вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" січня 2026 р. Справа№ 911/1858/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Мальченко А.О.
Тищенко А.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства «Боярка-Водоканал»
на рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2025
у справі №911/1858/25 (суддя Конюх О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ.УА»
до Комунального підприємства «Боярка-Водоканал»
про стягнення 289 327,48 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗ.УА», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «ГАЗ.УА») 03.06.2025 звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Боярка-Водоканал» Боярської міської ради, у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 289 327,48 грн. за Договором №07-1/14-22 від 24.01.2022 про постачання електричної енергії, з яких:
265549,68 грн. інфляційних втрат, за період прострочення з квітня по липень 2022 року;
23777,79 грн. 3% річних, за період прострочення з 29.03.2022 по 01.08.2022;
Крім того, позивач просить суд стягнути з КП «Боярка-Водоканал» Боярської міської ради витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 339,91 грн.
Позов обґрунтований тим, що позивач на виконання умов Договору №07-1/14-22 від 24.01.2022 про постачання електричної енергії передав, а відповідач прийняв електричну енергію в кількості 545 033 кВТ/год загальною вартістю 2852366,44 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаним Актом приймання-передачі електричної енергії №В0015022021 від 28.02.2022. У порушення умов Договору, за спожиту електричну енергію за лютий 2022 відповідач сплатив із простроченням, у зв'язку з чим позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.08.2025 у справі №911/1858/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з Комунального підприємства «Боярка-Водоканал» Боярської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ.УА» 243 082,36 грн. (двісті сорок три тисячі вісімдесят дві гривні тридцять шість копійок) інфляційних втрат, 23 777,79 грн. (двадцять три тисячі сімсот сімдесят сім гривень сімдесят дев'ять копійок) процентів річних, 4 002,90 грн. (чотири тисячі дві гривні дев'яносто копійок) судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з доведеності та обгрунтованості заявлених позовних вимог, які підлягають стягненню в розмірі, визначеному судом за власним перерахунком.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 01.09.2025 (документ сформовано в системі «Електронний суд» 01.09.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в задоволеній частині.
Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що господарським судом, при винесенні оскаржуваного рішення, не було повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не врахував форс-мажорні обставини, а саме оголошення воєнного стану в країні, що призвели до прострочення виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриману електроенергію за лютий 2022 року.
Вказує, що керуючись п. 12.4 Договору, надіслав у квітні 2022 року на електронну адресу позивача лист, яким повідомлено, що у зв'язку із воєнним станом та масовою евакуацією населення підприємство не в змозі розрахуватися за використані енергоносії і тому звернулося до Боярської міської ради з проханням виділити кошти для сплати заборгованості перед ТОВ «ГАЗ.УА» .
Посилається на те, що умови Договору не передбачають надання саме висновку Торгово-промислової палати, а пункт 12.3 Договору, передбачає, що строк виконання зобов'язань за цим Договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
Вважає, що на початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну та оголошення воєнного стану відкладення строку виконання є правомірним, оскільки масштабні бомбардування Київської області, її часткова окупація, є саме обставинами непереборної сили, які не залежать від волі сторін.
Посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги специфіку діяльності КП «Боярка-Водоканал», а також його обов'язку надавати комунальні послуги: централізованого водопостачання та централізованого водовідведення безперервно та своєчасно не враховуючи низьку платоспроможність значної кількості споживачів комунальних послуг в умовах воєнного стану, що призводить до відсутності у КП «Боярка-Водоканал» достатніх коштів на своєчасну оплату, зокрема, поставленої електроенергії, а також те, що оголошення воєнного стану в країні та введення активних бойових дій на території Київської області, зокрема, в Бучанській територіальній громаді, яка межує з Боярською територіальною громадою, призвело до масової евакуації населення Боярської територіальної громади.
Звертає увагу, що КП «Боярка-Водоканал» внесено до зведеного переліку суб'єктів природних монополій, який ведеться Антимонопольним комітетом України, що засвідчує критичну важливість підприємства, що обслуговує системи життєзабезпечення на території Боярської територіальної громади.
Одночасно зазначає, що форс-мажорні обставини були непередбачувані в момент укладення Договору між постачальником і споживачем, настання цих обставин не залежить від волі сторін Договору, наслідки або вплив обставини непереборної сили неможливо уникнути або вирішити, між обставинами непереборної сили та неможливістю виконання Договору існує безпосередній причинно-наслідковий зв'язок. Наведене вище обґрунтування КП «Боярка-Водоканал» свідчить про наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між настанням форс-мажорних обставин, спричинених військовою агресією російської федерації проти нашої держави, та неможливістю своєчасно виконувати зобов'язання за Договором.
На думку апелянта, оскільки строк виконання зобов'язання апелянта згідно Договору щодо оплати за надані послуги відкладено, то нарахування інфляційних втрат та 3% річних, як особлива міра відповідальності Відповідача на несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором, не можуть бути нараховані.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1858/25.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Боярка-Водоканал» на рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №911/1858/25.
Матеріали справи №911/1858/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Боярка-Водоканал» на рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2025 у справі №911/1858/25, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Під час апеляційного провадження позивачем до справи подано відзив на апеляційну скаргу, в якому представник категорично заперечив доводи апелянта, просив в задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити.
У відповіді на відзив представник відповідача не погоджується з позицією позивача та наполягає на застосуванні форс-мажорних обставин, вважає що стягнення інфляційних втрат та 3% річних у світлі щоденних оплат та фінансових труднощів, набуває карального характеру для підприємства.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
24.01.2022 між КП «Боярка-Водоканал» (споживач) та ТОВ «ГАЗ.УА» (постачальник) був підписаний договір №07-1/14-22 про постачання електричної енергії споживачу, за умовами якого:
- постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб об'єктів споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (п.2.1);
- період постачання електричної енергії за Договором з 01.02.2022 по 31.12.2022 (п.2.4);
- постачання електричної енергії споживачу здійснюється постачальником на підставі поданої споживачем заявки, форма якої є додатком №1 до цього договору (п.3.1);
- розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.5.7);
- оплата постачальнику за цим договором здійснюється споживачем протягом 20 банківських днів від дня отримання акту прийому-передачі електричної енергії (наданого протягом 7 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим) (п.5.8);
- сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п.12.1);
- під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору (п.12.2);
- строк виконання зобов'язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п.12.3);
- сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства (п.12.4);
- договір набирає чинності з дати підписання сторонами і укладається на строк до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п.14.1).
Разом із договором сторонами підписано заяву-приєднання (додаток №1); комерційну пропозицію (додаток №2), в якій зазначено спосіб оплати, який відповідає п.5.8 договору; порядок визначення вартості електричної енергії (додаток №3); розрахунок вартості 1кВт*год електричної енергії (додаток 4); перелік об'єктів КП «Боярка-Водоканал» (додаток №5); форма прогнозованих обсягів споживання електричної енергії (додаток №6).
На виконання умов договору постачальник у лютому 2022 року передав споживачу електричну енергію в обсязі 545 033 кВт*год на загальну суму 2 852 366,44 грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом №В0015022021 приймання-передачі електричної енергії від 28.02.2022.
Пунктом 6.2 оплата постачальнику за цим договором здійснюється споживачем протягом 20 банківських днів від дня отримання акту прийому-передачі електричної енергії (наданого протягом 7 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим).
Зважаючи на те, що спірний акт датований 28.02.2022 та містить підписи уповноважених осіб та відбитки печатки підприємств, суд дійшов висновку, що датою отримання акту слід вважати 28.02.2022. Жодна сторона не посилається на обставину отримання Акту в іншу дату, та не подає докази на підтвердження такої обставини.
Відтак, строк оплати за спірним актом №В0015022021 від 28.02.2022 настав 28.03.2022, а з 29.03.2022 настало прострочення.
Сторони визнають, що спірний акт був повністю оплачений відповідачем протягом травня-серпня 2022 року, тобто із простроченням.
Відповідно до ч.1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача 265 549,68 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з квітня по липень 2022 року та 23777,79 грн. 3% річних, нарахованих за період з 29.03.2022 по 01.08.2022.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів договором не встановлено.
Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.
Як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі відповідач стверджує про настання форс-мажорних обставин, що виникли внаслідок введення в Україні воєнного стану. Відповідач посилається на п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та зазначає, що штрафні санкції відповідачу нараховані неправомірно.
Крім того, відповідач зазначає, що сплата за зобов'язанням здійснювалась майже кожного дня, а тому відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат.
Також, відповідач додає лист ТОВ «ГАЗ.УА», в якому позивач повідомляв споживачів, що на період дії особливого періоду зупиняє нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених укладеними договорами, та не буде здійснювати відключення споживачів.
Позивач у справі не підтверджує факт надсилання листа у березні 2022 року на адресу відповідача. Крім того, твердить, що заявлені до стягнення відсотки річних та інфляційні нарахування за своєю правовою природою не є штрафними санкціями.
Відповідач (апелянт) наполягає на тому, що ним було належним чином повідомлено про настання форс-мажорних обставин.
Оскільки предметом спору у справі є стягнення інфляційних втрат та процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України, а у листі ТОВ «ГАЗ.УА» повідомляє про зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених укладеними договорами, місцевий господарський суд правомірно відхилив посилання відповідача на відкритий лист ТОВ «ГАЗ.УА» до споживачів, отриманий відповідачем 09.03.2022 за вхідним номером 01-6/144-1.
Місцевий господарський суд, здійснивши власний розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, встановивши дати оплат та відповідно дати закінчення періодів прострочення, не виходячи при цьому за межі періодів, заявлених позивачем, дійшов висновку, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача процентів річних становить 26381,15 грн. При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (частина 2 ст. 237 ГПК України), у зв'язку з чим вимога про стягнення 3% річних задоволена повністю у заявленій сумі 23777,79 грн. Вірно розрахований розмір інфляційних втрат становить 243 082,36 грн., у зв'язку з чим вказана вимога задоволена частково.
Колегія суддів погоджується з висновком та розрахунком місцевого господарського суду виходячи з наступного.
Проценти річних та інфляційні втрати за ст. 625 ЦК України не є договірними штрафними санкціями.
Посилання відповідача на п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України колегією суддів відхиляється. Оскільки відповідно до вказаного пункту у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою не є кредитним договором або договором позики, позивач не є кредитодавцем (позикодавцем), а відповідно відповідач не є позичальником, тому положення даного пункту не розповсюджують свою дію на відносини між сторонами, які виникли на підставі договору №07-1/14-22 від 24.01.2022 про постачання електричної енергії споживачу.
Одночасно колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставне посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, виходячи з наступного.
Відповідач (апелянт) твердить, що настання форс-мажорних обставин настало внаслідок оголошення воєнного стану в країні та ведення активних бойових дій на території Київської області, зокрема в Бучанській територіальній громаді, яка межує з Боярською територіальною громадою, що призвело до масової евакуації населення Боярської територіальної громади, оплата за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення є основним джерелом надходження коштів на підприємство.
Разом із тим, відповідно до висновків, викладених у постанові КГС ВС від 13.09.2023 у справі №910//8741/22, форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору. Нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст.611 ЦК та ст.217 ГК. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст.218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач, засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист ТПП України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин (Постанова ВС від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22).
У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначено, що сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставини форс-мажору мають оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Пунктом 12.4 договору встановлено, що сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дня їх виникнення та надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК та ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі N 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 наведено висновок щодо застосування ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого:
- ст. 14-1 цього Закону визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Документів, виданих ТПП України та доказів їх надання позивачу, матеріали справи не містять.
Відтак, за відсутності зазначених документів у суду відсутня можливість встановити причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням саме спірного зобов'язання перед ТОВ «ГАЗ.УА» за Договором №07-1/14-22 від 24.01.2022 про постачання електричної енергії споживачу, та наведеними форс-мажорними обставинами. Крім того, за відсутності будь-якого підтвердження дійсного майнового стану відповідача у суду також відсутні підстави для висновку про наявність об'єктивної неможливості виконати спірне зобов'язання.
З огляду на викладене, позивачем правомірно нараховано 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати вартості спожитої відповідачем електричної енергії.
Скаржник не заперечує розміри індексів інфляції в періоди прострочення та не надає контррозрахунок індексу інфляції. Фактично апелянт заперечує можливість нарахування індексу інфляції на суму заборгованості, оскільки Скаржник здійснював часткове погашення боргу, а при частковому погашенні боргу не має можливості розрахувати суму боргу або період заборгованості складав неповний місяць.
Суд першої інстанції з огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України з'ясував обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснив оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Господарський суд першої інстанції з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначив суми нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, встановивши дати оплат та відповідно дати закінчення періодів прострочення, не виходячи при цьому за межі періодів, заявлених позивачем.
Колегія суддів констатує, що апелянт не спростовує розрахунок суду першої інстанції, а заперечує саму можливість нарахування індексу інфляції та трьох відсотків річних на суму заборгованості.
Посилання Скаржника на позбавлення його права застосовувати санкції стосовно фізичних осіб (громадян) за неналежне виконання умов оплати за спожиту послугу, що надається Скаржником, внесення його до зведеного переліку суб'єктів природних монополій, не звільняє його від обов'язку сплати 3% річних та інфляційних втрат за порушення свого грошового зобов'язання.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Доводи та міркування скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у даній справі, та не впливають на прийняття рішення у даному спорі, внаслідок чого у задоволенні апеляційної скарги відповідача належить відмовити.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276 ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Боярка-Водоканал» на рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2025 у справі №911/1858/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2025 у справі №911/1858/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство «Боярка-Водоканал».
4. Матеріали справи № 911/1858/25 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.О. Мальченко
А.І. Тищенко