Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/45/26
Провадження № 1-кс/542/35/26
Іменем України
29 січня 2026 року селище Нові Санжари
Слідчий суддя Новосанжарського районного суду Полтавської області
ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026170480000011 від 07 січня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 289 КК України,
26 січня 2026 року прокурор Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 звернувся до Новосанжарського районного суду Полтавської області з клопотанням про арешт майна, у якому просив з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 12026170480000011 накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: упаковку стартового пакету Vodafone із абонентським номером НОМЕР_1 , яку поміщено до спецпакету ICR0118249, яка належать ОСОБА_4 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з позбавленням права відчуження, розпоряджання, використання, яка зберігається в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, за адресою: площа Перемоги, 1, селище Нові Санжари, Полтавський район, Полтавська область, до вирішення питання про долю речових доказів в порядку статті 100 КПК України та до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.
В обґрунтування вказаного клопотання прокурором зазначено наступне.
07 січня 2026 року до чергової частини відділення поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області надійшла письмова заява про те, що громадянка ОСОБА_4 незаконно заволоділа автомобілем марки «NISSAN QASHQAI», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належав померлому ОСОБА_5 .
Відомості про дану подію 07 січня 2026 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026170480000011 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 289 КК України.
На виконання ухвали слідчого судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 21.01.2026 проведено обшук у житлі та господарських приміщеннях, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстрована та проживає ОСОБА_4 , під час проведення якою у житловому будинку виявлено та вилучено: упаковку стартового пакету Vodafone із абонентським номером НОМЕР_1 , яку поміщено до спецпакету 1CR0118249, скріплено підписами понятих та учасників обшуку.
Встановлено, що вилучена упаковка стартового пакету із абонентським номером НОМЕР_1 містить відомості, які в подальшому будуть використані як доказ факту незаконного заволодіння автомобілем марки «NISSAN QASHQAI», державний номерний знак НОМЕР_3 та причетності до її вчинення ОСОБА_4 .
Під час проведення обшуку ОСОБА_4 підтвердила, що у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , крім неї ніхто не проживає.
Вилучене майно визнано речовим доказом та потребує подальшого направлення до експертних установ для проведення подальшого дослідження та проведення слідчих дій.
Прокурором зазначено, що накладення арешту на тимчасово вилучену річ є необхідним для запобігання можливості подальшого приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, а також вилучення, що може перешкоджати всебічному, повному та об'єктивному дослідженню обставин кримінального провадження.
В судове засідання прокурор не з'явився, надав до суду заяву про проведення судового засідання з розгляду клопотання без його участі, просив клопотання задовольнити (а.с. 32).
Особа, у якої було вилучено майно, - ОСОБА_4 - у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином (а.с. 34).
28 січня 2026 року ОСОБА_4 передала до канцелярії суду телефонограму про розгляд справи про арешт майна без її участі (а.с. 35).
Відповідно до частини 1 статті 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
З огляду на викладене, враховуючи неприбуття у судове засідання прокурора, власника майна, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, слідчий суддя прийшов до висновку про можливість розгляду клопотання про арешт майна за їх відсутності.
Відповідно до частини 4 статті 107 КПК України, фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалось.
Надаючи оцінку вказаному клопотанню, слідчий суддя виходить з наступного.
Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Згідно з частиною 6 статті 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами пункту 1 частини 2 статті 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом частини 3 статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини 2 статті 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно з частиною 11 статті 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до частини 1 статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Слідчим суддею встановлено, що ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026170480000011 від 07 січня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 289 КК України (а.с. 8).
Як вбачається з матеріалів справи, 07 січня 2026 року до чергової частини відділення поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області надійшла письмова заява ОСОБА_6 про те, що громадянка ОСОБА_4 незаконно заволоділа автомобілем марки «NISSAN QASHQAI», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належав померлому ОСОБА_5 (а.с. 9).
З матеріалів клопотання вбачається, що під час допиту 08 січня 2026 року потерпіла ОСОБА_6 повідомила, що в період із 02 вересня 1979 року по 23 жовтня 2022 року, вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_5 . Перебуваючи із у шлюбі, останній вночі він ходив ночувати до ОСОБА_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 за власні кошти придбав автомобіль марки «NISSAN QASHQAI», державний номерний знак НОМЕР_2 , 2015 року випуску, чорного кольору. Даний автомобіль належав тільки йому та користувався ним тільки він. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер у лікарні. Автомобіль марки «NISSAN QASHQAI», державний номерний знак НОМЕР_2 , знаходився на території домогосподарства ОСОБА_4 . ОСОБА_6 почала оформляти всі документи після смерті ОСОБА_5 , у зв'язку з цим вона зателефонувала до ОСОБА_7 на її абонентський номер НОМЕР_4 та прохала її повернути автомобіль марки «NISSAN QASHQAI», державний номерний знак НОМЕР_2 , який знаходився на території домогосподарства ОСОБА_4 . Вона не захотіла віддавати автомобіль. ОСОБА_4 звернулася до суду з метою визнання за нею права власності на автомобіль марки «NISSAN QASHQAI», державний номерний знак НОМЕР_2 . Рішенням Новосанжарського районного суду від 07.07.2025 ОСОБА_4 відмовлено у визнанні права власності на вищевказаний автомобіль. Рішенням Полтавського апеляційного суду від 08.12.2025 рішення Новосанжарського районного суду залишено без змін. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 04.10.2023 спадкоємцями майна ОСОБА_5 по 1/3 частці є: ОСОБА_6 та доньки: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Під час апеляційного розгляду справи також була присутня і ОСОБА_4 разом зі своїм адвокатом. Вона була ознайомлена із судовим рішенням. У зв'язку з тим, що після смерті ОСОБА_5 свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки «NISSAN QASHQAI», державний номерний знак НОМЕР_2 , залишилося в ОСОБА_4 , з метою запобігання її незаконних дій в частині розпорядженню нею вищевказаним транспортним засобом, було прийнято рішення про заміну свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, тому ОСОБА_6 звернулася до ТСЦ та отримала нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а старе, тобто те, яке знаходилось на зберіганні у ОСОБА_4 було визнане втраченим. 06.01.2026 до ОСОБА_6 зателефонував невідомий їй чоловік, який повідомив, що автомобіль марки «NISSAN QASHQAI», державний номерний знак НОМЕР_2 , був придбаний в ОСОБА_4 певними людьми та для його перереєстрації в ТСЦ необхідне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, яке зберігається в неї. ОСОБА_6 відразу зрозуміла, що автомобілем марки «NISSAN QASHQAI», державний номерний знак НОМЕР_2 , який за законодавством належить їй та її донькам, незаконно розпорядилася ОСОБА_4 (а.с. 8-9).
У матеріалах справи наявна копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , з якої вбачається належність автомобіля марки «NISSAN QASHQAI», державний номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_6 , 2015 року випуску, чорного кольору, ОСОБА_5 (а.с. 10).
Під час допиту 15 січня 2026 року свідок ОСОБА_10 повідомила, що 05 грудня 2025 року, вона перебувала на робочому місці в магазині «Мобілюкс», до неї в магазин зайшла ОСОБА_11 , яка є її знайомою і проживає в селищі Нові Санжари, яка сказала, що хоче придбати стартовий пакет та обрала стартовий пакет із номером НОМЕР_1 , який придбала (а.с. 11-12).
Із протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15 січня 2026 року за участі свідка ОСОБА_10 встановлено, що під час проведення слідчої дії пред'явлення особи для впізнання за фотознімками вона впізнала особу за № 2, що є ОСОБА_4 , яка придбала стартовий пакет номер 0998584934 (а.с. 13-14).
Під час допиту 16 січня 2026 року свідок ОСОБА_12 повідомив, що 23 грудня 2025 року йому зателефонував ОСОБА_13 із пропозицією придбати автомобіль марки «NISSAN QASHQAI» та надав абонентський номер НОМЕР_1 , який належить жінці, що продає автомобіль. ОСОБА_12 зателефонував на вищевказаний номер та спілкувався із невідомою жінкою, яка вказала, що проживає в селищі Нові Санжари та хоче продати автомобіль марки «NISSAN QASHQAI», який належить її померлому чоловіку та вона ще не встигла переоформити документи на себе. ОСОБА_12 погодився та зателефонував до ОСОБА_14 , якого попрохав привезти автомобіль з селища Нові Санжари та надав контакти невідомої жінки. Наступного дня, в обідній час, ОСОБА_14 привіз ОСОБА_12 автомобіль марки «NISSAN QASHQAI» (а.с. 15-16).
Під час допиту 16 січня 2026 року свідок ОСОБА_14 повідомив, що 23 грудня 2025 року у другій половині дня він домовився із своїм товаришем ОСОБА_15 , що прижене автомобіль марки «NISSAN QASHQAI», який знаходиться в селищі Нові Санжари Полтавської області та надав абонентський номер НОМЕР_1 , який належить жінці, що продає автомобіль. Цього ж дня, близько 20 години, ОСОБА_14 виїхав із своїм товаришем із міста Біла Церква до селища Нові Санжари. 24 грудня 2025 року, близько 04 год, він доїжджав до селища Нові Санжари та зателефонував на абонентський номер НОМЕР_1 , який надав ОСОБА_16 . Телефон взяла жінка, яка сказала, щоб вони заїхали в селище та їхали головною дорогою, а вона виходитиме з будинку та йтиме на зустріч їм. При зустрічі дана жінка показала, де зберігається автомобіль, розповіла, що автомобіль перебуває у власності її померлого чоловіка та вона вступає у спадщину для оформлення автомобіля. ОСОБА_14 віддав невідомій жінці грошові кошти у сумі 4500 доларів США та забрав автомобіль марки «NISSAN QASHQAI». В подальшому, він сів за кермо автомобіля марки «NISSAN QASHQAI», який привіз у місто Біла Церква до ОСОБА_17 (а.с. 17-18).
Під час досудового розслідування 23 січня 2026 року на виконання ухвали слідчого судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 21 січня 2026 року (а.с. 19-23) проведено обшук у господарстві за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук, про що складений протокол від 23 січня 2026 року (а.с. 24-26).
Під час обшуку 23 січня 2026 року виявлено та вилучено упаковку стартового пакету Vodafone із абонентським номером НОМЕР_1 , яку поміщено до спецпакету ІCR0118249.
Зазначене майно визнано речовим доказом постановою слідчого від 23 січня 2026 року (а.с. 27) та поміщено до спецпакету ІCR0118249 та камери зберігання речових доказів ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області (квитанція № 2863) (а.с. 28).
Зважаючи на викладене, вилучені під час обшуку речі, є речовими доказами у кримінальному провадженні, які могли зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, а отже є доказами кримінального правопорушення, за наявності достатніх підстав вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно до частини 7 статті 236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Вилучена, відповідно до протоколу обшуку від 23 січня 2026 року річ, підлягає арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог частини 1 статті 173 КПК України прокурор довів необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених частиною 1 статті 170 КПК України.
Підстави для накладення арешту з метою збереження речових доказів у повній мірі узгоджуються із приписами КПК та предметом доказування у зазначеному кримінальному провадженні, оскільки тимчасово вилучені речі відповідають критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України, у такому кримінальному провадженні, можуть мати доказове значення, оскільки: вилучені речі в подальшому можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час, зокрема, кримінального провадження за частиною 1 статті 289 КК України.
За таких обставин слідчий суддя вважає доводи клопотання прокурора про накладення арешту на упаковку стартового пакету Vodafone із абонентським номером НОМЕР_1 , яку поміщено до спецпакету ІCR0118249, - переконливими.
Крім того, слідчий суддя роз'яснює, що відповідно до статті 174 КПК України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні такого заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 98, 131, 132, 167, 170-173, 309, 372 КПК України,
Клопотання прокурора Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026170480000011 від 07 січня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 289 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт з метою збереження речових доказівна тимчасово вилучене під час обшуку 23 січня 2026 року у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме на:
- упаковку стартового пакету Vodafone із абонентським номером НОМЕР_1 , яку поміщено до спецпакету ІCR0118249, що належить ОСОБА_4 , з позбавленням права відчуження, розпоряджання, використання, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, за адресою: площа Перемоги, 1, селище Нові Санжари, Полтавський район, Полтавська область, до вирішення питання про долю речових доказів в порядку статті 100 КПК України та до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.
Виконання зазначеної ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_18