Справа № 569/16372/25
22 січня 2026 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Сидорук Є.І., розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп - __________________, за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 397395 від 20.07.2025, 20 липня 2025 року о 15 год 40 хв, в м. Рівне, вул.. Кн. Володимира, 37, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alkotest Драгер 6820 (0567), що підтверджується тестом №3055 від 20.07.2025, результат огляду становить 0, 32 проміле.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвокат Козінцева Л.В. вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та просила суд закрити справу у зв'язку із відсутністю події і складу правопорушення з підстав, викладених у його письмових запереченнях. Також захисник звернула увагу суду на те, що зупинка транспортного засобу Audi, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 була безпідставною та незаконною.
Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, всебічно, повно та об"єктивно дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст. 280 КУпАп, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 397395 від 20.07.2025, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП виражається в керуванні транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Отже, в даному випадку саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння ставляться у вину ОСОБА_1 .
В ході судового розгляду адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 встановлено, що працівниками поліції був порушений порядок огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, визначений ст. 266 КУпАП та підзаконними нормативними актами.
Відповідно до п. 2.5. Правил Дорожньогоруху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В долученому до матеріалів справи роздрукованому результаті показників газоаналізатора «Alkotest Drager № 6820» ARHK-0567 зазначено дату, час та місце проведеного тестування, дані особи, яку піддано тестуванню, дані про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, результат тесту становить 0.32 проміле.
Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП, згідно якої у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Так, у матеріалах справи наявний чек драгера «Alcotest Drager» N?6820 не може вважатися належним доказом у справі, оскільки відповідно до Інструкції з експлуатації газоаналізатора «Drager Alcotest» 6820, що розміщена на офіційному сайті заводу-виробника цього приладу, визначено що умовою правильної роботи приладу є суворе дотримання вимог, що наведені у розділі 10 «Технічні дані у розділі «Калібрування» передбачено інтервали технічного обслуговування приладу перевірки калібровки, яка має проводитися кожні шість місяців.
Газоналізатори Drager Alcotest є засобами вимірювальної техніки медичного призначення та потребують внесення у Державний реєстр засобів вимірювальної техніки, а також регулярної повірки (калібрування). Використання «Газоаналізаторів Drager Alcotest», які були завезені та реалізовані на території України та введені в експлуатацію користувачем протягом терміну дії свідоцтва про державну реєстрацію є можливим за умови додержання вимог щодо повірки (калібрування) та інших нормативних документів, що підтверджують правильність результатів вимірювання.
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ (Проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів) Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року N?1452/735 (далі - Інструкція) передбачено, що за наявності ознак, передбачених п. 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів.
Положеннями пунктів 2-4 Розділу ІІ Інструкції передбачено, що огляд на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання.
Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
Відповідно до п.7 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452-735, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Допустима норма алкоголю в повітрі, що видихається даним нормативно-правовим актом не передбачена.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.
Питання дії міжнародних договорів, ратифікованих за часів СРСР на території України вирішено Законом України від 10.12.1991 року «Про дію міжнародних договорів на території України», згідно положень якого укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства.
З урахуванням викладеного Конвенція ООН про дорожній рух (Віденська конвенція) від 08.11.1968 року являється частиною національного законодавства України.
Пунктом 5 статті 8 Конвенції ООН про дорожній рух від 08.11.1968 року, ратифікованою Указом Президії Верховної Ради УРСР 25.04.1974 року передбачено, що водій (погонщик) має завжди бути в змозі керувати своїм транспортним засобом (направляти свою худобу).
Дана частина конвенції застосовується з пунктом 7 Додатку до Європейської угоди від 01.05.1971 року, що доповнює Конвенцію про дорожній рух, відкриту для підписання у Відені 08 листопада 1968 року. Відповідний додаток містить доповнення та зміни внесені у відповідні положення Конвенції.
З урахуванням Європейської угоди пункт 5 статті 8 Конвенції потрібно читати наступним чином: «В національному законодавстві мають бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках у повітрі, що видихається, перевищення якого являється несумісним з керуванням транспортним засобом.
У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові у відповідності з національним законодавством не має перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
В різновидах алкотестерів представлених в Україні до застосування, одиниця виміру встановлена в проміле %. Так відповідно до таблиці переведення одиниць виміру алкоголю 0,250 мг становить 0,5 % проміле.
Відповідно до ч.2 статті 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.
Таким чином, технічне обслуговування (калібрування, повірка) газоаналізатора «Alcotest Drager» N?6820 згідно до Інструкції з експлуатації має проводитися кожні шість місяців, оскільки це прямо передбачено у Законі України «Про метрологію та метрологічну діяльність», що регулює відносини, які виникають у процесі провадження метрологічної діяльності.
Так, згідно до інформації наявної з чеку драгера Alcotest Drager N?6820 (0567) тест N?3055 від 20.07.2025 року доданого до протоколу ЕПР N?397395 вбачається, що останнє калібрування було проведено 03.12.2024 року, а освідування ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння відбулося 20.07.2025 року, тобто більше ніж через шість місяців після останнього калібрування газоналізатора.
Крім того, у матеріалах справи відсутнє свідоцтво про калібрування засобу вимірювання або декларації про відповідність техніки «Drager Alcotest» 6820 (0567).
Спеціальний технічний засіб не повинен був експлуатуватися без проведення калібрування/повірки.
Таким чином, дані докази не можуть бути прийняті судом як беззаперечні докази перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння.
За таких обставин, огляд водія на стан сп'яніння було проведено з порушенням вимог закону та прав останнього на проведення огляду в медичному закладі.
Щодо доводів ОСОБА_1 про безпідставність зупинки його автомобіля, то суд погоджується із вказаним доводом, оскільки в справі немає документального підтвердження правомірності зупинки автомобіля, під його керуванням, що суперечить ЗУ «Про дорожній рух» та ПДР, і є підставами вважати, що всі наступні дії поліцейських та здобуті у справі дані, в тому числі процедура огляду водія, неправомірними за правовим принципом концепції плодів отруйного дерева.
Саме така позиція, викладена в Постанові Івано-Франківського апеляційного суду у справі № 344/8791/22 від 13.09.2022 року та Постанові Чернівецького апеляційного суду по справі №718/1824/22 від 13.10.2022 року та правовому висновку Верховного Суду у справі №686/11314/17 від 15.03.2019 року.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1, 2 ст. 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).
Згідно роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладений у ньому повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
При цьому, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов'язано суди застосовувати при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
ЄСПЛ підтримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення Європейськового суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява №25).
За змістом правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені події та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені у протоколі «поза розумним сумнівом» не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та закриває провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 130, 247, 251, 283, 284, 285 КУпАП, суддя, -
постановив:
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області.
Суддя -