Справа № 752/29533/25
Провадження № 2-о/752/139/26
Іменем України
22.01.2026 року Голосіївський районний суд міста Києва
у складі: головуючого по справі судді - Мазур Ю.Ю.,
за участю секретаря - Бєляєвої К.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту, що має юридичне значення, -
У грудні 2025 року заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в особі представника Вуйка В.А. , заінтересована особа: Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), звернулись до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
В обґрунтування заявлених вимог представником заявників зазначено, будь-який документ, виданий органами, їх посадовими та службовими особами на тимчасово неконтрольованих територіях, не створює правових наслідків. Встановлення факту народження дітей необхідно для здійснення державної реєстрації народження в органах ДРАЦС та отримання свідоцтва про народження дитини.
Заявники в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.
Заінтересована особа у судове засідання не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, свого представника до суду не направили.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів без фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22.10.2014 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим Кіровським районним відділом записів актів цивільного стану Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим 22.10.2014, актовий запис № 88.
Свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_2 видане повторно «Кіровським районним відділом записів актів цивільного стану Департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим» 21.04.2015, актовий запис № 146 та довідкою № 190 від 08.12.2022, виданою завідуючим ОСП «Пологовий будинок з жіночою консультацією» Міністерством охорони здоров'я державного бюджетного підприємства охорони здоров'я Республіки Крим «Феодосійський медичний центр» - є недійсними, жодних правових наслідків на території України не створюють, але вказують на юридичний факт народження дитини жіночої статі - ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої у вказаному свідоцтві зазначене подружжя.
Свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_3 видане повторно «Кіровським районним відділом записів актів цивільного стану Департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим» 10.05.2017, актовий запис № 171 та довідкою № 189 від 08.12.2022, виданою завідуючим ОСП «Пологовий будинок з жіночою консультацією» Міністерства охорони здоров'я державного бюджетного підприємства охорони здоров'я Республіки Крим «Феодосійський медичний центр» - є недійсними, жодних правових наслідків на території України не створюють, але вказують на юридичний факт народження дитини жіночої статі - ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якої у вказаному свідоцтві зазначене подружжя.
За змістом ст. 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Враховуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебувають на підконтрольній території України у зареєстрованому шлюбі на час народження дітей, інформація про дітей має визначатися в порядку ч. 1 ст. 126 СК України та батьком дітей вказати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Згідно ч.1 ст. 144 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republicof Moldovaand Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92).
Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. The Republicof Moldovaand Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
У відповідності до ст. 125 Сімейного кодексу України якщо мати та батько не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Надане представником заявників адвокатом Вуйком В.А. свідоцтв про народження, що підтверджують факт народження дітей, видані органами державної влади, які створені всупереч законодавству України, а тому не є підставою для реєстрації народження дітей за правилами ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» органом державної реєстрації актів цивільного стану.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також юридичне значення, яке має встановлення факту народження дитини та визначення її походження для реалізації майнових та особистих немайнових прав, як для заявника, так і для самої дитини, суд вважає за можливе, як виняток, прийняти до уваги відомості надані заявником у свідоцтві про народження дитини, видане органом, що знаходиться на окупованій території України, на підтвердження народження дитини у заявника, адже законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати заявникам свідоцтва про народження їх дітей, виданих державним органом України.
Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт народження дитини жіночої статі - ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Феодосія Автономної Республіки Крим, Україна у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянки України.
Відповідно до вимог ст. 126 СК України внести відомості про батька до актового запису про народження, а саме по батькові вказати за власним іменем батька - ОСОБА_6 , присвоїти їй прізвище батька - ОСОБА_7 , власне ім?я - ОСОБА_8 .
Вказати у свідоцтві про народження відповідно до вимог ч. 1 ст. 126 СК України, що батьком дитини є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України.
Встановити факт народження дитини жіночої статі - ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Феодосія Автономної Республіки Крим, Україна у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянки України.
Відповідно до вимог ст. 126 СК України внести відомості про батька до актового запису про народження, а саме по батькові вказати за власним іменем батька - ОСОБА_6 , присвоїти їй прізвище батька - ОСОБА_7 , власне ім?я - ОСОБА_9 .
Вказати у свідоцтві про народження відповідно до вимог ч. 1 ст. 126 СК України, що батьком дитини є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Оскарження не зупиняє його виконання.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.
Суддя Ю.Ю. Мазур