Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 572/5828/25
Провадження № 2/572/706/26
26 січня 2026 року Сарненський районний суд Рівненської області
в складі: головуючого судді - ВЕДЯНІНОЇ Т.О.
при секретарі - МОРОЗ Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сарни справу №562/5828/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача 141 000 грн. боргу за договором позики, вирішивши питання розподілу судових витрат.
Відповідно до поданої позовної заяви позивачем зазначено, що 05 жовтня 2025 року між сторонами по справі був укладений договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 надав ОСОБА_4 141 000 грн., на підтвердження якого відповідачем надано власноручно написану розписку із зазначеним графіком і терміном повернення боргу.
Станом на 24 жовтня 2025 року ОСОБА_4 грошей не повернув, зазначений в розписці графік не виконується.
Отже, укладення договору позики між сторонами по справі відбулось у письмовій формі, що документально підтверджено письмовою розпискою відповідача.
Позивач вказує, що на даний час існують підстави вважати, що відповідач ухиляється від виконання грошового зобов'язання, що і стало підставою для звернення до суду.
В судове засідання позивач подав письмову заяву, якою заявлені позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач у судове засідання не з'явився вдруге, був повідомлений про час слухання справи належним чином, не повідомив суд про причини неприбуття, відзив на позовну заяву не подав. Позивач не висловив заперечень щодо заочного вирішення справи, а тому суд на підставі ст.280 ЦПК України ухвалює заочне рішення.
Клопотань сторонами заявлено не було.
Правовідносини між сторонами виникли з приводу грошової позики.
Вказані правовідносини регулюються нормами ЦК України.
Відповідно до ст.509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, пунктом 1 частини 2 якої визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на ті обставини, що між ним та ОСОБА_4 укладено договір позики, який був оформлений розпискою.
Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором.
Верховний суд у справі №632/2209/16 від 04 березня 2020 року зазначив, що зміст розписки, який є суперечливим, не підтверджує укладення між сторонами договору позики, оскільки не підтверджує факт отримання відповідачем у борг певної грошової суми від позивача. Такі висновки відповідають правовій позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, а також Верховним Судом - у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16.
Виходячи із змісту вказаних вище судових рішень - боргова розписка має містити інформацію про отримання позичальником певної суми грошових коштів та термін їх повернення.
Дослідивши зміст наданої позивачем розписки, суд вважає, що вона відповідає вказаним вище вимогам.
Так, досліджена судом копія розписки від 05 червня 2025 року, доводить, що ОСОБА_4 підтвердив факт отримання ним у позику від ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 141 000 грн., які зобов'язовується повернути у строк до 05 жовтня 2025 року. Позика є безвітсоткова.
Додатком до розписки, яка по суті є договором позики, так як підтверджує факт отримання грошових коштів, а також містить зобов'язання повернення цих коштів - визначено порядок повернення позики, а саме : борг має повертатись частинами, шляхом часткового щомісячного повернення позики, протягом липня-жовтня 2025 року.
Отже, наведені вище докази беззаперечно доводять факт укладення сторонами по справі договору позики на суму 141 000 грн.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові.
У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Судом враховано, що на час розгляду даного спору судом, оригінал розписки перебуває у позивача, що підтверджує факт невиконання відповідачем грошового зобов'язання.
Крім цього, в порушення вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, якою визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом - доказів на спростування обставин, вказаних у позові ОСОБА_5 суду не надано.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).
Позивачем доведено наданими доказами факт укладення між сторонами договору позики, який відповідачем не виконано.
Враховуючи наведене, суд вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу - 141 000 грн., відповідно до розписки від 5 червня 2025 року.
Таким чином, позов ОСОБА_3 підлягає до задоволення.
Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача суму понесених судових витрат.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку щодо обгрунтованості заявлених ОСОБА_3 вимог, підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь позивача сума понесених судових витрат- сплаченого судового збору, оплата якого документально підтверджена квитанцією від 23 жовтня 2025 року.
На підставі наведеного, ст.ст.625, 629, 1046, 1047, 257, 267 ЦК України, керуючись ст.ст.81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (жителя АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (жителя АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення боргу за договором позики - задоволити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 05 червня 2025 року у сумі 141 000 грн., а також 1410 грн. понесених судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення.
Суддя: