Справа № 615/3064/25
Провадження № 1-кп/615/44/26
29 січня 2026 року м. Валки
Валківський районний суд Харківської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221050000298 від 19.09.2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, одруженого, працюючого на посаді дорожнього робочого у КП «Спеціалізоване підприємство по ремонту і будівництву автошляхів м. Харків «Шляхрембуд», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
18.09.2025 року, близько 23 години 00 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , в стані алкогольного сп'яніння, у прихожій кімнаті квартири, на ґрунті особистих неприязних відносин, вступив у конфлікт із своїм знайомим, мешканцем вказаної квартири, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Маючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження останньому, в повній мірі усвідомлюючи протиправність своїх дій та суспільно-небезпечні наслідки у виді настання тілесних ушкоджень, які він в силу свого віку та значного життєвого досвіду повинен був передбачити, стоячи обличчям до обличчя ОСОБА_8 , кулаком правої руки наніс один удар в область лівої частини тулубу останнього, внаслідок чого ОСОБА_8 нахилився, а ОСОБА_5 , продовжуючи свої протиправні дії, ліктем правої руки наніс один удар в область голови, внаслідок чого останній впав на підлогу, та отримав закриту тупу травму голови у вигляді синця та садна на обличчі, крововиливи в м'які покрови голови та під м'які мозкові оболонки, закриту тупу травму грудної клітки у вигляді переломів ребер і забою легені. Далі, продовжуючи свої злочинні дії, охоплені єдиним умислом на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , взяв у руки дерев'яну палицю, що знаходилась на місці події, та однократно завдав удар ОСОБА_8 , спричинивши цим самим травму прямої кишки, розрив слизової оболонки каналу, з ректальною кровотечею, розрив верхньоампульного відділу прямої кишки.
ІНФОРМАЦІЯ_3 о 03.00 год., ОСОБА_8 перебуваючи на стаціонарному лікуванні в реанімаційному відділенні КНП «Обласна клінічна лікарня» Харківської міської ради, що розташована за адресою: м. Харків пр-т Незалежності, 13, помер.
Внаслідок цих умисних дій ОСОБА_5 , цілеспрямованих на заподіяння значної шкоди здоров'ю потерпілому ОСОБА_8 , останній отримав тілесні ушкодження, згідно висновку судово-медичної експертизи №12-23/8/267-ОКЛ/25 від 11.12.2025, у вигляді: закритої тупої травми голови у вигляді синця та садна на обличчі, крововиливів в м'які покрови голови та під м'які мозкові оболонки, закритої тупої травми грудної клітки у вигляді переломів ребер і забою легені, що призвело до розвитку набряку-набухання головного мозку та стало причиною смерті, розриву шкіри і слизової оболонки анального отвору з ушкодженням стінки прямої кишки, котрі утворились зажиттєво і найімовірніше, в період часу з 2 до 5 діб до настання смерті і знаходяться в причинному зв'язку з її настанням, відповідно до п.4.8. «Правил судовомедичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995. Закрита тупа травма голови, грудної клітки, розрив прямої кишки мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя (згідно «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995).
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у вчиненому та надав суду такі показання. 18 вересня 2025 року обвинувачений, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшов додому до раніше знайомого йому потерпілого ОСОБА_8 , з яким він разом працював, займався ремонтом автомобілів. Під час розмови з приводу невиконання ОСОБА_8 свої трудових обов'язків щодо вчасного ремонту автомобіля замовника, між обвинуваченим і потерпілим відбулася сварка, яка переросла у бійку, внаслідок якої обвинувачений наніс потерпілому удари руками в область тулубу та голови, від яких потерпілий впав на підлогу. Обвинувачений також визнав нанесення ним тілесних ушкоджень ОСОБА_8 палицею в область анального отвору, проте не зміг пояснити суду причини таких дій, пояснив лише, що так вийшло. Обвинувачений пояснив, що швидку медичну допомогу не викликав, так як її викликали сусіди потерпілого після події. Місце події обвинувачений не покидав до приїзду швидкої. По приїзду поліцейських на місце події обвинувачений надав їм свої пояснення, від слідства не ухилявся. В судовому засіданні обвинувачений щиро покаявся, зазначив, що жалкує про свій вчинок, попросив вибачення у потерпілої, яка перебувала в залі судового засідання.
За згодою усіх учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позицій, а тому суд, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, а також щодо процесуальних витрат, речових доказів та цивільного позову.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
Аналізуючи викладене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 , у тому, що він своїми умисними діями вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, а тому кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 121 КК України.
Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, належать до категорії тяжких злочинів.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він одружений, має дітей ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 , має тестя та тещу інвалідів 2 групи загального захворювання, перебуває на військовому обліку, на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, на обліку як безробітний у центрі зайнятості не перебуває, раніше не судимий, справи про адміністративні правопорушення стосовно обвинуваченого адміністративною комісією міської ради не розглядались, за місцем мешкання характеризується позитивно, має дві подяки за волонтерську допомогу підрозділам Сил оборони України. Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № СЕ-19/121-25/25020-Д від 09.10.2025 року ОСОБА_5 на теперішній час хронічого психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії керувати ними. У період часу, якому відповідає кримінальне правопорушення, перебував в стані гострої неускладеної інтоксикації, поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого є вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При цьому, поряд із поданими до суду відомостями про особу обвинуваченого, які у сукупності із щирим каяттям пом'якшують покарання, суд також враховує і характер скоєного обвинуваченим злочину, а саме ту обставину, що після падіння потерпілого від отриманих ударів на землю, обвинуваченим, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, було нанесено потерпілому удар палицею в область анального отвору таким способом та з такою силою, які призвели до розриву прямої кишки, що свідчить про невиправдану жорстокість обвинуваченого під час вчинення злочину, а отже впливає на оцінку судом ступеню його суспільної небезпечності, як особи, яка вчинила умисний тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи. Також суд враховує відсутність доказів надання обвинуваченим будь-якої допомоги потерпілому ОСОБА_8 під час перебування потерпілого на лікуванні та до його смерті, що могло би знизити ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Визначаючи вид і міру покарання суд виходить із того, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а тому суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який був застосований стосовно ОСОБА_5 на підставі ухвали Харківського апеляційного суду від 15.10.2025 року, з огляду на призначене судом покарання, до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.
Захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна з метою збереження речових доказів, який був застосований на підставі ухвали слідчого судді Валківського районного суду Харківської області від 22.09.2025 року, після набрання вироком законної сили слід скасувати.
Питання щодо речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Крім цього, під час досудового розслідування потерпілою ОСОБА_7 , було заявлено до ОСОБА_5 цивільний позов у кримінальному провадженні, в якому потерпіла просила суд стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 майнову шкоду у вигляді щомісячних платежів в розмірі 8000 тис гривень та моральну шкоду у вигляді одноразового платежу у розмірі 10 000 000 млн гривень.
В обґрунтування позову в частині відшкодування майнової шкоди зазначено, що відповідач своїми винними та умисними діями заподіяв смерть потерпілому ОСОБА_8 , який перебував у шлюбі із позивачем. Згідно ч. 1 ст. 1200 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюються щомісячними платежами. Відповідно до ст. 8 Закону України “Про Державний бюджет на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 8000 тис гривень. Тому розмір щомісячної компенсації за відшкодування шкоди, завданої відповідачем, складає 8000 тис гривень.
Щодо розміру відшкодування моральної шкоди зазначено, що потерпілий ОСОБА_8 був позбавлений життя відповідачем, але такі дії були розтягнуті у часі. ОСОБА_8 страждав від заподіяних тілесних ушкоджень протягом тривалого часу перебуваючи в лікарні, та розуміючи біль, який приносить членам сім'ї своїм безпорадним станом. Позивач увесь час переймалась за долю ОСОБА_8 , страждала та сподівалась на одужання, але відповідач своїми діями не надав цього шансу. З огляду на це, усвідомлюючи неможливість спілкування, любові та турботи чоловіка ОСОБА_8 позивач відчуває сильне горе, знаходиться у депресії, замкненість в собі призвела до погіршення стосунків з друзями, сусідами та знайомими. Внаслідок сильних, тривалих моральних (душевних) страждань, позивач оцінює відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 000 грн. 00 коп. (десяти мільйонів грн. 00 коп.). Ці грошові кошти ніколи не можуть бути повною компенсацією за смерть близької людини від протиправних дій відповідача, але вони зможуть хоч трохи дати можливість на реабілітацію від страшної трагедії, можливість відволіктися на інше, спробувати забути страшну подію, яка відбулась у сім'ї позивача через протиправні дії відповідача.
В судовому засіданні потерпіла та її представник цивільний позов підтримали.
Захисником ОСОБА_4 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому захисник просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з таких підстав.
Позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у неї права на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого відповідно до ст. 1200 ЦК України, оскільки до позовної заяви не додано документів, що підтверджують непрацездатність позивача або факт здійснення нею догляду за дітьми померлого, які не досягли чотирнадцяти років. Крім цього, позивачем не доведено факт перебування на утриманні у загиблого, а саме те, що доходи потерпілого були для неї єдиним або основним джерелом засобів для існування. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення майнової шкоди у вигляді щомісячних платежів є безпідставними та задоволенню не підлягають. Заявлений розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000 000 млн гривень є вочевидь неспівмірними із фактичними обставинами справи та не відповідає судовій практиці. Позивачем не наведено належних обґрунтувань, які б пояснювали саме такий розмір компенсації. Враховуючи майновий стан обвинуваченого стягнення такої суми є завідомо непропорційним тягарем, що перетворить судове рішення на неможливість його виконання.
В судовому засіданні захисник уточнив, що сторона захисту не заперечує проти задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, однак заперечує проти заявленого розміру у 10 000 000 млн гривень. Обвинувачений підтримав думку захисника.
Вирішуючи цивільний позов у кримінальному провадженні суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Шкода відшкодовується:
1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);
2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;
3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності;
4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;
5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.
Згідно з вимогами частини другої статті 1200 ЦК України особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Щодо вимоги про відшкодування шкоди в порядку статті 1200 ЦК України у вигляді щомісячних платежів в розмірі 8000 тис гривень, позивачем не було доведено, що потерпіла ОСОБА_7 досягла пенсійного віку, встановленого законом, чи здійснює догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років, або є особою з інвалідністю, чи є непрацездатною особою, яка була на утриманні потерпілого, а тому суд приходить до висновку про відсутність передбачених 1200 ЦК України підстав для задоволення позовних вимог у цій частині (Постанова КЦС ВС від 25.01.2022 у справі №570/3661/20).
В силу ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до змісту ч.ч. 3-5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 9 і п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи й не повинен призводити до її безпідставного збагачення (Постанова КЦС ВС від 23.06.2022 у справі №607/4341/20).
При визначенні розміру моральної шкоди, завданої потерпілій, суд враховує, що внаслідок вчинення ОСОБА_5 злочину за ч. 2 ст. 121 КК України загинув чоловік ОСОБА_7 , яка є потерпілою у кримінальному провадженні, через що потерпіла зазнала сильних душевних страждань та переживань, а також, жодна майнова компенсація не в змозі відновити попередній стан, який існував до вчинення злочину.
Визначаючи розмір грошових стягнень на відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_7 суд керується вимогами ст.ст. 23, 1167, 1168, 1177 ЦК України, виходячи із принципів виваженості, розумності, справедливості, з урахуванням вищевказаних обставин, за яких було спричинено загибель людини, глибини та тривалості моральних страждань і переживань, які перенесла потерпіла у зв'язку з втратою близької їй людини. Суд враховує не лише факт сімейного зв'язку, а й емоційну прив'язаність потерпілої до загиблого, раптовість втрати, обставини вчинення правопорушення, а також поведінку обвинуваченого після події. Визначення розміру моральної шкоди у кожній конкретній справі є індивідуальним і здійснюється судом на підставі всебічного аналізу всіх матеріалів, у межах розумної судової дискреції.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої моральної шкоди в сумі 500 000 тис гривень.
Крім цього, документально підтверджені процесуальні витрати у кримінальному провадженні на проведення судово-психіатричної експертизи № СЕ-19/121-25/25020-Д від 09.10.2025 року в сумі 4457 гривень підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років і 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 обчислювати з 29.01.2025 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк призначеного йому покарання строк його попереднього ув'язнення з 15.10.2025 року по 28.01.2026 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна з метою збереження речових доказів, який був застосований на підставі ухвали слідчого судді Валківського районного суду Харківської області від 22.09.2025 року, скасувати.
Речові докази:
- куртку, штани, футболку, які згідно квитанції зберігаються у ВП №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області - повернути ОСОБА_5 ;
- CD-R диск наданий свідком ОСОБА_9 - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- табурет, змиви та зрізи, які згідно квитанції зберігаються у ВП №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області - знищити;
- чорну сумку, посвідчення водія № НОМЕР_1 , технічний паспорт на автомобіль Citroen НОМЕР_2 , банківську карту № НОМЕР_3 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 , паспорт громадянина України НОМЕР_5 , витяг про реєстрацію в ЄРД № 54148504, виписку з реєстру №754764, ідентифікаційний номер Коваленка № НОМЕР_6 , які передані на зберігання під розписку ОСОБА_5 - вважати повернутими за належністю.
Цивільний позов у кримінальному провадженні задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 500 000 тис гривень.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Процесуальні витрати на проведення судово-психіатричної експертизи № СЕ-19/121-25/25020-Д від 09.10.2025 року в сумі 4457 гривень стягнути з ОСОБА_5 на користь держави.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Валківський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його оголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору,
Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя ОСОБА_1