номер провадження справи 5/193/25
26.01.2026 Справа № 908/3490/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Комунального підприємства "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" (вул. Волгоградська, буд. 23, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 03345018)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркабель-Юг" (вул. Чекістів, буд. 5, м. Запоріжжя, 69063; код ЄДРПОУ 33175195)
про стягнення 446 701,81 грн.,
Без участі представників сторін
24.11.2025 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркабель-Юг" про стягнення 446 701,81 грн.
24.11.2025 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 26.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3490/25 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Вирішено розгляд справи по суті розпочати з 23.12.2025, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що між Комунальним підприємством "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеркабель-Юг" укладені договори зберігання № 1 від 21.10.2019 та № 1 від 01.06.2021, відповідно до яких протягом лютого 2021 - лютого 2022 та січня 2022 - січня 2024 відповідно, позивач передав відповідачу товар на зберігання. Однак, в порушення умов зазначених договорів відповідач не виконав зобов'язання щодо повернення товару позивачу у повному обсязі. Позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення майна з місця зберігання. Проте, вказана вимога залишена ТОВ "Інтеркабель-Юг" без відповіді та задоволення, та повернулась на адресу позивача з поштовою відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання». На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 629, 936, 937, 938, 949, 953 Цивільного кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити та зобов'язати Товариство обмеженою відповідальністю "Інтеркабель-Юг" повернути зі зберігання відсів гранітний за договорами зберігання №1 від 21.10.2019 у кількості 2072,34 тонн на суму 199 940,58 грн. та за договором зберігання №1 від 01.06.2021 у кількості 1800,66 т на суму 246 762,45 грн., у загальній кількості 3 873 тонн на загальну суму 446 701,81 грн. на користь Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів».
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до даних "Діловодство спеціалізованого суду" Господарського суду Запорізької області у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркабель-Юг" (код ЄДРПОУ 33175195) наявний зареєстрований електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІКС.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 26.11.2025 про відкриття провадження у справі № 908/3490/25 направлена до електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІКС ТОВ «Інтеркабель-Юг" та відповідач отримав вказану ухвалу - 26.11.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 908/3490/25 в суді.
Станом на 26.01.2026 відповідач відзив на позовну заяву, запропонований надати ухвалою від 26.11.2025 до суду не направив, клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін суду не надав.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
26.01.2026 судом прийнято рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
15.10.2019 між Комунальним підприємством "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеркабель-Юг" (Постачальник) укладений договір про закупівлю товару № 112/ЕЗ, відповідно п., п. 1.1., 1.2., 1.3. якого Постачальник зобов'язався до 01.12.2019 поставити Замовнику відсів гранітний (товар) у кількості 20 400 тонн, а Замовник - прийняти і оплатити товар.
Відповідно до п. 3.2. договору, ціна цього договору становить 1 968 204,00 грн., у т.ч. ПДВ 328 034,00 грн.
На виконання умов договору про закупівлю товару № 112/ЕЗ від 15.10.2019 Постачальник здійснив поставку Товару Замовнику згідно видаткової накладної № 106 від 21.10.2019 у кількості 20 400 т на суму 1 968 204,00 грн., а Замовник оплатив Постачальнику вартість поставленого товару у загальній сумі 1 968 204,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 106 від 21.10.2019.
З матеріалів справи також вбачається, що 21.10.2019 між Комунальним підприємством "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" (Поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеркабель-Юг" (Зберігач) укладений договір зберігання № 1 (Договір).
Згідно з п. 1.1. договору, Поклажодавець передав Зберігачу, а Зберігач прийняв на відповідальне зберігання з 21 жовтня 2019 року до 31 грудня 2021 року включно та зобов'язався повернути Поклажодавцеві у схоронності майно: відсів гранітний у кількості 20 400 т, загальною вартістю 1 968 204,00 грн. з ПДВ, що підтверджується Актом № 1 приймання-передачі на відповідальне зберігання від 21.10.2019.
Додатковою угодою № 1 від 18.08.2021 до Договору Сторони погодили, що Зберігач приймає на відповідальне зберігання до 31 грудня 2022 року включно та зобов'язується повернути Поклажодавцеві у схоронності наступне майно: відсів гранітний у кількості 16 117,58 т, загальною вартістю 1 555 033,57 грн. з ПДВ.
Пунктом 2.1.6. додаткової угоди до Договору встановлено, що Зберігач зобов'язаний зберігати майно в окремому приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, сел. Будівельник.
Відповідно до п. 2.1.3. договору зберігання, Зберігач забезпечує повне збереження майна, а після закінчення зберігання повертає Поклажодавцю Майно того ж найменування у тієї ж кількості.
Пунктами 2.1.8., 2.1.9. договору визначено, що Зберігач: повертає майно поклажодавцю повністю або частково за першою вимогою останнього не пізніше 5 днів з дня одержання такої вимоги; повертає майно повністю після припинення договору.
Пунктами 2.2.2., 2.2.3. договору передбачено, що Поклажодавець: одержує майно після припинення договору в місці його здавання якщо інше не встановлено сторонами додатково; одержує майно достроково, попередивши про це зберігача не менше ніж за 5 днів. В останньому випадку оплачується фактичний час зберігання.
Згідно з розділом 6 договору спори, що виникають в ході дії цього договору сторони вирішують шляхом переговорів (п. 6.1). Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, а також у випадку, якщо одна зі сторін ухиляється від проведення переговорів він вирішується в судовому порядку за підсудністю такого спору в порядку, визначеному чинним законодавством України (п. 6.2).
Пунктом 7.4. Договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного його виконання Сторонами.
На виконання умов договору зберігання № 1 від 21.10.2019, протягом лютого 2021 року - лютого 2022 року КП «ЕЛУАШ» прийняло з відповідального зберігання ТОВ «Інтеркабель-Юг» відсів гранітний у загальній кількості 18 327,66 т на загальну суму 1 768 263, 42 грн., згідно з Актами приймання - передачі майна до Договору зберігання № 1 від 21.10.2019: № 1 від 28.02.2021 у кількості 4 282,42 т на суму 344 308,69 грн.; № 1 від 31.08.2021 у кількості 60,64 т на суму 4 875,49 грн.; № 2 від 30.09.2021 у кількості 114,5 т на суму 9 205,85 грн.; № 3 від 30.10.2021 у кількості 1 144,98 т на суму 92 056,95 грн.; № 4 від 30.11.2021 у кількості 734,56 т на суму 59 058,99 грн.; № 5 від 31.12.2021 у кількості 2 739,37 т на суму 220 246,69 грн.; № 6 від 31.01.2022 у кількості 7 659,16 т на суму 615 800,20 грн.; № 7 від 28.02.2022 у кількості 1 592,03 т на суму 127 999,98 грн. (а.с. 22-29).
Станом на 21.11.2025 залишок неповерненого товару за договорому зберігання № 1 від 21.10.2019 становить 2 072,34 т на суму 199 940,58 грн.
Крім того, 11.05.2021 між Комунальним підприємством "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеркабель-Юг" (Постачальник) укладений договір про закупівлю товару № 35/ЕЗ, відповідно п., п. 1.1., 1.2., 1.3. якого Постачальник зобов'язався до 01.07.2021 поставити Замовнику відсів гранітний (товар) у кількості 15 000 тонн, а Замовник - прийняти і оплатити товар.
Відповідно до п. 3.2. договору, ціна цього договору становить 2 055 600,00 грн., у т.ч. ПДВ 342 600,00 грн.
На виконання умов договору про закупівлю товару № 35/ЕЗ від 11.05.2021 Постачальник здійснив поставку Товару Замовнику згідно видаткових накладних № 170 від 01.06.2021 у кількості 3 000 т на суму 411 120,00 грн. та № 171 від 01.06.2021 у кількості 12 000 т на суму 1 644 480,00 грн., а Замовник оплатив Постачальнику вартість поставленого товару у загальній сумі 2 055 600,00 грн., про що свідчать платіжні доручення № 462 від 02.06.2021 на суму 411 120,00 грн. та № 463 від 02.06.2021 на суму 1 644 480,00 грн.
Судом також встановлено, що 01.06.2021 між Комунальним підприємством "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" (Поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеркабель-Юг" (Зберігач) укладений договір зберігання № 1 (Договір).
Згідно з п. 1.1. договору, Поклажодавець передав Зберігачу, а Зберігач прийняв на відповідальне зберігання з 01 червня 2021 року до 31 грудня 2021 року включно та зобов'язався повернути Поклажодавцеві у схоронності майно: відсів гранітний у кількості 12 000 т, загальною вартістю 1 644 480,00 грн. з ПДВ, що підтверджується Актом № 1 приймання-передачі на відповідальне зберігання від 01.06.2021.
Додатковою угодою № 1 від 31.12.2021 до Договору Сторони погодили, що Зберігач зобов'язаний зберігати майно, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, сел. Будівельник у кількості 11 795,44 тонн та за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, 1 у кількості 204,56 тон, відповідно до актів відповідального зберігання».
Відповідно до Акту № 2 приймання-передачі на відповідальне зберігання від 31.12.2021, Зберігач прийняв на відповідальне зберігання майно: відсів гранітний у кількості 11 795,44 т, загальною вартістю 1 616 447,10 грн. з ПДВ
Згідно з п. 2.1.3. договору, Зберігач забезпечує повне збереження майна, а після закінчення зберігання повертає Поклажодавцю Майно того ж найменування у тієї ж кількості.
Відповідно до п. 2.1.6. договору, що зберігач зобов'язаний зберігати майно в окремому приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, сел. Будівельник.
Пунктами 2.1.8., 2.1.9. договору визначено, що Зберігач: повертає майно поклажодавцю повністю або частково за першою вимогою останнього не пізніше 5 днів з дня одержання такої вимоги; повертає майно повністю після припинення договору.
Пунктами 2.2.2., 2.2.3. договору передбачено, що Поклажодавець: одержує майно після припинення договору в місці його здавання якщо інше не встановлено сторонами додатково; одержує майно достроково, попередивши про це зберігача не менше ніж за 5 днів. В останньому випадку оплачується фактичний час зберігання.
Згідно з розділом 6 договору спори, що виникають в ході дії цього договору сторони вирішують шляхом переговорів (п. 6.1). Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, а також у випадку, якщо одна зі сторін ухиляється від проведення переговорів він вирішується в судовому порядку за підсудністю такого спору в порядку, визначеному чинним законодавством України (п. 6.2).
Пунктом 7.4. Договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного його виконання Сторонами.
На виконання умов договору зберігання № 1 від 01.06.2021, протягом січня 2022 року - січня 2024 року КП «ЕЛУАШ» прийняло з відповідального зберігання ТОВ «Інтеркабель-Юг» відсів гранітний у загальній кількості 10 199,34 т на загальну суму 1 397 717, 58 грн., згідно з Актами приймання - передачі майна: № 1 від 05.01.2022 у кількості 204,56 т; № 1 від 31.08.2022 у кількості 2 095,14 т; № 2 від 30.09.2022 у кількості 3 064,62 т; № 3 від 31.10.2022 у кількості 1 188,68 т; № 4 від 30.11.2022 у кількості 1 175,2 т; № 5 від 28.02.2023 у кількості 781,10 т; № 6 від 31.01.2024 у кількості 1 690,04 грн. (а.с. 41-47).
Станом на 21.11.2025 залишок неповернутого товару за Договором зберігання №1 від 01.06.2021 становить 1 800,66 т на суму 246 762,45 грн.
Загальна кількість неповернутого товару - 3 873,00 тонни на суму 446 701,81 грн.
На виконання умов п. 2.2.3. Договорів, 22.09.2025 КП "ЕЛУАШ" на адресу ТОВ «Інтеркабель-Юг» направлено вимогу № 1006 про повернення май на (відсіву) у кількості 3 873 тонни у строк не пізніше 5 днів з дня одержання вказаної вимоги (а.с. 48-51).
Також, з метою отримання товару з відповідального зберігання, вимога про повернення майна 22.10.2025 КП "ЕЛУАШ" направлялась на електронну пошту ТОВ «Інтеркабель-Юг»: interkab@ukr.net (а.с. 51).
Однак, відповіді на вищевказану вимогу та доказів отримання товару у повному обсязі матеріали справи не містять.
Згідно трекінгу поштового відправлення Укрпошти (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) за № 6901900100875, вищевказана вимога № 1006 від 22.09.2025 повернута на адресу КП "ЕЛУАШ" 09.10.2025 з поштовою відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання» (а.с. 61).
Крім цього встановлено судом, що 22.07.2024 до господарського суду Запорізької області звернулось Комунальне підприємство "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркабель-Юг" про стягнення 446 701,81 грн. збитків, які складаються з суми збитків за неповернутий товар в розмірі 199 939,36 грн. за договором зберігання товару № 1 від 15.10.2019 та суми збитків за неповернутий товар в розмірі 246 762,45 грн. за договором № 1 від 01.06.2021.
За результатами розгляду вищевказаної позовної заяви, рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.11.2024 у справі № 908/2012/24 (суддя Азізбекян Т.А.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженоювідповідальністю "Інтеркабель-Юг" на користь Комунального підприємства "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" - 446 701,81 грн. збитків та 6 700,55 грн. судового збору.
Не погодившись із вищевказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеркабель-Юг" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 18.11.2024 у справі № 908/2012/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову КП "ЕЛУАШ" до ТОВ "Інтеркабель-ЮГ" у повному обсязі.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2025 № 908/2012/24 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркабель-Юг" на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.11.2024 у справі № 908/2012/24 задоволено, рішення Господарського суду Запорізької області від 18.11.2024 у справі № 908/2012/24 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Стягнуто з КП "ЕЛУАШ" на користь ТОВ "Інтеркабель-ЮГ" 8 040,64 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
06.10.2025 господарським судом Запорізької області виданий наказ № 908/2012/24 на виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2025 № 908/2012/24.
На підставі викладеного, Комунальне підприємство "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеркабель-Юг" повернути зі зберігання на користь Комунального підприємства "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" відсів гранітний за договорами зберігання №1 від 21.10.2019 у кількості 2 072,34 тонни на суму 199 940,58 грн. та за договором зберігання № 1 від 01.06.2021 у кількості 1 800,66 т на суму 246 762,45 грн., у загальній кількості 3 873 тонн на загальну суму 446 701,81 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України).
Відповідно ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору, його умови визначаються сторонами на їх розсуд і є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно положень ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Статтею 938 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ч. 1). Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (ч. 2). Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк (ч. 3).
Відповідно до ч. 1 ст. 943 ЦК України, зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто.
Частиною 1 ст. 949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Згідно положень статті 953 ЦК України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Учасники правочину в пункті 2.1.8 Договорів узгодили порядок повернення майна, а саме - зберігач повертає майно поклажодавцю повністю або частково за першою вимогою останнього не пізніше 5 днів з дня одержання такої вимоги.
Аналіз наявних в матеріалах справи документів свідчить про неповернення відповідачем майна (відсіву гранітного) за договорами зберігання №1 від 21.10.2019 у кількості 2 072,34 тонни на суму 199 940,58 грн. та за договором зберігання № 1 від 01.06.2021 у кількості 1 800,66 т на суму 246 762,45 грн., у загальній кількості 3 873 тонн на загальну суму 446 701,81 грн.
Відповідач заявлені позовні вимоги про зобов'язання повернути зі зберігання відсів гранітний за договорами зберігання №1 від 21.10.2019 у кількості 2 072,34 тонни на суму 199 940,58 грн. та за договором зберігання № 1 від 01.06.2021 у кількості 1 800,66 т на суму 246 762,45 грн., у загальній кількості 3 873 тонн на загальну суму 446 701,81 грн. належними та допустимими доказами не спростував, доказів повернення майна (відсіву гранітного) суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, заявлені позовні вимоги щодо зобов'язання повернути зі зберігання відсів гранітний за договорами зберігання №1 від 21.10.2019 у кількості 2 072,34 тонни на суму 199 940,58 грн. та за договором зберігання № 1 від 01.06.2021 у кількості 1 800,66 т на суму 246 762,45 грн., у загальній кількості 3 873 тонн на загальну суму 446 701,81 грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Підсумовуючи викладене суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, наголосив на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам. Отже, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі..
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеркабель-Юг" (вул. Чекістів, буд. 5, м. Запоріжжя, 69063; код ЄДРПОУ 33175195) повернути зі зберігання на користь Комунального підприємства "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" (вул. Волгоградська, буд. 23, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 03345018) відсів гранітний за договорами зберігання № 1 від 21.10.2019 у кількості 2072,34 тонни на суму 199 940,58 грн. та за договором зберігання № 1 від 01.06.2021 у кількості 1800,66 тонни на суму 246 762,45 грн., у загальній кількості 3873,00 тонни на загальну суму 446 701,81 грн. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеркабель-Юг" (вул. Чекістів, буд. 5, м. Запоріжжя, 69063; код ЄДРПОУ 33175195) на користь Комунального підприємства "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" (вул. Волгоградська, буд. 23, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 03345018) витрати по сплаті судового збору в сумі 5 360 (п'ять тисяч триста шістдесят) грн. 42 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Суддя К.В.Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.