вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" січня 2026 р. Справа№ 911/1909/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Михальської Ю.Б.
Кравчука Г.А.
розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Закупівлі.про"
на додаткове рішення Господарського суду Київської області
від 22.09.2025 (повний текст складено та підписано 03.11.2025)
у справі №911/1909/25 (суддя Рябцева О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Закупівлі.про"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асанара"
про стягнення 241 650,26 грн
Обставини, що передували прийняттю оскаржуваного додаткового рішення
У провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Закупівлі.про" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асанара" про стягнення 241 650,26 грн.
За результатами розгляду вказаної справи рішенням суду від 04.09.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асанара" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закупівлі.про" 241 649,91 грн заборгованості та 2 899,80 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Після ухвалення зазначеного рішення від Товариства з обмеженою відповідальністю "Закупівлі.про" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асанара" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закупівлі.про" 29 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 22.09.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Закупівлі.про" про ухвалення додаткового рішення у справі №911/1909/25 задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асанара" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закупівлі.про" 3 999,60 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Приймаючи вказане додаткове рішення суд виходив з того, що витрати позивача на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та доведеними на суму 4 000,00 грн. Разом з цим, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу на підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог, тобто підлягають покладенню на відповідача у сумі 3 999,60 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Закупівлі.про" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення від 22.09.2025 у справі №911/1909/25 скасувати та ухвалити нове додаткове рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 29 000,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване додаткове рішення прийняте місцевим судом при неправильному встановленні обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки доказів. При цьому скаржник стверджує, що факт надання послуг із професійної правової допомоги, передбачений додатком від 23.04.2025 не може ставитися в залежність від підписання чи не підписання сторонами договору акту передачі- прийняття наданих послуг, що передбачено п. 4.5 договору про надання правової допомоги. Скаржник зазначає, що відсутність на момент подання заяви про ухвалення додаткового рішення підписаного сторонами акту передачі-прийняття наданих послуг не може бути підставою для висновку суду про не надання адвокатом послуг за договором, адже визначальним є саме фактичне надання адвокатом послуг, а не підписання первинного бухгалтерського документу - акту.
Також до апеляційної скарги позивачем долучено додаткові докази, а саме: акт наданих послуг №13 від 13.11.2025 на суму 25 000,00 грн та платіжна інструкція відд 14.11.2025 на суму 25 000,00 грн, які з огляду на приписи ч.ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України не приймають судом до розгляду, оскільки доведення обставин, на які сторона може посилатися як на підставу своїх вимог або заперечень, має здійснюватися у суді першої інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (постанови від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013 та інші). Водночас, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (постанови від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19).
Такі висновки викладено в постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №922/331/23.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2025 апеляційну скаргу у справі №911/1909/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 відкритоапеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Закупівлі.про" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 22.09.2025 у справі №911/1909/25. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Витребувано матеріали справи №911/1909/25 з Господарського суду Київської області.
21.01.2026 матеріали справи №911/1909/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2026, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1909/25.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 23.01.2026, справу №911/1909/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Михальська Ю.Б.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Предметом апеляційного оскарження у цій справі є додаткове рішення місцевого господарського суду, яким частково задоволено заяву ТОВ "Закупівлі.про" про ухвалення додаткового рішення та стягнуто з відповідача на користь позивача 3 999,60 грн витрат на правничу допомогу адвоката.
За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Зокрема, згідно із положеннями частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
В пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 29 000,00 грн ТОВ "Закупівлі.про" до суду надано копії таких документів: договір № ZK/1/373 від 22.01.2025 про надання правової допомоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Закупівлі.про" та ОСОБА_1 , додаток від 23.04.2025 до договору про надання правової допомоги № ZK/1/373 від 22.01.2025, додаток від 30.07.2025 до договору про надання правової допомоги № ZK/1/373 від 22.01.2025, акт № 12 від 08.09.2025 наданих послуг до договору про надання правової допомоги № ZK/1/373 від 22.01.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 001236 від 09.11.2018 та ордер серії ВС № 1375204 від 23.04.2025.
Так, згідно п. 1.1 договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з пп. 2.1.3 п. 2.1 договору адвокат, на підставі звернення клієнта, приймає на себе зобов'язання з надання юридичної допомоги, зокрема представляє у встановленому порядку інтереси клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що гонорар складається з вартості послуг, тарифи яких окремо узгоджуються сторонами у додатку до цього договору.
Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт (п. 4.3 договору).
Відповідно до п. 4.5 договору факт наданих послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг. Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення на акт.
23.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Закупівлі.про" та ОСОБА_1 було укладено додаток до договору про надання правової допомоги № ZK/1/373 від 22.01.2025.
Вказаним додатком сторони відповідно до пунктів 4.2 та 4.6 договору про надання правової допомоги № ZK/1/373 від 22.01.2025 узгодили розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги під час підготовки процесуальних документів у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Закупівлі.про" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асанара" про стягнення заборгованості за договором та строк його сплати.
Пунктом 1 додатку від 23.04.2025 передбачено, що розмір гонорару за надання такої послуги як: "підготовка та подання до суду позовної заяви, в т.ч. консультації клієнта щодо способу захисту його прав та законних інтересів, вивчення документів, судової практики тощо" становить 25 000,00 грн.
30.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Закупівлі.про" та ОСОБА_1 було укладено додаток до договору про надання правової допомоги № ZK/1/373 від 22.01.2025.
Вказаним додатком сторони відповідно до пунктів 4.2 та 4.6 договору про надання правової допомоги № ZK/1/373 від 22.01.2025 узгодили розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Закупівлі.про" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асанара" про стягнення заборгованості за договором та строк його сплати.
Пунктом 1 додатку від 30.07.2025 передбачено, що розмір гонорару за надання такої послуги як: "представництво та захист інтересів клієнта в суді першої інстанції (одне судове засідання незалежно від тривалості)" становить 2 000,00 грн.
Пунктом 2 додатку від 30.07.2025 передбачено, що розмір гонорару за цим додатком залежить від загальної кількості судових засідань, в яких адвокат здійснив представництво та захист інтересів клієнта в суді першої інстанції, та фіксується в акті приймання-передачі наданих послуг, який складається після завершення розгляду справи в суді першої інстанції.
На виконання умов договору, між позивачем та адвокатом було підписано акт надання послуг №12 від 08.09.2025, відповідно до якого сторони узгодили, що адвокатом були надані, а клієнтом отримані послуги з професійної правничої допомоги у зв'язку із представництвом та захистом інтересів клієнта в суді першої інстанції Господарського суду Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асанара" про стягнення заборгованості за договором, а саме: здійснено представництво та захист інтересів клієнта в суді першої інстанції (судові засіданні 31.07.2025 та 04.09.2025) загальною вартістю 4 000,00 грн. Загальна вартість послуг складає 4 000,00 грн.
Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги.
Разом з тим, у вирішенні питання щодо витрат ТОВ "Закупівлі.про", суд першої дійшов вірного висновку, що, з огляду на погоджені сторонами в п. 4.5 умови договору про надання правової допомоги № ZK/1/373 від 22.01.2025, за якими факт наданих послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, у свою чергу позивачем на підтвердження наданих послуг надано акт №12 від 08.09.2025 на суму 4 000,00 грн, відтак обґрунтованими та доведеними є витрати позивача на професійну правничу допомогу на суму 4 000,00 грн.
Доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі про те, що визначальним є саме фактичне надання адвокатом послуг, а не підписання первинного бухгалтерського документу - акту, колегія суддів відхиляє, оскільки наявність акту приймання-передачі наданих послуг, є погодженою сторонами умовою договору, яка підтверджує факт надання відповідних послуг за цим договором.
Твердження апелянта про те, що лише 13.11.2025 на виконання умов п. 4.5 договору сторонами був підписаний акт наданих послуг, критично оцінюються апеляційним судом, оскільки грунтуються на поданих апелянтом доказах, які судом не прийнято до розгляду, про що зазначено в описовій частині судового рішення.
Тому, за наведених обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), враховуючи доведеність заявлених судових витрат на суму 4 000,00 грн, вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню відповідачем, з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, становить 3 999,60 грн.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених вище. Судом апеляційної інстанції враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що твердження апелянта про допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, а застосування місцевим господарським судом норм процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного додаткового рішення.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Розподіл витрат зі сплати судового збору судом не здійснюється, оскільки ТОВ "Закупівлі.про" оскаржено додаткове рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат. Натомість, сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України "Про судовий збір" не передбачена.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Закупівлі.про" залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 22.09.2025 у справі №911/1909/25 залишити без змін.
Матеріали справи №911/1909/25 повернути Господарському суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Ю.Б. Михальська
Г.А. Кравчук