Справа №:754/2929/25
Провадження №: 1-кс/755/122/26
"13" січня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 розглянувши заяву ОСОБА_2 про відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_3 від розгляду кримінального провадження № 22025000000000130, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.02.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України,
встановив:
12 січня 2026 року, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали заяви ОСОБА_2 про відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_3 передані в провадження судді ОСОБА_1 .
В обґрунтування заявленого відводу заявниця посилається на те, що суддя ОСОБА_3 ігнорує подані нею через систему Електронний Суд клопотання, при тому, що ще 07.04.2025 суддя була зобов'язана закрити провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з закінченням строків досудового розслідування.
Ознайомившись з доводами обвинуваченої, перевіривши їх наданими матеріалами справи, суддя дійшов наступного.
Відповідно до ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 КПК України порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Положеннями статті 80 КПК України визначено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Відвід повинен бути вмотивованим.
Згідно ч. 1 ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.
Установлено, що в провадженні судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_3 перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025000000000130 за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України.
Через систему «Електронний суд» обвинуваченою ОСОБА_2 вкотре було подано заяву про відвід головуючого судді.
За змістом вказаної заяви, даний відвід було заявлено, так як на думку обвинуваченої ОСОБА_2 , головуюча суддя являється упередженою, з огляду на прийняті нею рішення та проведення судового розгляду кримінального провадження. При цьому, на думку обвинуваченої ОСОБА_2 , суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_3 мала би закрити кримінальне провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України.
Відповідно до статті 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Вимога законності складу суду в конкретному судовому провадженні спрямована на забезпечення права на справедливий суд, закріпленого в статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства.
Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Так, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Водночас, такий інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз'яснення мотивів його ухвалення.
Незгода з судовим рішенням має втілюватися у його апеляційному оскарженні або, якщо рішення окремому оскарженню не підлягає, - у включенні заперечень проти таких рішень до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Таким чином, незгода учасника кримінального провадження із судовим рішенням не може бути розцінена як прояв упередженості суду, а тому не може бути підставою для його відводу.
Судом звертається увага на те, що процесуальні рішення судді, їх зміст та форма, не можуть бути підставою для відводу судді. Незгода з рішеннями судді має здійснюватись у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням по кримінальному провадженню з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Частиною 4 статті 81 КПК України визначено, що якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.
Кримінальний процесуальний кодекс України не містить окремого положення, яке б містило визначення зловживання процесуальними правами. Водночас, як неодноразово наголошував у своїх рішеннях Верховний Суд, заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства (ухвала від 07.02.2022 у справі № 266/108/22, від 07.11.2022 у справі № 757/9655/22-к, та ін.).
У постанові Вищого спеціалізованого суду України від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначається, що оцінюючи поведінку учасників кримінального провадження, слід враховувати існування випадків зловживання процесуальними правами. Водночас слід враховувати, що використання процесуальних прав, зокрема, заявлення клопотань, скарг, не може розцінюватися як перешкоджання здійсненню провадження, за винятком випадків, коли йдеться про зловживання правом.
Заборона зловживання правами закріплена у ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У розвиток цієї загальної заборони у ст. 35 Конвенції наводяться критерії прийнятності, серед яких зловживання правом на подання заяви до ЄСПЛ є самостійною підставою для визнання неприйнятною індивідуальної заяви. Як наслідок позбавлення суб'єктивного права на звернення до ЄСПЛ, що певним чином є заходом відповідальності заявника. У свою чергу, критерії зловживання правом визначаються не в Конвенції, а в рішеннях ЄСПЛ. Встановлення наявності зловживання правом ЄСПЛ в кожному конкретному випадку вирішує виходячи із прецедентів, які загалом сформували систему випадків зловживання правом.
Як свідчить відповідна судова практика, серед найпоширеніших видів зловживань учасниками кримінального провадження своїми процесуальними правами є дії, що полягають у повторному поданні заяви про відвід за відсутності інших підстав або нових обставин чи доказів щодо упередженості судді (рішення Верховного Суду: від 06.12.2021 у справі № 756/4855/17; від 14.12.2022 у справі № 127/9564/17; від 24.11.2020 у справі № 127/2318/18; від 06.11.2019 у справі № 300/474/17).
Крім того, питання щодо зловживання процесуальними правами викладено в постановах ККС ВС від 24.03.2021 у справі № 937/1059/20, від 29.07.2021 у справі № 264/6844/20, ухвалах ККС ВС від 26.10.2020 у справі № 442432/20, від 30.06.2021 у справі № 234/2435/21, від 07.02.2022 у справі № 266/59/22, від 21.03.2025 у справі № 2208/8608/12.
Як установлено з Єдиного державного реєстру судових рішень та Системи документообігу Дніпровського районного суду м. Києва Д-3, під час проведення судового розгляду кримінального провадження № 22025000000000130, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.02.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України (справа № 754/2929/25), з серпня 2025 року через систему «Електронний суд» зареєстровано двадцять три заяви обвинуваченої ОСОБА_4 про відвід головуючого судді ОСОБА_3 з підстав незгоди із процесуальними рішеннями судді, чотирнадцять з яких були визнані необґрунтованими та у їх задоволенні відмовлено. Решта заяв перебуває на розгляді. Дане свідчить про те, що повторний заявлений відвід має ознаки зловживання процесуальним правом на відвід.
У випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України (ч. 6 ст. 9 КПК України).
З наведених мотивів, виходячи з загальної засади поваги до людської гідності та завдання кримінального провадження, заява про відвід, що містить ознаки повторності відводу може свідчити про зловживання правом на подання такої заяви.
Таким чином, заява про відвід судді ОСОБА_3 , з якої убачається зловживання процесуальними правами, підлягає поверненню заявнику.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 11, 75, 81 КПК України, суддя, -
постановив:
Заяву ОСОБА_2 про відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_3 від розгляду кримінального провадження № 22025000000000130, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.02.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України - повернути особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Копію ухвали направити для відома учасникам судового провадження та судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_3 .
Суддя ОСОБА_5