Справа № 932/2960/21
Провадження № 1-кп/932/227/25
29 січня 2026 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
Головуючої судді ОСОБА_1 ,
Суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 , на стадії судового провадження розглянувши кримінальне провадження №12021040640000164 від 15.02.2021 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Надєждівка, Криворізького раи?ону, Дніпропетровської області, громадянина Украі?ни, якии? має вищу освіту, одружении?, інвалід ІІІ групи, працює ТОВ ВКФ «Ігрек» водієм, зареєстровании? за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , якии? не має судимостеи? відповідно ст.89 КК Украі?ни,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК Украі?ни,
за участі сторін кримінального провадження, які брали участь у судовому провадженні:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представника потерпілих ОСОБА_10 ,
Формулювання обвинувачення визнане судом доведеним
15 лютого 2021 року приблизно о 18 год 30 хв ОСОБА_5 , знаходячись за місцем свого мешкання у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_2 , а саме в коридорі, зустрів раніше незнайомих йому ОСОБА_9 та ОСОБА_11 . Перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час у ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин та особистої неприязні один до одного виник словесний конфлікт з ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , під час якого в ОСОБА_5 раптово виник злочинний умисел, направлений на умисне нанесення тілесних ушкоджень.
Після чого, ОСОБА_5 діючи умисно, на ґрунті особистої неприязні до ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , усвідомлюючи весь суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, реалізовуючи раптово виниклий умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень, взяв у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_2 , де останній мешкає, ніж, визнавши його знаряддям вчинення кримінального правопорушення, після чого утримуючи вищевказаний ніж в руках, наніс потерпілому ОСОБА_9 не менше трьох ударів ножем в область голови та лівої поперекової ділянки, після чого він впав і лежав на підлозі, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді різаної рани в потиличній області праворуч з переходом до центра; колото-різаного поранення, яке розпочинається раною в поперековій області ліворуч на відстані 111 см вгору від подшовної поверхні стоп та на 10,5 см ліворуч від умовної серединної лінії тіла, далі переходить в раньовий канал, який йде ззаду наперед та дещо назовні, з ушкодженням по ходу якого шкіри, підшкірно-жирової клітковини та на глибині 10 см сліпо закінчується в м'яких тканинах, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день).
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_5 , наніс потерпілому ОСОБА_9 , який лежав на підлозі, своєю рукою зжатою в кулак, а також ногами не менше десяти ударів в область голови, тулубу, нижніх кінцівок, заподіявши останньому фізичного болю, а також тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синця у лівій тараорбітальній області, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день).
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Далі, ОСОБА_5 15.02.2021 приблизно о 18 год 40 хв перебуваючи біля входу у приміщенні підвалу у будинку №30 по вулиці Козака Мамая у місті Дніпро, підійшов до потерпілого ОСОБА_11 та наніс останньому один удар ножем в пахову область, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення, яке розпочинається раною в паховій області ліворуч (на відстані 84 см вгору від підшовної поверхні стоп та на 13 см ліворуч від умовної серединної лінії тіла) далі переходить в раньовий канал, який направлений знизу вверх та спереду назад, з ушкодженням по ходу якого: шкіри, підшкірно-жирової клітковини, проникає у черевну порожнину без ушкодження внутрішніх органів, яке за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент заподіяння.
З метою доведення свого умислу до кінця, направленого на нанесення тілесних ушкоджень, ОСОБА_5 умисно наніс останньому ще один удар ножем в область грудної клітини, заподіявши потерпілому ОСОБА_13 тілесне ушкодження у вигляді рани по лівій бічній поверхні грудної клітини по середньо-пахвовій лінії в проекції 9-го міжребір?я, яке за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень, що має незначні скороминущі наслідки.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково та пояснив, що приблизно о 18 год 00 хв, він відпочивав у підвальному приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 . Почув галас на вулиці, потім пролунав стук у двері, спочатку не відповідав та не відчиняв нікому двері, згодом стук почався сильніше, хтось почав бити ногами двері. Відчинивши двері, він побачив раніше незнайомих йому ОСОБА_9 та ОСОБА_8 . ОСОБА_9 відразу вдарив його кулаком, від чого він упав, у цей час ОСОБА_9 вдарив його в область хребта. Лежачи на спині він намагався підвестись на коліна. У цей час він отримав сильний удар в область живота. Побачивши біля рукомийника кухонний ніж, він схопив його та почав захищатися, але не намагався їх вбити цим ножем. Навпаки, ніж перевернув до себе, щоб не завдати їм шкоди. При повторному ударі ногою, він схопив ОСОБА_9 за ногу і вони впали на підлогу. Почалася бійка і він ненавмисно встромив у нього ніж, але цього моменту не помітив. Він сів на ОСОБА_9 та почав його бити, куди не пам'ятає. В цей час ОСОБА_8 вдарив його ззаду. Жодного удару не наносив ОСОБА_14 навмисно, але коли відмахувався від ОСОБА_14 ножем, попав у нього. За ОСОБА_14 вибігав на вулицю без ножа, до нього підійшли сусіди та почали заспокоювати. Потім повернувся до кімнати, але нікого там не було, тільки лужа крові. Раніше знайомим з потерпілими він не був. Вину визнає частково, ніякого умислу не було вчиняти це навмисно. ОСОБА_15 вище за нього, коли вони билися на підлозі, був поверх потерпілого і продовжував наносити удари, визнає, що потерпілому ОСОБА_16 наніс легкі, а потерпілому ОСОБА_17 - тяжкі тілесні ушкодження. Жалкує лише з приводу того, що взяв ніж.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що 15.02.2021 близько 18 год 00 хв він зателефонував ОСОБА_8 та сказав, що його заливають сусіди з верхнього поверху. Щоб перекрити воду, вони зайшли у підвал. Приміщення, де перекривається вода, було закрите на ключ, доступу до крану не було. У підвалі і?х будинку є кімнати, де живуть люди. Вони побачили світло в одніи? із кімнат і постукали, щоб спитати де ключ. Звідти почулись ругання, майже одразу у спідній білизні відкрив двері ОСОБА_5 , від якого відчувався запах алкоголю з порожнини рота, та одразу вдарив ОСОБА_8 по вухах. Він притиснув його до стіни та сказав, що їм потрібен ключ, щоб перекрити воду. ОСОБА_5 обм'як та сказав, що дасть ключ, і пішов у кімнату. Він і ОСОБА_8 чекали в коридорі. Через кілька секунд ОСОБА_5 повернувся і він побачив у нього в руці ніж. Він крикнув ОСОБА_8 , що в обвинуваченого ніж і щоб той тікав. Біля дверей виникла штовханина. ОСОБА_5 наніс йому удари ножем в голову та в спину, після чого він впав і лежав на підлозі. У цей момент він чув в коридорі крики, лайку. Не бачив, як ОСОБА_5 наносив удари ОСОБА_18 , лежав та чекав, що останній приведе когось на допомогу. Не знав, що ОСОБА_18 , ОСОБА_5 також наніс поранення. Через деякий час ОСОБА_5 підійшов до нього та став бити його ногами та кулаками по голові, йому здалось, металевим предметом, але як сказали потім, це була пляшка. Коли ОСОБА_5 перестав його бити, він піднявся та вийшов з підвалу на вулицю, де люди йому викликали швидку.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що 15.02.2021 приблизно о 18 год, він приїхав додому з роботи. Йому зателефонував сусід - ОСОБА_9 , та повідомив, що його заливають сусіди з верхнього поверху і треба перекрити в підвалі воду. Сказав, що буде через 30 хвилин. Вони разом пішли у підвал, двері якого були відкриті, коли підійшли, то побачили, що на агрегатній стояв новий замок. Приміщення, де перекривається вода, було закрите, а ключі були у мешканців, які там мешкали. Вони постукали у двері та попросили дати ключ, щоб перекрити воду, однак почули у відповідь лайку. Двері відчинив раніше їм незнайомий ОСОБА_5 та несподівано вдарив його руками по вухах. ОСОБА_9 притиснув його до стіни та сказав, щоб останній дав ключ. ОСОБА_5 відповів, що він зараз дасть ключ та пішов у кімнату. Вони залишились у коридорі. Коли ОСОБА_5 повернувся, ОСОБА_9 крикнув: «У нього ніж!». Точно не пам'ятає, кого першого ОСОБА_5 вдарив. Але він спочатку отримав удар в пах, почав бігти, коли він наніс другий удар в спину. Не міг захищатись, бо був після операції, одна рука навіть не працювала. Побіг в інший бік, там був мотлох, схватив швабру, замахнувся нею і ОСОБА_5 відбіг, у цей момент вискочив на вулицю, одразу побіг в магазин, там було багато народу. Викликали поліцію та швидку, одразу подзвонив брату та жінці.
Допитаний свідок ОСОБА_19 вказала, що у 2021 році орендували приміщення з сином у підвалі за адресою: АДРЕСА_2 . 15.02.2021 приблизно о 18 год, вони були вдома та почули в коридорі крик «Допоможіть». Вии?шли у коридор, де побачили ОСОБА_8 з лопатою, якии? кричав що и?ого вбивають, поряд з ним стояв ОСОБА_5 в трусах та в майці з ножем в руках. ОСОБА_20 (її син), взяв ОСОБА_21 за руку та почав заспокоювати, в цей час ОСОБА_8 вибіг на вулицю. ОСОБА_5 не намагався його наздогнати, а зайшов в кімнату. Вони хотіли вийти на вулицю, але побачили чоловіка, який лежав в калюжі крові та просив викликати швидку. Як вона зрозуміла, його вдарили у нирки та порізали голову. Не бачила, які конкретно поранення, була калюжа крові. ОСОБА_5 знову вийшов, коли вже забрали чоловіка, який лежав в коридорі. На вулиці поводив себе агресивно, штовхнув чоловіка біля магазину, приїхала поліція та утихомирила його. ОСОБА_5 попросив її винести речі та документи, вона взяла речі та віддала поліції. ОСОБА_5 не був побитий, була лише порізана рука, яка замотана ганчіркою. У нього в руках була пляшка пуста, був запах з порожнини рота.
Допитаний свідок ОСОБА_22 пояснила, що ОСОБА_5 проживав у кімнаті підвального приміщення будинку, де знаходиться магазин, в якому вона працювала. 15.02.2021 удень до неі? в магазин заи?шов ОСОБА_5 , купив горілку «Марвел», об'ємом 0,5 літрів та пішов додому. У цеи? же день, приблизно о 18 год, вона почула із підвального приміщення крики про допомогу. Потім до магазину прибіг ОСОБА_8 , якии? впав на сходи і став кричати, щоб рятували ОСОБА_9 . У ОСОБА_8 в паху була рана, він був у крові. Потім із підвалу вии?шов ОСОБА_9 ОСОБА_5 вибіг із підвалу в капцях та трусах, кричав та поводив себе агресивно. Після цього викликали поліцію та швидку. Обвинувачении? в стані алкогольного сп'яніння стає дуже агресивним та зухвалим.
Допитаний свідок ОСОБА_23 пояснив, що потерпілии? ОСОБА_9 - и?ого ріднии? брат, з яким він проживає в одному будинку. Дату не пам?ятає, рік 2021, на вулиці ще лежав сніг, приблизно о 18 год, и?ому зателефонував ОСОБА_8 та сказав, щоб він вии?шов на вулицю, бо брата «підрізали». Він вибіг на вулицю, де побачив брата, якии? сидів, и?ого голова була в крові, ще була різана рана у боці. Він почав надавати и?ому медичну допомогу і тои? розповів, що він і ОСОБА_8 пішли у підвал перекрити воду і на них з ножем напав ОСОБА_5 . У цеи? час, до них підіи?шли працівники поліціі? з ОСОБА_5 , якии? був в стані алкогольного сп'яніння, і спитав у брата, чи не помер він. Приі?хала швидка, яка забрала ОСОБА_8 , якии? був без свідомості, а потім друга швидка забрала брата. Тілесних ушкоджень і крові на ОСОБА_5 він не бачив.
Поясненнями свідка ОСОБА_24 , якии? пояснив, що він и?шов додому з роботи. На сходах магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по вул.Козака Мамая, він побачив ОСОБА_8 , якии? сказав, що и?ого підрізали, але крові він не бачив. Він заглянув у підвал, де побачив ОСОБА_9 , який сидів під стінкою в підвалі, у нього голова була в крові та порізах. Поряд стояв ОСОБА_5 в трусах та майці, який сказав йому не заважати. Запах не чув, але на його думку, був у стані алкогольного сп'яніння. При ньому тілесних ушкоджень ОСОБА_5 не наносив та не перешкоджав йому вивести ОСОБА_9 на вулицю. Тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 не бачив.
Допитаний свідок ОСОБА_25 вказав, що проживав на ОСОБА_26 , 30 у підвальному приміщенні з матір'ю. У цьому приміщенні жив ОСОБА_5 та ще декілька чоловік. Увечері лютого місяця на дворі вже було темно він з матір'ю почули крики, ОСОБА_8 кричав «Допоможіть». Коли вони вийшли з кімнати, то побачили, що ОСОБА_8 сидів у куті, а ОСОБА_5 , у якого рука була в крові, був з ножем з білою руківкою. Вони почали заспокоювати ОСОБА_5 та притримали його руку, ОСОБА_8 скориставшись цим, пробіг за спиною та вискочив на вулицю. Куди дали пішов ОСОБА_5 не бачив, бо вони з матір'ю зашли до кімнати.
Судом під час судового розгляду досліджені такі докази, надані сторонами кримінального провадження:
- протокол огляду місця події від 15.02.2021 та фототаблиця до нього, відповідно до якого було оглянуто приміщення підвалу, який розташований в будинку АДРЕСА_2 , де знаходиться кімната з металевими дверима, при вході в кімнату на підлозі знаходиться килим коричневого кольору зі слідами РБК, при вході в другу кімнату лежить фрагмент різнокольорового килиму зі слідами РБК, висить тканина зі слідами РБК, в кімнаті в рукомийнику знаходиться тканина біло-блакитного кольору зі слідами РБК, на столі знаходиться ніж довжиною 25,5 см зі слідами РБК, в коридорі на підлозі лежить пляшка зі слідами РБК (т.1 а.с.12-22);
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.02.2021, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_9 на фото №2 впізнав обвинуваченого ОСОБА_5 , як особу, яка 15.02.2021, приблизно о 18 год 50 хв, у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_2 наніс йому удари ножем в область тулуба з лівого боку та в область голови (т.1 а.с.36-37);
- висновок експерта №716е від 29.03.2021, відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_9 , виявлені тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синця у лівій параорбітальній області, різаної рани в потиличній області праворуч з переходом до центра; колото-різаного поранення, яке розпочинається раною в поперековій області ліворуч (на відстані 111 см вгору від підошовної поверхні стоп та на 10,5 см ліворуч від умовної серединної лінії тіла), далі переходить в раньовий канал, який йде ззаду наперед та дещо назовні, з ушкодженням по ходу якого: шкіри, підшкірно-жирової клітковини та на глибині 10 см сліпо закінчується в м'яких тканинах. Виявлені тілесні ушкодження на голові та обличчі спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів), що діяв (діяли) в область лівого ока та механічної дії гострого предмету, який володів ріжучими властивостями, яким могла бути і лезо ножа або інші предмети з аналогічними травмуючими властивостями, що діяв в потиличну область голови. Тілесне ушкодження у вигляді: колото-різаного поранення, яке розпочинається раною в поперековій області ліворуч, спричинено від механічної дії гострого предмету, який володів колючо-ріжучими властивостями, яким могло бути і лезо ножа або інші предмети з аналогічними травмуючими властивостями, що діяв в поперекову область ліворуч у напрямку ззаду наперед та дещо назовні, що підтверджується характером рани (краї рани рівні, кінці гострі), наявністю та напрямком раньового каналу. Утворення різаних та колото-різаних поранень є не характерним для спричинення при падінні з висоти власного зросту на тупу тверду поверхню. Тілесні ушкодження отримані незадовго до надходження на стаціонарне лікування в КНП «МКЛ №16» ДМР», в термін на який вказує потерпілий ОСОБА_9 , спричинені в короткий проміжок часу, послідовність нанесення яких встановити не представляється можливим, за своїм характером виявлені тілесні ушкодження (як кожне окремо) відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день). Механізм спричинення тілесних ушкоджень не суперечать механізму, локалізації та характеру, на який вказує ОСОБА_9 під час проведення слідчого експерименту за його участю (т.1 а.с.50-54);
- протокол проведення слідчого експерименту від 16.03.2021, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_9 , на місці в підвалі будинку 30 по вул.Козака Мамая в м.Дніпро, показав та розказав механізм нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_5 , 15.02.2021 приблизно о 19 год (т.1 а.с.55-58);
-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.02.2021, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_8 на фото №4 впізнав обвинуваченого ОСОБА_5 , як особу, яка 15.02.2021, приблизно о 18 год 50 хв, у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_2 наніс йому удари ножем (т.1 а.с.79-80);
-протокол огляду від 16.02.2021, відповідно до якого було оглянуто футболку чоловічу «KENZO Paris» зеленого кольору зі слідами РБК, джинси чоловічі «Levis 501 STANDART» синього кольору зі слідами РБК, светр чоловічий «MAN DOLFIN» синього кольору в'язаний зі слідами РБК, куртку чоловічу «Sinsay mens collection» зеленого кольору зі слідами РБК, які добровільно надав для огляду потерпілий ОСОБА_9 (т.1 а.с.95-96);
-протокол огляду від 16.02.2021, відповідно до якого було оглянуто футболку чоловічу коричневого кольору зі слідами РБК, джинси чоловічі синього кольору зі слідами РБК, труси чоловічі зеленого кольору зі слідами РБК, які добровільно надав для огляду обвинувачений ОСОБА_5 (т.1 а.с.99);
-протокол огляду від 16.02.2021, відповідно до якого було оглянуто сорочку у клітинку, зі слідами РБК та пошкодженнями, штани чоловічі чорного кольору зі слідами РБК та пошкодженнями, які добровільно надав для огляду потерпілий ОСОБА_8 (т.1 а.с.101-102);
-висновок експерта №191 від 09.03.2021, відповідно до якого кров потерпілого ОСОБА_8 , належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0 (т.1 а.с.175-176);
-висновок експерта №192 від 09.03.2021, відповідно до якого кров потерпілого ОСОБА_9 належить до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0 (т.1 а.с.184-185);
-висновок експерта №200 від 17.03.2021, відповідно до якого кров обвинуваченого ОСОБА_5 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0 (т.1 а.с.193-194);
-висновок експерта №205 від 22.03.2021, відповідно до якого на марлевих тампонах зі змивами з правої та лівої руки обвинуваченого ОСОБА_5 встановлена наявність крові людини. При серологічному дослідженні крові в слідах об'єктів виявлені антигени В і Н ізосерологічної системи АВ0, що не виключає можливості походження слідів крові у зазначених об'єктах від особи (осіб) групи крові В з ізогемаглютиніном анти-А та супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВ0. Також не виключена можливість суміші крові у слідах об'єктів осіб, груповим характеристикам крові яких властиві виявлені антигени, а саме: особи (осіб) з групою крові В з ізогемаглютиніном анти-А та супутнім антигеном Н (або без нього) та особи (осіб) з групою крові 0 з ізогемаглютиніном анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0. Враховуючи отримані результати дослідження та групову приналежність крові ОСОБА_8 , а саме те, що в слідах об'єктів окрім антигену Н, який є основним групоспецифічним антигеном його крові, в ньому виявлений ще антиген В, який йому не властивий, присутність крові ОСОБА_8 у вказаних слідах можлива лише в якості домішки до крові іншої особи (осіб) з виявленими груповими антигенами. Враховуючи отримані результати дослідження та групову приналежність крові ОСОБА_9 , а саме те, що в слідах об'єктів виявлені антигени В і Н, які є групоспецифічними для його крові, не виключена можливість походження зазначених слідів за рахунок крові ОСОБА_9 . Враховуючи отримані результати дослідження та групову приналежність крові ОСОБА_5 , а саме те, що окрім виявленого в слідах об'єктів антигену Н, який є супутнім антигеном крові ОСОБА_5 , антигену А, який є основним групоспецифічним антигеном його крові, не виявлено даних про присутність крові ОСОБА_5 у вказаних слідах (т.1 а.с.200-203);
- висновок експерта №230 від 05.04.2021, відповідно до якого кров в слідах у піднігтьовому вмісті правої руки ОСОБА_5 могла походити від особи (осіб) з групою крові АВ, з супутнім антигеном Н ізосерологічної системи АВО, або сліди крові могли утворитися за рахунок змішування її від декількох осіб з різним сполученням виявлених антигенів, не виключено походження крові від потерпілого ОСОБА_8 тільки в якості домішку, оскільки його крові властивий антиген Н ізосерологічної системи АВО, не виключається також домішок крові і від потерпілого ОСОБА_9 , оскільки його крові властиві антигени В та Н ізосерологічної системи АВО, та могли походити і від нього самого лише в якості домішку, оскільки при серологічному дослідження було виявлено антигени А та Н ізосерологічної системи АВО, які властивий його груповій характеристиці крові (т.1 а.с.209-212);
- висновок експерта № 564е від 10.03.2021, відповідно до якого при огляді на тілі ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді двох різаних ран: на долонній поверхні правої кисті на основній фаланзі 2-го пальця та в проекції голівки 5-ї п?ясної кістки; садна на долонній поверхні правої кисті на внутрішній поверхні основної фаланги 5-го пальця; двох саден: на тильній поверхні правої кисті на суглобовій поверхні між основною і проксимальними фалангами 2-го та 3-го пальців; трьох синців: на задній поверхні правого плеча у нижній третині з переходом на ліктьовий суглоб, на задній поверхні правого передпліччя у верхній третині з переходом на зовнішню та внутрішню поверхню, на задній поверхні лівого плеча від середньої третини з частковим переходом на ліктьовий суглоб; 22-х саден: на задній поверхні грудної клітини ліворуч по лопатковій лінії з переходом до задньо-пахвової лінії в проекції 4,5-го міжребір?я, в поперековій області ліворуч, на задній поверхні грудної клітини ліворуч на межі лопаткової та навколохребтової лінії в проекції 2,3-го міжребір?я, на задній поверхні правого ліктьового суглобу, в підключичній області ліворуч, на грудній клітині праворуч по навкологрудинній лінії в проекції 3-го міжребір?я, на грудній клітині ліворуч по передньо-паховій лінії в проекції 5-го міжребір?я, на задній поверхні лівого ліктьового суглобу, на задній поверхні лівого плеча в середній третині з переходом вниз на ліктьовий суглоб, на внутрішній поверхні лівого передпліччя в середній третині. Виявлені у нього тілесні ушкодження у вигляді: синців та саден, не відображають на собі характерологічні особливості та розміри травмуючого предмету, яким були нанесені, можливо лише вказати, що вони спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів) частина і при ударі об такий (такі), що діяв (діяли) в область тулуба та кінцівок. Тілесні ушкодження у вигляді: різаних ран правої кисті, спричинені від механічної дії гострого предмету (предметів), який володів (володіли) ріжучими властивостями, яким могло бути і лезо ножа або інші предмети з аналогічними травмуючими властивостями, що діяв (діяли) в область долонної поверхні правої кисті. На момент огляду в області передньої та зовнішньої поверхні правого стегна марлеві пов?язки фіксовані до шкіри пластирями, зі слів обстеженого йому були спричинені тілесні ушкодження ножем та була надана медична допомога в лікувальному закладі м. Дніпро, тому для встановлення характеру тілесних ушкоджень в області правої нижньої кінцівки, необхідний повторний огляд обстеженого та надання оригіналів медичної документації. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень, ступень ознак їх загоєння (синці жовто-зеленого кольору, без чітких меж; садна під буро-коричневими коринками, вище та на рівні оточуючої шкіри; рани місцями з підсохлим темно-червоним дном, місцями під темно-червоними кривавими коринками), можливо вказати, що термін їх спричинення становить біля 3-5 діб до моменту огляду. Враховуючи характер та локалізацію всіх виявлених у нього тілесних ушкоджень, розташування їх по різним анатомічним лініям та поверхням, можливо вказати, що вони є не характерними для спричинення при падінні з висоти власного зросту та ударом об тупу тверду поверхню. Виявлені у нього тілесні ушкодження у вигляді: синців та саден, не відображають на собі характерологічні особливості та розміри травмуючого предмету, яким були нанесені, можливо лише вказати, що вони спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів) частина і при ударі об такий (такі), що діяв (діяли) в область тулуба та кінцівок. За своїм характером виявлені у нього тілесні ушкодження (як кожне окремо) відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки(т.1 а.с.247-251);
- висновок експерта №203 від 30.03.2021, відповідно до якого на доставленій для дослідження футболці встановлена наявність крові людини. При серологічному дослідженні сліду крові на футболці, виявлені антигени А, В, Н. На цій же футболці, виявлені антигени А, Н. Одержані дані серологічного дослідження не виключають можливості походження сліду крові на футболці від особи (осіб) з групою крові АВ з супутнім антигеном Н або можлива суміш крові осіб з групами крові А ізогемаглютиніном анти-В і супутнім антигеном Н, В з ізогемаглютиніном анти-А і супутнім антигеном Н і 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. Одержані дані серологічного дослідження слідів крові на футболці в об'єктах №2-9,11,12 не виключають можливості походження слідів крові від особи (осіб) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В і супутнім антигеном Н, або можлива суміш крові осіб з групами крові А з ізогемаглютиніном анти-В і супутнім антигеном Н і 0 з ізогемаглютитнінами анти-А і анти-В. На підставі отриманих результатів дослідження сліду крові на футболці із урахуванням групової приналежності крові потерпілого ОСОБА_8 , в сліді крові на футболці можливий тільки домішок крові потерпілого ОСОБА_8 , груповій характеристиці крові якого властивий антиген Н. На підставі отриманих результатів дослідження слідів крові на футболці і з урахуванням групової приналежності крові потерпілого ОСОБА_8 , в слідах крові на футболці можливий тільки домішок крові потерпілого ОСОБА_8 , груповій характеристиці крові якого властивий антиген Н. На підставі отриманих результатів дослідження сліду крові на футболці із урахуванням групової приналежності крові потерпілого ОСОБА_27 , в сліді крові на футболці можливий тільки домішок крові потерпілого ОСОБА_9 , груповій характеристиці крові якого властиві антигени В, Н. На підставі отриманих результатів дослідження слідів крові на футболці і з урахуванням групової приналежності крові потерпілого ОСОБА_9 , сліди крові на футболці не можуть належати потерпілому ОСОБА_9 , груповій характеристиці крові якого властиві антигени В, Н. На підставі отриманих результатів дослідження сліду крові на футболці із урахуванням групової приналежності крові підозрюваного ОСОБА_5 , в сліді крові на футболці можливий тільки домішок крові підозрюваного ОСОБА_5 , груповій характеристиці крові якого властиві антигени А, Н. На підставі отриманих результатів дослідження слідів крові на футболці із урахуванням групової приналежності крові підозрюваного ОСОБА_5 сліди крові на футболці можуть належати підозрюваному ОСОБА_5 , груповій характеристиці крові якого властиві ОСОБА_28 . На доставлених для дослідження штанах (об'єкти №13,14,16,17,20) встановлена наявність крові людини. При серологічному дослідженні слідів крові на штанах, виявлені антигени А,В,Н. На штанах, виявлені антигени А,Н. Одержані дані серологічного дослідження не виключають можливості походження слідів крові на штанах, від особи (осіб) з групою крові АВ з супутнім антигеном Н або можлива суміш крові осіб з групами крові А з ізогемаглютиніном анти-В і супутнім антигеном Н, В з ізогемаглютиніном анти-А і супутнім антигеном Н і 0 з ізогемаглютинінами анти-А і, анти-В. Одержані дані серологічного дослідження слідів крові на штанах, не виключають можливості походження слідів крові від особи (осіб) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В і супутнім антигеном Н, або можлива суміш крові осіб з групами крові А з ізогемаглютиніном анти-В і супутнім антигеном Н і 0 з ізогемаглютитнінами анти-А і анти-В. На підставі отриманих результатів дослідження слідів крові на штанах, і з урахуванням групової приналежності крові потерпілого ОСОБА_8 , в слідах крові на штанах, можливий тільки домішок крові потерпілого ОСОБА_8 , груповій характеристиці крові якого властивий антиген Н. На підставі отриманих результатів дослідження слідів крові на штанах, і з урахуванням групової приналежності крові потерпілого ОСОБА_8 , в слідах крові на штанах можливий тільки домішок крові потерпілого ОСОБА_8 , груповій характеристиці крові якого властивий антиген Н. На підставі отриманих результатів дослідження слідів крові на штанах і з урахуванням групової приналежності крові потерпілого ОСОБА_9 , в слідах крові на штанах можливий тільки домішок крові потерпілого ОСОБА_9 , груповій характеристиці крові якого властиві антигени В, Н. На підставі отриманих результатів дослідження слідів крові на штанах і з урахуванням групової приналежності крові потерпілого ОСОБА_9 , сліди крові на штанах не можуть належати потерпілому ОСОБА_9 , груповій характеристиці крові якого властиві антигени В, Н. На підставі отриманих результатів дослідження слідів крові на штанах і з урахуванням групової приналежності крові підозрюваного ОСОБА_5 , в слідах крові на штанах можливий тільки домішок крові підозрюваного ОСОБА_5 , груповій характеристиці крові якого властиві антигени А, Н. На підставі отриманих результатів дослідження слідів крові на штанах і з урахуванням групової приналежності крові підозрюваного ОСОБА_5 сліди крові на штанах можуть належати підозрюваному ОСОБА_5 , груповій характеристиці крові якого властиві антигени А,Н. На доставлених для дослідження трусах встановлена наявність крові людини. При дослідженні слідів крові на трусах виявлені антигени А, Н. Одержані дані серологічного дослідження слідів крові на трусах, не виключають можливості походження слідів крові від особи (осіб) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В і супутнім антигеном Н, або можлива суміш крові осіб з групами крові А з ізогемаглютиніном анти-В і супутнім антигеном Н і 0 з ізогемаглютитнінами анти-А і анти-В. На підставі отриманих результатів дослідження слідів крові на трусах, і з урахуванням групової приналежності крові потерпілого ОСОБА_8 , в слідах крові на трусах можливий тільки домішок крові потерпілого ОСОБА_8 , груповій характеристиці крові якого властивий антиген Н. На підставі отриманих результатів дослідження слідів крові на трусах і з урахуванням групової приналежності крові потерпілого ОСОБА_27 , сліди крові на трусах не можуть належати потерпілому ОСОБА_9 , груповій характеристиці крові якого властиві антигени В, Н. На підставі отриманих результатів дослідження слідів крові на трусах і з урахуванням групової приналежності крові підозрюваного ОСОБА_29 , сліди крові на трусах можуть належати підозрюваному ОСОБА_5 , груповій характеристиці крові якого властиві ОСОБА_28 (т.2 а.с.10-17);
-висновок експерта №231/1 від 01.04.2021, відповідно до якого в слідах на поверхні клинка та в слідах на поверхні рукоятки ножа, вилученого в ході огляду за адресою: м.Дніпро, вул.Козака Мамая, 30, встановлено наявність крові та виявлений білок людини. При встановленні групової належності крові виявлені антигени А і Н ізосерологічної системи АВ0, також виявлено ізогемаглютинін анти-В вищевказаної системи, що не виключає походження крові, виявленої в слідах на поверхні клинка та в сліді на поверхні рукоятки ножа, від особи (осіб) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н ізосерологічної системи АВ0. Беручи до уваги отримані результати дослідження, не можна виключити домішок крові потерпілого ОСОБА_8 в слідах на клинку та рукоятці ножа оскільки при серологічному дослідженні даних об'єктів також було виявлено і антиген Н ізосерологічної системи АВ0, який є основним групоспецифічним антигеном крові потерпілого ОСОБА_8 . Походження крові від потерпілого ОСОБА_9 виключається, оскільки антиген В, який властивий його крові не виявлений. Враховуючи те, що кров, виявлена в слідах на клинку та рукоятці ножа може походити від особи (осіб) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н ізосерологічної системи АВ0, не виключається її походження від підозрюваного ОСОБА_5 оскільки його кров належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н ізосерологічної системи АВ0 (т.2 а.с.24-28);
-висновок експерта №201 від 30.03.2021, відповідно до якого на представленому для дослідження фрагменті килимового покриття коричневого кольору, встановлено наявність крові людини. При серологічному дослідженні в слідах об'єкта №1 виявлено антигени В і Н та ізогемаглютинін анти-А, що не виключає можливості утворення цих слідів за рахунок крові особи (осіб) з групою крові В з ізогемаглютиніном анти-А з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВ0. Однак не виключена можливість суміші крові в цих слідах від двох і більше осіб з виявленими груповими властивостями, а саме: від особи з групою крові В з ізогемаглютиніном анти-А з супутнім антигеном Н і від особи з групою крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0. Враховуючи отримані результати дослідження і групову приналежність крові ОСОБА_8 , не виключається можливість походження крові від нього тільки у якості домішки, при умові обов'язкової присутності крові, в якій міститься антиген В, що йому не властивий. Враховуючи отримані результати дослідження і групову приналежність крові ОСОБА_9 не виключається можливість походження крові від нього, оскільки виявлені групові властивості співпадають з груповою характеристикою його крові. Оскільки в слідах не був виявлений антиген А, який є групоспецифічним для крові підозрюваного ОСОБА_5 і були виявлені антиген В та ізогемаглютинін анти-А, що йому не властиві, тому можливість утворення вказаних слідів за рахунок крові ОСОБА_5 можна виключити. На представленому для дослідження фрагменті різнокольорового килимового покриття встановлено наявність крові людини. При серологічному дослідженні в слідах крові виявлено антигени В і Н, а в слідах об'єктів №№2,3 виявлено і ізогемаглютинін анти-А, що не виключає можливості утворення цих слідів за рахунок крові особи (осіб) з групою крові В з ізогемаглютиніном анти-А з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВ0. Однак не виключена можливість суміші крові в цих cлідах від двох і більше осіб з виявленими груповими властивостями, а саме: від особи з групою крові В з ізогемаглютиніном анти-А з супутнім антигеном Н і від особи з групою крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0. Враховуючи отримані результати дослідження і групову приналежність крові ОСОБА_8 , не виключається можливість походження крові від нього тільки у якості домішки, при умові обов'язкової присутності крові, в якій міститься антиген В, що йому не властивий. Враховуючи отримані результати дослідження і групову приналежність крові ОСОБА_9 , не виключається можливість походження крові від нього, оскільки виявлені групові властивості співпадають з груповою характеристикою його крові. Оскільки в слідах не був виявлений антиген А, який є групо-специфічним для крові підозрюваного ОСОБА_5 , і були виявлені антиген В та ізогемаглютинін анти-А, що йому не властиві, тому можливість утворення вказаних слідів за рахунок крові ОСОБА_5 можна виключити. На представленому для дослідження фрагменті тканини встановлено наявність крові людини. При серологічному дослідженні в слідах крові виявлено антигени А і Н, що не виключає можливості утворення цих слідів за рахунок крові особи (осіб) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВ0. Однак не виключена можливість суміші крові в цих слідах від двох і більше осіб з виявленими груповими властивостями, а саме: від особи з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н і від особи з групою крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0. Враховуючи отримані результати дослідження і групову приналежність крові ОСОБА_8 , не виключається можливість походження крові від нього тільки у якості домішки, при умові обов'язкової присутності крові, в якій міститься антиген А, що йому не властивий. Оскільки в слідах не був виявлений антиген В, який є групоспецифічним для крові ОСОБА_9 , а був виявлений антиген А, що йому не властивий, тому можливість утворення вказаних слідів за рахунок крові ОСОБА_9 можна виключити. Враховуючи отримані результати дослідження і групову приналежність крові ОСОБА_5 , не виключається можливість походження крові від нього, оскільки виявлені антигени А і Н співпадають з груповою характеристикою його крові. На представленому для дослідження фрагменті тканини біло-блакитного кольору (серветці), встановлено наявність крові людини. При серологічному дослідженні в слідах крові виявлено антигени А і Н, що не виключає можливості утворення цих слідів за рахунок крові особи (осіб) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н зі ізосерологічною системою АВ0. Однак не виключена можливість суміші крові в цих слідах від двох і більше осіб з виявленими груповими властивостями, саме: від особи з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н і від особи з групою крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0. Враховуючи отримані результати дослідження і групову приналежність крові ОСОБА_8 , не виключається можливість походження крові від нього тільки у якості домішки, при умові обов'язкової присутності крові, в якій міститься антиген А, що йому не властивий. Оскільки в слідах не був виявлений антиген В, який є групо-специфічним для крові ОСОБА_9 , а був виявлений антиген А, що йому не властивий, тому можливість утворення вказаних слідів за рахунок крові ОСОБА_9 можна виключити. Враховуючи отримані результати дослідження і групову приналежність крові ОСОБА_5 , не виключається можливість походження крові від нього, оскільки виявлені антигени А і Н співпадають з груповою характеристикою його крові (т.2 а.с.35-41);
- висновок експерта №776е від 06.04.2021, відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_8 , виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення, яке розпочинається раною в паховій області ліворуч (на відстані 84 см вгору від підошовної поверхні стоп, на 13 см ліворуч від умовної серединної лінії тіла) далі переходить в раньовий канал, який направлений знизу вверх та спереду назад, з ушкодженням по ходу якого: шкіри, підшкірно-жирової клітковини, проникає у черевну порожнину без ушкодження внутрішніх органів; рани - по лівій бічній поверхні грудної клітини по середньо-пахвовій лінії в проекції 9-го міжребір'я. Виявлене тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення спричинене від дії гострого предмету, який володіє колюче-ріжучими властивостями, що діяв в пахову область ліворуч, що підтверджується характером рани та наявністю раньового каналу; ушкодження у вигляді рани в області грудної клітини ліворуч - спричинене від дії твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо з загостреним краєм. Виявлені тілесні ушкодження є не характерними для спричинення їх при падінні з висоти власного зросту та ударі об тупу тверду поверхню. Вказані тілесні ушкодження утворилися незадовго до надходження на стаціонарне лікування у КНП «КЛШМД'ДМР», тобто можливо і в термін на який вказує потерпілий ОСОБА_8 . Виявлене тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення та рани в області грудної клітини ліворуч спричиненні в короткий проміжок часу. За своїм характером виявлене ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечне для життя. Ушкодження у вигляді рани в області грудної клітини ліворуч - відносяться до легких тілесних ушкоджень, що має незначні скороминущі наслідки. Виявлені у нього тілесні ушкодження знаходяться в анатомічних ділянках доступних для нанесення їх власною рукою, але враховуючи їх характер, кількість та тяжкість отриманої травми, не характерні. Локалізація та характер виявленого тілесного ушкодження у ОСОБА_8 в паховій області ліворуч не суперечить механізму його утворення, на який вказує останній в ході проведення слідчого експерименту за його участі (т.2 а.с.49-53);
- протокол проведення слідчого експерименту від 30.03.2021 та фототаблиця до нього, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_8 показав та розказав механізм спричинення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_5 15.02.2021 (т.2 а.с.54-58);
- висновок судово-психіатричної експертизи №104 від 01.04.2021, відповідно до якого ОСОБА_5 в період інкримінованого йому діяння на хронічне психічне захворювання, недоумство, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності або інший хворобливий стан психіки не страждав і в теперішній час не страждає. ОСОБА_5 у період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними та у теперішній час також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т.2 а.с.63-66);
-висновок експерта №202 від 05.04.2021, відповідно до якого на представленій на дослідження сорочці, встановлено наявність крові людини. При серологічному дослідженні, в усіх слідах крові, був виявлений тільки антиген Н, що не виключає можливості утворення їх за рахунок крові групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0. Даних про присутність в слідах на сорочці крові ОСОБА_9 не отримано, у зв'язку з не виявленням в них антигену В, властивого його крові. Отриманий результат не виключає можливості походження слідів крові на сорочці від потерпілого ОСОБА_8 , так як антиген Н, виявлений в цих слідах, є основним групо-специфічним фактором його крові. Даних про присутність в слідах на сорочці крові ОСОБА_5 не отримано, у зв'язку з не виявленням в них антигену А, властивого його крові. На представлених для дослідження штанях встановлена наявність крові людини. При серологічному дослідженні, в усіх слідах крові, був виявлений тільки антиген Н, що не виключає можливості утворення їх за рахунок крові групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0. Даних про присутність в слідах на штанях крові ОСОБА_9 не отримано, у зв'язку з не виявленням в них антигену В, властивого його крові. Отриманий результат не виключає можливості походження слідів крові на штанях від потерпілого ОСОБА_8 , так як антиген Н, виявлений в цих слідах, є основним групо-специфічним фактором його крові. Даних про присутність в слідах на штанях крові ОСОБА_5 не отримано, у зв'язку з не виявленням в них антигену А, властивого його крові (т.2 а.с.68-71);
- відповідь «Жилсервіс-5» на адвокатський запит відповідно до якого гуртожиток за адресою вул. Козака Мамая, 30 знаходиться в управлінні та на балансі підприємства з 2013 року. Мешканцями вищезазначеного гуртожитку було створено ініціативну групу в склад якої входить ОСОБА_30 . Задля забезпечення безперебійної експлуатації внутрішньо будинкових інженерних мереж, зняття показників лічильників, тощо. ОСОБА_31 мав доступ до допоміжного приміщення в цокольному поверсі, де розташовані комунікації. Також повідомлено, що 15 лютого 2021 року сталася аварійна ситуація в системі центрального опалення в одній із кімнат гуртожитку на п'ятому поверсі, в кімнаті №132, внаслідок чого було залито кімнати №94, №62, №60, №22, які розташовані поверхами нижче (т.4 а.с. 135);
- висновок експерта № 333е від 05.02.2024 відповідно до якого при огляді 31.01.2024 у гр. ОСОБА_5 виявлені наслідки загоєння тілесних ушкоджень у вигляді рубця на зовнішній поверхні правого стегна у верхній третині, що є наслідком загоєння різаної або колото-різаної рани; рубця на передньо-зовнішній поверхні правого стегна на межі верхньої та середньої третини. З урахуванням наданої медичної документації та при оглядах 18.02.2021 і 31.01.2024 у нього виявлені тілесні ушкодження у вигляді двох різаних ран: на долонній поверхні правої кисті на основній фаланзі 2-го пальця та в проекції голівки 5-ї п?ясної кістки; садна на долонній поверхні правої кисті на внутрішній поверхні основної фаланги 5-го пальця; двох саден: на тильній поверхні правої кисті на суглобовій поверхні між основною і проксимальними фалангами 2-го та 3-го пальців; трьох синців: на задній поверхні правого плеча у нижній третині з переходом на ліктьовий суглоб, на задній поверхні правого передпліччя у верхній третині з переходом на зовнішню та внутрішню поверхню, на задній поверхні лівого плеча від середньої третини з частковим переходом на ліктьовий суглоб; 22-х саден: на задній поверхні грудної клітини ліворуч по лопатковій лінії з переходом до задньо-пахвової лінії в проекції 4,5-го міжребір?я, в поперековій області ліворуч, на задній поверхні грудної клітини ліворуч на межі лопаткової та навколохребтової лінії в проекції 2,3-го міжребір?я, на задній поверхні правого ліктьового суглобу, в підключичній області ліворуч, на грудній клітині праворуч по навкологрудинній лінії в проекції 3-го міжребір?я, на грудній клітині ліворуч по передньо-пахвовій лінії в проекції міжребір?я, на задній поверхні лівого ліктьового суглобу, на задній поверхні лівого плеча в середній третині з переходом вниз на ліктьовий суглоб, на внутрішній поверхні лівого передпліччя в середній третині; рубця на зовнішній поверхні правого стегна у верхній третині, що є наслідком загоєння різаної або колото-різаної рани; рубця на передньо-зовнішній поверхні правого стегна на межі верхньої та середньої третини. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень, ступень ознак їх загоєння та дані медичної документації, можливо вказати, що вони отримані незадовго до первинного надання медичної допомоги в КНІ «МКЛ №16» ДР». Будь-яких судово-медичних даних за різночасовий термін отримання тілесних ушкоджень при проведенні судово-медичної експертизи не встановлено. Виявлені у нього тілесні ушкодження у вигляді: синців та саден, не відображають на собі характерологічні особливості та розміри травмуючого предмету, яким були нанесені, можливо лише вказати, що вони спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів) частина і при ударі об такий (такі), що діяв (діяли) в область тулуба та кінцівок. Тілесні ушкодження у вигляді: різаних ран правої кисті, різаних або колото-різаних ран правого стегна, спричинені від механічної дії гострого предмету (предметів), який володів (володіли) ріжучими або колючо-ріжучими властивостями, яким могло бути і лезо ножа або інші предмети з аналогічними травмуючими властивостями, що діяв (діяли) в область долонної поверхні правої кисті та правого стегна. За своїм характером виявлені у нього тілесні ушкодження у вигляді синців та саден, різаних ран правої кисті (як кожне окремо) відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. Виявлені у нього тілесні ушкодження у вигляді: різаних або колото-різаних ран правого стегна - відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 днів, але не більше, як три тижні (21 день).
Враховуючи характер та локалізацію всіх виявлених у нього тілесних ушкоджень, розташування їх по різним анатомічним лініям поверхням, можливо вказати, що вони є не характерними для спричинення при падінні з висоти власного зросту та ударом об тупу тверду поверхню. Виявлені у нього тілесні ушкодження у вигляді: синців та саден, не відображають на собі характерологічні особливості та розміри травмуючого предмету, яким були нанесені, можливо лише вказати, що вони спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів) частина і при ударі об такий (такі), що діяв (діяли) в область тулуба та кінцівок. Тілесні ушкодження у вигляді: різаних ран правої кисті, різаних або колото-різаних ран правого стегна, спричинені від механічної дії гострого предмету (предметів), який володів (володіли) ріжучими або колючо-ріжучими властивостями, яким могло бути і лезо ножа або інші предмети з аналогічними травмуючими властивостями, що діяв (діяли) в область долонної поверхні правої кисті та правого стегна. Взаємне розташування ОСОБА_5 та особи яка спричиняла тілесні ушкоджень могло бути різноманітним та неодноразово змінюватись. Тілесні ушкодження у вигляді: різаних ран правої кисті, різаних або колото-різаних ран правого стегна, спричинені від механічної дії гострого предмету предметів, який володів (володіли ріжучими або колючо-ріжучими властивостями, яким могло бути і лезо ножа або інші предмети з аналогічними травмуючими властивостями, що діяв (діяли) в область долонної поверхні правої кисті та правого стегна. Всі виявлені у нього тілесні ушкодження спричинені з силою достатньою для утворення тілесних ушкоджень(т. 5 а.с.94-99).
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 показав, що вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України не визнає, та, зазначив, що він не мав умислу на вбивство, а лише завдав потерпілим тілесні ушкодження, які не оспорює, так як діяв в межах самозахисту та в стані сильного душевного хвилювання.
Версія обвинуваченого з приводу місця, де розпочався, виниклий між ним та потерпілими конфлікт підтверджується і даними протоколу огляду місця події 15.02.2021 та фототаблицею до нього, відповідно до якого було оглянуто приміщення підвалу, який розташований в будинку АДРЕСА_2 , де знаходиться кімната з металевими дверима, звідки виявлено та вилучено: килим коричневого кольору зі слідами РБК, тканина зі слідами РБК, тканина біло-блакитного кольору зі слідами РБК, ніж довжиною 25,5 см зі слідами РБК, пляшка зі слідами РБК.
Окрім того, своїми показаннями обвинувачений викриває себе, оскільки не заперечує, що між ним і потерпілими у вказаному часі відбувся конфлікт, під час якого, вчиняючи активні дії, перший застосував ніж, а враховуючи локалізацію, характер та кількість нанесених потерпілим тілесних ушкоджень, доводи ОСОБА_5 про необережність спричинення таких є очевидно неправдивими.
Мотиви зміни обвинувачення
Оцінюючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_5 , які виразились у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке було небезпечним для життя ОСОБА_8 у момент заподіяння та умисного легкого тілесного ушкодження ОСОБА_9 , що спричинило короткочасний розлад здоров'я, неправильно кваліфіковані стороною обвинувачення за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство двох осіб.
Проаналізувавши в сукупності докази наведені вище, користуючись своїм правом, визначеним ст. 337 КПК України, суд вважає за необхідне вийти за межі висунутого ОСОБА_5 обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, враховуючи, що це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження та викликано необхідністю надання правильної правової кваліфікації діям обвинуваченого ОСОБА_5 .
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Стадія замаху можлива лише у злочинах, які вчиняються з прямим умислом, коли особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання. Безпосередня спрямованість на вчинення злочину означає, що особа розпочинає вчинення дій (бездіяльності), передбачених відповідною статтею Особливої частини КК (починає виконувати об'єктивну сторону злочину, ставить об'єкт кримінально-правової охорони у стан безпосередньої небезпеки заподіяння йому істотної шкоди).
Розмежовуючи замах і закінчений злочин, необхідно враховувати конструкцію складу злочину, яка впливає на момент його закінчення та зміст умислу винної особи. Характерна для замаха незавершеність об'єктивної сторони злочину є вимушеною. Особа не доводить злочин до кінця не за власною ініціативою, а з причин, які не залежать від її волі.
Під час встановлення вини та її змісту в кожному конкретному випадку суд виходить з того, що вина об'єктивно існує в реальній дійсності, встановлює її на підставі аналізу всіх зібраних у справі доказів. Суд пізнає вину так, як він встановлює й пізнає інші факти об'єктивної дійсності, що існують або відбуваються у зовнішньому світі поза свідомістю окремої людини чи свідомістю суддів. Ознаки суб'єктивної сторони вчинених злочинів та особливості психічного ставлення обвинуваченого до вчинених діянь і їх наслідків встановлюються судами на підставі характеру вчиненого діяння та об'єктивно-предметних умов його вчинення, на підставі встановлених судом фактичних обставин вчинених злочинів, що закріплені належними і допустимими доказами, зібраними в порядку, передбаченому КПК, та оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК України. Принцип суб'єктивного ставлення у провину в кримінальному праві має фундаментальне і основоположне значення для кваліфікації кримінального правопорушення. З урахуванням усталених підходів до кваліфікації кримінальних правопорушень проти життя і здоров'я, питання про умисел під час такої кваліфікації вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння.
Відповідно до роз'яснень, наведених у пунктах 4, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я», закінчений замах на умисне вбивство особи вчиняється з прямим умислом, коли винна особа усвідомлювала суспільнонебезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільнонебезпечні наслідки і бажала їх настання. При вирішенні питання про наявність у діях особи умислу на вбивство суд повинен виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного, що передувала події, їх стосунки. При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Обов'язок доказування обставин, зазначених в ст. 91 КПК України (подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого, форма вини, мотив, мета вчинення кримінального правопорушення, вид, розмір шкоди та інше) покладається на прокурора, що передбачено ст. 92 КПК України.
Якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин. Тобто із суб'єктивної сторони замах на злочин можливий лише з прямим умислом. А згідно з частиною другою статті 24 КК України умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Основна відмінність прямого і непрямого умислу полягає у їх вольовому моменті. Якщо при прямому умислі він характеризується бажанням настання суспільно небезпечних наслідків, то при непрямому - свідомим припущенням їх настання. В останньому випадку воля особи посідає не активну, а пасивну щодо наслідків позицію, оскільки наслідки є побічним результатом злочинної дії (бездіяльності) винного.
Для кваліфікації безпосереднє і вкрай важливе значення має встановлення виду прямого умислу за ступенем конкретизації у свідомості суб'єкта злочину передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків, до яких відносять визначений, альтернативний і невизначений умисел, оскільки вчинене може бути кваліфіковане як замах на злочин лише за умови встановлення прямого визначеного умислу, де особа має конкретне, точне уявлення про індивідуально визначений результат свого діяння, передбачає можливість (неминучість) настання конкретних суспільно небезпечних наслідків. На відміну від нього за альтернативного або невизначеного умислу свідомість винного охоплює можливість настання двох або більше конкретно визначених наслідків (альтернативний) або широкого спектру негативних наслідків у межах одного виду шкоди чи різних її видів, що, хоча і охоплюються передбаченням винного, але індивідуально не визначені в його свідомості (невизначений). За невизначеного умислу, різновидом якого є альтернативний умисел, кваліфікація здійснюється залежно від тих наслідків, які були фактично заподіяні потерпілому .
Суд уже зазначав, що визначальним для відмежування замаху на умисне вбивство від умисного завдання тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження умислом винного охоплюється лише заподіяння таких ушкоджень за відсутності прямого наміру на вбивство. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони передбачалися ціллю його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальності за замах на вбивство. У випадку, коли особа, завдаючи іншій особі тілесні ушкодження, свідомо припускає настання будь-яких наслідків, у тому числі смерті, вона також не може бути притягнута до кримінальної відповідальності за замах на вбивство. Крім того, злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство і у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров'ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках настає лише за наслідки, які фактично настали.
Заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим характеризується у цьому випадку не лише непрямим, а ще й неконкретизованим (невизначеним) умислом. За неконкретизованого умислу винний, вчиняючи злочин, хоча і передбачає можливість настання різних шкідливих наслідків, але до кінця не усвідомлює їх характеру і тяжкості. А оскільки особа за невизначеного умислу одночасно передбачає різні за характером і тяжкістю наслідки, але фактично реалізується лише один з них, кримінальна відповідальність настає за наслідки, що настали фактично.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією та становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, за наявності цілі досягнення суспільно - небезпечного результату. Про наявність прямого умислу можуть свідчити конкретні діяння винної особи, які завідомо для нього мали потягти за собою смерть потерпілого і не призвели до бажаного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від його волі.
Крім того, за встановлених судом обставин, після нанесення ОСОБА_5 ударів ножем потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , обвинувачений мав реальну можливість і достатньо часу для реалізації умислу, спрямованого на заподіяння смерті та не був позбавлений можливості довести злочин до кінця, оскільки попри те, що потерпілі не втратили свідомості та самостійно покинули межі підвалу, де відбувався конфлікт. ОСОБА_5 до моменту затримання не вчинив будь-яких дій, які б свідчили про наявність умислу на вбивство.
Вказані обставини з достовірністю встановлені у судовому засіданні та підтверджуються показаннями обвинуваченого, потерпілих та матеріалами справи.
Прокурор під час судових дебатів, обґрунтовуючи правильність кваліфікації за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України посилався на покази свідків, які допитувались попереднім складом суду. Але кримінальний процесуальний закон не містить жодного підґрунтя до використання такого способу дослідження доказів, як імпорт із тексту попереднього, раніше скасованого вироку місцевого суду змістовної складової показань свідків та посилання на них у судових дебатах за відсутності безпосереднього дослідження таких доказів, як показань в судовому засіданні.
Встановлені судом дані, що конфлікт виник спонтанно, стосунки між обвинуваченим та потерпілими до конфлікту (були незнайомі один одному), їх поведінку під час конфлікту та причини його виникнення, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину та його суб'єктивне ставлення до наслідків своїх дій, які свідчили про те, що, завдавши потерпілому ОСОБА_9 легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я та ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння за допомогою ножа, він, маючи можливість вбити потерпілих, утримався від подальших дій, свідчать про правильність кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 121 КК України та ч. 2 ст. 125 КК України, а не за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, а тому посилання сторони обвинувачення на виконання ОСОБА_5 усіх дій, які вважав необхідним для доведення до кінця злочину - умисного вбивства двох осіб, але неможливості його закінчити з причин, що не залежали від його волі є необґрунтованими, оскільки об'єктивно не підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.
Щодо тверджень обвинуваченого про самозахист
Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади (ч. 1, 2 ст. 36 КК).
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у ст. 118 та 124 цього Кодексу (ч. 3 ст. 36 КК).
Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає (ч. 5 ст. 36 КК України).
Визначальним для кваліфікації дій особи за ст. 124 КК України відповідна обстановка вчинення злочину - перебування винного, зокрема, у стані необхідної оборони.
Особливістю та обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров'я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж.
Тому, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного із перебуванням особи в стані необхідної оборони, перевищення її меж, суд повинен врахувати конкретні обставини справи, здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах .
Стаття 124 КК України встановлює кримінальну відповідальність за умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Диспозиція цієї норми містить обов'язкові ознаки складу злочину, які відрізняють його від діянь, відповідальність за які настає за частиною першою статті 121 КК України.
Виходячи із законодавчого визначення необхідної оборони у частині першій статті 36 КК, її сутність полягає у правомірному заподіянні шкоди особі, яка здійснює суспільно небезпечне посягання, особою, яка реалізує своє право на захист інтересів, що охороняються законом. Визначальним для поняття необхідної оборони є правомірність захисту і протиправність посягання.
Дії по зупиненню суспільно небезпечного посягання вважаються правомірними, якщо вони зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення посягання.
Протиправність у кримінально-правовому розумінні є однією з ознак злочину поряд із суспільною небезпечністю, караністю, винністю і суб'єктом. Протиправність розуміється як юридичне втілення суспільної небезпечності. В теорії кримінального права загально визнано, що суспільно небезпечне посягання, щодо якого можлива необхідна оборона, - це діяння, що передбачене як злочин однією зі статей Особливої частини КК.
Разом із тим, необхідна оборона не допускається проти правомірних дій інших осіб, навіть якщо ними заподіюється шкода інтересам, що охороняються законом. Правомірність зазначених дій може зумовлюватися реалізацією прав, які належать особі чи надані законом, у тому числі і вчиненням таких дій за наявності обставин, що виключають їх суспільну небезпечність чи протиправність. Зокрема, не допускається необхідна оборона проти дій особи, які вчинюються нею в стані необхідної оборони, крайньої необхідності, при затриманні злочинця, а також при виконанні нею професійних чи службових функцій із дотриманням умов їх правомірності.
У цьому випадку не відбувалося такого посягання, яке б викликало у того, хто захищається (чи захищає), невідкладну необхідність у заподіянні тому, хто посягає, шкоди здоров'ю, необхідної для негайного відвернення чи припинення посягання. У зв'язку з цим у справі обвинуваченого відсутні підстави для застосування положень статті 36 КК України і кваліфікації діянь засудженого за ст. 124 КК України.
Зі змісту показань обвинуваченого і потерпілих, так і з показань свідків, які підтвердили обставини конфлікту між обвинуваченим та потерпілими, а також із фактичних даних, що містяться у досліджених судом доказах, не вбачається, що потерпілі застосували фізичну силу або вчинили інші активні агресивні дії, що могли би становити реальну загрозу життю або здоров'ю обвинуваченого.
Стан необхідної оборони виникає як у момент вчинення суспільно небезпечного посягання, так і у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. Під час з'ясування наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
Висновком судово-медичної експертизи підтверджено, що обвинувачений, використавши ніж заподіяв потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, а потерпілому ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Тому, докази в сукупності свідчать про спричинення обвинуваченим потерпілим тілесних ушкоджень, які за ступенем тяжкості, були завдані ним умисно із значною силою під час побиття потерпілих, а не під час захисту від їх дій.
Не знайшли свого підтвердження доводи обвинуваченого, що виявлені у нього тілесні ушкодження, що мають скороминущі наслідки, були завдані и?ому потерпілими, оскільки відповідно до висновку експерта №564е від 10.03.2021, термін спричинення і?х становить біля 3- 5 діб до моменту огляду, що свідчить, що тілесні ушкодження у вигляді синців могли бути отримані обвинуваченим як 15.02.2021, так і до цього. За показами ОСОБА_5 , частину з яких він заподіяв собі самостійно, зокрема коли тримав ніж лезом у свій бік. Крім того, свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 зазначили, що безпосередньо після конфлікту та нанесення тілесних ушкоджень потерпілим, на тілі ОСОБА_5 тілесних ушкоджень не бачили. ОСОБА_19 зазначила, що була лише порізана рука.
У матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які би підтверджували, що під час конфлікту потерпілі використовували предмети чи зброю, що дали би можливість обвинуваченому відчувати реальну загрозу своєму життю та здоров'ю, а тому дії потерпілих ані за своїм характером, ані за об'єктивними проявами не могли бути розцінені обвинуваченим такими, що досягли ступеню суспільної небезпечності та викликати стан необхідної оборони.
Суд також враховує перебіг подій, що передували вчиненню самого злочину, зокрема, виниклий між обвинуваченим та потерпілими конфлікт, під час якого ОСОБА_5 наніс тілесні ушкодження потерпілим, підручне знаряддя злочину, вибране обвинуваченим, а саме кухонний ніж, кількість, локалізацію нанесених тілесних ушкоджень, силу із якою вони наносились, а також поведінку обвинуваченого безпосередньо після вчинення злочину, а саме те, що маючи можливість продовжити наносити тілесні ушкодження потерпілим, ОСОБА_5 залишив їх.
Проте на переконання суду версія обвинуваченого стосовно того, що на нього здійснили напад потерпілі спростовується показаннями самих потерпілих та не підтверджується іншими зібраними у справі доказами.
Отже, встановлені судом фактичні обставини, у тому числі й на підставі показань самого обвинуваченого, свідчать про відсутність акту суспільно небезпечного посягання зі сторони потерпілих, які би за своїми об'єктивними ознаками могли створити реальну та безпосередню загрозу заподіяння шкоди для обвинуваченого, що в свою чергу могло викликати у останнього невідкладну необхідність у заподіянні шкоди потерпілим. За таких обставин, немає підстав вважати, що обвинувачений, цілеспрямовано використовуючи ніж, та завдаючи ним потерпілим чисельні удари зі значною силою в область розташування життєво важливих органів (зокрема у голову, грудну клітину та пах), перебував у стані оборони та діяв з перевищенням її меж. Натомість вчинення таких дій обвинуваченим свідчить про те, що він через сварку бажав заподіяти потерпілим тілесні ушкодження та діяв з відповідним умислом. З урахуванням наведеного, вчинений обвинуваченим злочин обґрунтовано отримав юридично-правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 125 КК України .
Згідно з ч. 2 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оскільки ОСОБА_5 фактично вчинено суспільно-небезпечне діяння, яке за об'єктивною стороною являє собою посягання на здоров'я особи, тому завдання тілесних ушкоджень предметом, що придатний заподіяти значної шкоди здоров'ю потерпілого, спосіб застосування знаряддя злочину, встановлена експертизою локалізація завданих ушкоджень, відсутність подальших дій обвинуваченого, спрямованих на заподіяння смерті потерпілим, свідчить про направленість умислу обвинуваченого саме на спричинення невизначеного тілесного ушкодження (в тому числі яким могло бути і тяжке тілесне ушкодження).
Суд враховує, що відповідальність за ст. 121 КК України настає й у тих випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю, а фактично було спричинено тяжке тілесне ушкодження.
Враховуючи наведені обставини, дії ОСОБА_5 спрямовані на умисне заподіянні шкоди здоров'ю потерпілого ОСОБА_8 кваліфікуються судом за ч. 1 ст. 121 КК України, як спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент його заподіяння.
Крім того, дії ОСОБА_5 спрямовані на умисне заподіянні шкоди здоров'ю потерпілого ОСОБА_9 , суд кваліфікує за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Призначаючи покарання, колегія суддів виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обставин, що пом'якшують покарання, згідно зі ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжує покарання, судом не встановлено. Зазначення представником потерпілих в судових дебатах про наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину ОСОБА_5 у стані алкогольного сп'яніння не інкримінується останньому в провину, тому не приймається судом до уваги, оскільки відповідно до ст. 337 КПК України суд проводить судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, не погіршуючи становище обвинуваченого.
При обранні виду і міри покарання обвинуваченому, суд враховує, що обвинувачений має інвалідність ІІІ групи, працевлаштований, раніше не судимий, має постійне місце проживання, на утриманні неповнолітніх дітей не має, за місцем проживання скарг не надходило, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, однак вчинив тяжкий злочин та кримінальний проступок проти здоров'я людини, вину визнав частково, не розкаявся у вчиненому, належних висновків для себе не зробив.
У частині застосування ст. 69 КК України, суд зазначає, що частина 1 цього положення надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину». Обставини чи сукупність обставин, які надають суду право застосувати положення ст. 69 КК України, мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою, у вчиненні злочину, її поведінкою під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця; суд, посилаючись при призначенні покарання на статтю 69 КК, зобов'язаний не лише перерахувати обставини, що можуть бути враховані як такі, що пом'якшують покарання, а й обґрунтувати, виходячи із загальних засад призначення покарання, яким чином сукупність таких обставин істотно знизила тяжкість вчиненого злочину.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для призначення обвинуваченому більш м'яке покарання, ніж передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Колегія суддів, враховуючи зазначені обставини, а також те, що обвинувачений протягом досудового розслідування з 2021 року та часу розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції не вибачився перед потерпілим за скоєне, свідчить про відсутність у обвинуваченого критичної самооцінки, щирого каяття та розкаяння у вчиненому, а тому навіть позитивні дані про особу винного, не вказують на наявність достатніх підстав для застосування щодо нього положень ст. 75 КК України.
Суд дійшов висновку, про призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, в межах санкцій ч. 1 ст. 121 КК України, яке на переконання колегії суддів буде відповідати тяжкості вчиненого, обставинам кримінального провадження та особі обвинуваченого, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як ним самим, так і іншими особами, а ще буде відповідати меті покарання, визначеного у ст. 50 КК України.
Разом із тим враховуючи тяжкість вчинення злочину, обставини його вчинення та обставини справи, колегія суддів доходить висновку, що підстави для призначення більш м'якого покарання або призначення покарання з випробуванням з іспитовим строком відсутні.
За ч. 2 ст. 125 КК України обвинуваченому слід призначити покарання у виді штрафу. Разом із тим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Відповідно до ст. 12 КК України (у редакції Закону України від 22.11.2018 № 2617-VIII), який набрав чинності 01 липня 2020 року, ці кримінально карані дії є проступком.
Кримінальний проступок, передбачений ч.2 ст.125 КК України обвинуваченим ОСОБА_5 вчинено 15.02.2021, тобто з дня його вчинення до дня ухвалення рішення минуло більше трьох років.
А тому, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, а також ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_5 підлягає звільненню від покарання за ч. 2 ст. 125 КК України.
Під час досудового розслідування ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово продовжено судом.
При вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суд бере до уваги те, що ОСОБА_5 може спробувати ухилитися від відбування покарання, тому з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження та забезпечення виконання вироку, вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до моменту набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 необхідно обчислювати з моменту затримання, тобто з 15.02.2021 (протокол затримання від 15.02.2021 (т.1, а. с. 104-106)).
Суд вважає за необхідне зарахувати до строку відбування покарання ОСОБА_5 строк його попереднього ув'язнення, починаючи з моменту фактичного затримання згідно з протоколом затримання з 15.02.2021 до набрання вироком законної сили відповідно до правил ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Потерпілими цивільного позову не заявлено, однак за ними зберігається право на звернення до суду за відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди в порядку цивільного судочинства.
Питання щодо скасування арешту майна, суд приймає на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, відповідно до якої, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 72, 100, 174, 369-371, 373-376, 615 КПК України, колегія суддів, -
Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 6 (шість) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу розміром 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот) грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_5 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 125 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Після набрання вироком законної сили речові докази:
-килим коричневого кольору зі слідами РБК, фрагмент різнокольорового килиму зі слідами РБК, тканину зі слідами РБК, тканину біло-блакитного кольору зі слідами РБК, ніж довжиною 25,5 см зі слідами РБК, порожню пляшку «Маrvel» зі слідами РБК, зразки крові ОСОБА_5 в паперовому пакеті, змиви з рук ОСОБА_5 в паперовому пакеті, залишки змивів з об'єктів № 1-4 та витяжки з об'єктів №1, 3 на ниточках марлі з контрольним зразком марлевої серветки в паперовому конверті, зразок крові потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_5 в трьох паперових конвертах, нігтьові зрізи з обох рук ОСОБА_5 в двох паперових пакетах, осади з об'єктів №№1, 2, та витяжку з об'єкта №1 на ниточках марлі, контроль марлі в двох паперових пакетах, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП№7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, - знищити;
-футболку чоловічу «KENZO Paris», джинси чоловічі «Levis 501 STANDART» синього кольору, светр чоловічий «MAN DOLFIN» синього кольору в'язаний, куртку чоловіча «Sinsay mens collection» зеленого кольору, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП№7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, - повернути ОСОБА_9 ;
-футболку чоловічу коричневого кольору, джинси чоловічі синього кольору, труси чоловічі зеленого кольору, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП№7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, - повернути ОСОБА_5 ;
-сорочку у клітинку, штани чоловічі чорного кольору, які передані на зберігання до камери зберігання ВП№7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, - повернути ОСОБА_8 ;
-мобільний телефон «Хуавей», синього кольору, у чохлі синього кольору, мобільний телефон «Нокіа», чорного кольору, рушник світлого кольору, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП№7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, - повернути власнику;
-два електронних носія, диски, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
До набрання вироком законної сили застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без зміни.
Зарахувати ОСОБА_5 в строк відбуття покарання відповідно до ч.5 ст. 72 КК України строк попереднього ув'язнення, починаючи з 15 лютого 2021 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Арешт, накладений ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19.02.2021 у справі №932/1409/21 (провадження №1-кс/932/763/21), на килим коричневого кольору зі слідами РБК, фрагмент різнокольорового килиму зі слідами РБК, тканину зі слідами РБК, тканину біло-блакитного кольору зі слідами РБК, ніж довжиною 25,5 см зі слідами РБК, порожню пляшку «Маruel» зі слідами РБК, - скасувати.
Арешт, накладений ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19.02.2021 у справі №932/1409/21 (провадження №1-кс/932/762/21) на мобільний телефон «Хуавей», синього кольору, у чохлі синього кольору, мобільний телефон «Нокіа», чорного кольору, рушник світлого кольору, зі слідами речовини бурого кольору, - скасувати.
Арешт, накладений ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19.02.2021 у справі №932/1409/21 (провадження №1-кс/932/787/21), на футболку чоловічу «KENZO Paris» зеленого кольору зі слідами РБК, джинси чоловічі «Levis 501 STANDART» синього кольору зі слідами РБК, светр чоловічий «MAN DOLFIN» синього кольору в'язаний зі слідами РБК, куртка чоловіча «Sinsay mens collection» зеленого кольору зі слідами РБК, - скасувати.
Арешт, накладений ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19.02.2021 у справі №932/1409/21 (провадження №1-кс/932/785/21), на футболку чоловічу коричневого кольору зі слідами РБК, джинси чоловічі синього кольору зі слідами РБК, труси чоловічі зеленого кольору зі слідами РБК, - скасувати.
Арешт, накладений ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19.02.2021 у справі №932/1409/21 (провадження №1-кс/932/786/21), на сорочку у клітинку зі слідами РБК, та пошкодженнями, штани чоловічі чорного кольору зі слідами РБК та пошкодженнями, - скасувати.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо така скарга не була подана. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3