Справа №:755/20717/25
Провадження №: 1-кс/755/240/26
"26" січня 2026 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , вивчивши клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 21.10.2022 в кримінальному провадженні № 12021060000000490 від 02.11.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, -
встановив:
У провадження слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 21.10.2022 в кримінальному провадженні № 12021060000000490 від 02.11.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України.
Вивчивши клопотання та додані до нього документи приходжу до наступного висновку.
У клопотанні представник власника майна посилається на те, що Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області здійснювалось досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12021060000000490 від 02.11.2021 року за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 21.10.2022 в кримінальному провадженні № 12021060000000490 від 02.11.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України було накладено арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 .
Постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_4 від 31.03.2023 року здійснення досудового розслідування було доручено Головному слідчому управлінню Національної поліції України.
30.01.2025 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/1480/25-к винесено ухвалу, якою скасовано повідомлення про підозру ОСОБА_2 від 17.10.2022 року в кримінальному провадженні № 12021060000000490 від 02.11.2021, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України. Ухвала слідчого судді набрала законної сили.
За нормами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 1 ст. 4 КПК України кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, чинний кримінальний процесуальний закон визначає органами досудового розслідування відповідні державні установи - слідчі підрозділи.
Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч. 1ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIIIніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК України). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб'єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.
Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, як порушення вимог пункту 1 ст. 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності внаслідок передання справи з одного суду до іншого без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких підстав зміни територіальної підсудності, встановлених у КПК України (див. пункт 98 рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман проти України»).
Стаття 32 КПК України визначає загальні правила територіальної підсудності, зазначені правила слід застосовувати і до розгляду клопотань, територіальна підсудність, щодо яких прямо не визначена кримінальним процесуальним законом. Тобто за правилами територіальної підсудності скарга на рішення, дію чи бездіяльність слідчого подається до місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Згідно з п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Таким чином, юрисдикція місцевого суду поширюється на відповідний район або кілька районів, район у місті, місто або місто і певний район навколо нього.
Місцезнаходженням відповідного органу досудового розслідування є місце розташування територіального підрозділу (управління), який має статус юридичної особи публічного права, або розташування його територіального підрозділу (слідчого відділу), який такого статусу не має, до структури якого входить відповідний орган досудового розслідування.
У клопотанні представником заявника зазначено про те, що кримінальне провадження № 12021060000000490 здійснювалось Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області, на підставі постанови заступника прокурора ОСОБА_4 від 31.03.2023 року здійснення досудового розслідування було доручено Головному слідчому управлінню Національної поліції України, та наразі досудове розслідування здійснюється Дніпровським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.
До клопотання долучено ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 21.10.2022 року, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2025 року та повноваження адвоката.
Документи щодо здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 12021060000000490 саме Дніпровським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві відсутні.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що заявником не доведено факту того, що дане клопотання підсудне саме Дніпровському районному суду міста Києва та підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 174, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна - повернути особі, яка його подала.
Повернення клопотання не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_5