23 січня 2026 року
м. Київ
справа № 331/5320/18
провадження № 61-16604ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
розглянувши касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2025 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 30 грудня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду на нововиявленими та виключними обставинами залишено без руху, з наданням заявниці строку для усунення недоліків заяви.
Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду на нововиявленими та виключними обставинами визнано неподаною та повернуто заявнику.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржила її апеляційному порядку.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 12 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків, а саме сплати судового збору у розмірі 484,40 грн. Також, роз'яснено, що у випадку невиконання зазначених вимог у встановлений строк будуть застосовані наслідки, передбачені частиною третьою статті 185, статті 357 ЦПК України.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19 грудня 2025 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору або його відстрочення за подання апеляційної скарги залишено без задоволення, продовжено
ОСОБА_1 строк для виконання вимог ухвали Запорізького апеляційного суду від 12 грудня 2025 року з врахуванням ухвали від 19 грудня 2025 року про усунення недоліків, а саме сплати судового збору у розмірі 484, 48 грн та надання до Запорізького апеляційного суду оригіналу квитанції про його сплату. Також, роз'яснено, що у випадку невиконання зазначених вимог у встановлений строк будуть застосовані наслідки, передбачені частиною третьою статтею 185, статтею 357 ЦПК України.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 30 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2025 року про визнання неподаною та повернення заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами у цій справі визнано неподаною та повернуто скаржнику.
31 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із чотирма касаційними скаргами на ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2025 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 30 грудня 2025 року.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження в частині оскарження ухвали Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2025 року, з огляду на таке.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення - у випадках, встановлених законом.
Пунктами 1,2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2)ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
За змістом статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, рішення та ухвали суду першої інстанції, які не були переглянуті апеляційним судом, не можуть бути оскаржені у касаційному порядку.
Відповідно до частини другої статті 17 ЦПК України не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
Тлумачення частини другої статті 17, пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України свідчить, що касаційному оскарженню підлягають рішення суду першої інстанції лише після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з частиною першою статті 381 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.
З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що в апеляційному порядку ухвала Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2025 року про визнання неподаною та повернення по суті не переглядалась, постанова за результатами розгляду апеляційної скарги
ОСОБА_1 на вказане судове рішення судом апеляційної інстанції не приймалась.
За приписами пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Щодо вимог касаційної скарги в частині оскарження ухвали Запорізького апеляційного суду від 30 грудня 2025 року зазначити наступне.
У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником не додано до касаційної скарги документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До касаційних скарг ОСОБА_1 подала клопотання, в якому просить звільнити її від сплати судового збору або розстрочити сплату судового збору, посилаючись на пункт 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» зазначає, що сума судового збору перевищує 5 % доходу за 2024 рік.
До клопотання додає відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 03 грудня 2025 року за період з січня 2024 року по грудень 2024 року про відсутність доходу.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Згідно із частинами першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати, зобов'язана одночасно надати докази, які підтверджують наявність обставин, якими обґрунтоване таке клопотання (частина п'ята статті 136 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Визначення майнового стану сторони процесу є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату судових витрат. Якщо через низький рівень майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2019 року, справа № 821/1896/15-а, провадження № К/9901/14384/18).
Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 338/158/19 (провадження № 61-11548св20) зазначав, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану.
Верховний Суд зауважує, що обов'язок доведення існування обставин, що свідчать про скрутний матеріальний стан заявника для цілей відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони покладається саме на заявника. Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо).
Наведені у клопотанні доводи не дають достатніх підстав для відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
З урахуванням обставин справи та наданих заявником доказів, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору або розстрочення сплату судового збору за подання касаційної скарги слід відмовити, оскільки заявником не надано суду касаційної інстанції доказів на підтвердження реального майнового стану (наявність рухомого і нерухомого майна, довідки фіскальних органів про доходи, довідки про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо), який перешкоджає виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором.
Підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що ставка судового збору за подачу фізичною особою касаційної скарги на ухвалу суду складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 3 028,00 грн.
Таким чином, заявнику необхідно сплатити за подання касаційної скарги судовий збір у розмірі 484, 48 грн (3 028,00 грн х 0,2) х 0,8.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Крім того, касаційна скарга сформована в системі «Електронний суд», проте в порушення пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником не надано доказів надсилання до електронного кабінету інших учасників справи або надсилання у паперовій формі листом з описом вкладення копій цієї скарги цьому учаснику справи.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Отже, заявнику необхідно надати докази надсилання касаційної скарги та доданих до неї матеріалів до електронного кабінету інших учасників справи або надсилання у паперовій формі листом з описом вкладення копій цієї скарги цьому учаснику справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 389, 390, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Олександрівського районного суду
м. Запоріжжя від 25 листопада 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 30 грудня 2025 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк - десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко В. М. Коротун