печерський районний суд міста києва
Справа № 757/36247/24-ц
пр. 2-3343/25
10 грудня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Новака Р.В.,
при секретарі судового засідання - Бурячок А.І.,
справа № 757/36247/24-ц
учасники справи:
представник позивача: адвокат Адаманов А.Д.
представник відповідача: Хитрова Л.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та повернення безпідставно списаних коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та повернення безпідставно списаних коштів у сумі 49187,80 грн, шляхом їх відновлення на картковому рахунку. В обґрунтування позову зазначено, що 19.10.2023 позивачем відкрито банківський рахунок в АТ КБ «Приватбанк». 21.10.2023 відповідачем здійснено автоматичне (списання) погашення заборгованості з рахунку позивача суми в розмірі 2106,80 грн; 31.12.2023 - здійснено автоматичне (списання) погашення заборгованості з рахунку позивача суми в розмірі 2656,04 грн; 02.01.2024 - здійснено автоматичне (списання) погашення заборгованості з рахунку позивача суми в розмірі 179,28 грн; 16.01.2024 - здійснено автоматичне (списання) погашення заборгованості з рахунку позивача суми в розмірі 44245,98 грн. Усі вищевказані списання з рахунку позивача були здійснені відповідачем посилаючись на наявність кредиту від 18.04.2007, що був оформлений Луганською філією АТ КБ «Приватбанк». Листом від 23.01.2024 позивач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з заявою з вимогою надати детальну та аргументовану інформацію з документальним підтвердженням щодо підстав списання горових коштів та інформацію з документальним підтвердженням про наявність кредитних зобов'язань. Листом від 21.02.2024 № 20.1.0.0.0/7-240202/29931, відповідачем повідомлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №LGXRRX09130162 від 18.04.2007, та у зв'язку з цим, АТ КБ «Приватбанк» проведено дебетовий переказ, а саме погашення кредиту, сплата процентів за його використання, та комісійних винагород, неустойки та інших платежів, що підлягають сплаті на користь відповідача за вказаним договором. 26.02.2024 позивач звернувся до відповідача з запитом надати копію кредитного договору №LGXRRX09130162 від 18.04.2007 укладеного між сторонами. Враховуючи відсутність будь-якої відповіді, позивач був змушений звернутися повторно з аналогічним запитом 19.04.2024. Станом на дату подачі позову, відповідачем не надано документів позивачу, що підтверджує наявність вищевказаного договору та його дійсність. Позивачем зазначено, що між сторонами був укладений договір №LGXRRX09130162 від 18.04.2007, що станом на 2018 рік був виконаний у повному обсязі. Так, в Алчевському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа Алчевського міського суду від 12.05.2008 № 2н-257 про стягнення з позивача на користь відповідача ЗАТ КБ «Приватбанк» коштів у сумі 5278,00 грн за кредитним договором. Виконавче провадження відкрито постановою державного виконавця від 16.07.2009. На виконання вказаного договору, рішення суду у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом, державним виконавцем 05.02.2018, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, що підтверджує повне виконання умов вищевказаного договору. Не зважаючи на вказане, АТ КБ «Приватбанк», після 5 років фактичного погашення заборгованості та закінчення процесуальних строків, здійснив списання коштів з рахунку позивача, що є порушенням прав останнього. Крім цього, відповідачем не надана юридична підстава щодо відповідного списання (стягнення) та обґрунтування розміру суми, що підтверджує незаконність дій відповідача по відношенню грошових коштів, що належать позивачу (а.с. 1-19).
Ухвалою суду від 16.08.2024 у справі відкрито провадження за правилами позовного (спрощеного) провадження з повідомленням (викликом) сторін. Крім того, задоволено клопотання позивача про витребування доказів (а.с. 23-24).
22.01.2025 представником відповідача АТ КБ «Приватбанк» - Хитровою Л.В. до суду було подано клопотання про долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 16.08.2024 (а.с. 40-60).
04.03.2025 представником відповідача АТ КБ «Приватбанк» - Хитровою Л.В. до суду було подано письмові пояснення по суті спору, які за своєю суттю є відзивом на позовну заяву, в яких остання просила відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування цього, зазначала, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» було укладено Кредитний договір № LGXRRX09130162 від 18.04.2007, відповідно до якого позивач отримав кредит в сумі 2593,20 грн. на строк до 18.04.2008 та зобов'язався сплачувати відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості, щомісячну винагороду в сумі 65,93 грн. Також Кредитним договором передбачено нарахування у випадку порушення зобов'язань відсотків у розмірі 15,17 % на місяць на суму залишку непогашеної в строки, передбачені договором залишку заборгованості. 20.03.2008 Алчевським міським судом Луганської області у справі № 2н-257 судовим рішення у формі судового наказу, яке набрало законної сили 12.05.2008, встановлено факт порушення умов договору ОСОБА_1 , внаслідок чого в нього виникла заборгованість. Окремо в такому разі необхідно наголосити про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора за певний період, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України. На виконання вказаного судового рішення здійснені платежі лише в 2018 році, а тому враховуючи тривалість невиконання грошового зобов'язання банком було нараховано відсотки у відповідності до умов Кредитного договору. Згідно до умов укладеного між позивачем та банком кредитного договору, банк має право проводити договірне списання з усіх відкритих в банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості клієнта. Таким чином, АТ КБ «Приватбанк» правомірно, у відповідності до вимог закону та умов кредитного договору, може здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-якого рахунку належного позивачу на погашення існуючої кредитної заборгованості (а.с. 61-68).
04.03.2025 представником відповідача АТ КБ «Приватбанк» - Хитровою Л.В. до суду було подано письмові пояснення по суті спору, в яких зазначала, що кредитним договором № LGXRRX09130162 від 18.04.2007, укладеним між сторонами у формі заяви позичальника міститься договірна умова щодо наявності у банка права погашати заборгованість шляхом списання коштів з рахунку позивача (останній абзац даної заяви). Також, в кредитному договорі перед підписом клієнта містить умова щодо способів погашення кредиту, як шляхом внесення коштів на рахунок, так і шляхом списання коштів з дебетної картки. Додатково акцентувала увагу суду і на ту обставину, що на момент здійснення оспорюваної транзакції, між позивачем та банком існували відносини і з Договору банківського обслуговування, який було укладено між сторонами шляхом підписання Заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку № б/н від 19.10.2023 з метою зокрема, але не виключно відкриття карткового рахунку. Відповідно до п. 15.3 вказаної заяви сторони узгодили, що підписуючи цей договір, клієнт надає банку згоду на виконання кредитових та дебетових переказів шляхом виконання банком відповідних платіжних інструкцій на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 15.4 Заяви по дебетовим переказам згода клієнта на виконання банком платіжних операцій, пов'язаних між собою спільними ознаками, зі сплати комісійної винагороди за послуги банку, виконання зобов'язань з погашення кредиту, сплати процентів за його використання, неустойки та інших платежів, що підлягають сплаті на користь банку, надається шляхом підписання цього Договору та у подальшому не потребує надання згоди на проведення таких операцій. Всі подальші платежі за такими переказами є акцептованими. Також представник відповідача зазначала, що позивач наводить у своєму позові і норму матеріального права, на підставі якої мають бути стягнуті з банка кошти - ст. 1213 ЦК України. Однак, наявність між сторонами зобов'язальних правовідносин, для яких характерним є спосіб повернення майна, переданого за договором, виключає можливість пред'явлення позову в порядку ст. 1213 ЦК України. В такому випадку права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права. Крім того просила відмовити у задоволенні вимог щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки, доказів фактичної оплати таких витрат стороною позивача не надано (а.с. 69-89).
05.03.2025 представником позивача - адвокатом Адамановим А.Д. до суду подано заяву про перенесення судового засідання (а.с. 94).
20.03.2025 представником позивача - адвокатом Адамановим А.Д. до суду подано заяву, яка є відповіддю на письмові пояснення відповідача, в якій останній зазначив, що згідно судового наказу Алчевського міського суду Луганської області від 20.03.2008, ухвалено стягнути заборгованість по наданому кредиту. З урахуванням зазначеного, можна прийти к висновку, що стягнення передбачало суму в цілому, а саме, кредит, відсотки, винагороду та інш.. Окремо зауважував, що споживчий кредит був оформлений у 2007 році, тоді як списання за відсотками про які вказує відповідач відбулися 2024 році, тобто через 17 років, що є порушенням ст. 257 ЦК України, згідно з якою, загальна позовна давність (зокрема, щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитом та відсотків) встановлюється тривалістю у три роки. Умовами кредиту не передбачається право відповідача на списання після трьох років. У цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов'язання. Згідно заява № LGXRRX09130162, кредит наданий з 18.04.2007 по 18.04.2008. Трирічний строк позовної давності у кредитних відносинах не є абсолютним та може збільшений за домовленістю сторін, проте таке збільшення потребує підпису обох сторін (ВСУ від 04.11.2015р. у справі № 6-1926цс15). Сторони не підписували будь-якій документ, що надає право на збільшення позовної давності та право на збільшення строку відповідного списання. Відповідно до ч.1 ст.і 1048 та ч.1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Заява № LGXRRX09130162 не передбачає порядок оплати відсотків. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Як видно з документів наданих Відповідачем, відсотки нараховувалися з 2007 до 02.01.2024. Після закінчення строку дії кредитного договору проценти та пеня не нараховуються. Таким чином, у справі, яка переглядається, вимоги банку про списання процентів та пені після 2008 (закінчення строку кредитування) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства (а.с. 95-99).
20.03.2025 представником позивача - адвокатом Адамановим А.Д. до суду подано клопотання про витребування доказів (а.с. 100-105).
Ухвалою суду від 29.04.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Адаманова А.Д. про витребування доказів (а.с. 107).
Відповідно до протоколу судового засідання № 4937361 від 05.08.2025 в судовому засіданні було задоволено клопотання представника позивача про витребування у відповідача документів, а саме правил які діяли на момент укладення договору, у зв'язку з чим у справі оголошено перерву до 14.10.2025 (а.с. 123-124).
05.09.2025 представником позивача - адвокатом Адамановим А.Д. до суду подано заяву, в якій останній просив суд зобов'язати відповідача надати «Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»)», що діяли станом на дату підписання заяви № LGXRRX09130162 -18.04.2007 або надати пояснення щодо їх відсутності (а.с. 127-128).
14.10.2025 представником відповідача АТ КБ «Приватбанк» - Хитровою Л.В. до суду було подано клопотання про долучення документів по справі, а саме «Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»)», що діяли станом на дату підписання заяви № LGXRRX09130162 -18.04.2007 (а.с. 129-135).
14.10.2025 представником позивача - адвокатом Адамановим А.Д. до суду подано заяву про перенесення судового засідання (а.с. 136).
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Адаманов А.Д. просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» - Хитрова Л.В. просила відмовити у задоволенні позову з підстави викладених у письмових поясненнях по справі, крім того зазначалася, що списання коштів з рахунку позивача відбулося на законних підставах, судових процесів щодо правомірності кредитного договору не було.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» було укладено Кредитний договір № LGXRRX09130162 від 18.04.2007, відповідно до якого позивач отримав кредит в сумі 2593,20 грн на строк до 18.04.2008 та зобов'язався сплачувати відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості, щомісячну винагороду в сумі 65,93 грн. Також Кредитним договором передбачено нарахування у випадку порушення зобов'язань відсотків у розмірі 15,17 % на місяць на суму залишку непогашеної в строки, передбачені договором залишку заборгованості (а.с. 51-52, 130-135).
20.03.2008 Алчевським міським судом Луганської області у справі № 2н-257 судовим рішення у формі судового наказу, яке набрало законної сили 12.05.2008, встановлено факт порушення умов договору ОСОБА_1 , внаслідок чого в нього виникла заборгованість (а.с. 53).
В Алчевському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа Алчевського міського суду від 12.05.2008 № 2н-257 про стягнення з позивача на користь відповідача ЗАТ КБ «Приватбанк» коштів у сумі 5278,00 грн за кредитним договором. Виконавче провадження відкрито постановою державного виконавця від 16.07.2009. На виконання вказаного договору, рішення суду у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом, державним виконавцем 05.02.2018, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, що підтверджує повне виконання умов вищевказаного договору (а.с. 14, 56).
19.10.2023 позивачем відкрито банківський рахунок в АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 75-87).
21.10.2023 відповідачем здійснено автоматичне (списання) погашення заборгованості з рахунку позивача суми в розмірі 2106,80 грн; 31.12.2023 - здійснено автоматичне (списання) погашення заборгованості з рахунку позивача суми в розмірі 2656,04 грн; 02.01.2024 - здійснено автоматичне (списання) погашення заборгованості з рахунку позивача суми в розмірі 179,28 грн; 16.01.2024 - здійснено автоматичне (списання) погашення заборгованості з рахунку позивача суми в розмірі 44245,98 грн (а.с. 6-8).
Листом від 23.01.2024 позивач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з заявою з вимогою надати детальну та аргументовану інформацію з документальним підтвердженням щодо підстав списання горових коштів та інформацію з документальним підтвердженням про наявність кредитних зобов'язань. Листом від 21.02.2024 № 20.1.0.0.0/7-240202/29931, відповідачем повідомлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №LGXRRX09130162 від 18.04.2007, та у зв'язку з цим, АТ КБ «Приватбанк» проведено дебетовий переказ, а саме погашення кредиту, сплата процентів за його використання, та комісійних винагород, неустойки та інших платежів, що підлягають сплаті на користь відповідача за вказаним договором (а.с. 12-13).
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.
Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов'язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення статті 1212 ЦК України.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».
Відповідно до виписки по рахунку погашень № 29097058218499 по кредитному договору № LGXRRX09130162 від 18.04.2007 з позивача в рахунок погашення заборгованості, відсотків, комісії та пені по договору здійснювалися автоматичні відрахування на користь відповідача за період з 18.04.2007 по 06.09.2024 (а.с. 49-50).
За положеннями статті 12 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що перерахування коштів здійснювалося на користь відповідача неодноразово, та тривалий час, тобто носило системний характер.
Крім того, ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Така презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню обов'язковому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 1071 ЦК України, грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.
Договірне списання - це списання грошових коштів з будь-якого рахунку клієнта у рахунок погашення зобов'язань перед банком, згідно з договором умовами якого передбачено подібне списання.
Кредитним договором № LGXRRX09130162 від 18.04.2007, укладеним між сторонами у формі заяви позичальника міститься договірна умова щодо наявності у банка права погашати заборгованість шляхом списання коштів з рахунку позивача (останній абзац даної заяви).
Також, в кредитному договорі перед підписом клієнта містить умова щодо способів погашення кредиту, як шляхом внесення коштів на рахунок, так і шляхом списання коштів з дебетної картки.
Також судом встановлено, що на момент здійснення оспорюваних транзакцій, між позивачем та відповідачем існували відносини і з Договору банківського обслуговування, який було укладено між сторонами шляхом підписання Заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку № б/н від 19.10.2023 з метою зокрема, але не виключно відкриття карткового рахунку.
Відповідно до п. 15.3 вказаної Заяви, сторони узгодили, що підписуючи цей Договір, клієнт надає банку згоду на виконання кредитових та дебетових переказів шляхом виконання банком відповідних платіжних інструкцій на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 15.4 Заяви по дебетовим переказам згода клієнта на виконання банком платіжних операцій, пов'язаних між собою спільними ознаками, зі сплати комісійної винагороди за послуги банку, виконання зобов'язань з погашення кредиту, сплати процентів за його використання, неустойки та інших платежів, що підлягають сплаті на користь банку, надається шляхом підписання цього договору та у подальшому не потребує надання згоди на проведення таких операцій. Всі подальші платежі за такими переказами є акцептованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Встановлене свідчить про те, що між сторонами справи існує спір щодо правової природи передачі грошових коштів, а також позивач не довів, що набуття відповідачем грошових коштів є безпідставним, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів щодо припинення кредитного договору № LGXRRX09130162 від 18.04.2007 чи оспорення його правомірності в судовому порядку.
Враховуючи викладене, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів як таких, що набуті чи збережені ним без достатньої правової підстави, а відтак і відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 247, 259, 263, 264-265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та повернення безпідставно списаних коштів - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570.
Суддя Р.В. Новак