Справа № 595/26/26
Провадження № 2-а/595/16/2026
28.01.2026
м. Бучач
Бучацький районний суд Тернопільської області
В складі
головуючого судді Содомори Р.О.,
при секретарі Присташ П.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бучач справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення №4988 від 30.12.2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17000 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 30 грудня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову №4988, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень. Позивач вважає зазначену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не доведено наявність події та складу адміністративного правопорушення, порушено порядок притягнення до відповідальності та винесено постанову після спливу строків накладення адміністративного стягнення. Як підстава для притягнення до відповідальності у постанові зазначено нібито непроходження позивачем ВЛК у визначений період. Водночас позивач не є особою зі статусом «обмежено придатний», щодо якої законодавством передбачалися спеціальні обов'язки щодо повторного проходження військово-лікарської комісії у визначені строки. Позивач також не отримував повісток, викликів чи належних направлень на проходження ВЛК, не був належним чином повідомлений про час і місце явки, а відтак реального та юридичного обов'язку прибувати для проходження ВЛК у нього не виникало. Зазначає, що твердження відповідача про «непроходження/відмову від проходження ВЛК» є необґрунтованим, а висновки постанови ґрунтуються на припущеннях, а не на належних і допустимих доказах. Звертає увагу, що у мобільному застосунку Міністерства оборони України «Резерв+» та у сформованому електронному військово-обліковому документі позивача відображено статус «Порушення правил військового обліку», причина розшуку - «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», а датою початку розшуку визначено 02.09.2025. Таким чином, сам відповідач (як суб'єкт ведення відповідної реєстрової інформації) фіксує, що відповідні негативні відомості були виявлені не пізніше 02.09.2025. Отже, виходячи з дати виявлення (02.09.2025), граничний строк накладення стягнення сплив орієнтовно 02.12.2025, тоді як оскаржувана постанова винесена 30.12.2025, тобто після закінчення строків притягнення до відповідальності. За таких обставин провадження у справі не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП. Зазначає, що позивач дійсно звертався із заявою, однак зробив це виключно з огляду на наявність прострочення строків притягнення, очікуючи застосування приписів ст.247 КУпАП щодо закриття справи без накладення штрафу. Тобто така заява була подана не як добровільне підтвердження події правопорушення чи відмова від права на судовий захист, а як спосіб реалізації законного механізму припинення провадження у зв'язку з пропуском строків. Вважає, що подання такої заяви не надає відповідачу права ігнорувати вимоги ст. 38 КУпАП, не звільняє його від обов'язку діяти в межах закону та не усуває обов'язку довести правомірність рішення, наявність належних доказів та дотримання процедури притягнення до адміністративної відповідальності. Навіть у випадку, якщо позивач подавав заяву, та зазначав, що не оспорює обставини, це не є достатньою підставою для визнання постанови законною та не звільняє відповідача від обов'язку діяти в межах закону, дотриматися процедури та підтвердити свою позицію належними і допустимими доказами.
19 січня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного. Зазначає, що позивач надіслав заяву від 22.12.2025 про визнання вчинення ним правопорушення, яке полягає у порушенні правил військового обліку, не оспорювання правопорушення та згоду на розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Вказана заява була отримана та зареєстрована 27.12.2025 за № 6841. Була проведена звірка даних позивача з ЄДРПВР, під час якої було встановлено, що позивач вчинив порушення правил військового обліку, а саме: відмова/ухилення від проходження медичного огляду з метою встановлення ступеня придатності до військової служби. Зокрема, докази вчинення вказаного порушення надані самим позивачем як додатки до позовної заяви: в роздруківці електронного військово-облікового документа з додатку "Резерв+" не зазначено дату проходження ВЛК позивачем, ступінь придатності (постанова ВЛК) також не зазначено, що є грубим та недопустимим порушенням правил військового обліку, оскільки відповідно до вище перелічених норм законодавства, позивач мав оновити свої дані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України та в подальшому проходити ВЛК щороку під час особливого періоду - під час дії воєнного стану - в залежності від встановленого ступеня придатності. Постанова від 30.12.2025 № 4988 була винесена протягом трьох днів від моменту надходження заяви позивача про визнання правопорушення та направлена позивачу засобами поштового зв'язку. Зазначає, що відповідачем повністю дотримана процедура притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, зазначає, що позивач, всупереч вимогам законодавства не надав оригінали чи копії документів, що підтверджували б оплату ним частини штрафу в розмірі 50% від суми протягом 10 календарних днів, або повної суми штрафу протягом 15 календарних днів. Вважає, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення винесена з дотриманням норм закону та не підлягає скасуванню. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
26 січня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої, вважає доводи відзиву не заслуговують на увагу суду і не є підставою для відмови у задоволенні позову. Зазначає, що у відзиві відповідач фактично обмежився викладенням загальних положень про дію воєнного стану, завдання ТЦК та СП, обов'язки військовозобов'язаних щодо дотримання правил військового обліку, а також навів витяги з нормативних актів щодо ведення реєстрових відомостей і медичних оглядів. Водночас відповідач не надав доказів, які підтверджують подію та склад правопорушення саме в діях позивача, не довів наявність у позивача конкретного юридичного обов'язку пройти ВЛК у визначений час та не підтвердив належне повідомлення позивача про необхідність явки. Відповідач стверджує, що позивач начебто не проходив медичний огляд протягом року до винесення постанови та що в умовах воєнного стану медичний огляд має відбуватися щороку. Однак такі твердження не є доказом правопорушення за частиною третьою статті 210 КУпАП і не замінюють встановлення об'єктивної сторони проступку, вини, причинного зв'язку та наявності конкретного обов'язку, який позивач нібито порушив. Відповідач також посилається на подання позивачем заяви про визнання порушення та згоду на розгляд справи за відсутності. Водночас заява щодо іншої кваліфікації, а саме щодо частини третьої статті 210-1 КУпАП. Оскаржуваною постановою № 4988 від 30.12.2025 позивача притягнуто за частиною третьою статті 210 КУпАП. Згоди на притягнення за статтею 210 КУпАП позивач не надавав, а тому відповідач не мав правових підстав поширювати зміст заяви на іншу статтю та інший склад адміністративного правопорушення. Заява, на яку посилається Відповідач, не є універсальним підтвердженням будь-якого порушення, а має стосуватися конкретної справи та конкретної кваліфікації. За таких умов посилання відповідача на цю заяву не підтверджує правомірність оскаржуваної постанови. Крім того, вважає, що доводи відповідача не спростовують також ключової підстави позову щодо пропуску строків накладення адміністративного стягнення. Тримісячний строк, передбачений частиною дев'ятою статті 38 КУпАП, сплинув орієнтовно 02.12.2025, тоді як постанова № 4988 винесена 30.12.2025, тобто поза межами строків, установлених законом. Відповідач не надав доказів іншої дати виявлення правопорушення і не пояснив причин винесення постанови після спливу визначеного строку.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, згідно поданої заяви просить суд розглядати справу у його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, будучи належно повідомленим про дату та час судового засідання, згідно поданого відзиву просить справу розглядати без участі представника відповідача.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, прийшов до переконання, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 3 статті 210 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період та тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом встановлено, що 30 грудня 2025 року тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 на ОСОБА_1 винесено постанову № 4988 від 30.12.2025 про адміністративне правопорушення, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Встановлено, що 27 грудня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель с. Скоморохи, Чортківського району, звернувся з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 , про визнання ним вчиненого порушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Під час звірки персональних даних було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також, під час звірки даних було встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов військово-лікарську комісію, з метою визнання придатності до військової служби. ОСОБА_1 своїми діями (бездіяльністю) порушив вимоги пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», а саме, не пройшов військово-лікарську комісію, з метою визначення придатності до військової служби. Таким чином, ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
22 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав керівнику ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву у якій зазначено, що він визнає, що ним було вчинено адміністративне правопорушення, яке полягає у порушені встановлених правил військового обліку, що передбачено ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Позивач є військовозобов'язаним, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вбачається із витягу військово-облікового документа з «Резерв+».
Крім того, у військово-обліковому документі ОСОБА_1 відображено статус «Порушення правил військового обліку», причина звернення до Національної поліції - «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», дата звернення - 02.09.2025.
Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено та проводиться загальна мобілізація, яка неодноразово продовжувалась, та діє по теперішній час.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Згідно ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Положеннями абз.4 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Відповідно до оскаржуваної постанови, позивачу ставиться у вину непроходження ВЛК з метою визначення придатності до військової служби. Згідно даної постанови ОСОБА_1 порушив п. 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України №3621-IX від 21.03.2024 №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».
4 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов'язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».
Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04.02.2025) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
Згідно із Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12.02.2025 (далі за текстом Закон №4235-ІХ) були внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду». Закон України №4235-ІХ набрав чинності 15.02.2025.
Як вбачається із долученого витягу військово-облікового документа з Резерв+, ОСОБА_1 поданий у розшук до органів Національної поліції за непроходження (відмову від проходження) ВЛК, датою звернення є 02.09.2025.
Відповідно до ст. 38 КУпАП, визначено строки накладення адміністративного стягнення та встановлено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев'ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Згідно з приписами ч.9 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених ст.ст. 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Тобто за змістом статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення на позивача є день виявлення правопорушення та день його вчинення. День вчинення правопорушення це день, коли відповідне правопорушення було вчинено особою. День виявлення правопорушення це день, коли посадова особа чи орган, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, дізналися чи за всіма об'єктивними ознаками повинні були дізнатися про те, що особа вчинила адміністративне правопорушення.
В обставинах даної справи, встановлено, що ОСОБА_1 подано у розшук, датою звернення до органів Національної поліції є 02.09.2025, причина - не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК. Отже, датою виявлення вказаного правопорушення є 02.09.2025 коли відповідач звернувся до Національної поліції для подання позивача у розшук. Оскаржувана постанова винесена 30.12.2025.
При таких обставинах граничний строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказаних обставин є 02.12.2025.
Водночас, постанову винесено 30.12.2025, тобто вже поза межами строків встановлених ч. 9 ст. 38 КУпАП.
Згідно вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Частина 1 статті 247 КУпАП зазначає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема за: відсутністю події і складу адміністративного правопорушення; якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 КУпАП.
Посилання представника відповідача про наявність заяви ОСОБА_4 про визнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення суд оцінює критично, оскільки визнання вини не звільняє відповідача від обов'язку доведення вини позивача та обов'язку діяти в межах закону, зокрема, враховуючи ст.38 КУпАП.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Крім того, позивачем сплачений судовий збір в сумі 532,48 грн., що підтверджується квитанцією про сплату № 1ТВН-СХЕ3-27ВН-5НЕЕ від 09.01.2026.
Згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Беручи до уваги наведене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача в користь позивача сплачений судовий збір.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.8,9,10,20,47,77,90,132,134,139,210,211,241-246 КАС України, ст.ст.210,280,283,284 КУпАП, ст.19 Конституції України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову №4988 від 30 грудня 2025 року, прийняту т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_5 , якою накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 532 (п'ятсот тридцять дві) грн. 48 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги у десяти денний строк з дня проголошення рішення суду.
Суддя: Р. О. Содомора