ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.12.2025Справа № 910/10449/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі 1. Головного управління Національної гвардії України
2. Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза"
про стягнення 104 065, 20 грн.
Представники учасників справи:
Від прокуратури: Маліцька Ю.С.;
Від позивача 1: не з'явився;
Від позивача 2: Смиковський Є.А.;
Від відповідача: Бєлова О.С.
Київська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України (далі - позивач-1) та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - позивач-2) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій в розмірі 104 065, 20 грн, з яких: пеня 50 893, 20 грн та 53 172,00 грн штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Державного контракту (Договору) № 129/ВОЗ-2025 від 11.04.2025 в частині поставки товару у строк, визначений Контрактом, у зв'язку з чим прокуратура звернувся до суду про стягнення з відповідача штрафних санкцій у вказаному вище розмірі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2025 відкрито провадження у справі № 910/10449/25, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 29.09.2025.
09.09.2025 через систему "Електронний суд" від представника від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог та зазначив, що несвоєчасне виготовлення товару сталося внаслідок надання лабораторією протоколів випробувань продукції лише 28.04.2025 р. та 30.04.2025 р.
ПрАТ «ТФ «РОЗА» виготовило 1 партію Товару у кількості 20 000 штук і намагалось поставити її 30 травня 2025 року, проте, у прийняті даного Товару позивачем було відмовлено.
Відповідач зазначає, що він намагався виконати зобов'язання по Договору, проте Позивач не пішов на зустріч з урахуванням усіх обставини і не переніс строки поставки, тим самим не надав можливість відповідачу виконати умови Договору, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90 % .
15.09.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача - 2 надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача - 2 зазначив, що станом на 16.06.2025 Відповідач умов Контракту не виконав, не поставив 40 000 комплектів Товару, визначених умовами Контракту та заявкою Позивача 2 від 16.04.2025 № 78/1/10-1503-2025, а саме: не поставив 20 000 шт. Товару до 01.05.2025; не поставив 20 000 шт. Товару до 01.06.2025, про причини порушення зобов'язання не повідомив.
Позивач - 2 вказав на те, що відповідач не надав доказів і не довів існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій.
15.09.2025 через систему "Електронний суд" від представника прокуратури надійшла відповідь на відзив, в якій представник прокуратури заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та зазначив, що відповідачем не надано доказів того, що відповідно до п. 19 Контракту Виконавець письмово повідомляв Замовника про готовність Товару до здійснення контролю та їх приймання-передачі 16.06.2025 та не надано доказів поставки товару 16.06.2025.
Представник прокуратури у відповіді на відзив вказав також на те, що ПрАТ «ТФ «РОЗА» не надано доказів і не доведено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
17.09.2025 через систему "Електронний суд" від представника від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
29.09.20205 через систему "Електронний суд" від представника від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Представник відповідача у підготовче засідання 29.09.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник прокуратури у підготовчому засіданні 29.09.2025 заперечив проти задоволення клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання.
Представник позивача - 1 у підготовчому засіданні 29.09.2025 заперечив проти задоволення клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання.
Представник позивача - 2 у підготовчому засіданні 29.09.2025 заперечив проти задоволення клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання.
Судом у підготовчому засіданні 29.09.2025 постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання, підготовче засідання відкладено на 13.10.2025.
Представник позивача - 1 у підготовче засідання 13.10.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи № 910/10449/25 по суті на 10.11.2025.
Представник позивача - 1 у судове засідання 10.11.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи від 16.10.2025.
Представник прокуратури у судовому засіданні 10.11.2025 підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник позивача - 2 у судовому засіданні 10.11.2025 також підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні 10.11.2025 заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.
Судом у судовому засіданні 10.11.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 01.12.2025.
Представник позивача - 1 у судове засідання 01.12.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи від 12.11.2025.
Представник прокуратури у судовому засіданні 01.12.2025 підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник позивача - 2 у судовому засіданні 01.12.2025 також підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні 01.12.2025 заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 01.12.2025.
У судовому засіданні 01.12.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
11.04.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Замовник) та Приватним акціонерним товариством «Трикотажна фабрика «РОЗА» (далі - Виконавець) укладено Державний контракт (договір) №129/ВОЗ-2025 на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення (далі - Контракт), відповідно до п. 1 якого Виконавець зобов'язується у 2025 році виготовити та поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства для здійснення останнім заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та виконання заходів правового режиму воєнного стану Товари оборонного призначення за кодом 18420000-9 «Аксесуари для одягу» Єдиного закупівельного словника ДК 021-2015 (далі -Товар), найменування, кількість та строки поставки яких зазначені в специфікації Товарів оборонного призначення, яка є Додатком № 1 до Контракту і його невід'ємною частиною (далі - Специфікація), а Замовник - оплатити та прийняти Товар.
Відповідно до п. 2 Контракту Виконавець зобов'язаний у строк, що не перевищує 10 (десяти) календарних днів з дати укладання Контракту надати Замовнику зразок Товару в кількості 15 (п'ятнадцять) одиниць для проведення двох лабораторних досліджень даного виду Товару, та одну одиницю в якості контрольного зразку, за яким посадові особи Замовника будуть здійснювати приймання Товару.
Контрольний зразок Товару затверджується як зразок-свідок шляхом оформлення відповідних ярликів із завіреними мокрими печатками і підписами Виконавця та представників Замовника. Зразок-свідок входить у загальну кількість поставки Товару.
П'ять одиниці із переданих Виконавцем зразків Товару, уповноваженими представниками Сторін передаються до незалежної лабораторії для проведення первинних досліджень на відповідність технічним умовам (специфікаціям, вимогам, описам, тощо) та/або Переліку лабораторних випробувань для перевірки предметів речового майна на відповідність вимогам нормативної або технічної документації (за наявності), за рахунок Виконавця.
У разі відповідності Товару (за результатами досліджень) решта отриманих Замовником зразків Товару зараховуються Виконавцю до загальної кількості поставленого Товару.
Якщо за результатами досліджень виявлено не відповідність Товару хоча б за одним показником Виконавець протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання результатів досліджень, має право звернутись до Замовника щодо проведення повторних лабораторних досліджень у подвійній кількості, а саме решти отриманих Замовником зразків Товару в лабораторії, яку визначає Замовник, за рахунок Виконавця.
Згідно з п. 3 Контракту якість товару повинна відповідати встановленим для цього Товару стандартам, технічній документації виробника та Технічним вимогам (Додаток № 2 до Контракту) та умовам Контракту. Для підтвердження цього Виконавець надає документи щодо підтвердження якісних та кількісних характеристик Товару (його партії), в тому числі видані виробником Товару, з їх перекладом на українську мову, перерахованих у пункті 21 Контракту.
Товар, що поставляється за Контрактом, повинен бути 2025 року виготовлення, новим і таким, що не був у використанні.
Пакування Товару, повинне відповідати діючим стандартам, технічним умовам та забезпечувати збереження якісних властивостей Товару під час його транспортування та зберігання.
Товар повинен пакуватися у розтягуючі матеріали (стретч-плівки, стрепінг-стрічки, стретч-худ), які мають щільно прилягати до продукції, утворюючи утримуючу силу для запобігання розсипанню товарів і механічним пошкодженням, проникненню бруду, пилу та волозі всередину упаковки.
Вантаж повинен бути укладений на піддони розміром 1200x800 мм, висотою 1300 мм та зафіксований на піддоні за допомогою стретч-плівки або іншого матеріалу, що забезпечить щільність Товару та його цілісність. На піддоні повинен бути розміщений Товар одного розміру, виду, типу, класу, тощо.
Кожен тип вантажів повинен бути надійно закріплений і розміщуватися рівно й не виходити за межі зони тари для подальшого палетування за допомогою правильно підібраного пакувального матеріалу (п. 4 Контракту).
Відповідно до п. 7 Контракту Товар, котрий Виконавець зобов'язується передати Замовнику, має відповідати вимогам до його якості на момент його передачі Замовнику, а також протягом строку придатності (гарантійного терміну).
Ціна Контракту становить 3 038 400 (Три мільйони тридцять вісім тисяч чотириста) грн 00 коп., з урахуванням податку на додану вартість. Податок на додану вартість (далі - ПДВ) становить 506 400 (П'ятсот шість тисяч чотириста) грн 00 коп (п. 8 Контракту).
Пунктом 18 Контракту встановлено, що поставка товару здійснюється відповідно до Специфікації (Додаток 1 до цього контракту).
Виконавець письмово повідомляє Замовника про готовність Товару до здійснення контролю та їх приймання-передачі (п. 19 Контракту).
Згідно з п. 20 Контракту передача (приймання - здача) товару здійснюється в пункті відвантаження Замовника: військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, за адресою: АДРЕСА_1 та/або в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), визначених заявкою Замовника.
У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.
Відповідно до п. 21 Контракту поставка товару здійснюється Виконавцем власними силами та засобами на умовах DDP Правил Інкотермс-2020.
Пунктом 22 Контракту встановлено, що при передачі товару Виконавець повинен направити уповноваженого представника, який має право підпису на необхідних документах та який зобов'язаний передати всю необхідну товарно-супровідну документацію на товар, а Замовник зобов'язаний прийняти товар і підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу Товару.
Відповідно до п. 23 Контракту на кожну партію Товару, що постачається, Виконавець обов'язково надає Замовнику наступні документи, а саме:
оригінал декларації (сертифікату) виробника про якість Товару;
гарантійний лист Виконавця щодо взяття на себе зобов'язання протягом гарантійного строку усунути виявлені дефекти у погоджений Сторонами строк у разі, коли вони не є наслідком порушення правил експлуатації або зберігання Товару;
документ, який визначає повноваження представника Виконавця на здійснення представництва під час приймального контролю Товару (довіреність тощо);
оригінал або належним чином завірену копію договору (договорів), який (які) підтверджує відносини Виконавця із виробником Товару (у разі якщо Виконавець не є виробником Товару);
видаткову накладну (повинна бути оформлена та містити обов'язкові реквізити відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зміст та обсяг господарської операції, зазначений у видатковій накладній, повинен відповідати Специфікації);
товарно-транспортну накладну (у разі перевезення Товару автомобільним транспортом). Товарно-транспортна накладна оформлена належним чином відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363. зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за№ 128/2568) «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні»;
оригінал(и) або належним чином завірену(і) копію(ї) протоколу(ів) досліджень (випробувань) на відповідність технічній специфікації А01Х.1.80245-358:2022 (01), особливості застосування ТУ, ТО та ТС МОУ № 13 та роз'яснень до вимог координат кольору № 2 відповідно до Переліку № 12 лабораторних випробувань для перевірки предметів речового майна на відповідність вимогам нормативної або технічної документації (ознайомитися з яким можна на офіційному сайті Національної гвардії України в розділі «Діяльність» - «Державні закупівлі» - «Закупівля речового майна» - «Переліки лабораторних випробувань для перевірки предметів речового майна на відповідність вимогам нормативної або технічної документації»;
оригінал(и) або належним чином завірену(і) копію(ї) сертифікату(ів) якості або сертифікату(ів) відповідності, або висновку(ів) СЕС на всі матеріали, з яких виготовляється виріб.
Усі документи, що надаються Виконавцем повинні бути українською мовою або мати офіційний автентичний переклад на українську мову. Під терміном «офіційний автентичний переклад» позначають здійснений переклад оригінального тексту професійним перекладачем, особистий підпис якого під текстом перекладу засвідчено печаткою бюро перекладів та підписом керівника бюро перекладів або нотаріусом. Засвідчення підпису перекладача підтверджує, що перекладач може та має право перекладати текст відповідними мовами. Крім того, перекладач ставить на перекладі свій особистий підпис, засвідчуючи свою особу.
Документи, що підтверджують факт постачання Виконавцем товару до Замовника (товароодержувача), які оформлені неналежним чином (виправлення, відсутність дат тощо) Замовником (товароодержувачем) не приймаються.
Згідно з п. 24 Контракту контроль за якістю виготовленого Товару та його приймання здійснюється посадовими особами Замовника шляхом порівняння поставленого Товару зі зразком-свідком та перевірки вимогам технічної документації, відповідності маркування (етикетування, пакування, тощо) товару, що постачаються відповідно до умов цього Договору у присутності представника Виконавця.
Датою поставки Товару вважається дата отримання його замовником і підписання уповноваженими представниками сторін відповідної накладної та/або акту приймання - передачі (п. 27 Контракту).
Пунктом 28 Контракту передбачено, що Виконавець відповідає за одержання всіх необхідних документів, дозволів, ліцензій, сертифікатів та самостійно несе всі витрати на отримання таких документів, дозволів, ліцензій, сертифікатів, інших документів необхідних для поставки Товару та виконання умов Контракту
Відповідно до п. 29 Контракту у разі невідповідності Товару умовам Контракту, Замовник має право не приймати Товар та вимагати його заміни (або усунення недоліків) за рахунок Виконавця на Товар відповідної якості, зазначеної в цьому Контракті. У такому разі Сторонами складається акт виявлених недоліків. Виконавець зобов'язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання акту виявлення недоліків Сторонами, провести власними силами (засоби) та за власний рахунок, таку заміну (або усунення недоліків). У разі відмови Виконавця від підписання акту виявлених недоліків, останній складається Замовником в односторонньому порядку і протягом 3 (трьох) календарних днів, надсилається Виконавцю рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, що вважається належним доказом ознайомлення Виконавця з вищезазначеним актом.
Згідно з п. 30 Контракту у разі невідповідності Товару умовам цього Контракту, Замовник має право відмовитись від прийняття такого Товару та вимагати повернення сплаченої суми від Виконавця.
Право власності Замовника на переданий Товар виникає з моменту прийняття Товару, факт якого засвідчується відміткою Замовника в акті приймання-передачі та відповідній накладній. Ризик випадкового зіпсування Товару несе власник.
Сторони домовились, що Інструкція про порядок приймання продукції виробничо- технічного призначення та Товарів народного споживання по кількості від 15.06.1965 № П-6 та Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та Товарів народного споживання по якості від 25.04.1966 № П-7 не застосовуються до умов Контракту (п.п. 31-32 Контракту).
Пунктом 54 Контракту передбачено, що Замовник має право у випадку порушення Виконавцем своїх зобов'язань щодо порядку постачання Товару, у тому числі його кількості або якості або термінів або строків або маркування або тари або упаковки, при зміні Виконавцем в односторонньому порядку умов Контракту чи відмови від виконання Контракту, відмови Виконавця від зміни на обґрунтовану вимогу Замовника істотних умов Договору, Замовник в односторонньому порядку, має право відмовитись від цього Контракту у повному обсязі або частково.
Про односторонню відмову від Контракту у повному обсязі або частково Замовник повідомляє Виконавця рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу Виконавця, зазначену в цьому Контракті, за 5 (п'ять) календарних днів до дати розірвання цього Контракту. У таких випадках Контракт вважається відповідно зміненим або розірваним згідно з умовами викладеними в письмовому повідомлені Замовника, надісланому на адресу Виконавця.
Згідно з п. 59 Контракту за порушення терміну (строку) поставки Товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості непоставленого Товару за кожний день прострочення, а у випадку прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості непоставленого Товару.
Відповідно до п. 78 Контракту умовами припинення (розірвання) Контракту є:
закінчення строку дії Контракту; невиконання зобов'язань Виконавцем, зокрема, у разі систематичного (більше 3-х разів) порушення Виконавцем умов цього Контракту щодо асортименту або кількості або якості Товару, або порушення строків поставки Товару понад 10 календарних днів.
Контракт набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 01.10.2025, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами передбачених Контрактом зобов'язань (п. 81 Контракту).
Відповідно до додатку 1 до Контракту відповідач мав поставити ВЧ товар - шарф - труба літній у кількості 80 000 шт, загальною вартість 3 038 400, 00 грн (з ПДВ), у термін до 01.05.2025 - 20 000 шт, до 01.06.2025 - 20 000 шт, до 01.07.2025 - 20 000 шт, до 01.08.2025 - 20 000 шт.
На виконання умов Контракту замовник засобами поштового зв'язку надіслав виконавцю заявку від 11.04.2025 № 129/ВОЗ-2025 про необхідність поставки 80 000 шт товару у термін до 01.05.2025 - 20 000 шт, до 01.06.2025 - 20 000 шт, до 01.07.2025 - 20 000 шт, до 01.08.2025 - 20 000 шт.
07 травня 2025 ПрАТ «ТФ «РОЗА» надіслало листа ВЧ (вих.№ 196/05/25 від 07.05.2025) з проханням про перенесення строків поставки на 22.05.2025, оскільки лабораторією надано протоколи випробовування продукції (шарф-труба літній) лише 30.04.2025.
Листом № 78/1/10-1839-2025 від 13.05.2025 Військова частина повідомила відповідача, що існує потреба у забезпеченні особового складу речовим майном - шарф - труба літній, вид 1 відповідно до договору від 11.04.2025 № 129/ВОЗ-2025, тому перенесення терміну постачання є недоцільним.
В подальшому, 16.06.2025 Військова частина НОМЕР_1 надіслала відповідачу повідомлення про односторонню повну відмову від державного контракту (договору) № 129/ВОЗ-2025 від 11.04.2025, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною № 0408034441234, в якому відповідно до частини третьої статті 651 ЦК України та пункту 54 Договору повідомила виконавця про односторонню повну відмову від Договору з 20.06.2025.
Крім того, претензією від 25.06.2025 № 78/1/5-2505-2025 Військова частина вимагала відповідача сплатити 50 893, 20 грн пені та 53 172, 00 грн штрафу.
Станом на момент подання даної позовної заяви товар за контрактом залишився непоставленим.
У зв'язку з порушенням умов контракту з боку відповідача, прокуратура звернулась із даною позовною заявою про стягнення з відповідача 104 065, 20 грн, з яких: пеня у розмірі 50 893, 20 грн та штраф у розмірі 53 172, 00 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечив проти задоволення заявленого позову, з підстав, викладених у відзиві.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною першою статті 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до статті 616 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.
Відповідно до умов Контракту Замовником засобами поштового зв'язку направлено на адресу Виконавця заявку від 16.04.2025 № 78/1/10-1503-2025 про необхідність поставки 80 000 шт товару у термін до 01.05.2025 - 20 000 шт, до 01.06.2025 - 20 000 шт, до 01.07.2025 - 20 000 шт, до 01.08.2025 - 20 000 шт.
Станом на 20.06.2025 виконавець умови Контракту не виконав, не поставив 40 000 шт Товару, які визначені заявкою Замовника від 16.04.2025 №78/1/10-1503-2025, а саме: не поставив 20 000 штук Товару до 01.05.2025, про причини порушення зобов'язання не повідомив; не поставив 20 000 штук Товару до 01.06.2025, про причини порушення зобов'язання не повідомив.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 травня 2025 ПрАТ «ТФ «РОЗА» надіслало листа ВЧ (вих.№ 196/05/25 від 07.05.2025) з проханням про перенесення строків поставки на 22.05.2025, оскільки лабораторією надано протоколи випробовування продукції (шарф-труба літній) лише 30.04.2025.
В подальшому, ПрАТ «ТФ «РОЗА» виготовило І партію Товару у кількості 20 000 штук і намагалось поставити товар 30 травня 2025 року.
Проте, Військова частина відмовила відповідачу у прийнятті Товару, про що складено Акт виявлених недоліків № 50 від 30.05.2025, з якого вбачається, що в ході приймального контролю комісією Військової частини НОМЕР_1 були виявлені наступні недоліки, а саме:
1. Довіреність оформлена не вірно;
2. Товарно - транспортні накладні оформлені не вірно;
3. В декларації виробника не зазначена кількість виготовленої партії та період за
який виготовлено товар;
4. Гарантійний лист оформлено невірно (невірно зазначений номер договору);
5. Відсутні документи щодо обробки транспортного засобу.
Комісія військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України пропонує не приймати Шарф - труба літній, вид I загальною кількістю 20 000 шт на речовий склад відділу зберігання матеріально- технічних засобів військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Пунктом 28 Контракту передбачено, що Виконавець відповідає за одержання всіх необхідних документів, дозволів, ліцензій, сертифікатів та самостійно несе всі витрати на отримання таких документів, дозволів, ліцензій, сертифікатів, інших документів необхідних для поставки Товару та виконання умов Контракту
Відповідно до п. 29 Контракту у разі невідповідності Товару умовам Контракту, Замовник має право не приймати Товар та вимагати його заміни (або усунення недоліків) за рахунок Виконавця на Товар відповідної якості, зазначеної в цьому Контракті. У такому разі Сторонами складається акт виявлених недоліків. Виконавець зобов'язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання акту виявлення недоліків Сторонами, провести власними силами (засоби) та за власний рахунок, таку заміну (або усунення недоліків). У разі відмови Виконавця від підписання акту виявлених недоліків, останній складається Замовником в односторонньому порядку і протягом 3 (трьох) календарних днів, надсилається Виконавцю рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, що вважається належним доказом ознайомлення Виконавця з вищезазначеним актом.
Згідно з п. 30 Контракту у разі невідповідності Товару умовам цього Контракту, Замовник має право відмовитись від прийняття такого Товару та вимагати повернення сплаченої суми від Виконавця.
Відповідно до пункту 29 Договору у разі невідповідності товару умовам Договору, замовник має право не приймати товар та вимагати його заміни (або усунення недоліків).
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Отже, відповідно до поданих доказів, судом встановлено, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства та умов укладеного між сторонами Державного контракту (договору) №129/ВОЗ-2025 на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення, належним чином не виконано зобов'язання щодо своєчасної та повної поставки товару, що є підставою для застосування відповідальності відповідно до умов пункту 59 Контракту.
Пунктом 54 Контракту передбачено, що Замовник має право у випадку порушення Виконавцем своїх зобов'язань щодо порядку постачання Товару, у тому числі його кількості або якості або термінів або строків або маркування або тари або упаковки, при зміні Виконавцем в односторонньому порядку умов Контракту чи відмови від виконання Контракту, відмови Виконавця від зміни на обґрунтовану вимогу Замовника істотних умов Договору, Замовник в односторонньому порядку, має право відмовитись від цього Контракту у повному обсязі або частково.
Про односторонню відмову від Контракту у повному обсязі або частково Замовник повідомляє Виконавця рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу Виконавця, зазначену в цьому Контракті, за 5 (п'ять) календарних днів до дати розірвання цього Контракту. У таких випадках Контракт вважається відповідно зміненим або розірваним згідно з умовами викладеними в письмовому повідомлені Замовника, надісланому на адресу Виконавця.
Таким чином, оскільки станом на 16.06.2025 відповідачем не поставлено 20 000 шт у строк до 01.05.2025 та 20 000 шт у строк до 01.06.2025, то Військовою частиною НОМЕР_1 було правомірно реалізоване своє право на розірвання в односторонньому порядку Державного контракту (договір) №129/ВОЗ-2025 шляхом направлення повідомлення №78/1/5-2345-2025.
Відтак Контракт є таким, що розірваний із 20.06.2025.
Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
За висновком суду, зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" з поставки товару за Контрактом припинились 20.06.2025 внаслідок розірвання Контракту військовою частиною.
Прокуратура просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 50 893, 20 грн та 53 172, 00 грн штраф за період з 02.05.2025 по 19.06.2025 та за період з 02.06.2025 по 19.06.2025.
Тобто, визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені та штрафу, суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Перевіривши нарахування прокуратурою заявленої до стягнення суми пені та штрафу, судом встановлено, що розмір пені та штрафу, перерахований судом, заявлений позивачем в межах періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично правильним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 37 220, 40 грн пені за порушення строків постачання товару, нарахованої за період прострочення з 02.05.2025 по 19.06.2025, 13 672, 80 грн пені за період з 02.06.2025 по 19.06.2025 та штрафу у розмірі 53 172, 00 грн за прострочення строків поставки понад 30 днів, визнаються судом обґрунтованими.
Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Як зазначає відповідач в силу об'єктивних і незалежних від нього причин, внаслідок надання лабораторією протоколів випробовування продукції (шарф-труба літній) лише 30.04.2025, останній не зміг поставити позивачу товар у визначений Державний контракт (договір) №129/ВОЗ-2025 на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення строк, у зв'язку з чим і виник даний спір.
Суд критично оцінює такі доводи відповідача, з огляду на таке.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Судом встановлено, що контракт був укладений 11.04.2025.
Так, відповідно до преамбули Державного Контракту (договір) №129/ВОЗ-2025 на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення сторони керуючись вимогами Господарського і Цивільного кодексів України з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 "Про затвердження особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" (зі змінами) уклали цей державний контракт на поставку Товарів оборонного призначення.
Відповідно до п. 1 Контракту Виконавець зобов'язується у 2025 році виготовити та поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства для здійснення останнім заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та виконання заходів правового режиму воєнного стану Товари оборонного призначення за кодом 18420000-9 «Аксесуари для одягу» Єдиного закупівельного словника ДК 021-2015 (далі -Товар), найменування, кількість та строки поставки яких зазначені в специфікації Товарів оборонного призначення, яка є Додатком № 1 до Контракту і його невід'ємною частиною (далі - Специфікація), а Замовник - оплатити та прийняти Товар.
Згідно з п. 21 Контракту поставка товару здійснюється Виконавцем власними силами та засобами на умовах DDP Правил Інкотермс - 2020.
За умовами DDP (Delivered Duty Paid) в Інкотермс 2020 продавець бере на себе максимальну відповідальність за постачання товарів покупцю. Продавець зобов'язується організувати доставку товарів до місця призначення, зазначеного у контракті.
Відповідно до ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України та ст. 196 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.
Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.
Відтак, суд вважає, що відповідачем не доведено існування обставин, з якими законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 %, суд зазначає наступне.
Так, в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач вказує на те, що враховуючи економічну ситуацію в країні, специфіку покладених завдань на ПрАТ «ТФ «РОЗА», обставини виконання фабрикою зобов'язань за Договором, зволікання з боку Позивача у виконанні Договору, а також те, що стягнення максимально можливих розмірів штрафних санкцій підірве фінансовий стан відповідача та зумовить збитковість його діяльності наявні виняткові обставини, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.
Відповідач зазначає, що матеріалами справи доведено, що поведінка ПрАТ «ТФ «РОЗА» свідчить про добросовісне відношення до спірної ситуації і про фактичні дії, а також те, що відповідач намагався поставити замовлений товар, не дивлячись на стислі строки виконання зобов'язання та не надання можливості позивачем, у зв'язку з цим перенести строки поставки відповідач просить суд зменшити розмір неустойки до адекватного розміру згідно ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Схоже правило міститься в частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, за змістом зазначених норм Господарського та Цивільного кодексів України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав, якщо: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).
Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20.
Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20) та ін).
Цієї позиції притримується і Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, зазначивши, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 Господарського кодексу України і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Зважаючи, що сторонами було укладено Державний контракт (договір) № 129/ВОЗ-2025 на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення предметом якого було постачання Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з дотриманням вимог законодавства для здійснення останнім заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та виконання заходів правового режиму воєнного стану Товари оборонного призначення під час повномасштабної військової агресії проти України, то невиконання / неналежне виконання відповідачем свого обов'язку з поставки товару суттєво порушує права та інтереси Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка повинне забезпечувати обороноздатність Збройних Сил України.
Суд вважає, що порушення зобов'язань з поставки вказаного товару за Контрактом має наслідком завдання шкоди інтересам держави в цілому, які є неспівмірно більшими від розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача. У зв'язку з чим суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, нарахованих за прострочення відповідачем поставки товару.
Таким чином, клопотання відповідача про зменшення про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % суд визнає необґрунтованим, а викладені в ньому обставини не винятковими.
З огляду на викладене клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % задоволенню не підлягає.
Згідно з ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення 104 065, 20 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" (адреса: 03038, місто Київ, вулиця М. Грінченка, будинок 2/1; код ЄДРПОУ 00307313) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (адреса: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) штрафні санкції у розмірі 104 065, 20 грн, з яких: пеня у розмірі 50 893 (п'ятдесят тисяч вісімсот дев'яносто три тисячі) грн 20 коп, штраф у розмірі 53 172 (п'ятдесят три тисячі сто сімдесят дві) грн 00 коп.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" (адреса: 03038, місто Київ, вулиця М. Грінченка, будинок 2/1; код ЄДРПОУ 00307313) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (адреса: 01104, місто Київ, вулиця Петра Болбочана, 8а; код ЄДРПОУ 3834701426) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 28.01.2026 року.
Суддя М.Є. Літвінова