Справа № 548/2705/25
Провадження № 2/548/5/26
29.01.2026 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі :
головуючого судді - Коновод О. В.
за участю : секретаря судового засідання - Матвієнко О.А.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю
Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.
Позивач звернувся до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.
На обґрунтування позову зазначив, що починаючи з 04.01.2015 року і по даний час він, ОСОБА_1 безперешкодно та безперервно користується наступним нерухомим майном: комплексом будівель та споруд сільськогосподарського призначення загальною площею 884,8 кв.м. та складається з а) склад літ. А-1 загальною площею 773,1 кв.м.; б) гараж літ. Б-1 загальною площею 111,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач, ОСОБА_1 з 04.01.2015 року відкрито, добросовісно та безперервно користується комплексом будівель та споруд сільськогосподарського призначення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . За період користування Позивачем за власні кошти здійснювались ремонтні роботи будівлі та утримання прибудинкової території, зокрема: замінено покрівлю, відремонтовано та дообладнано приміщення, проведено косметичний ремонт внутрішніх приміщень та ін.
З Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 17.11.2025 року вбачається, що станом на сьогодні право власності на виробничі будівлі, що знаходиться в АДРЕСА_1 , не зареєстровано.
Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 17.11.2025 року та технічним паспортом на комплекс виробничих будівель то споруд, виданими ТОВ «ТЕХЕКСПЕРТ-БТІ» підтверджується, що будівлі, розташовані у АДРЕСА_1 складається з: склад літера А-1 загальною площею 773,1 кв.м., та гараж літера Б-1 загальною площею 111.7 кв.м.,перебувають у задовільному технічному стані, придатному до подальшої експлуатації, фактів самовільного будівництва не виявлено.
Понад 10 років, позивач, ОСОБА_1 добросовісно, відкрито та безперервно володіє нерухомим майном: комплексом будівель та споруд сільськогосподарського призначення загальною площею 884,8 кв.м. та складається з а) склад літ. А-1 загальною площею 773,1 кв.м.; б) гараж літ. Б-1 загальною площею 111,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , державна реєстрація права власності на яке, та власник якої - відсутні.
Відповідно до звіту про оцінку майна, слідує, що ринкова вартість нежитлового приміщення, що розташоване АДРЕСА_1 , загальною площею 884.8 кв.м становить 198400 грн.
05.12.2025 року по справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.
В судове засідання позивач не з"явився, але в позовній заяві прохав суд провести розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у підготовче судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, протягом строку, встановленого судом, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Починаючи з 04.01.2015 року і по даний час позивач, ОСОБА_1 безперешкодно та безперервно користується наступним нерухомим майном: комплексом будівель та споруд сільськогосподарського призначення загальною площею 884,8 кв.м. та складається з а) склад літ. А-1 загальною площею 773,1 кв.м.; б) гараж літ. Б-1 загальною площею 111,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач, ОСОБА_1 з 04.01.2015 року відкрито, добросовісно та безперервно користується комплексом будівель та споруд сільськогосподарського призначення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . За період користування Позивачем за власні кошти здійснювались ремонтні роботи будівлі та утримання прибудинкової території, зокрема: замінено покрівлю, відремонтовано та дообладнано приміщення, проведено косметичний ремонт внутрішніх приміщень та ін.
З Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 17.11.2025 року вбачається, що станом на сьогодні право власності на виробничі будівлі, що знаходиться в АДРЕСА_1 , не зареєстровано.
Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 17.11.2025 року та технічним паспортом на комплекс виробничих будівель то споруд, виданими ТОВ «ТЕХЕКСПЕРТ-БТІ» підтверджується, що будівлі, розташовані у АДРЕСА_1 складається з: склад літера А-1 загальною площею 773,1 кв.м., та гараж літера Б-1 загальною площею 111.7 кв.м.,перебувають у задовільному технічному стані, придатному до подальшої експлуатації, фактів самовільного будівництва не виявлено.
Понад 10 років, позивач, ОСОБА_1 добросовісно, відкрито та безперервно володіє нерухомим майном: комплексом будівель та споруд сільськогосподарського призначення загальною площею 884,8 кв.м. та складається з а) склад літ. А-1 загальною площею 773,1 кв.м.; б) гараж літ. Б-1 загальною площею 111,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , державна реєстрація права власності на яке, та власник якої - відсутні.
Відповідно до звіту про оцінку майна, слідує, що ринкова вартість нежитлового приміщення, що розташоване АДРЕСА_1 , загальною площею 884.8 кв.м становить 198400 грн.
Норми права, застосовані судом.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхтонеможебути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідност. 344 ЦК Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першоїстатті 344 ЦКособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановленоЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третястатті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина другастатті 344 ЦК). (п. 9 Постанови)
Враховуючи положення статей335і344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей15,16 ЦК, а також частини четвертоїстатті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. (п. 13 Постанови)
Виходячи зі змісту частини першоїстатті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першоїстатті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). (п. 14 Постанови)
Отже, враховуючи, що позивач добросовісно заволодів майном і понад 10 років продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном: комплексом будівель та споруд сільськогосподарського призначення загальною площею 884,8 кв.м. та складається з а) склад літ. А-1 загальною площею 773,1 кв.м.; б) гараж літ. Б-1 загальною площею 111,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини'суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Поняття власності чи «майна» за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини «майном» в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спобіг, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа також має право на захист свого інетерсу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відтак, зазначена норма визначає об'єкт захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для повновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов'язків. Відповідно до них цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки.
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.
Таким чином,під способами захисту суб'єктивних цивільних прав/інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру,за допомогою яких проводиться повновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.
У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.
Законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільно права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.
За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,280-283, 354,355 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації тапроживання: АДРЕСА_2 ) до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області ( код ЄДРПОУ: 22528612, адреса знаходження: вул. Соборності, буд. 4 м. Хорол Лубенського району Полтавської області) про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю -задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , право власності на нерухоме майно: комплекс будівель та споруд сільськогосподарського призначення загальною площею 884,8 кв.м. та складається з а) склад літ. А-1 загальною площею 773,1 кв.м.; б) гараж літ. Б-1 загальною площею 111,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 29.01.2026 року.
Суддя : О.В. Коновод