Справа № 947/3363/26
Провадження № 2/947/1999/26
28.01.2026 року м. Одеса
Суддя Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А., розглянувши заяву та додані до неї матеріали, подані представником ОСОБА_1 адвокатом Бриленко К.Б., про вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви,
26.01.2026 до Київського районного суду м. Одеси через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 , подана адвокатом Бриленком К.Б. про вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Заявник, обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову до перед явлення позову, зазначає наступне, що перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , під час якого подружжям набуто майно, на який розповсюджується правовий режим спільної власності.
Також заявник вказує на те, що протягом 2025 року відносини подружжя суттєво погіршились, однак він не вживав заходи з розірвання шлюбу сподіваючись на примирення сторін. Заявник стверджує, що на момент звернення до суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову його дружина ОСОБА_2 залишила місце їх постійного спільного проживання, а також забрала документи, які посвідчують право власності на спільне нерухоме майно. Заявник вказує, що їх спільний син - ОСОБА_3 - прибувши до місця свого проживання за адресою в квартиру, яка набута сторонами у шлюбі від сусідів дізнався про те, що в квартирі проживають нові власники та замки від вхідних дверей змінені.
Заявник звернувся за отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, з якої дізнався про відчуження одним з подружжя нерухомого майна, як титульним власником. Враховуючи зазначене заявник просить вжити заходи забезпечення позову до пред'явлення позову мотивуючи це тим, що до моменту відкриття провадження у справі по розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя спільне майно може бути неодноразово відчужене, що значно ускладнить виконання суового рішення про поділ майна подружжя.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.
Дослідивши заяву та додані до неї докази, судом встановлено наступне.
05 червня 1984 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 05.06.1984 серії НОМЕР_1 , запис № 578 від 05.06.1984.
Згідно із Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 22.01.2026 № 461321176 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на наступні об'єкти нерухомого майна:
- земельну ділянку, кадастровий № 5121085400:02:001:0176, за адресою: АДРЕСА_1 .
- житловий будинок, площею 24,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
- земельну ділянку кадастровий № 5123755800:02:005:0076, площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_2 .
- квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .
- земельна ділянка, кадастровий № 5122782400:03:001:0027, площею 0,037 га, за адресою: АДРЕСА_4 .
- земельну ділянка кадастровий № 5122782400:03:001:0026, площею 0,25 га, за адресою: АДРЕСА_4 .
- квартиру, загальною площею 34,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 .
- земельну ділянку, площею 0,062 га, кадастровий № 5110800000:02:020:0150, розташована за адресою: АДРЕСА_6 .
З деталізації відомостей про право власності вбачається, що ОСОБА_2 здійснила відчуження: 28.07.2025 земельної ділянки кадастровий № 5121085400:02:001:0176, за адресою: АДРЕСА_1 , та житлового будинку за зазначеною адресою; 13.01.2026 земельної ділянки кадастровий № 5123755800:02:005:0076, площею 0,1 га (реєстраційний № об'єкта нерухомого майна 2911352551237); 03.12.2025 квартири за адресою: АДРЕСА_3 ; 15.01.2026 земельної ділянки, кадастровий № 5122782400:03:001:0026, площею 0,25 га; 15.01.2026 земельної ділянки, кадастровий № 5122782400:03:001:0027, площею 0,25 га; 10.12.2025 квартири площею, 34,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_5 .
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 22.01.2026 № 461329755 вбачається що право приватної власності ОСОБА_2 зареєстровано на об'єкт нерухомості - земельну ділянку, площею 0,062 га, кадастровий № 5110800000:02:020:0150, за адресою: АДРЕСА_6 .
Також заявник вказує, що за відомою йому інформацією ОСОБА_2 є титульним власником квартири за адресою: АДРЕСА_7 , набутої під час шлюбу, в якій на даний час зареєстровані та проживають діти ОСОБА_2 та зареєстровані її неповнолітні онуки, на підтвердження чого надано ID паспорт ОСОБА_3 № НОМЕР_2 від 15.12.2021, витяг з актового запису про народження № 1149 від 13.09.1996; витяг з актового запису про народження № 2103 від 08.11.2017 про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Також до заяви надано витяг з реєстру територіальної громади м. Одеси від 22.01.2026 № 2026/001128067 про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_7 , копію паспорту ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з відміткою про реєстрацію місця проживання.
На підтвердження неможливості надати відомості про реєстрацію права власності заявником надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна копію запит від 23.01.2026 № 461484435 та копію запиту щодо надання відповідних відомостей до КП «БТІ», направлену на електронну адресу підприємства електронною поштою.
Щодо підсудності заяви Київському районному суду міста Одеси, то відповідно до відповідно до ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 30 ЦПК України спірне майно знаходиться у Київському районі, та виходячи з Довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 23.01.2026№ 201-20260123-0011098936, вартість квартири за адресою: АДРЕСА_7 , становить 2 320 919,32 грн, а вартість земельної ділянки кадастровий № 5110800000:02:020:0150 становить 100 764,03 грн та є меншою (довідка від 23.01.2026 № 201-20260123-0011098989).
Наведене дає обґрунтовані підстави вважати, що між сторонами виник спір, а невжиття заходів забезпечення позову може суттєво ускладнити виконання судового рішення, яким буде завершено розгляд справи по суті.
Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частини перша й друга статті 149 ЦПК України).
Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особи, які беруть участь у справі, мають можливість уникнути реальних ризиків утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечений судовий захист законних прав, свобод та інтересів цих осіб. Важливим є об'єктивне існування таких ризиків, а також те, що застосування заходів забезпечення позову дійсно необхідне, що без їхнього застосування права, свободи та законні інтереси заявника клопотання будуть порушені, що підтверджують належні та допустимі докази. Також важливо, щоб цей заявник не мав на меті зловживання процесуальними правами та порушення законних прав іншого учасника справи, до якого мають бути застосовані зазначені заходи. Його метою має бути створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, механізм забезпечення позову передбачає, що учасники спору повинні: належно обґрунтувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову; зазначити обставини, які засвідчують те, що невжиття такого заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтвердити такі обставини належними та допустимими доказами (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20).
Заходи забезпечення позову суд вживає для того, щоб гарантувати виконання його можливого рішення. Такі заходи належить застосовувати лише за необхідності, оскільки безпідставне звернення до них може зумовити порушення прав та законних інтересів інших осіб, зокрема учасників справи. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має: з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження його вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що у сторін дійсно є спір й існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; встановити обсяг позовних вимог, дані про відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, цим вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття відповідних заходів із тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування останніх зумовлюється обставинами справи, за яких незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо його застосування забезпечує: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до ч.2 ст. 150 ЦПК України суд може застосовувати кілька заходів забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).
Відповідно до частини третьої статті 150ЦПК України заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір (постанова Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18, провадження № 61-5051св19).
Суд виходить із того, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Згідно з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 15.09.2020 № 753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2021 року по справі № 643/12369/19 роз'яснив, що: арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна; заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.
Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову.
Тож виходячи з встановлених обставин суд вважає можливим застосування такого заходу забезпечення позову, як арешт нерухомого майна.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
За висновками суду, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача та можливих третіх осіб. Невжиття таких заходів може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, а відтак заява про забезпечення позову підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом, а не обов'язком суду, за винятком випадків, визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України (постанова КЦС ВС від 30.05.2019 року, справа № 456/2438/17).
Інформація щодо наявності підстав для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення позову, в матеріалах справи не міститься.
Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; імовірності утруднення виконання або невиконання майбутнього рішення суду в разі невжиття таких заходів, та можливості відчуження майна майбутньою відповідачкою, суддя приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позовних вимог до подання позову.
Крім викладеного суд враховує, що спільна власність подружжя презюмується, однак вважає, що задоволення заяви у повному обсязі шляхом накладення арешту на все майно не відповідатиме принципам співмірності й верховенства права, враховуючи, що деякі з них відчужені на момент розгляду заяви.
Та на момент звернення із заявою до суду низка об'єктів нерухомого майна не перебуває у власності подружжя, тож вирішення питання про обтяження об'єктів нерухомості може мати негативні наслідки для невизначеного кола осіб.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.149-154,259-261,353-355 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану до перед явлення позову задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову, а саме:
- накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5110800000:02:020:0150 (реєстраційний номер нерухомого майна 323999651108);
- накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_7 ;
- заборонити органам та посадовим особам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії, пов'язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації) нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Виконання ухвали про вжиття заходів забезпечення позову покласти на заявника ОСОБА_1 або його законного представника ОСОБА_7 .
Ухвала набирає законної сили негайно з дня її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Ю. А. Скриль