Справа № 604/1045/25Головуючий у 1-й інстанції Сидорак Г.Б.
Провадження № 33/817/7/26 Доповідач - Галіян Л.Є.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
27 січня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Галіян Л.Є.
з участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 -Никитюка Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Никитюка Р.І. на постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2025 року,-
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн..
Згідно даної постанови, 03 вересня 2025 року о 19 год 15 хв в м. Скалат по вул. Тернопільській, 3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN B3, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу водій відмовився. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі водій відмовився, чим порушив порушив вимоги 2.5 Правил дорожнього руху. Дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Вважає постанову суду необґрунтованою, незаконною та такою, що прийнята із порушенням норм процесуального та матеріального права.
Зазначає, що транспортним засобом ОСОБА_1 не керував, тому у нього не було підстав проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Вказує, що до матеріалів справи не долучено жодного відеозапису на підтвердження свідками факту керуванням, в тому числі надання такими особами письмових пояснень поліції, а останні в судовому засіданні допитані не були.
Також у протоколі вказано, що 03.09.2025 року о 19 год 15 хв саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN В3, але поліція приїхала тільки о 20.15 год, що не виключає можливість особи вжити алкоголь за вказаний період часу.
Крім того відеозапис розпочинається із моменту, коли особа перебуває в кареті швидкої допомоги, оскільки у ОСОБА_1 цукровий діабет і він себе погано почував, внаслідок чого він був госпіталізований і жодного алкоголю в його крові не було виявлено.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши апелянта, який підтримав подану апеляційну скаргу, дослідивши доводи апеляційної скарги, прихожу до наступних висновків.
Згідно із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.2.1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 р. N 1452/735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за N 1413/27858, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП на підставі належно досліджених та оцінених всіх доказів, наявних в матеріалах справи.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №442724 від 03 вересня 2025 року ОСОБА_1 на пропозицію працівників патрульної поліції пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку із застосуванням приладу “Драгер» на місці зупинки транспортного засобу категорично відмовився, а також відмовився його пройти у медичному закладі.
Матеріалами справи встановлено, що пропозиція пройти огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння була проведена працівниками поліції у відповідності до вимог ст.266 КУпАП, із застосуванням технічних засобів відеозапису, що в свою чергу не вимагає обов'язкової присутності при цьому двох свідків.
Встановлені судом обставини відповідають даним зафіксованим нагрудними камерами працівників поліції, що вбачається з долученого до матеріалів справи відеодиску.
Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.
Отже, судом встановлено, що працівники поліції, на місці зупинки автомобіля, яким керував водій ОСОБА_1 , пропонували останньому пройти огляд на стан сп'яніння як на місці, так і у медичному закладі, що відповідає вимогам ст.266 КУпАП.
Крім того в матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.09.2025 року в Підволочиську КЦРЛ.
Також із долученого відеозапису поліцейських вбачається, що патрульними поліції Шевчуку М.М. було належним чином роз'яснено підстави огляду, оскільки було отримано повідомлення на лінію 102, вказано про виявлені у нього ознаки алкогольного сп'яніння та роз'яснено процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також його права, передбачені ст.268 КУпАП.
Твердження апелянта про те, що транспортним засобом ОСОБА_1 не керував суд оцінює критично, оскільки такі спростовуються матеріалами справи.
Так, відповідно до письмових пояснень свідка ОСОБА_2 від 03.09.2025 року, вбачається, що він був заявником щодо ОСОБА_1 , оскільки останній створив йому аварійну ситуацію. Після зупинки та спілкування з водієм т/зVOLKSWAGEN, вони відчули запах алкоголю від нього, а його поведінка не відповідала обстановці, хитка хода, у зв'язку із чим він викликав працівників поліції.
Допитаний судом апеляційної інстанції свідок ОСОБА_2 пояснив, що підтримує свої пояснення наявні в матеріалах справи. Вказав, що 03 вересня 2025 року рухався автомобілем Пежо у м. Скалат головною дорогою і в цей час, з другорядної дороги не зупиняючись, перед ним виїхав автомобіль VOLKSWAGEN, чим створив йому аварійну ситуацію на дорозі, та зупинився перед входом в магазин. У зв'язку із цією ситуацією він також зупинився та одразу пішов до автомобіля VOLKSWAGEN з метою з'ясувати таку поведінку водія. В цей час побачив, як за кермом знаходився водій, який не зміг одразу вийти з машини. Далі, останній почав до нього нецензурно виражатися, поводити себе агресивно і від нього було чути запах алкоголю з порожнини рота. Усі ознаки свідчили про те, що водій автомобіля VOLKSWAGEN перебуває у нетверезому стані, у зв'язку із чим він викликав працівників поліції. На той момент, коли автомобіль VOLKSWAGEN під'їхав до магазину і зупинився, водій знаходився за кермом автомобіля, інших осіб у ньому не було. В подальшому до автомобіля підійшли двоє чоловіків, один з яких вийшов з магазину. Вказав, що у його присутності ОСОБА_1 працівники поліції пропонували пройти огляд на стан сп'яніння, однак той відмовився і одразу лише після цього почав вказувати на погане самопочуття. Також свідок зазначив, що разом із ним у автомобілі був ще ОСОБА_3 , який також був свідком події.
Вказані обставини підтвердив також допитаний апеляційним судом свідок ОСОБА_3 , покази якого є аналогічними показам свідка ОСОБА_2 .. При цьому свідок зазначив, що в ході спілкування, водій автомобіля VOLKSWAGEN поводив себе агресивно та неадекватно обстановці, нецензурно виражався і від нього був явний чіткій запах алкоголю, з чого він зробив висновки, що той перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Коли за викликом ОСОБА_2 на місце зупинки автомобіля приїхали працівники поліції, то вони пропонували водію автомобіля VOLKSWAGEN пройти огляд на стан сп'яніння, бо у нього були ознаки такого, однак останній відмовився.
Покази зазначених свідків є логічними, послідовними та узгодженими між собою й письмовими поясненнями, наявними у матеріалах справи, які дані свідки надавали працівникам поліції одразу на місці події, а отже сумнівів у їх достовірності не виникає.
Що стосується показів свідка ОСОБА_4 , то такі не спростовують покази свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та правильність встановлених судом обставин. Вказаний свідок суду вказав, що дійсно ОСОБА_1 приїхав за ним до магазину. Коли він вийшов з магазину “Теко» то побачив, що працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти тест на алкоголь, на що той відмовився, тому що йому стало погано, він хворіє на цукровий діабет. Водночас вказав, що ОСОБА_1 приїхав автомобілем сам. Самого факту керування він не бачив.
При цьому, з відеозапису вбачається, що на місці події ОСОБА_1 не вказував на інших конкретних осіб, які б виконували функцію водія і сам підтвердив факт вживання ним алкоголю.
За вказаних обставин не знайшли свого підтвердження доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, оскільки останні спростовуються викладеними вище доказами, а такі його твердження в суді є способом захисту з метою уникнення від відповідальності.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп'яніння, а був у хворобливому стані у зв'язку із наявністю у нього захворювання, то такі суд оцінює критично з огляду на те, що працівниками поліції на місці події була встановлена така наявність ознак у ОСОБА_1 , яка давала усі підстави вважати, що останній перебуває у стані алкогольного сп'яніння, а отже у працівників поліції були достатні підстави запропонувати йому пройти огляд. При цьому, відмовившись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Отже, доводи апелянта, викладені у скарзі не впливають на правильність встановлених обставин у справі та не скасовують відповідальність ОСОБА_1 за порушення ним вимог п.2.5 ПДР України та вчинення ним даного адмінправопорушення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність настає у випадку відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд дійшов вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Будь-яких порушень судом першої інстанції під час розгляду справи, які б стали підставою для скасування по суті правильного судового рішення, під час перевірки його в апеляційному порядку не встановлено.
Таким чином, доводи апелянта, викладені у скарзі не впливають на правильність встановлених обставин у справі та не скасовують відповідальність ОСОБА_1 за вчинення ним даного адмінправопорушення.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст. 33-35 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, майновий стан, відсутність обставин, які пом'якшують і обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, та вірно визначив стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
За викладених вище обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а апеляція такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 -Никитюка Р.І. залишити без задоволення, а постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя