходить до висновку, що надані матеріали адміністративної справи є суперечливими, не відповідають критеріям достовірності та належності, таким чином відсутні докази, які можуть свідчити «поза розумним сумнівом» про винуватість ОСОБА_1 ..
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь згідно ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини.
Враховуючи вищевикладене, склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП є недоведеним поза розумним сумнівом.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, а Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25).
Приймаючи дане рішення, суддя керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 130 КУпАП.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.252, 280, 283, 284 КУпАП, суд,-
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її ухвалення.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Суддя: Р. Є. Скотар