Виноградівський районний суд Закарпатської області
_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/5733/25
Номер провадження 2/299/2091/25
(заочне)
28.01.2026 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді Кашуба А.В.
при секретарі судового засідання - Чернянчук К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградів у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей та дружини до досягнення дітьми трирічного віку,
19.11.2025 ОСОБА_1 подала до суду вказану позовну заяву.
Позивачка просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем, після розірвання шлюбу залишити прізвище « ОСОБА_3 », стягнути із відповідача на її користь аліменти на утримання двох малолітніх дітей у розмірі 10 тисяч грн. на кожну дитину щомісячно, та стягнути із відповідача на її користь аліменти на її утримання у зв'язку із доглядом за дитиною, яка не досягла трирічного віку у розмірі 10 тисяч грн. щомісячно до досягнення наймолодшою дитиною трирічного віку.
Позов обґрунтовано тим, що сторони зареєстрували шлюб 29.09.2023 у органі реєстрації актів цивільного стану IX району м.Будапешт (Угорщина). У шлюбі народили двох дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач у 2019 році виїхав за кордон та постійно проживає в Угорщині у м.Будапешт, де працює на заводі Samsung. Позивачці відомо, що розмір його заробітної плати становить близько 60 тисяч грн. на місяць, а роботодавець забезпечує відповідача житлом. Відносини між сторонами вже тривалий час носять різко негативний характер, спілкування відсутнє. Спільне господарство не ведуть, живуть окремо. Продовжувати такі шлюбні відносини позивачка не бажає.
Позивачка стверджує, що відповідач не бере жодної участі у вихованні, матеріальному забезпеченні дітей. Відповідач працює, має стабільний дохід, не має інших утриманців. Позивачка не має змоги десь працювати та отримувати активний дохід від власної праці, бо доглядає за двома малолітніми дітьми, молодшій з яких не виповнилося і року на день подання позову.
У порядку підготовки справи до судового розгляду за клопотанням позивача витребувано докази та отримано офіційну інформацію із Державної прикордонної служби України про перетинання державного кордону України громадянином України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою суду від 26.11.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.
Відзив не подано
Представник позивачки подав письмову заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав та просив задоволити у повному обсязі.
Судова повістка про виклик направлена відповідачу за адресою реєстрації місця проживання - повернута без вручення через відсутність адресата за вказаною адресою (дані трекінгу поштового відправлення від 28.01.2026).
Причин неявки не повідомлено. Заяв не надходило. Відзив не подано.
На підставі ст.ст.280-282 ЦПК України проведено заочний розгляд справи.
Вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши подані на їх підтвердження докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд вирішив наступне.
Суд встановив, що громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та громадянка України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб 29.09.2023 у м.Будапешт, 09-й район. Про реєстрацію шлюбу видано Свідоцтво про шлюб, орган видачі Мерія IX-го району, -Ференцварош-м.Будапешт, серія МВ№3398483. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_9 . Видане органом реєстрації актів цивільного стану Угорської республіки свідоцтво, засвідчене Апостилем Міністерства закордонних справ, проставленим начальником відділу Міністерства Кокої Крістіна 06.11.2025 в м.Будапешт.
Суд встановив ці обставини на підставі належного, допустимого письмового доказу, достовірність якого не викликала у суду сумнівів: оригіналу Свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 , виданого 29.09.2023 у Мерії м.Будапешт з Апостилем та перекладом на українську мову, засвідченим нотаріально 20.11.2025 приватним нотаріусом Берегівського РНО Вашкеба О.І.
Суд констатує, що у документах є розбіжності у написанні прізвищ сторін: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 . Суд вважає, що розбіжності несуттєві та зумовлені різними допустимими варіантами транскрипції прізвища з написання його латинськими символами, дати народження збігаються. Тому, суд визнає факт реєстрації шлюбу між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_12 , позивачкою.
Встановлено, що подружжя ОСОБА_3 народили у шлюбі двох дітей:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м.Будапешт, 07-й район;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження м.Виноградів Берегівського району Закарпатської області, Україна.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув громадянства України (Довідка Посольства України в Угорщині №61311/КВ/19-536-007).
Зі слів позивачки, вона та відповідач ОСОБА_2 припинили шлюбні відносини через те, що відносини між ними вже тривалий час носять різко негативний характер, спілкування відсутнє. Спільне господарство не ведуть, живуть окремо. Продовжувати такі шлюбні відносини позивачка не бажає.
Суд пересвідчився, що рішення позивачки розірвати шлюб є остаточним.
Відповідно до ст. 63 Закону «Про міжнародне приватне право», припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу. Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону, правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону, особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.
Тому, застосовується особистий закон для обох з подружжя, громадян України, де дружина має місце проживання в Україні.
Стаття 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно ч. 1 ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається.
З огляду на наведені вище обставини та відповідні їм норми сімейного права, шлюб слід розірвати.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття. Тому, позовні вимоги у частині стягнення аліментів слід задовольнити, оскільки встановлено, що батько проживає окремо від дітей, діти проживають разом із матір'ю, а після розірвання шлюбу майнові правовідносини між колишнім подружжям змінюються, слід захистити законні інтереси дітей.
Зі слів позивачки, батько дітей не бере добровільної матеріальної участі у їх утриманні.
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Згідно ст. 183 ч.1 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина.
Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3--1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3--2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Суд не має об'єктивної інформації про працевлаштування відповідача, про характер та розмір його активних доходів, наявність пасивних доходів, інформації про його стан здоров'я та наявність інших утриманців.
Відповідач є молодим за віком. Зі слів позивачки, відповідач є здоровим, працездатним, інших утриманців не має.
При цьому, суд не сумнівається, що відповідач усвідомлює свій обов'язок та розуміє розмір витрат на матеріальне утримання дітей дошкільного віку, витрат на піклування про їх здоров'я, фізичний та інтелектуальний розвиток.
Зі слів позивачки, відповідач працевлаштований в Угорщині, м.Будапешт, має постійну роботу, де отримує достатній стабільний дохід.
На підтвердження обставини проживання відповідача за кордоном сторона позивача забезпечила доказ: отримано письмову інформацію із Державної прикордонної служби України про те, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , востаннє виїхав із України 03.01.2022 через п/п Вилок і вже не повертався на в'їзд до України.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не має підтвердженої інформації про достатність заробітку (доходу) платника аліментів.
Проте, обмеження розміру аліментів у цій правовій нормі аж ніяк не відповідає ані реальним потребам дитини, ані сучасному рівню життя, ані принципу справедливості. Прожитковий мінімум в Україні - величина, яка давно не відповідає реальним витратам на життя людини. Це загальновідома обставина, яка не викликає сумнівів.
З урахуванням того, що інформація про розмір доходів відповідача у суду відсутня, позов в частині розміру аліментів на утримання дітей слід задовольнити частково - у розмірі по 5 тисяч грн. на кожну дитину щомісячно.
При визначенні розміру аліментів суд в першу чергу врахував права та інтереси дітей: аліменти є власністю дитини, а батьки - основним, якщо не єдиним, джерелом матеріального існування. Суд врахував також ту обставину, що діти проживають разом із матір'ю, батько не бере участі у їх вихованні, організації їх життя, побуту, піклування про їх здоров'я, зростання та розвиток, дітям на час подання позову не виповнилося трьох років, тому позивачка, мати дітей, не має змоги отримувати активний дохід власною працею, про що вона заявила у позовній заяві.
Крім того, позивачка просить стягнути аліменти на її утримання на підставі ч.2 ст.84 СК України.
Відповідно до положень ч.ч.2, 4 ст.84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Розірвання шлюбу не припиняє права другого з подружжя на утримання.
Суд виходить із того, що відповідач може надавати матеріальну допомогу, а підстави для припинення права на утримання, передбачені ст.85 СК України - відсутні.
При визначенні розміру аліментів на утримання матері дітей до досягнення дітьми трирічного віку суд врахував ті обставини, що діти проживають разом із матір'ю, батько не бере участі у їх вихованні, організації їх життя, побуту, піклування про їх здоров'я, зростання та розвиток, дітям на час подання позову не виповнилося трьох років, тому позивачка, мати дітей, не має змоги отримувати активний дохід власною працею, про що вона заявила у позовній заяві. З урахуванням того, що інформація про розмір доходів відповідача у суду відсутня, позов в частині розміру аліментів на утримання матері дітей слід задовольнити частково - у розмірі 5 тисяч грн. щомісячно.
На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При поданні позовної заяви позивачка сплатила судовий збір за звернення до суду із вимогою про розірвання шлюбу у розмірі 1211,00 грн.
Позивачку звільнено від сплати судового збору за звернення до суду із вимогами про стягнення аліментів (п.3 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір»).
Тому, у зв'язку із задоволенням вимог позову про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дітей, з відповідача належить стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн за звернення до суду із майновим позовом про стягнення аліментів у 2025 році, а також на користь позивачки 1211,20 грн у відшкодування судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 76-81, 89, 133, 141, 210, 259, 263-265, 273, 280-281, п.15.5 п.15 ч.1 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Шлюб, зареєстрований 29.09.2023 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у Мерії м.Будапешт, 09-й район, про що видано Свідоцтво про шлюб, орган видачі Мерія IX-го району, -Ференцварош-м.Будапешт, серія МВ№3398483 - розірвати.
Після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище, набуте у шлюбі, « ОСОБА_3 ».
Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по 5000 грн (п'ять тисяч гривень) на кожну дитину щомісяця, починаючи із 19.11.2025 і до досягнення дітьми повноліття.
Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання до досягнення дітьми трирічного віку у розмірі 5000 грн щомісяця, починаючи із 19.11.2025 до досягнення наймолодшою дитиною трирічного віку.
У задоволенні позову у іншій частині - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дітей та утримання ОСОБА_1 у сумі платежу за один місяць.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подання позовної заяви про стягнення аліментів у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп).
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211,00 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень).
Відповідач може подати до суду, який розглянув справу, заяву про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо така заява подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду або протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому копії ухвали суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_2 .
Головуючий Кашуба А. В.