19 січня 2026 року м. Харків Справа №917/1489/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників сторін:
позивача (в режимі відеоконференції) - Миргородська О.Л. (адвокат), свідоцтво серія ПТ№4126 від 04.10.2022 року, довіреність від 13.10.2023 року;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Приватного підприємства «Автоклуб «Імідж» (вх.№2477П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.11.2025 року у справі №917/1489/25,
за позовом Комунального виробничого підприємства «Теплоенерго» м. Горішні Плавні, вул. Молодіжна, 8, м. Горішні Плавні, Кременчуцький район, Полтавська область, 39801,
до Приватного підприємства «Автоклуб «Імідж», проспект Героїв Дніпра, 81, кв. 19, м.Горішні Плавні, Кременчуцький район, Полтавська область, 39800,
про стягнення 101570,01 грн заборгованості,-
У липні 2025 року Комунальне виробниче підприємство «Теплоенерго» звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства «Автоклуб «Імідж» про стягнення 101570,00 грн, а саме: суми заборгованості в розмірі 97197,61 грн за період листопад 2021 року по квітень 2025 року включно, пені в розмірі 249,78 грн, інфляційну складову в розмірі 3420,63 грн, 3% річних від простроченої суми в розмірі 701,99 грн. Судові витрати по справі позивач просив покласти на відповідача.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.11.2025 року у справі №917/1489/25 (повний текст складено 03.11.2025 року, суддя Тимощенко О.М.) позов задоволено частково.
Стягнуто з Приватного підприємства «Автоклуб «Імідж» (проспект Героїв Дніпра, 81, кв. 19, м. Горішні Плавні, Кременчуцький район, Полтавська область, 39800, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36191026) на користь Комунального виробничого підприємства «Теплоенерго» (м. Горішні Плавні, вул. Молодіжна, 8, Кременчуцький район, Полтавська область, 39801, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13940951, рахунок НОМЕР_1 АБ «Укргазбанк», МФО 320478, № пл. ПДВ 139408516029) 97197,61 грн основного боргу, 249,78 грн пені, 701,99 грн 3% річних, 2790,57 грн інфляційних втрат та 3009,22 грн витрат на сплату судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:
- скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 03.11.2025 року у справі №917/1489/25;
- прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі;
- апеляційний розгляд справи провести з викликом сторін.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що у справі відсутні розрахунки позивача на підставі відповідних формул Методики на підтвердження позовних вимог. Позивачем не надано доказів на підтвердження арифметичних даних, необхідних для здійснення відповідних нарахувань (за відповідними формулами Методики), які є складовою позовних вимог. Відсутність вказаних даних призводить до неможливості перевірити правильності та обґрунтованих нарахувань, як судом так і відповідачем Суд першої інстанції, як вказує апелянт, вдався до формального цитування норм права та фактично процитував положення позовної заяви. Тим самим суд не перевірив арифметичне обґрунтування позовних вимог, їх правильність та справедливість. Також суд не перевірив, якими доказами підтверджуються заявлені нарахування, у зв'язку з чим прийняв незаконне та необґрунтоване рішення.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача; встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, а також встановлено учасникам справи строк протягом якого вони мають право подати до суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі. При цьому, судом роз'яснено про можливість надання та звернення до суду засобами електронного зв'язку і порядок такого звернення. Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1489/25.
Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 08.12.2025 року.
19.12.2025 року матеріали справи №917/1489/25 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№14659 від 19.12.2025 року), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач зазначає, що при поданні позовної заяви до суду ним долучено до матеріалів позовної заяви документи (докази) які підтверджують факт надання послуги відповідачу по індивідуальним договорам про надання послуги з постачання теплової енергії, про надання послуги з постачання гарячої води та складові розрахунки наданих послуг, які підтверджують заборгованість відповідача за період листопад 2021 року - квітень 2025 року. Зокрема, в розрахунках споживання теплової енергії на опалення, на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання по вул. Гірників, буд. 5, м. Горішні Плавні Полтавської області зазначені всі дані які необхідні для арифметичного обґрунтування позовних вимог, а саме:
24.12.2025 року від відповідача надійшло клопотання (вх.№14825), в якому просить суд розглянути апеляційну скаргу відповідача ПП «Автоклуб «Імідж» у справі №917/1489/25 у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.
Листом від 24.12.2025 року №13-49/009253 заявника повідомлено, що у відповідності до Витягу із табелю обліку використання робочого часу суддів Східного апеляційного господарського суду, суддя-доповідач Хачатрян В.С. перебуває у відпустці по 31.12.2025 включно. Таким чином, керуючись п. 5.3. Рішення зборів суддів №2 від 02.04.2025 року, заява буде передана судді-доповідачу після виходу з відпустки.
01.01.2026 року суддя-доповідач Хачатрян В.С. вийшла з відпустки і вищевказане клопотання передано судді на розгляд.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 року задоволено клопотання Приватного підприємства «Автоклуб «Імідж» про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено справу №917/1489/25 за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Автоклуб «Імідж» на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.11.2025 року до розгляду на 19.01.2026 року на 10:45 год. у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.
Вказана ухвала була направлена учасникам справи (позивачу та представнику відповідача) через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 05.01.2026 року.
16.01.2026 року від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення у справі (вх.№666), в яких викладено позицію щодо неналежності здійснених позивачем розрахунків заявлених до стягнення сум, а саме всупереч Методики №315, і без урахування її редакцій станом на момент виникнення спірних відносин.
Також 16.01.2026 року від відповідача надійшло клопотання (вх.№667), в якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату і вказує про неможливість участь повноважного представника у судовому засіданні 19.01.2026 року через зайнятість у судовому засіданні в іншій справі.
Розглянувши клопотання відповідача, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне:
1) в силу приписів Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні;
2) згідно ухвал суду у даній справі, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а відповідачем у своєму клопотанні не обґрунтовано мотивів, з яких його участь слід вважати обов'язковою;
3) колегією суддів надавався час учасникам судового провадження для надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі. Так, відповідач, ініціюючи апеляційне провадження виклав у апеляційній скарзі свої доводи. У подальшому надав додаткові письмові пояснення. Позиція учасників даного судового процесу викладена у письмових документах, що наявні в матеріалах справи. Сторонами не подано нових доказів чи доводів;
4) бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного Господарського процесуального кодексу України;
5) відповідач наполягав на призначенні та проведенні судового з повідомленням учасників справи. Суд відповідне клопотання задовольнив і виніс ухвалу, яка завчасно була направлена учасникам справи. Слід відзначити, що відповідач був обізнаний про призначене за його клопотанням судове засідання завчасно і не бу обмежений у своєму праві організувати участь іншого повноважного представника чи прийняти участь у у судовому засіданні особисто;
5) судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк. При цьому, строк розгляду апеляційної скарги є таким, що добігає кінця.
Таким чином, з огляду на наведене та на наявність достатніх матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники провадження у справі належним чином повідомлені про дату та місце судового засідання, явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та визнає за можливе розглянути справу №917/1489/25 за відсутністю його представника.
У судовому засіданні 19.01.2026 року представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Предметом господарської діяльності позивача - Комунального виробничого підприємства «Теплоенерго», згідно з пунктом 2.2 його статуту є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, надання послуг споживачам міста Горішні Плавні з централізованого постачання гарячої води та опалення, укладення договорів із споживачами на постачання теплової енергії і гарячої води.
Позивач є виконавцем житлово-комунальної послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води згідно з частиною 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189 від 09.11.2017 року зі змінами та доповненнями.
Згідно наявних в матеріалах справи доказів, відповідач орендує нежитлове приміщення за адресою: вул. Гірників, 5, м. Горішні Плавні Полтавської області, площею 130,92 кв.м, у тому числі підвал - 130,92 кв.м, про що свідчать копії Розпорядження міського голови Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області від 17.04.2020 року за №75-р «Про впорядкування питань оренди нерухомого майна», а також договору оренди нерухомого майна №30 від 27.05.2020 року з актом приймання-передачі приміщення в користування орендаря до договору оренди нерухомого майна №30 від 27.05.2020 року та додатковими угодами до договору оренди №1 та №2.
Згідно п. 5.2.18 договору оренди орендар зобов'язаний в місячний термін після укладення цього договору укласти самостійно договори, які стосуються експлуатації орендованих приміщень: договори про надання житлово-комунальних послуг з надавачем відповідної житлово-комунальної послуги (комунальним підприємством, управителем), про участь у витратах на утримання спільного майна багатоквартирного будинку з управителем, про участь у витратах на управління багатоквартирним будинком, експлуатацію з управителем.
Позивач вказує, що відповідач починаючи з 27.05.2020 року по теперішній час не звертався до Комунального виробничого підприємства «Теплоенерго» м. Горішні Плавні з пропозицією щодо укладення відповідного договору про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води.
01.05.2021 року, набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» яким внесені зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема до ст. 13, якими передбачене запровадження публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
У зв'язку з цим позивач - виконавець послуг, опублікував індивідуальні договори про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води на своєму офіційному вебсайті 01.10.2021 року.
За умовами п. 1 індивідуальних договорів про надання послуг від 01.11.2021 року (далі - індивідуальні договори; а.с. 13-20) вони являються публічними договорами приєднання, які встановлюють порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.
Відповідно до п. 5 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 року виконавець (позивач) зобов'язався надавати послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу у строки і на умовах, що визначені договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та складається з обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо, частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Згідно п. 5 індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води від 01.11.2021 року виконавець (позивач) зобов'язався надавати послугу відповідної якості, а споживач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу та відшкодувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) в строки і на умовах, що визначені договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу гарячої води, спожитої у будинку, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються та розподіляються відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 року №315 (далі - Мотодика розподілу).
Витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) розподіляються на всіх споживачів, у тому числі тих, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Крім цього, відповідно до умов індивідуальних договорів:
- виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (п. 33 індивідуальних договорів);
- споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом , що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу ( п. 34 індивідуальних договорів);
- у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0.01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу (п. 45 індивідуальних договорів).
КВП «Теплоенерго» м. Горішні Плавні забезпечує послугами з постачання тепловою енергії на опалення та постачання гарячої води, зокрема житловий будинок №5 по вул. Гірників в м. Горішні Плавні Полтавської області, в якому знаходиться орендоване відповідачем нежитлове приміщення.
Так, житловий будинок №5 по вул. Гірників, м. Горішні Плавні Полтавської області обладнано вузлом комерційного обліку теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання, що підтверджується копією акту приймання вузла обліку теплової енергії від 30.09.2021 року та від 13.10.2021 року.
Також на підтвердження забезпечення послугами з теплопостачання вказаного будинку позивачем надано копії актів готовності до опалювального періоду від 20.06.2022 року, 13.07.2023 року, 12.07.2024 року.
Крім цього, в матеріалах справи наявні розпорядження міського голови Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про початок опалювального сезону 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025 та про відключення опалення у вказаних опалювальних сезонах (а. с. 42-50).
Отже, відповідач є споживачем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, що постачаються позивачем у справі.
Відповідач, Приватне підприємство «Автоклуб «Імідж», не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та відповідно з 01.10.2021 року не звертався до позивача щодо укладення відповідного договору.
Таким чином з огляду на приписи законодавства та вказану вище модель поведінки відповідача, на теперішній час між позивачем та відповідачем діючими вважаються вищевказані індивідуальні договори.
Відповідач має розподільний вузол обліку теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання, що підтверджується актами приймання вузла обліку теплової енергії від 08.08.2019 року та від 22.09.2023 року, та актами зняття показників теплового лічильника (а.с. 95 - 102).
Загальна площа орендованого нежитлового приміщення відповідача складає 130,92 кв.м, опалювальна площа складає 130,92 кв.м, тобто система опалення та гарячого водопостачання в нежитловому приміщенні є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання житлового будинку, в якому воно розташоване.
Нарахування відповідачу вартості спожитої ним теплової енергії здійснювалося з урахуванням актів зняття показів теплових лічильників (а.с. 84-90, 95-102) та площі приміщення, яке орендує відповідач.
На підставі здійснених позивачем розрахунків споживання тепла за показниками теплових лічильників (а.с. 79 - 83, 93, 94, 103, 104) позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату (а.с. 61 - 77).
За період листопад 2021 року - квітень 2025 року нарахування і розрахунки за теплову енергію здійснювалися здійснювались за послугу з постачання теплової енергії, за теплову енергію на загальнобудинкові потреби опалення, за теплову енергію на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП, абонентське обслуговування за надання послуг з постачання теплової енергії, абонентське обслуговування за надання послуг з постачання гарячої води на підставі індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води.
З наданих позивачем доказів вбачається, що надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води здійснювалося за тарифами, затвердженими рішеннями Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради:
- з листопада 2021 року по вересень 2023 року - за рішенням №293 від 26.10.2021 року;
- з жовтня 2023 року по вересень 2024 року - за рішенням №213 від 12.09.2023 року;
- з вересня 2024 року по квітень 2025 року - за рішенням №254 від 13.08.2024 року (а.с. 50-55).
На виконання умов договорів позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату послуг теплопостачання (а.с. 61 - 77), які або були отримані представником відповідача особисто, або направлялися відповідачу засобами поштового зв'язку (а.с. 140-152).
Так, за період листопад 2021 року - квітень 2025 року включно позивач нарахував відповідачу за постачання теплової енергії та абонентську плату на загальну суму 131553,39 грн (а.с. 6-9), а відповідач в свою чергу сплатив 34355,78 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями (а.с. 105 - 107).
Таким чином за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем в розмірі 97197,61 грн, яка підтверджується відсутністю в матеріалах справи доказів її погашення.
Наявність заборгованості відповідача за поставлену теплову енергію та за гаряче водопостачання до приміщення, яке він орендує, а також заборгованості з плати за абонентське обслуговування стало підставою для звернення позивача з позовом до суду у даній справі.
Так, взаємовідносини між сторонами спору у даній справ з 01.11.2021 року регулюються індивідуальними договорами про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулює Закон України від 09.11.2017 року №2189 «Про житлово-комунальні послуги» (надалі - Закон).
Відповідно до статей 5, 12 цього Закону, до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема - послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).
У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такий договір вважається укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги (ч. 5 ст. 13 Закону).
Так, з обставин справи вбачається, що тексти індивідуальних договорів було розміщено на офіційному сайті позивача (п. 2.5. цього рішення).
Зазначені індивідуальні договори є публічними договорами приєднання, які встановлюють порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води індивідуальному споживачу.
Ці договори укладаються сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Дані договори є публічними договорами приєднання, які набирають чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті http://teplo-hp.in.ua. Виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на офіційному сайті підприємства (п. 1-3 індивідуальних договорів).
Враховуючи викладене, слід зазначити, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору, в тому числі, шляхом розміщення інформації чи документу у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (ст. 641 ЦК України).
Отже, враховуючи факт опублікування текстів договорів на власному офіційному веб-сайті, суд приходить до висновку, що позивач зробив офіційну пропозицію про укладення Індивідуальних договорів.
Водночас, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ст. 642 ЦК України).
У свою чергу, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 Індивідуальних Договорів).
Таке ж положення містить п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830.
Отже, належними обставинами на підтвердження укладення відповідного договору мають бути будь-які з перелічених дій: підписана споживачем (боржником) заява-приєднання, сплата рахунку за надані послуги чи факт отримання послуги.
Крім того, відповідно до п. п. 17, 19, 20 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року №1198 (надалі - Правила ПКТЕ), для обліку, відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, що відповідають вимогам законодавства про метрологію і метрологічну діяльність. Після технічного огляду вузла обліку теплопостачальна організація видає акт про його прийняття в експлуатацію.
Споживач за показами вузла обліку визначає обсяг спожитої теплової енергії та параметри теплоносія і заносить ці дані до журналу обліку споживання теплової енергії. Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.
Суд першої інстанції встановив, що обставини забезпечення позивачем багатоквартирного будинку за адресою: місто Горішні Плавні, вул. Гірників, 5, тепловою енергією від системи централізованого теплопостачання; ведення позивачем обліку теплової енергії у вказаному будинку та в опалювальному спірному приміщенні відповідача; здійснення відповідачем часткової оплати виставлених рахунків за споживання теплоенергії - свідчать про доведеність факту приєднання відповідачем до індивідуальних договорів.
З наявних у матеріалах справи доказів вбачається факт отримання відповідачем послуг за період з листопада 2021 року по квітень 2025 року по індивідуальних договорах на загальну суму 131553,39 грн.
У свою чергу відповідач сплатив 34355,78 грн, внаслідок чого у нього обліковується заборгованість перед позивачем в розмірі 97197,61 грн.
Так, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. ст. 525, 526 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Щодо індивідуальних договорів, то ними погоджено здійснення споживачем оплати за надані послуги (в т.ч. абонентської плати) щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (п. 2.6.3. цього рішення).
Враховуючи відсутність доказів на підтвердження оплати заборгованості у розмірі 97197,61 грн, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції про порушення відповідачем умов індивідуальних договорів і наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення суми основного боргу.
Цивільний кодекс України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Позивачем здійснено розрахунок та заявлено до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Так, на підставі ст. 230 ГК України, п. 45 індивідуальних договорів, позивачем нарахована пеня в розмірі в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення в розмірі 249,78 грн на грошові зобов'язання червня 2024 року - квітня 2025 року (загальний період нарахування з 01.08.2024 року по 22.07.2025 року, розрахунок пені додано до позовної заяви).
Згідно ст. 625 ЦК України у зв'язку з невиконанням зобов'язання з оплати за відпущену теплову енергію та отримання послуги гарячого водопостачання позивачем нараховано 3 % річних в розмірі 701,99 грн на грошові зобов'язання з січня 2024 року по квітень 2025 року (загальний період нарахування з 01.03.2024 року по 22.07.2025 року) та втрати від інфляційних процесів в розмірі 3420,63 грн на грошові зобов'язання з січня 2024 року по квітень 2025 року (загальний період нарахування з березня 2024 року по липень 2025 року (розрахунки 3% річних та інфляційних додано до позовної заяви).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (ст.ст. 614, 617 Цивільного кодексу України чи ст. 218 Господарського кодексу України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в за період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок позивача заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням норм чинного законодавства України і наявних між сторонами правовідносин, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про належність розміру 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача - 701,99 грн (враховуючи неможливість виходу за межі позовних вимог) та 249,78 грн пені, оскільки у розрахунку позивача мала місце помилка щодо дати початку розрахунку; 2790,57 грн інфляційних втрат.
Щодо доводів апелянта колегія суддів зазначає, що в розрахунках споживання теплової енергії на опалення, на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання по вул. Гірників, буд. 5, м. Горішні Плавні Полтавської області (є в матеріалах справи) позивачем були зазначені всі дані які необхідні для арифметичного обґрунтування позовних вимог:
- періоди нарахування послуг, кількість діб, скільки спожито теплової енергії будинком, індивідуальними споживачами на підставі актів зняття показників теплового лічильника, є в матеріалах справи,
- обсяг теплової енергії витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень -12% (ГКал) для п'ятиповерхових будівель, де знаходиться орендоване нежитлове приміщення відповідача (п.2 розділу III Методики розподілу в редакції від 22.11.2018 року №315 - у разі відсутності вузлів розподільного обліку у МЗК та допоміжних приміщеннях);
- обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення - 15% (ГКал), (п. 2 розділу V Методики розподілу в редакції від 22.11.2018 року №315 - як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будинку при подачі теплоносія в опалювані приміщення від індивідуального теплового пункту без регулювання за погодними умовами);
- витрати теплової енергії на загально будинкові потреби - 25% (п.8 розділу IV Методики розподілу із змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 року за №358 - для 1-5 поверхової будівлі у разі відсутності у виконавця розподілу послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах);
- відповідні витрати на 1 кв.м гігакалорії;
- обсяг теплової енергії з розподільним обліком теплової енергії;
- обсяг теплової енергії на приміщення без розподільного обліку теплової енергії;
- опалювальна площа будинку, опалювальна площа категорій індивідуальних споживачів;
- витрати на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання (20% як частка від обсягу теплової енергії витраченої на приготування гарячої води п. 5 розділу V Методики розподілу у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання);
- витрати на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання в гігакалоріях, в гігакалоріях на 1 м.кв.;
З серпня 2023 року відповідачу обсяг теплової енергії витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (розрахункова Гкал) визначався згідно формули 29 розділу V Методики розподілу.
Інформація щодо зміни визначення обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП по житловим будинкам для індивідуальних споживачів була опублікована на офіційному сайті позивача 01.09.2023 року. Також відповідачу ця інформація доводилась листами від 12.09.2023 року та від 27.11.2023 року.
У скарзі відповідач вказує, що ним було оплачено надані послуги в розмірі 34355,78 грн за період нарахування послуг листопад 2021 року - квітень 2025 року. У той час, відповідачем не надано розрахунку у підтвердження того, що сума саме у розмірі 34355,78 грн є належною і відповідає обсягу наданої послуги.
Крім того не підтвердженими є посилання відповідача щодо відсутності гарячого водопостачання через відсутність інженерної мережи (розводка труб) під гаряче водопостачання, оскільки у підтвердження таких тверджень не надано доказів. При цьому згідно розрахунків нарахування за гаряче водопостачання не провадилось, а лише абонентська плата.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги вчинені при довільному тлумаченні наявних між сторонами правовідносин і норм права, і не підтверджені відповідними належними доказами у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача - Приватного підприємства «Автоклуб «Імідж» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 03.11.2025 року у справі №917/1489/25 має бути залишене без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Автоклуб «Імідж» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 03.11.2025 року у справі №917/1489/25 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 29.01.2026 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов