Справа № 297/4087/25
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
28 січня 2026 року м. Берегове
Слідчий суддя Берегівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , зА участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071060000541 від 14.12.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Підплеша, Тячівського району, мешканця АДРЕСА_1 , не одруженого, раніше не судимого, громадянина України,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 332 КК України,-
Слідчий СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області із клопотанням погодженим прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071060000541 від 14.12.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносноОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 332 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що Слідчим відділом Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12025071060000541 від 14.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного переправлення громадянин України через державний кордон в умовах дії правового режиму воєнного стану, достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статті віком від 18 до 60 років, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та невстановленими досудовим розслідуванням особами сприяв шляхом надання вказівок, порад та засобів незаконному переправленню через державний кордон України громадян України, а саме: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцю АДРЕСА_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканцю АДРЕСА_3 за наступних обставин.
Так, в невстановлений досудовим розслідуванням день грудня місяця 2025 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в невстановлений слідством час, місці та спосіб домовились з невстановленою досудовим розслідуванням особою, про організацію їх незаконного переправлення через державний кордон України поза межами пункту пропуску, за грошову винагороду, яка залежала від конкретної домовленості з вказаними особами та становила від 9000 до 14000 доларів США за відповідну особу та в подальшому керувала їх діями, як особами, які бажають незаконно перетнути державний кордон України та вичікування слушного часу для переправлення через кордон України.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням день, час та місці, у невстановлений слідством спосіб ОСОБА_5 за винагороду погодився на пропозицію невстановленої досудовим розслідуванням особи сприяти у незаконному переправленні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 через державний кордон України. З цією метою у невстановлений досудовим розслідуванням день грудня місяця 2025 року близько 19 години перебуваючи біля будинку № 128 по вулиці Духновича у селі Горонда Берегівського району Закарпатської області ОСОБА_5 за вказівкою невстановленої особи отримав грошові кошти від батька ОСОБА_10 в розмірі 2000 доларів США, в якості передоплати за сприяння у незаконному переправленні останнього через державний кордон України.
13 грудня 2025 року близько 20:00 год. ОСОБА_5 керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen» моделі «Caddy», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під'їхав до будинку ОСОБА_8 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де наказав останньому здійснити посадку до транспортного засобу та зайняти заднє пасажирське місце у лежачому положенні. Під час руху ОСОБА_5 , прибувши на околицю населеного пункту Гать Берегівського району з метою уникнення викриття його злочинних намірів, наказав пасажиру ОСОБА_8 , покинути транспортний засіб та слідувати в пішому порядку, а саме потрібно обійти лісистою місцевістю встановлений попереду контрольований-пропускний пост ДПСУ, при цьому вказавши напрямок руху. Після чого, оминувши контрольований пост, останній знову здійснив посадку ОСОБА_8 до вказаного вище автомобіля та продовжили рух у м. Берегове. Прибувши до прилеглої території мотелю «Ріта» за адресою: м. Берегове, вул. Мікеша, буд. 3, Закарпатської області, ОСОБА_5 зупинився, та наказав ОСОБА_8 виходити з транспортного засобу та поселитись до одного із номерів.
14 грудня 2025 року близько 08:30 год. невстановлена досудовим розслідуванням особа зателефонувала ОСОБА_10 та наказала передати грошові кошти в сумі 7000 доларів США ОСОБА_5 , та останній вийшовши з мотелю «Ріта» побачив транспортний засіб марки «Volkswagen» моделі «Caddy» чорного кольору реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 в якому останній передав ОСОБА_5 вищезазначені грошові кошти. Після отримання грошових коштів ОСОБА_5 покинув місце події.
В подальшому, 14 грудня 2025 року близько 16:00 год. невстановлена досудовим розслідуванням особа зателефонувала ОСОБА_10 та наказала виходити з готелю «Ріта» зазначивши, що на них разом із ОСОБА_9 буде очікувати транспортний засіб марки «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 , який прибув до готелю «Ріта», розташованого за адресою: Закарпатська область, м. Берегове, вул. Мікеша, буд. 3, після чого останні здійснили посадку до зазначеного транспортного засобу та вирушили у напрямку с. Гуняди Берегівського району Закарпатської області, з метою незаконного переправлення через державний кордон України.
Після цього, невстановлена досудовим розслідуванням особа, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу надіслала на мобільний телефон ОСОБА_10 маршрут руху до державного кордону України, спрямованого на незаконне переправлення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 через державний кордон України в умовах дії правового режиму воєнного стану, а ОСОБА_7 у свою чергу доставив вказаних осіб на околицю с. Гуняди Берегівського району Закарпатської області, яке знаходиться в безпосередній близькості до державного кордону України, однак 14 грудня 2025 року о 18 годині 45 хвилин ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були викриті та затримані прикордонним нарядом ІНФОРМАЦІЯ_5 у напрямку 176 прикордонного знаку на відстані близько 1500 метрів від державного кордону України.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України, наданням засобів та вказівок, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
27 січня 2026 року слідчим СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 було повідомлено про підозру ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України
Вина ОСОБА_5 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: протокол допиту свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , протокол пред'явлення особи для впізнання з свідком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , протокол пред'явлення речей для впізнання та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Як зазначає слідчий, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме злочин, який інкримінується ОСОБА_5 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від до 9 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_5 з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження може вступати у поза процесуальні відносини із свідками та інших учасників кримінального провадження та схиляти їх до зміни даних слідству показів і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показів або відмови від надання таких.
В судовому засіданні прокурор Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 та просив задовольнити з підстав викладених у ньому.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила щодо клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просила застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 є інвалідом 1 групи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, які проживають разом з ним.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши думку учасників судового засідання та дослідивши клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, ратифікованої Законом №475/97-ВР від 17.07.97, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом
Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1). Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, 14.12.2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071060000541 відомості про кримінальні правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України.
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025071060000541 від 14.12.2025 року вбачається, що 14.12.2025 року до чергової частини Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області надійшло повідомлення про те, що на околоці н.п. Гуняді було зупинено тз марки «Форд Транзит», д.н.з. « НОМЕР_3 » під керуванням гр.. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який здійснював доставку гр.. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою незаконного переправлення їх за кордон.
27 січня 2026 року слідчим СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 було повідомлено про підозру ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України
Наявність обґрунтованої підозри, повідомленої ОСОБА_5 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: допиту свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , протокол пред'явлення особи для впізнання з свідком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , протокол пред'явлення речей для впізнання та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами..
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з пунктом 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 178 КПК України, слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Разом з тим, зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на етапі досудового розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах. Однак, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує, що такий підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на до 6 років позбавлення волі, який згідно ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів, а також враховує тяжкість покарання, що йому загрожує.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу (частина 1).
Відповідно до п. 5 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Разом з тим, в ході судового розгляду клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк до 9 років, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваної переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає, що існує ризик, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, усвідомлюючи, що йому загрожує реальна міра покарання, та має реальні можливості покинути територію України.
Також, слідчий суддя вважає, що існує ризик, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення, може незаконно впливати на свідків та інших осіб в даному кримінальному провадженні, шляхом погрози чи тиску, з метою зміни їх показів чи відмови від надання таких в ході досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження.
Так, на думку слідчого судді, в судовому засіданні, стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п 1, п. 3 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював (у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, Феррарі-Браво проти Італії, Мюррей проти Сполученого Королівства), що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Таким чином, на думку слідчого судді, у даному випадку наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, з врахуванням встановлених обставин, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.
Вивченням особи підозрюваного на даний час встановлено, що ОСОБА_5 працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування вказаного запобіжного заходу не встановлено.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочину, а також те, що останній може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення та враховуючи, що менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, слідчий суддя вважає клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведеним, таким, що підлягає задоволенню.
Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Для того щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, фактичних обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, повинен раціонально співставити їх з доведеними у справі ризиками, даними про особу обвинуваченого та тяжкістю злочину у вчиненні якого вони обвинувачується.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб не викликати у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя виходить з того, що застава має гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого, бути реальною та досяжною для обвинуваченого, не носити характеру завідомо непомірного фінансового тягаря.
Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення підозрюваному обов'язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує фактичні обставини інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення, характер та тяжкість кримінального правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_5 , даних про особу підозрюваного, який має зареєстроване та фактичне місце проживання у Тячівському районі, Закарпатської області, інваліда 1 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 17.06.2002 року, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей.
При цьому, на думку слідчого судді, запропонований прокурором розмір застави носить каральний характер для підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки фактично унеможливлює існування «альтернативи», яка закладена в правовому інституті застави та буде завідомо непомірним для особи, що притягується до кримінальної відповідальності, в той час, як сума застави повинна бути такою, аби забезпечити стримуючий фактор.
Сторона державного обвинувачення зобов'язана належним чином виправдати суму застави, та прийняти до уваги фінансовий стан підозрюваного та його спроможність сплатити необхідну суму (Мангурас проти Іспанії п. п. 78-80).
Також прокурором не надано відомостей про майновий стан підозрюваного та фінансову спроможність останніх внести заставу у розмірі, про який просить прокурор.
Статтею 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі Конвенція) кожному гарантується право на свободу та особисту недоторканність, яке може бути обмежене лише у виключних випадках та відповідно до встановленої законом процедури, якими є законні затримання, арешт та ув'язнення.
Розмір застави повинен бути помірним та пропорційним щодо конкретної людини та обставин, вчиненого ним кримінального правопорушення.
На думку суду, тяжкість покарання, не може бути єдиним обґрунтуванням застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 , більшого розміру застави аніж визначеного в передбачених законом межах, оскільки в такому випадку нівелюється інститут застави, як альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , строком на 60 днів, з можливістю внесення застави у розмірі 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 83 200 гривень (вісімдесят три тисячі двісті) гривень, що буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків.
При цьому, слідчий суддя вважає, що в разі внесення щодо підозрюваного ОСОБА_5 , застави покласти наступні обов'язки у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; не виїжджати за межі Тячівського району, Закарпатської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватись від спілкування із свідками експертами, спеціалістами у кримінальному провадженні №12025071060000541 від 14.12.2025 року; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Разом з тим, згідно ч. 4 ст. 197 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дату її закінчення в межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КПК України, ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Керуючись ст. ст. 176-178, ст. 182, 183, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№12025071060000541 від 14.12.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 83 200 гривень (вісімдесят три тисячі двісті) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному розмірі. У разі внесення застави у визначеному розмірі ОСОБА_5 повинний бути звільнений з-під варти. З моменту звільнення ОСОБА_5 з-під варти внаслідок внесення застави, він зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
У разі звільнення ОСОБА_5 з-під варти внаслідок внесення застави покласти на нього наступні обов'язки:
- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- не виїжджати за межі Тячівського району, Закарпатської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватись від спілкування із свідками експертами, спеціалістами у кримінальному провадженні №12025071060000541 від 14.12.2025 року;
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали закінчується 29 березня 2026 року включно.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_11