Справа № 467/1902/25
1-в/467/7/26
22.01.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі :
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка заяву засудженого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Херсон, громадянина України, на час постановлення вироку був зареєстрований адресою: АДРЕСА_1 ,
про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання
Питання, що вирішується ухвалою
Засуджений ОСОБА_4 , який відбуває покарання в ДУ «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» клопотав перед судом про своє умовно - дострокове звільнення.
Мовляв, за період відбування покарання постійно працює і позитивно характеризується, має заохочення за сумлінне ставлення до праці та добру поведінку. Наразі адміністрація колонії зауважень до нього немає, а він особисто вину у скоєному злочині визнає повністю і щиро розкаюється.
Тим самим, на думку заявника, він довів своє виправлення і вважає, що може бути звільнений від відбування покарання умовно - достроково.
Позиція учасників справи
В судовому засіданні засуджений своє клопотання підтримав, просив його задовольнити та пояснив, що хоче додому, бо його має матір похилого віку, якій необхідна допомога.
Вказав, у період відбування покарання працював на промисловій зоні колонії по виготовленню сітки плутанки, але без відповідного дозволу.
Виконуючи роботи з благоустрою, він рубав дрова і носив воду і загалом робив усе, що було потрібно.
Прокурор вважав подане засудженим клопотання про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання таким, що не підлягає до задоволення із посланням на нестабільну поведінку засудженого протягом усього строку відбування покарання.
Правове регулювання умовно - дострокового звільнення
Частиною другою статті 81 КК України установлено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
У даному випадку умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше 1/2 строку покарання, призначеного судом, так як він засуджений за вчинення нетяжкого злочину (п.1 ч.3 ст. 81 КК України)
У контексті сумлінної поведінки засудженого суд піддаватиме оцінці, перш за все, дотримання вимог режиму відбування покарання; правил внутрішнього розпорядку установи; додержання дисципліни; виконання вказівок і розпоряджень адміністрації установи; наявності заохочень/стягнень, їх кількості та обставин, які передували їх застосуванню; участі у самодіяльних організаціях та програмах виховного впливу; поведінку в колі засуджених.
Перевіряючи ставлення до праці, суд зважатиме на факти добропорядного, відповідального та чесного ставлення до покладених на засудженого трудових обов'язків, правил охорони праці та техніки безпеки, бережливого використання обладнання установи та засобів праці, прояву трудової ініціативи.
Водночас, при проведенні аналізу сумлінності в поведінці засудженого та його ставленні до праці, суд братиме до уваги не окремі вчинки засудженого, а безперервну і стабільну лінію його поведінки, так само як і загалом спосіб життя в умовах специфічного режиму проживання.
При цьому, суд враховує, що процес виправлення засудженого не є одномоментним, йому притаманна певна динаміка і поступовість розвитку, зокрема, в бік чи то позитивних, чи то негативних змін, залежно від конкретних обставин.
А відомості про це суд отримуватиме з матеріалів, що характеризують поведінку засудженого, не лише за період, що безпосередньо передує виникненню у нього права на умовно-дострокового звільнення, а за весь час відбування ним покарання.
Безперечно суд проаналізує і усі наявні у нього відомості про ставлення засудженого до скоєного ним правопорушення, що, у свою чергу, вказує на готовність останнього, за можливості, виправити ситуацію і буде являти собою додатковий важіль для правильного прийняття рішення у цій справі.
Установлені судом обставини в рамках цього провадження і їх оцінка у контексті застосованого права
Тож, суд за наслідками дослідження матеріалів особової справи засудженого установив таке.
ОСОБА_4 засуджений вироком Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 19 жовтня 2023 року за ч.1ст.162, ч.1ст.152 КК України із застосуванням положень ч.1 ст.70 цього ж Кодексу до 3 років 8 місяців позбавлення волі.
При цьому, строк відбування покарання судом ухвалено рахувати з 06 травня 2025 року із зарахуванням у строк покарання строку попереднього ув'язнення з 06 травня 2023 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Вирок набрав законної сили 28 листопада 2023 року.
Тим самим, частина строку покарання, призначеного судом, припадає на 06 березня 2025 року.
Саме з цієї дати засуджений набув права бути умовно - достроково звільненим.
Тому суд переходить до оцінки усіх наявних у нього фактичних даних, які вказують на його поведінку і ставлення до праці протягом усього строку відбування покарання.
Безпосередньо в умовах ізоляції від суспільства ОСОБА_4 перебуває з 08 травня 2023 року, так як був доставлений до ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» на підставі ухвали слідчого судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 08 травня 2023 року.
Перебуваючи в умовах установи попереднього ув'язнення, ОСОБА_4 займався тим, що систематично порушував правила утримання.
Зокрема, за період з 08 травня 2023 року по 20 грудня 2023 року 14 разів був притягнутий до дисциплінарної відповідальності із накладенням дисциплінарного стягнення, у тому числі, й у виді поміщення до карцеру.
Заохочень за цей період не мав.
Безпосередньо до «Південноукраїнської колонії (№83)» ОСОБА_4 прибув 12 січня 2024 року.
10 березня 2024 року він допускає порушення режиму утримання, яке виразилось у зберіганні забороненого предмета, на що адміністрація колонії відреагувала профілактичною бесідою із засудженим без застосування дисциплінарного стягнення.
При цьому, ОСОБА_4 перебуває на профілактичному обліку як «схильний до самогубства».
21 травня 2024 року ОСОБА_4 знову допускає порушення режиму утримання, яке виразилось у порушенні розпорядку дня.
Цього разу адміністрація установи також проводить профілактичну бесіду із роз'ясненням засудженому ПВР також без накладення дисциплінарного стягнення.
Тим самим, ОСОБА_4 х моменту прибуття до колонії двічі допускав порушення режиму утримання, але дисциплінарне стягнення на нього накладені не були.
Суд дослідив характеристику засудженого станом 08 серпня 2024 року, дані якої не зовсім відповідають матеріалам особової справи, зокрема, у частині того, що 07 липня 2024 року ОСОБА_4 мав одне заохочення у виді подяки, а згідно протоколу №8 від 06 червня 2024 року комісія установи своїм рішенням залишила його на профілактичному обліку як такого, що схильний до самогубства.
Проте, цих фактів характеристика від 08 серпня 2024 року у собі не відображає.
Крім цього, на цей час ОСОБА_4 лише намагається дотримуватись правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, але достатньо прийнятно характеризується у колі інших засуджених та у побуті.
Ризики вчинення повторного кримінального правопорушення і ймовірної небезпеки для суспільства є середніми.
У той час, як заходи індивідуальної програми виконані лише частково, а загальний бал щодо ступеня виправлення засудженого становить 57.
У зв'язку із чим комісія установи на засіданні від 08 серпня 2024 року (витяг з протоколу №32) вважала засудженого ОСОБА_4 таким, що не став на шлях виправлення.
Таким чином, за 2024 рік ОСОБА_4 допускає два порушення режиму утримання без накладання дисциплінарного стягнення і лише один раз заохочується за добру поведінку і сумлінне ставлення до праці у ІІ кварталі 2024 року, у той час, як у відносинах із персоналом установи характеризуються посередньо.
Наступна за матеріалами справи характеристика на засудженого датована 11 червня 2025 року, за якою ОСОБА_4 має одне заохочення у виді подяки, яке було застосоване до нього 05 липня 2024 року.
Суд звертає увагу, що це заохочення не відображене у характеристиці станом на 08 серпня 2024 року.
Застосовані стягнення стонам на 11 червня 2025 року відсутні.
Ризики повторного вчинення кримінального правопорушення та ймовірної небезпеки для суспільства залишаються середніми.
У взаємовідносинах з персоналом установи нічого не змінилось, оскільки засуджений ще намагається підтримувати їх в ключі правомірності та ввічливості.
Має право працювати, але цим правом не користується через перебування у дільниці карантину, діагностики та розподілу.
Заходи індивідуальної програми і на цей час також виконані лише частково.
У зв'язку із цим, комісія колонії на засіданні 11 червня 2025 року (протокол №23) вважає ОСОБА_4 таким, що не довів свого виправлення.
На виконання ухвали суду про витребування актуальних даних на засудженого, адміністрації колонії охарактеризувала ОСОБА_4 станом на 30 грудня 2025 року.
Зокрема, із відповідної характеристики вбачається наявність у нього трьох заохочень за добру поведінку та сумлінне ставлення до праці та відсутність стягнень.
Засуджений залучається до робіт з благоустрою колонії і поліпшення житлово - побутових умов. Щоправда назвати конкретні роботи, які він виконує, в судовому засіданні не міг.
Ризики повторного вчинення кримінального правопорушення та ймовірної небезпеки для суспільства вже оцінюються як низькі.
Заходи індивідуального плану виконані повністю, а характеристика у відносинах з іншими засудженими, персоналом установи та у побуті - загалом позитивна.
Загальний бал щодо ступеня виправлення вже становить 97, що, на думку адміністрації колонії, вказує на те, що засуджений на цей час довів своє виправлення.
Висновки
Тож, за наслідками аналізу усіх наявних у справі фактичних даних, суд вважає, що ОСОБА_4 не підлягає умовно - достроковому звільненню і потребує подальшого виховного впливу.
Зокрема, суд виходить із того, що загалом ОСОБА_4 в умовах ізоляції від суспільства перебуває з 08 травня 2023 року.
Із цього часу протягом року він систематично порушував правила перебування в установі попереднього ув'язнення, що характеризує його з негативної сторони.
При цьому, заохочень не мав.
Після прибуття до колонії ОСОБА_4 протягом 2024 року допустив два порушення режиму утримання і мав лише одне заохочення за сумлінне ставлення до праці.
І хоча дисциплінарні стягнення до нього застосовані з невідомих причин не були, суд враховує їх наявність як фактор, який характеризує особу засудженого швидше з негативної сторони.
При цьому, від початку відбування строку покарання і до цього часу засуджений працевлаштований не був, але залучався до робіт з благоустрою колонії.
Суд враховує, що відповідно до ч.3 ст.107 КВК України виконання робіт з благоустрою є обов'язком засудженого.
До того ж, чітко назвати ці роботи в судовому засіданні ОСОБА_4 не міг, що ставить під сумнів його відповідальне, а тим більше, сумлінне ставлення до них.
Протягом 2025 року ОСОБА_4 отримав два заохочення у виді подяки за добру поведінку і сумлінне ставлення до праці, натомість порушень правил утримання в колонії не допускав.
Але суд враховує, що пільга на умовно - дострокове звільнення у ОСОБА_4 виникла з 06 березня 2025 року.
У той час, як матеріали особової справи свідчать про те, що засуджений лише протягом певного періоду, який безпосередньо передував даті настання пільги на УДЗ, демонстрував прийнятну поведінку стосовно ставлення до праці, так як більшість заохочень отримав лише у 2025 році.
А це не підтверджує стабільної та послідовної ресоціалізації через працю.
Тому усі установлені судом обставини вказують на те, що на цей час засуджений лише став на шлях виправлення, оскільки спостерігаються стійкі позитивні тенденції у його поведінці та ставленні до праці.
Тому висновок про виправлення засудженого за таких обставин був би передчасним.
Адже незначна кількість заохочень відносно усього періоду відбування покарання вказує на те, що у засудженого ще остаточно не сформувалось і не закріпилось прагнення до заняття суспільно корисною діяльністю.
При цьому, будь - яких даних про підвищення ОСОБА_4 загальноосвітнього та/або культурного рівня, самовиховання, його соціально - корисну активність матеріали його особової справи не містять.
Таким чином, з огляду на особу засудженого та тяжкість і обставини учиненого ним злочину, до речі, вину у якому при розгляді судом справи він не визнав, суд вважає, що ОСОБА_4 ще потребує вихованого впливу з метою остаточного формування у нього готовності до прийнятих у суспільстві правил поведінки.
Тим самим, суд висновує, що із наявних на цей час матеріалів провадження не можна дійти беззаперечного висновку про те, що мета покарання в основному вже досягнута, а саме, що ОСОБА_4 виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні ним покарання у виді позбавлення волі.
Тому суд ухвалою про відмову у задоволенні поданого ним клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-372, 537,539 КПК України,суд,
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про умовно- дострокове звільнення від відбування покарання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала суду, яка набрали законної сили, обов'язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Суддя ОСОБА_5