вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" грудня 2025 р. Справа№ 910/3126/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Романенко К.О.
за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 23.12.2025,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Техно-Завод»
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 (повний текст складено 09.06.2025)
у справі №910/3126/25 (суддя Гумега О.В.)
за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Техно-Завод»
2. ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство фінансів України
про стягнення 714 698,15 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» (далі, позивач або Банк) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Техно-Завод» (далі, відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі, відповідач-2) про:
- стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості, яка виникла з Кредитного договору №40717185-КД-1 від 07.12.2023, в розмірі 375 354,32 грн, з яких: 339 343,83 грн заборгованість за тілом кредиту, 36 010,49 грн - заборгованість за процентами;
- стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості, яка виникла з Кредитного договору №40717185-КД-1 від 07.12.2023 перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 339 343,83 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем-1 (позичальником) взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором №40717185-КД-1 від 07.12.2023, за виконання яких у тому ж розмірі, що і позичальник, поручився відповідач-2 на підставі укладеного між ним та АТ КБ «Приватбанк» Договором поруки №40717185-ДП-1/1 від 07.12.2023, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості, яка виникла з Кредитного договору №40717185-КД-1 від 07.12.2023 за тілом кредиту та за процентами. Крім того, оскільки зобов'язання відповідача-1 було забезпечено гарантією Міністерства фінансів України (Договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55 від 05.04.2022 (далі - Договір гарантії)), позивач звернувся із відповідною вимогою до гаранта (Міністерства фінансів України), який здійснив виплату в розмірі, передбаченому гарантією. Відповідно до пунктів 39, 40 Договору гарантії своє право на стягнення за зворотною вимогою за сплаченою гарантією до боржника гарант реалізує шляхом наділення позивача повноваженнями на стягнення з позичальника сплаченої відповідно до гарантії суми, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 у справі № 910/3126/25 позовні вимоги задоволено повністю.
Присуджено до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Техно-Завод» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість, яка виникла з Кредитного договору №40717185-КД-1 від 07.12.2023 року, а саме: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 339 343,83 грн (триста тридцять дев'ять тисяч триста сорок три гривні 83 коп.), заборгованість за процентами у розмірі 36 010,49 (тридцять шість тисяч десять гривень 49 коп.), заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 339 343,83 грн (триста тридцять дев'ять тисяч триста сорок три гривні 83 коп.).
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Техно-Завод» на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 4 288,19 грн.
Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 4 288,19 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд установив, що факт надання позивачем кредитних коштів та факт порушення відповідачем-1 своїх зобов'язань в частині повного їх повернення у встановленому Кредитним договором порядку і строки підтверджений матеріалами справи, а тому обґрунтованими є заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 339 343,83 грн, заборгованості за процентам у розмірі 36 010,49 грн та заборгованості за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 339 343,83 грн.
При цьому, позивач правомірно заявив про стягнення суми заборгованості з відповідачів солідарно з огляду на укладений між ним та відповідачем-2 Договір поруки.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Техно-Завод» звернулось через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 в частині стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Техно-Завод» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 339 343,83 грн та ухвалити нове, яким відмовити в позові у цій частині.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача-1 зводяться до того, що між позивачем і відповідачем був укладений Кредитний договір №40717185-КД-1 від 07.12.2023 у письмовій формі, у письмовій формі також був укладений Договір поруки №40717185-ДП-1/1 від 07.12.2023, але при цьому між відповідачами і Державою в особі Міністерства фінансів України договір гарантії в письмовій формі не укладався.
Із наведеного випливає, що гарантія Міністерства фінансів України (Договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55 від 05.04.2022) є нікчемною.
Крім того, відповідно до положень частини 1 статті 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
З викладеного вище вбачається, що саме Держава в особі Міністерства фінансів України мала право звертатися із позовом про стягнення гарантії з боржників (відповідачів).
При цьому суд першої інстанції помилково застосував положення частини 9 статті 17 Бюджетного кодексу України, оскільки відповідно до положень частини 1 статті 1 Бюджетного кодексу України ним регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу. Таким чином, Бюджетним кодексом України не регулюються господарські відносини, цивільні відносини, відносини банківського кредитування і відносини забезпечення виконання зобов'язань.
З огляду на викладене, суд першої інстанції неправильно розтлумачив і застосував до правовідносин у цій справі частину 9 статті 17 Бюджетного кодексу України.
В апеляційній скарзі відповідач-1 навів також попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат - витрати на оплату правової допомоги у розмірі 10 000,00 грн та судовий збір у розмірі 10 291,70 грн.
Узагальнені доводи та заперечення позивача і третьої особи
22.07.2025 від Банку через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача-1, у якому позивач просить суд залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
24.07.2025 від Міністерства фінансів України через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача-1, у якому третя особа просить суд залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
Узагальнені доводи відзивів позивача та третьої особи зводяться до того, що сторони врегулювали між собою правовідносини щодо стягнення з позичальника на користь Держави грошових коштів, що були сплачені за державною гарантією у зв'язку з порушенням зобов'язання з повернення кредиту.
Так, відповідно до пункту 2.12. додаткової угоди №1 від 07.12.2023 позичальник визнає та підтверджує, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань Позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.10. цієї Додаткової угоди).
Водночас, у випадку порушення боргових зобов'язань позичальником, за умови наявності забезпечення за кредитним договором (порука, застава) на користь банку-кредитора, гарант (держава) у разі виконання гарантійних зобов'язань за державною гарантією на портфельній основі має право задовольнити свої майнові вимоги за рахунок стягнення грошових коштів з поручителя , звернення стягнення на предмет застави у порядку, передбаченому законодавством України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Техно-Завод» у судовій справі №910/3126/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Барсук М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 у справі №910/3126/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Техно-Завод» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 у справі №910/3126/25, розгляд апеляційної скарги призначено на 01.10.2025 о 12:00 год.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 у справі №910/3126/25 клопотання представника Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» адвоката Жарського Ігоря Романовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-07/637/25 від 09.10.2025 у зв'язку із тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Кропивної Л.В., яка є головуючим суддею, відповідно до підпункту 2.3.43, 2.3.44 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3126/25.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Техно-Завод» у судовій справі №910/3126/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Техно-Завод» у судовій справі №910/3126/25 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Мальченко А.О., розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Техно-Завод» у судовій справі №910/3126/25 в режимі відеоконференції призначено на 09.12.2025.
07.12.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Техно-Завод» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про поновлення відповідачу строку для подачі доказів та долучення до матеріалів справи копій виписок Банку про рух коштів на рахунках ОСОБА_1 .
Скаржник вказує, що такі докази не могли бути долучені раніше по тій причині, що самостійне списання коштів Банком почалося з 10.07.2025, а апеляційна скарга була подана представником до суду 27.06.2025. Отже, вже після подання до суду апеляційної скарги позивач здійснював списання грошових коштів з відповідачів, що впливає на визначення остаточної суми заборгованості відповідачів перед Банком та третьою особою.
08.12.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Техно-Завод» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його зайнятістю у іншій справі та перебування керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Техно-Завод» у відрядженні.
У судове засідання, призначене на 09.12.2025 в режимі відеоконференції, з'явився представник позивача.
Представники відповідачів та третя особа у судове засідання не з'явилися.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Техно-Завод» про відкладення розгляду справи №910/3126/25 задоволено, розгляд справи №910/3126/25 відкладено на 23.12.2025.
14.12.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Техно-Завод» подав заяву про його участь у судовому засіданні, призначеному на 23.12.2025, та в усіх інших подальших судових засіданнях (якщо такі будуть) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів разом із клопотанням ОСОБА_1 про його участь у судовому засіданні, призначеному на 23.12.2025 та в усіх інших подальших судових засіданнях (якщо такі будуть) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Техно-Завод» про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 заяву ОСОБА_1 про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
У судовому засіданні 23.12.2025 суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статтях 124, 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також у статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України, прийняв надані скаржником разом із клопотанням від 07.12.2025 до справи на стадії апеляційного розгляду документи, проте, їх оцінка буде здійснена судом апеляційної інстанції в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи.
У судовому засіданні 23.12.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 23.12.2025 з'явилися представники позивача, відповідачів.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, у поданому до суду 24.07.2025 відзиві на апеляційну скаргу просив суд здійснювати її розгляд без участі представника Міністерства фінансів України.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
Представник відповідача-1 та відповідач-2 у судовому засіданні просили суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 в частині стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Техно-Завод» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 339 343,83 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові у цій частині.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
05.04.2022 між Міністром фінансів Марченко С.М., який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №375 (далі - гарант) та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі - банк-кредитор) було укладено Договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55 (далі - Договір гарантії), відповідно до умов пункту 6 якого гарант на умовах Договору гарантії та в межах ліміту гарантії надає на користь банка-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов'язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфелю.
Гарантія надається за кредитами, включеними до портфеля (пункт 7); гарантія вважається наданою на користь банка-кредитора з дати укладення Договору гарантії (пункт 8).
Відповідно до пункту 9 Договору гарантії обов'язковою умовою надання гарантії є надання майнового або іншого забезпечення виконання боргових зобов'язань позичальника за кредитним договором перед банком-кредитором та гарантом.
Ставка індивідуальної гарантії визначається на розсуд банка-кредитора для кожного окремого кредиту та не може перевищувати 70 відсотків (у разі надання гарантій у період воєнного стану для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів за кредитами, що надаються суб'єктам господарювання сільськогосподарським товаровиробникам, - 80 відсотків протягом строку дії Договору гарантії за кожним окремим кредитом (пункт 10).
Пунктом 11 Договору гарантії передбачено, що ставка гарантії на портфельній основі в будь-який момент не може перевищувати 50 відсотків (у разі надання гарантії у період воєнного стану для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів за кредитами, що надаються суб'єктам господарювання сільськогосподарським товаровиробникам, - 80 відсотків протягом строку дії Договору гарантії).
Відповідно до пункту 12 Договору гарантії у разі настання гарантійною випадку гарант зобов'язаний сплатити на користь банка-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу «Сплата за гарантією» Договору гарантії.
Незважаючи на будь-які інші положення Договору поруки, загальна сума всіх сум сплати за гарантією, що підлягає сплаті гарантом протягом строку дії Договору гарантії, не може перевищувати ліміту гарантії (пункт 13).
Згідно з пунктом 16 Договору гарантії з метою включення кредитів до портфеля банк-кредитор формує реєстр, до якого включаються всі кредити, які банк-кредитор визначив як такі, що включені до портфеля (в тому числі ті, що вже включені до портфеля). Підпунктом 1 пункту 1 Договору гарантії визначено, що агентом є АТ «Укрексімбанк», якому гарант відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 № 723 (далі - Порядок №723) доручив надавати послуги, визначені цим Договором гарантії та агентської угодою.
Банк-кредитор формує реєстр з кредитів, які відповідають під час першого включення таких кредитів до реєстру критеріям прийнятності (пункт 17); включення кредитів до реєстру свідчить про те, що зобов'язання за такими кредитами є такими, що частково забезпечені гарантією з дати першого включення таких кредитів до реєстру (пункт 18).
Відповідно до пункту 31 Договору гарантії у разі настання гарантійного випадку банк-кредитор надсилає гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.
Агент перевіряє вимогу (щодо правильності розрахунку сум, які належать до сплати гарантом банку-кредитору) та за результатами перевірки інформує гаранта стосовно суми сплати за гарантією протягом 10 календарних днів з дати отримання копії вимоги (пункт 32).
Банк-кредитор зобов'язаний протягом двох банківських днів з дати надсилання відповідної вимоги гаранту письмово повідомити позичальникам за кредитами, включеними до вимоги, про надіслання відповідної вимоги гаранту (пункт 33).
Не пізніше наступного робочого дня після отримання виплати від гаранта банк-кредитор письмово надає інформацію про це агенту із зазначенням суми та дати виплати з посиланням па відповідну вимогу (пункт 34).
Гарант на підставі вимог, отриманих від банка-кредитора, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок банка-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови одночасного дотримання вказаних у даному пункті вимог (пункт 35).
Згідно з пунктом 38 Договору гарантії встановлено, що у разі здійснення гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом банк-кредитор зобов'язується відобразити в обліку (позабалансовий рахунок 9819) виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненної гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено банком-кредитором у найкоротші строки.
Відповідно до пункту 39 Договору гарантії з метою реалізації зворотньої вимоги (регресу) гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України та вимог, передбачених пунктами 38 і 40 цього договору, банк-кредитор, виступаючи на підставі Порядку №723 та цього договору, зобов'язується:
1) застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору за таким проблемним кредитом;
2) здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.
Відповідно до пункту 40 Договору гарантії, кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх сум сплати за гарантією, яка сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору), та зараховуються гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з чим банк-кредидор робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість позичальника перед державним бюджетом.
07.12.2023 між АТ КБ «Приватбанк» (Банк, позивач) та ТОВ «ВП «ТЕХНО-ЗАВОД» (позичальник, відповідач-1) було укладено Кредитний договір №40717185-КД-1 (далі - Кредитний договір).
Усі істотні умови кредитування наведені у розділі А Кредитного договору, а саме: вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія (пункт А.1); ліміт Кредитного договору: 925 000,00 грн на такі цілі: фінансування оборотного капіталу; забороняється використання кредитних коштів для погашення кредитів і відсотків або іншої заборгованості за кредитними договорами, виплати дивідендів, надання/повернення фінансової/матеріальної допомоги (пункт А.2); кінцевий термін повернення кредиту 01.12.2026 (включно) (пункт А.3).
Для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за Кредитним договором позичальнику було відкрито рахунок НОМЕР_1 (у гривні), отримувач: АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 40717185 (IBAN - НОМЕР_2 ) (пункт А.4. Кредитного договору).
Відповідно до пункту А.5 Кредитного договору виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором забезпечується: Договором іпотеки квартири; Договором поруки, укладеним з ОСОБА_1 .
За змістом пункту А.6 тип процентної ставки за Кредитним договором - змінювана. Під «змінюваною процентною ставкою» (далі - Змінювана процентна ставка) сторони розуміють процентну ставку, розмір якої збільшується або зменшується в залежності від зміни індексу UIRD, з урахуванням інших положень Кредитного договору.
Пунктом А.6.1. Кредитного договору сторонами узгоджено, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти від суми непогашеної заборгованості за кредитом у розмірі, що розраховується і встановлюється на відповідний Період дії процентної ставки, виходячи з п. А.6.1.1- А.6.1.3 цього договору.
Відповідно до п. А.6.1.4. Кредитного договору максимальний розмір процентної ставки, який може бути застосований за цим договором, становить 35 (тридцять п'ять) % / процентів річних.
Пунктом А.6.1.5. Кредитного договору передбачено, що розмір Змінюваної процентної ставки на перший Період дії процентної ставки, з дати укладання цього Договору, що розраховується за формулою передбаченою пп А.6.1.1. цього договору, із використанням розміру індексу UIRD 3M у гривні, визначеним станом на робочий день, що передує даті підписання цього Договору, становить 22.75 (двадцять два цілих сiмдесят п'ять сотих) % річних.
Відповідно до пункт А.8 Кредитного договору сторонами узгоджено, що датою сплати процентів за користування кредитними коштами є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання Кредитного договору. Платежі за кредитом сплачуються відповідно до графіку, що наведений в Додатку №1 до Кредитного договору, який є невід'ємною частиною Кредитного договору. У випадку несплати процентів за користування кредитом та/або непогашення заборгованості за кредитом у терміни, що визначені Кредитним договором, такі суми є простроченою заборгованістю (за процентами та/або кредитом, відповідно).
Згідно з пунктом А.11 Кредитного договору сторони дійшли згоди, що повідомлення, запити та кореспонденція за цим Договором або у зв'язку з ним, що повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаною в Україні кур'єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка може час від часу повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача.
Відповідно до пункту 1.1. Кредитного договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з пунктом А.1 Кредитного договору, з лімітом та на цілі, зазначені у пункті А.2 Кредитного договору, не пізніше 5 днів з моменту, вказаного у другому абзаці підпункту 2.1.2 пункту 2.1 Кредитного договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені Кредитним договором терміни/строки. Кредитування за Кредитним договором, в рамках програми Банка "КУБ під заставу" надається Банком для здійснення позичальником платежів, пов'язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.
Пунктом 1.2. Кредитного договору визначено, що термін повернення кредиту зазначений у п. А.3 цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з пп А.10, 2.3.2, 2.4.1 цього договору.
Банк на свій розсуд має право згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України, статтею 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання Кредитного договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену в повідомленні дату Кредитний договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії Кредитного договору позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за Кредитним договором. Одностороння відмова від Кредитного договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань за Кредитним договором (пункт «г» абзацу другого підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Кредитного договору).
Відповідно до пункту 4.1. Кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у наступних розмірах: за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з пп 1.2, 2.2.3.1, 2.3.2, 2.4.1 Кредитного договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у пп А.6.1 і А.6.2 Кредитного договору; відповідно до ст. 212 ЦК України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених пп 2.2.3.1 Кредитного договору, позичальник сплачує Банку проценти у розмірі, вказаному у пункті А.7 (пп А.7.1, А.7.2) Кредитного договору.
Сплата процентів за користування кредитом, передбачених пунктом 4.1 Кредитного договору, здійснюється у дату сплати процентів. Дата сплати процентів зазначена у пункті А.8 Кредитного договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту (пункт 4.3. Кредитного договору).
Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту (пункт 4.8 Кредитного договору).
Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік, а також комісія та пеня розраховуються виходячи з 360 днів на рік; день повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується (пункт 4.9).
Відповідно до пункту 6.1 Кредитного договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, та діє до терміну, що зазначений в п. А.3 цього Договору, або до повного виконання зобов'язань сторонами за цим Договором, в залежності від того, яка подія настане раніше.
Кредитний договір підписано із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Законом України «Про електронні довірчі послуги» (пункт 7.1 Кредитного договору).
Додатком №1 до Кредитного договору Банком і позичальником погоджено графік платежів.
07.12.2023 між АТ КБ «Приватбанк» (Банк, позивач) та ТОВ «ВП «ТЕХНО-ЗАВОД» (позичальник, відповідач-1) було укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору (далі - Додаткова угода), відповідно до підпункту «а» пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку Кредиту, зазначеного в п. А.3 Кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктам підприємництва, затвердженого постановою КМУ від 24.01.2020 №28 (далі - Порядок №28), Програми фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва (далі - Програма) та умов Кредитного договору та Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки. Кредитні кошти позичальник витрачає на ціль: фінансування оборотного капіталу, в межах пріоритетного напряму: фінансування суб'єктів підприємництва, що провадять діяльність у сфері переробної промисловості за всіма КВЕД Секції С Національного класифікатора України. Умови та порядок надання фінансової державної підтримки позичальнику, визначені Порядком №28 та цією Додатковою угодою.
Відповідно до підпункту «б» пункту 1 Додаткової угоди позичальник обізнаний про умови фінансової державної підтримки згідно Порядку №28, які йому повністю зрозумілі й зобов'язується дотримуватися умов Порядку №28 та нести відповідальність, передбачену умовами Порядку №28 та Кредитного договором.
Відповідно до підпункту «в» пункту 1 Додаткової угоди позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов'язання перед Банком зі сплати основної суми Кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 № 723. При цьому позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього.
Згідно із пунктом 2.1 Додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку, визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 22.75 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою, наведеною у даному пункті Додаткової угоди. Максимальний розмір базової ставки, який може бути застосований за цим Договором, становить 30 % (тридцять процентів) річних.
Відповідно до пункту 2.2. Додаткової угоди у випадку прострочення позичальником своїх зобов'язань по погашенню Кредиту і /або процентів в розмірі та порядку, зазначеному в п.п. 2.3, 2.4., 2.6. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує Банку проценти за користування Кредитом в порядку та розмірі, які зазначені у п. 2.2 Додаткової угоди.
Згідно із пунктом 2.12 Додаткової угоди позичальник визнає та підтверджує, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.10 цієї Додаткової угоди).
Грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (згідно з пунктом 2.10 цієї Додаткової угоди) до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені (пункт 2.13 Додаткової угоди).
07.12.2023 між АТ КБ «Приватбанк» (кредитор, позивач) та ОСОБА_1 (поручитель, відповідач-2) був укладений Договір поруки №40717185-ДП-1/1 (далі - Договір поруки), за змістом пункту 1.1 якого поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно з позичальником за виконання в повному обсязі зобов'язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору.
Пунктом 1.2. Договору поруки сторони погодили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання в тому ж розмірі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Договором поруки поручитель дає згоду на будь-які зміни умов Кредитного договору, які не стосуються збільшення обсягу відповідальності поручителя відповідно до максимальних (граничних) умов кредитування, що вказані у Договорі поруки (пункт 1.3. Договору поруки).
Збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни умов кредитування за Кредитним договором виникає в разі: 1) підвищення розміру процентів за користування кредитними коштами, внаслідок внесення змін до Кредитного договору, що пов'язані зі збільшенням фіксованого розміру процентної ставки при застосуванні в Кредитному договорі фіксованої процентної ставки або максимального розміру процентної ставки при застосуванні в Кредитному договорі змінюваної процентної ставки; 2) відстрочення виконання, що призводить до збільшення суми нарахованих процентів за користування кредитними коштами; 3) установлення (збільшення розміру) неустойки; 4) встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення. При цьому не є збільшенням відповідальності поручителя, внаслідок зміни основного зобов'язання, у разі зміни розміру процентної ставки за користування кредитними коштами за Кредитним договором, в бік її збільшення, при застосуванні в Кредитному договорі змінюваної процентної ставки, із встановленим в Кредитному договорі порядком її розрахунку та періодичністю зміни її (процентної ставки) розміру. У разі збільшення зобов'язань за Кредитним договором поручитель укладає відповідну додаткову угоду (договір про внесення змін) до Договору поруки про це, у порядку, передбаченому пунктом 4.2 Договору поруки (пункт 1.4 Договору поруки).
Відповідно до пункту 1.5. Договору поруки поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом Кредитного договору та договорів, що забезпечують його виконання, і заперечень щодо нього не має. Поручитель ознайомлений, що протягом строку дії Кредитного договору істотні умови такого договору, в т.ч. тарифи, комісійні винагороди та інші платежі за Кредитним договором можуть бути змінені. Кредитний договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою сторін.
Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Договору поруки сторони узгодили, що виконання поручителем зобов'язань щодо сплати грошових коштів, які підлягають сплаті на користь кредитора за цим Договором може здійснюватися шляхом ініціювання Кредитором дебетового переказу з усіх поточних рахунків поручителя в терміни та в межах сум, що підлягають сплаті кредитору згідно з цим Договором та/або у разі прострочення таких платежів. Підписанням цього Договору, поручитель надає свою згоду на проведення кредитором дебетових переказів зі сплати вказаних вище платежів з усіх поточних рахунків поручителя, відкритих в установах кредитора, а також тих, що будуть відкриті в майбутньому, у валюті відповідного зобов'язання за цим Договором для виконання зобов'язань зі сплати платежів передбачених Договором, в межах сум, що підлягають сплаті кредитору згідно з цим Договором.
Відповідно до підпункту 2.1.2. пункту 2.1. Договору поруки кредитор має право у випадку невиконання позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених Кредитним договором, або невиконання поручителем якого-небудь зобов'язання, передбаченого Договором поруки, має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов'язання(нь), що підлягає(ють) виконанню поручителем; не направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою для здійснення кредитором дебетового переказу коштів з рахунків поручителя, згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Договору поруки та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами; поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання позичальником зобов'язання, незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.
Договір поруки набирає чинності з моменту його укладення в порядку, визначеному пунктом 5.2 Договору поруки; сторони взаємно домовились, що порука за Договором поруки припиняється через 15 (п'ятнадцять) років після укладення Договору поруки. У випадку виконання позичальником та/або поручителем всіх зобов'язань за Кредитним договором Договір поруки припиняє свою дію (пункт 4.1. Договору поруки).
Як зазначив позивач (Банк) та підтверджується матеріалами справи, 08.12.2023 на виконання умов Кредитного договору було здійснено перерахунок кредитних коштів у розмірі 925 000,00 грн, що підтверджується копіями виписки по рахунку, платіжною інструкцією № DICON1208BEQFJ від 08.12.2023.
07.11.2024 позивачем було направлено відповідачу-1 (ТОВ «ВП «ТЕХНО-ЗАВОД») та відповідачу-2 ( ОСОБА_1 ) повідомлення № 31207K9L0S036 від 04.11.2024 про погашення простроченої заборгованості у термін до 04.12.2024. Банк повідомив відповідача, що у випадку непогашення простроченої заборгованості за Кредитним договором у термін до 04.12.2024 - строк (01-12-2026), що узгоджений умовами Кредитного договору буде вважатися таким, що настав 04.12.2024. Направлення наведеного повідомлення на адресу місцезнаходження відповідача-1, зазначену у реквізитах сторін Кредитного договору, підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» та списком згрупованих відправлень.
09.12.2024 позивачем була направлена до Міністерства фінансів України (гаранта) та АТ «Укрексімбанк» (агента) вимога на сплату за гарантією №293 від 09.12.2024 за Договором про надання гарантії на портфельній основі № 13110-05/55 від 05.04.2022. Згідно наведеної вимоги Банк повідомив гаранта про настання гарантійного випадку за Кредитним договором № 40717185-КД-1 від 07.12.2023, зазначив залишок простроченої позичальником заборгованості станом на дату даної вимоги у сумі 703 419,00 грн, у зв'язку з чим просив гаранта перерахувати суму 351 709,50 грн (коефіцієнт гарантії 0,5) на рахунок НОМЕР_3 відповідно до пункту 35 Договору гарантії.
10.12.2024 позивачем було направлено відповідачу-1 повідомлення №31207K9L0S036 від 09.12.2024 про надсилання вимоги гаранту за Кредитним договором.
З урахуванням здійсненого відповідачем-1 платежу від 20.12.2024 на загальну суму 20 000,00 грн (14 731,34 грн за тілом кредиту та 5 268,66 грн за процентами), що підтверджується платіжною інструкцією від 20.12.2024, заборгованість відповідача-1 перед позивачем за Кредитним договором станом на 20.12.2024 склала: 688 687,66 грн - заборгованості за тілом кредиту (703 419,00 грн - 14 731,34 грн) та 36 010,49 грн заборгованість за процентами.
08.01.2025 Міністерством фінансів України (гарантом) була перерахована сума сплати за гарантією у розмірі 351 709,50 грн, але з урахуванням здійсненого відповідачем платежу 20.12.2024 на погашення заборгованості по тілу кредиту, кошти в розмірі 7 365,67 грн (14 731,34 грн х 0,5) з перерахованого гарантом гарантійного платежу були повернуті гаранту, що підтверджується платіжною інструкцією від 08.01.2025.
Крім того, після надходження 08.01.2025 коштів від гаранта, відповідачем-1 на виконання Кредитного договору були сплачені 31.01.2025 та 07.02.2025 суми у загальному розмірі 10 000,00 грн та у подальшому такі суми були розподілені відповідно 50/50 (кредит/ державна гарантія): 5000,00 грн на погашення заборгованості по кредиту, 5 000,00 грн - державна гарантія, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями від 31.01.2025, від 07.02.2025.
Із урахуванням гарантійних виплат гаранта, позивач зазначив, що заборгованість відповідача-1 перед позивачем за Кредитним договором станом на 13.03.2025 становить 714 698,15 грн, з яких: 339 343,83 грн заборгованості за тілом кредиту, 36 010,49 грн заборгованості за процентами, а також 339 343,83 грн заборгованості відповідача-1 перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.
За наведених обставин, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду з вимогами до відповідача-1 та відповідача-2 про:
- стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості, яка виникла з Кредитного договору, в розмірі 375 354,32 грн, з яких: 339 343,83 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 36 010,49 грн - заборгованість за процентами;
- стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості, яка виникла з Кредитного договору перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 339 343,83 грн.
Відповідачі відзивів на позову заяву до суду першої інстанції не подавали.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, висновки судової експертизи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін з огляду на таке.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Укладений між позивачем та відповідачем-1 договір №40717185-КД-1 від 07.12.2023 за своєю правовою природою є кредитним договором.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Приписами частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною 1 статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (абз. 1). У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (абз. 2).
Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина 1 статті 554 Цивільного кодексу України).
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 2 статті 554 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Судом встановлено, що згідно з пунктом А.3 Кредитного договору кінцевий термін повернення кредиту 01.12.2026 (включно).
При цьому, Додатком №1 до Кредитного договору погоджено графік та суму кредитних платежів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 було порушено зобов'язання по оплаті кредиту згідно з узгодженого сторонами графіку (Додаток №1 до Кредитного договору), докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Позивач, у зв'язку з порушенням позичальником (відовідачем-1) своїх зобов'язань за Кредитним договором щодо сплати кредиту у встановленому порядку, відповідно до умов Кредитного договору реалізував право на дострокове повернення кредиту, направивши 07.11.2024 відповідачам повідомлення-вимогу №31207K9L0S036 від 04.11.2024, в якій просив погасити заборгованість у термін до 04.12.2024. При цьому, Банк повідомив, що у випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 04.12.2024, строк повернення кредиту буде вважатися таким, що настав 04.12.2024.
Втім, у термін, визначений у повідомленні № 31207K9L0S036 від 04.11.2024 (до 04.12.2024), зазначені вимоги позивача були залишені відповідачами без відповіді та задоволення.
Як встановлено судом, за умовами Додаткової угоди №1 до Кредитного договору (підпункти «б», «в» пункту 1) сторони визначили, що позичальник обізнаний про умови фінансової державної підтримки згідно Порядку, які йому повністю зрозумілі й зобов'язується дотримуватися умов Порядку та нести відповідність передбачені умовами Порядку та Договором; грошові зобов'язання позичальника (відповідача-1) перед Банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 №723 (Порядок №723), при цьому позичальнику відомі, повністю зрозумілої умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає прийнятними для нього.
Так, відповідно до Порядку №723 в Україні запроваджено державну підтримку суб'єктів мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва у формі державних гарантій на портфельній основі.
Для забезпечення співпраці сторін, пов'язаною з наданням державної підтримки суб'єктам мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва між Міністром фінансів України (гарант) та АТ КБ «Приватбанк» (банк-кредитор) було укладено Договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55 від 05.04.2022 (Договір гарантії), відповідно до умов пункту 6 якого гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов'язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Посилання відповідача-1 в апеляційній скарзі на те, що гарантія Міністерства фінансів України (Договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55 від 05.04.2022) є нікчемною, оскільки між відповідачами і Державою в особі Міністерства фінансів України договір гарантії в письмовій формі не укладався судом відхиляються, оскільки гарантія надана відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 №723, й згідно з затвердженого даною постановою Кабінету Міністрів України Типового договору про надання державної гарантії на портфельній основі такий договір укладається між Міністром фінансів України (гарант) та банком-кредитором (у даному випадку це АТ КБ «Приватбанк»).
Крім того, як зазначено вище, відповідач-1 був обізнаний про умови фінансової державної підтримки згідно Порядку й про те, що його грошові зобов'язання перед Банком частково забезпечені гарантією відповідно до названого Порядку, адже про це вказано у Додатковій угоді №1 до Кредитного договору.
Судом установлено, що 09.12.2024 відповідно до пункту 31 Договору гарантії позивачем направлена до Міністерства фінансів України, як гаранта, та АТ «Укрексімбанк», як агента, вимога на сплату за гарантією на суму 351 709,50 грн та відповідно до пункту 33 Договору гарантії позивачем направлено відповідачам повідомлення про надсилання вимоги гаранту.
08.01.2025 Міністерством фінансів України (гарантом) була перерахована гарантія у розмірі 351 709,50 грн за Кредитним договором, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.
Пунктом 38 Договору гарантії передбачено, що у разі здійснення Гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом банк-кредитор зобов'язується відобразити в обліку (позабалансовий рахунок 9819) виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено банком-кредитором у найкоротші строки.
Відповідно до пункту 39 Договору гарантії, з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України та вимог, передбачених пунктами 38 і 40 цього договору, банк-кредитор, виступаючи на підставі Порядку та Договору гарантії, зобов'язується:
1) застосовувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника із сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 45 Договору гарантії за таким проблемним кредитом;
2) здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмові від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.
Пунктом 40 Договору гарантії передбачено, що кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх сум сплати за гарантією, яка сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до пункту 45 Договору гарантії), та зараховуються Гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з чим банк-кредитор робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість позичальника перед державним бюджетом.
Пунктом 43 Договору гарантії встановлено, що робота із стягнення з позичальника простроченої заборгованості перед державою проводиться банком-кредитором на підставі Порядку №723, статті 17 Бюджетного кодексу України та цього договору відповідно до внутрішніх правил та процедур банку-кредитора та законодавства щодо організації процесу управління проблемними активами в банках України до прийняття банком-кредитором обґрунтованого рішення про те, що подальше проведення такої роботи є економічно недоцільним. Таке рішення банку-кредитора повинно бути перевірене агентом та погоджене з гарантом протягом 30 банківських днів з дати отримання гарантом (з копією агенту) відповідного клопотання (строк погодження гарантом такого рішення може бути продовжений на обґрунтовану вимогу гаранта або агента).
Відповідно до частини 9 статті 17 Бюджетного кодексу України прострочена заборгованість суб'єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб'єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою.
Згідно з пунктом 2.12. Додаткової угоди від 07.12.2023 до Кредитного Договору позичальник визнає та підтверджує, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань Позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.10. цієї Додаткової угоди).
Відповідно до пункту 2.13. Додаткової угоди грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з Позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до пункту 2.11 цієї Додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.
Таким чином, умовами Договору гарантії, Додаткової угоди від 07.12.2023 до Кредитного Договору, положеннями частини 9 статті 17 Бюджетного кодексу України спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача-1 про те, що саме Держава в особі Міністерства фінансів України мала право звертатися із позовом про стягнення гарантії з боржників (відповідачів).
Враховуючи належне виконання Міністерством фінансів України своїх зобов'язань за державними гарантіями шляхом перерахування відповідних коштів кредитору в рахунок погашення кредитної заборгованості, позивач набув законне право на зворотне стягнення такої суми.
Судом установлено, що відповідачем-1 20.12.2024, 31.01.2025 та 07.02.2025 (тобто, після настання строку повернення кредиту) були перераховані кошти відповідно у розмірі 20 000,00 грн (з яких - 14 731,34 грн заборгованість за тілом кредиту, 5 268,66 грн за процентами), 5 000,00 грн та 5 000,00 грн, а всього 24 731,34 грн, в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту за Кредитним договором, які Банком були розподілені наступним чином: 12 365,66 грн зараховано в рахунок погашення заборгованості перед бюджетом по виплаченій гарантії; 12 365,66 грн в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором.
Жодних інших доказів на підтвердження факту погашення відповідачем-1 суми заборгованості як за тілом кредиту та процентами, так і заборгованості перед бюджетом після 07.02.2025 станом на дату прийняття оскаржуваного рішення матеріали справи не містять.
Отже, з урахуванням гарантійних виплат гаранта, у відповідача-1 перед позивачем за Кредитним договором утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 339 343,83 грн та заборгованість перед державним бюджетом у розмірі 339 343,83 грн.
Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Пунктами А.6, А.6.1 та А.8 Кредитного договору передбачено: тип процентної ставки за Кредитним договором - змінювана, розмір якої збільшується або зменшується в залежності від зміни індексу UIRD, з урахуванням інших положень Кредитного договору; за користування кредитом позичальник сплачує проценти від суми непогашеної заборгованості за кредитом у розмірі, що розраховується і встановлюється на відповідний Період дії процентної ставки, виходячи з п. А.6.1.1- А.6.1.3 цього договору; датою сплати процентів за користування кредитними коштами є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору; у випадку несплати процентів за користування кредитом та/або непогашення заборгованості за кредитом у терміни, що визначені цим договором, такі суми є простроченою заборгованістю (за процентами та/або кредитом, відповідно).
Позивачем нараховано проценти за користування відповідачем-1 кредитом на підставі умов Кредитного договору станом на 04.12.2024 (строк дострокового повернення кредиту) у розмірі 41 279,15 грн. Із урахуванням здійсненого відповідачем-1 20.12.2024 перерахування грошових коштів (з яких 5 268,66 грн - заборгованість за процентами) позивач визначив заборгованість відповідача-1 за процентами у розмірі 36 010,49 грн (41 279,15 грн - 5 268,66 грн).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про його обґрунтованість та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.
Долучені відповідачем-1 до матеріалів справи на стадії апеляційного провадження виписки АТ КБ «Приватбанк», з яких, як зазначає відповідач-1 вбачається самостійне списання Банком, починаючи з 10.07.2025, коштів із рахунків відповідачів у рахунок погашення присудженої до стягнення заборгованості, не впливають на висновки суду першої інстанції щодо розміру існуючої заборгованості станом на дату прийняття оскаржуваного в даній справі рішення (09.06.2025). При цьому, враховуючи положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду з огляду на обставини, що існували станом на дату його прийняття. Закриття провадження у справі на підставі 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України можливе у випадку, якщо предмет спору існував на момент порушення провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення і ці обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні судового рішення, чого у даному випадку колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, враховуючи, що факт надання позивачем кредитних коштів та факт порушення відповідачем-1 своїх зобов'язань в частині повного їх повернення у встановленому Кредитним договором порядку і строки, підтверджений матеріалами справи, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 339 343,83 грн, заборгованості за процентам у розмірі 36 010,49 грн та заборгованості за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 339 343,83 грн.
При цьому, позивач заявив про стягнення суми заборгованості з відповідачів солідарно з огляду на укладений між ним та відповідачем-2 Договір поруки.
Судом установлено, що пунктом 1.2. Договору поруки сторони передбачили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання в тому ж розмірі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем-1 умов Кредитного договору, суд вважає обґрунтованим стягнення із відповідачів солідарно заявленої до стягнення суми заборгованості за кредитом, сплаченою гарантією та процентами.
У даному контексті колегія суддів також враховує, що відповідно до абзацу 4 частини 3 статті 17 Бюджетного кодексу України обов'язковою умовою надання державної гарантії на портфельній основі є внесення суб'єктом господарювання - резидентом України плати за надання такої гарантії, а також надання майнового або іншого забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором перед банком-кредитором.
Отже, у випадку порушення боргових зобов'язань позичальником, за умови наявності забезпечення за кредитним договором (порука, застава) на користь банку-кредитора, гарант (держава) у разі виконання гарантійних зобов'язань за державною гарантією на портфельній основі має право задовольнити свої майнові вимоги за рахунок стягнення грошових коштів з поручителя , звернення стягнення на предмет застави у порядку, передбаченому законодавством України.
Таким чином, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 лютого 2010 року, пункт 58).
Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Техно-Завод» не приймаються колегією суддів до уваги та не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Техно-Завод» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Техно-Завод» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 у справі №910/3126/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 у справі №910/3126/25 залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Техно-Завод».
Матеріали справи №910/3126/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 29.01.2026 після виходу членів колегії суддів з відпустки.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко