номер провадження справи 19/199/25
29.01.2026 Справа № 908/3526/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Давиденко І.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/3526/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ПРАКТИК" (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 93а, ідентифікаційний код 23119040)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, ідентифікаційний код 01056273)
про стягнення 103231,02 грн
без виклику учасників справи
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 3887/08-07/25 від 25.11.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ПРАКТИК" до Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" про стягнення заборгованості за Договором поставки № 220208-6 від 08.02.2022 року в розмірі 108 247,24 грн, з яких: 21 120,49 грн - 3 % річних, 87 126,75 грн - інфляційних втрат.
Позов заявлено на підставі ст.ст. 526, 530, 610, 612, 625,655, 712 Цивільного кодексу України і обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 220208-6 від 08.02.2022 в частині своєчасної оплати за поставлений товар, в зв'язку з чим позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати на загальну суму 108 247,24 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2025, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/3526/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 108 247,24 грн, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, дана справа підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою суду від 01.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3526/25, присвоєно справі номер провадження 19/199/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 01.12.2025 запропоновано відповідачу подати до суду не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України, одночасно надіслати позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку розгляду справи (з описом вкладення). Суд також зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
16.12.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладенні заперечення проти позовних вимог, а також клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем оригіналу рахунку на оплату товарів (п. 4.2. Договору) та наявності письмової заявки на постачання товарів (останній абзац п.4.2. Договору), тобто позивачем не доведено прострочення строків розрахунків за Договором.
Також відповідач вказує на те, що позивач помилково здійснив розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, так як розрахунки позивача охоплюють і період до 28.11.2025 (при розрахунку річних) та до жовтня 2025 року включно (при розрахунку інфляційних втрат), проте як оплата товару була здійснена, як зазначає сам позивач у позові, - 19.08.2025.
Крім того, відповідачем зазначено про наявність запитань до позивача, що передбачено приписами ст. 90 ГПК України.
Враховуючи викладене, відповідач вважає за необхідним поставити позивачу наступні запитання:
1. Чи отримував позивач від відповідача письмову заявку на постачання Товару за Договором поставки №220208-6 від 08.02.2022?
2. Якщо позивач отримав від відповідача письмову заявку на постачання Товару за Договором поставки №220208-6 від 08.02.2022 то повідомити:
- коли була отримана позивачем така заявка на постачання товару за Договором поставки №220208-6 від 08.02.2022 та який її зміст (номер та дата заявки, об'єми замовленого товару)?
- посади осіб та їх прізвища, які підписали від імені відповідача заявку на постачання Товару за Договором поставки №220208-6 від 08.02.2022?
Ухвалою суду від 22.12.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
18.12.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, якою зазначає про заперечення щодо доводів відповідача, заявлені вимоги вважає обґрунтованими, а поставлені відповідачем питання фактично стосуються поставки, оплата за яку була здійснена із порушенням встановлених строків, правил та звичаїв ділового обороту, а в розпорядженні суду є всі письмові докази, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідь на відзив ТОВ “Виробнича компанія “Практик» не містить відповідей на запитання відповідача.
Також у відповіді на відзив від18.12.2025 позивач зазначив, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Пункт 4.2 договору зобов'язує Замовника (Відповідача) здійснити оплату поставленого товару саме за фактом підписання сторонами видаткової накладної, тобто за фактом прийняття товару, а не за фактом його замовлення шляхом подання письмової заявки або будь-яким іншим чином. До того ж, відповідач не надав жодних доказів того, що товар був поставлений з порушенням строку або встановленого порядку, або про відмову від прийняття такого товару. Тим більше, що договором не встановлено заборони на поставку товару до або без письмової заявки Відповідача. Отже, товар був прийнятим відповідачем з моменту підписання видаткової накладної і повинен був бути сплачений Відповідачем протягом 60 банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної
Позивач також вказує, що ним разом із товаром було передано відповідачу пакет документів - рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна, сертифікат. Факт передання вказаного пакету документів підтверджується ТТН, в якій наведено перелік супроводжуючих документів на вантаж та міститься підпис уповноваженої особи відповідача про отримання вантажу і документів - ст. комірник Терехова Л.В.
Посилання відповідача на відсутність рахунку-фактури, на думку позивача, не відповідає дійсності і не може бути враховано в якості доказу.
За твердженням позивача, рахунок-фактура не належить до обов'язкових первинних документів, передбачених Законом про бухгалтерський облік та не повинен розглядатися судом в якості доказу факту поставки, умов оплати або будь-яких інших.
Також позивач вказує, що під час підготовки позову допущена помилка у визначенні періоду нарахування процентів річних та інфляційних втрат, в зв'язку з чим заявляє про зменшення ціни позову. Так, із врахуванням зменшення ціни позову просить стягнути з відповідача 103 231,02 (сто три тисячі двісті тридцять одна грн. 02 коп.) гривень, з яких 19483,35 грн - 3% річних та 83 747,67 грн інфляційних втрат.
У відзиві позивач також уточним, що плата за договором підтверджена платіжним документом №7224 від 19.08.2025 року , а не №7227 від 19.08.2025 року.
22.12.2025 від Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідач вважає заперечення та аргументи позивача, які викладені у відповіді на відзив необґрунтованими та керуючись ч. 6 ст.90 ГПК України просить суд зобов'язати позивача надати відповідь на його запитання, які наведені у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою суду від 24.12.2025 клопотання Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" про зобов'язання позивача надати відповідь на запитання відповідача задоволено.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ПРАКТИК" зобов'язано надати відповідь на запитання відповідача:
1. Чи отримував позивач від відповідача письмову заявку на постачання Товару за Договором поставки №220208-6 від 08.02.2022?
2. Якщо позивач отримав від відповідача письмову заявку на постачання Товару за Договором поставки №220208-6 від 08.02.2022 то повідомити:
- коли була отримана позивачем така заявка на постачання товару за Договором поставки №220208-6 від 08.02.2022 та який її зміст (номер та дата заявки, об'єми замовленого товару)?
- посади осіб та їх прізвища, які підписали від імені відповідача заявку на постачання Товару за Договором поставки №220208-6 від 08.02.2022?
Відповідь на запитання позивачу ухвалено надати у строк до 31.12.2025.
29.12.2025 від позивача надійшла заява, якою на виконання ухвали суду від 24.12.2025 щодо поставлених питань повідомив наступне.
ТОВ «ВК «ПРАКТИК» не може відповісти на поставлені відповідачем питання про листування по договору поставки №220208-6 від 08.02.2022, оскільки виробничі та офісні приміщення позивача було зруйновано обстрілом. Евакуйована лише первісна документація щодо господарської діяльності позивача. У зв'язку із обстрілами товариство змушено було змінити місцезнаходження. Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу проведена 15.07.2022 12:32:13, запис №1009881070001000993. Місто Костянтинівка та Костянтинівська МТГ з 24.02.2022 року включені до переліку територій, на яких ведуться активні бойові дії. Інформація щодо зміни місцезнаходження міститься у Витягу з ЄДР та наявна у матеріалах справи.
Крім того, позивач звертає увагу, що факт поставки продукції саме в рамках та на підставі договору підтверджено підписаним відповідачем актом звірки, копія якого додана до позовної заяви.
Позивач просить задовольнити заявлені позовні вимоги в розмірі 103 231,02 грн.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/3526/25 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 29.01.2026.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
08.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “ПРАКТИК», (Постачальник, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством “Запорізький електровозоремонтний завод», (Замовник, відповідач у справі) укладено Договір поставки № 220208-6 (далі за текстом Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується у 2022 році поставити (передати у власність) Замовникові товари, зазначені в Специфікаціях - додатках до цього Договору, а Замовник - прии?няти і оплатити такі товари на умовах Договору.
Найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до Специфікації(ій) - додатку (ів) до цього Договору ( п.1.2 Договору).
Згідно з п. 4.2 Договору Замовник здіи?снює оплату поставленого товару протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дати підписання Сторонами видатковоі? накладноі? та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. При цьому, Замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації постачальником відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі ЄРПН), а у разі, якщо після постачання товару здійснюється будь-яке збільшення суми компенсації його вартості, замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації постачальником відповідного розрахункового коригування до податкової накладної в ЄРПН. Уразі, якщо до закінчення строку оплати поставленого товару, який зазначений у першому реченні п. 4.2 цього Договору , постачальник не здійснив реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН, строк оплати поставленого товару за цим Договором продовжується до дати реєстрації постачальником накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН. Товар поставлений без письмової заявки з0амовника оплаті за цим Договором не підлягає.
Відповідно до п.5.5 Договору Прав власності на товар, зазначений у Специфікації (ях)- додатку до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання Сторонами /представниками Сторін видаткової накладної. Видаткова накладна є первинним документом.
Згідно з п. 6.1.1 Договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.
Відповідно до п. 10.1 Договору, Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до специфікації (Додаток №1 до Договору) сторонами визначено зокрема, найменування товару, кількість.
Матеріали справи свідчать, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар - бронза ливарна, на загальну суму 197 210,88 грн з ПДВ, про що свідчить видаткова накладна №РН-020805 від 08.02.2022 на суму 197 210,88 грн.
Видаткова накладна скріплена підписами та печатками з боку Постачальника і Замовника.
Позивачем складно рахунок-фактура № СФ-020805 від 08.02.2022 на суму 197 210,88 грн.
Відповідно до Товарно-транспортної накладної №РН-020805 від 08.02.2022 товар прийнято замовником, що підтверджено штампом та підписом відповідача.
Позивач також здійснив реєстрацію податкової накладної за договором, про що свідчить квитанція від 21.02.2022.
Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 197 210,88 грн доведений видатковою накладною, яка узгоджена сторонами та підтверджує факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.
На підставі виставленого рахунку - фактури №СФ-020805 від 08.02.2022, позивач перерахував на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти в загальній сумі 197210,88 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №7224 від 19.08.2025.
За прострочення зобов'язання по оплаті товару за договором позивач просить стягнути з відповідача 19 483,35 грн 3% річних та 83 747,67 грн інфляційних втрат, а всього 103 231,02, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п. 4.2 Договору Замовник здіи?снює оплату поставленого товару протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дати підписання Сторонами видатковоі? накладноі? та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.
Як встановлено судом, товар за видатковою накладною № РН-0208058 отримано відповідачем 08.02.2022, отже, граничний термін оплати товару - 04.05.2022, включно.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем внесеного оплату за товар 19.08.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №7224 від 19.08.2025, випискою банку та не заперечується відповідачем.
Отже, зважаючи на визначений сторонами у договорі строк оплати, суд погоджується з доводами позивача про прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати товару, поставленого за Договором поставки № 220208-6 від 08.02.2022, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних і інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним нараховані 3 % річних за прострочення виконання відповідачем зобов'язань за Договором в розмірі 19 483,35 грн, які розраховані за період з 05.05.2022 по 19.08.2025.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки позивачем період розрахунку не повинен включати 19.08.2025- дату оплати основаного боргу.
Згідно проведеного судом розрахунку стягненню з відповідача підлягають 3 % річних в розмірі 19 467,15 грн, за період з 05.05.2022 по 18.08.2025.
З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних заявлена підлягає задоволенню судом частково в розмірі 19 467,15 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних відмовляється.
Щодо інфляційних втрат, слід зазначити наступне.
Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Позивачем заявлена вимога про стягнення інфляційних втрат в розмірі 83 747,67 грн, які розраховані за загальний період травня 2022 - серпень 2025 року.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.
З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом повністю 83747,67 грн за період з травня 2022 по серпень 2025.
Заперечення відповідача та їх обґрунтування, викладені у відзиві та у запереченнях на відповідь на відзив, суд не приймає до уваги, скільки вони спростовуються матеріалами справи та встановленими судом фактами. Факт поставки товару позивачем підтверджено підписаною сторонами видатковою накладною. Крім того, сплативши за отриманий товар відповідач також підтвердив наявність зобов'язання за Договором.
Також суд зазначає, що зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар протягом 60 банківських днів відповідає вимогам закону та умовам Договору.
Іншим доводам відповідача оцінка судом не надається, оскільки вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 103 214,82 грн.
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених судом вимог.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 180, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, ідентифікаційний код 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ПРАКТИК" (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 93а, ідентифікаційний код 23119040) 19 467,15грн (дев'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят сім гривень 15 коп.) 3 % річних, 83 747,67 грн (вісімдесят три тисячі сімсот сорок сім гривень 67 коп.) грн. інфляційних втрат та 2422,02 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 02 коп.) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення складено та підписано 29.01.2026.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.