Справа № 132/2210/25
Провадження № 2/132/82/26
Іменем України
27 січня 2026 року м. Калинівка
Калинівський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Карнауха Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Лисюк О.П.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Калинівці матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за заповітом,
До Калинівського районного суду Вінницької області 09.07.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за заповітом,після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на земельну частку пай, розміром 1,37, в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебуває у колективній власності КСП «Світанок» села Павлівка Хмільницького району Вінницької області та належав померлій на підставі сертифікату ВН № 0367583, виданого Калинівською районною державною адміністрацією відповідно до рішення зазначеної адміністрації від 29 липня 1997 року за № 230, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 14 серпня 1997 за № 486, ринковою вартістю 89 100,00 грн. в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Павлівка Хмільницького району Вінницької області.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_2 , яка проживала і була зареєстрована по АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина на земельну частку пай розміром 1,37 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебуває у колективній власності КСП « Світанок» села Павлівка Хмільницького району Вінницької області та належав померлій на підставі сертифікату ВН № 0367583, виданого Калинівською районною державною адміністрацією відповідно до рішення зазначеної адміністрації від 29 липня 1997 року за № 230, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 14 серпня 1997 за № 486. При житті ОСОБА_2 склала заповіт від 30.01.1999, посвідчений Павлівською сільською радою Калинівського району Вінницької області. Зареєстрований в реєстрі за № 40, яким заповіла позивачці все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося. Заповіт не змінений та не скасований. В передбачений законом шестимісячний термін, ОСОБА_1 звернулася з заявою про прийняття спадщини до державного нотаріуса Калинівської державної нотаріальної контори Василишиної Л.В., була заведена спадкова справа № 242/97. Однак, оформити свої спадкові права, вона як спадкоємець за заповітом після померлої ОСОБА_2 в Калинівській державній нотаріальній конторі не змогла по тій причині, що вищезазначений сертифікат на ім'я померлої був виписаний після її смерті. Інших спадкоємців ні за законом ні за заповітом немає.
Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області від 11.07.2025 у цій справі відкрито провадження, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче засідання на 11:00 год. 08.08.2025.
У це підготовче засідання з'явилася позивач ОСОБА_1 .
Відповідач (його представник), якого належним чином було повідомлено про дату і час його проведення, в це підготовче засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив будь-яких клопотань, відзиву на позов не подав.
Позивач не заперечувала щодо проведення підготовчого засідання без участі позивача.
Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області від 08.08.2025 було закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 14:00 год. 04.09.2025.
Після цього, від позивача ОСОБА_1 , 08.08.2025 надійшла заява у якій вона зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить провести розгляд справи без її участі та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Від представника відповідача - Калинівської міської ради Вінницької області Гончар Т.О. до суду 13.08.2025 надійшов відзив, відповідно до якого Калинівська міська рада визнає позовні вимоги у повному обсязі. Розгляд справи просять проводити без присутності представника Калинівської міської ради.
У судове засідання, призначене на 14:00 год. 04.09.2025, сторони (їх представники) не з'явились. У зв'язку з цим, розгляд справи неодноразово було відкладено на 26.09.2025, 13.10.2025, 07.11.2025 та 15:00 год. 24.11.2025.
У чергове судове засідання, призначене на 15:00 год. 24.11.2025, сторони (їх представники) не з'явились.
Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області від 24.11.2025 судовий розгляд справи відкладено на 11:00 год. 16.12.2025. Зобов'язано державного нотаріуса Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області Василишину Людмилу Василівну надати Калинівському районному суду Вінницької області не пізніше 15.12.2025 належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До Калинівського районного суду 18.12.2025 надійшлоо повідомлення державного нотаріуса Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області Василишиної Людмили Василівни, відповідно до якого справи Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області по 2006 рік включно знаходяться на зберіганні у Вінницькому обласному державному нотаріальному архіві, у зв'язку з чим, інформації про заведену спадкову справу на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 надати не можуть. Просять направляти запити про заведені спадкові справи Калинівською державною нотаріальною конторою до 2006 року включно до Вінницького обласного державного нотаріального архіву.
В судове засідання, призначене на 16.12.2025, учасники процесу не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином в передбаченому законом порядку. В матеріалах справи наявні заяви про розгляд справи без їх участі.
Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області від 16.12.2025 судовий розгляд справи відкладено на 14:00 год. 15.01.2025. Зобов'язано уповноважену службову особу Вінницького обласного державного нотаріального архіву надати Калинівському районному суду Вінницької області належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи №242/1997 щодо ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Павлівці Калинівського району Вінницької області.
У призначене судове засідання 15.01.2026 учасники процесу не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином в передбаченому законом порядку. Водночас витребувані судом копії матеріалів спадкової справи не надійшли, у зв'язку з чим наступне судове засідання у справі призначено на 10:10 год. 27.01.2026.
До Калинівського районного суду 20.01.2025 від завідувача Державного нотаріального архіву Вінницької області Мирослави Болотнової надійшла копія спадкової справи №242/97.
У призначене судове засідання 27.01.2026, учасники процесу не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином в передбаченому законом порядку. В матеріалах справи наявні від них заяви про розгляд справи без їх участі.
З копій досліджених судом копій матеріалів спадкової справи вбачається, що 22.07.1997 ОСОБА_1 звернулася до державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом. У цій заяві повідомила, що спадкоємців передбачених ст. 535 ЦКУ, а також пережившого чоловіка у спадкодавця немає.
У цій спадковій справі також наявні копії таких документів: свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 24.12.1996; заповіту ОСОБА_2 , посвідченого 30.01.1991 головою виконкому Павлівської сільської ради народних депутатів Калинівського району Вінницької області; довідки-характеристики Вінницького ООБТІ від 02.07.1997 №22 на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; свідоцтва про право особистої власності ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 від 15.11.1993; свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НА № 0865071; нотаріально посвідченої довіреності від 14.03.2025; свідоцтва про народження, паспорта Громадянина України, картки платника податків, витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 ; паспорта громадянина України та картки платника податків уповноваженого довіреністю ОСОБА_3 ; довідок, виданих Павлівським старостинським округом Калинівської міської ради Вінницької області щодо місця реєстрації ОСОБА_2 на день смерті та про те, що зареєстрованих інших осіб не було; запиту державного нотаріуса Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області Василишиної Людмили Василівни № 282/02-14 від 20.05.2025 до Держгеокадастру щодо сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН №0367583; повідомлення заступника начальника відділу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.05.2025 №2374/475-25 про те, що вказаний сертифікат видано на ім'я ОСОБА_2 , однак, ОСОБА_2 не отримувала цей сертифікат на руки; розпорядження Калинівської РДА Вінницької області № 230 від 19.07.1997; розрахунку вартості та розміру в умовах кадастрових гектарах земельної частки (паю) в площі сільськогосподарських угідь КСП «Світанок» від 29.07.1997; сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0367583 від 12.08.1997 на ім'я ОСОБА_2 ; постанови від 24.06.2025 державного нотаріуса Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області про відмову у вчиненні нотаріальної.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 325 ЦК України суб'єктами приватної власності є фізичні та юридичні особи.
Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Положеннями ст. 392 ЦК України визначено, що особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами. Тобто, передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.
Згідно зі ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від прийняття - відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до статей 77, 78, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 16.11.1946 Павлівською сільською радою Калинівського району Вінницької області, вбачається, що матір'ю ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Павлівка Калинівського району Вінницької області є ОСОБА_2 (а.с. 8, 106).
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Павлівка Калинівського району Вінницької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , повторно виданого 14.03.2025 Калинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), а також копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , виданого 24.12.1996 Павлівською сільською радою Калинівського району Вінницької області (а.с. 6, 100).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишила заповіт, посвідчений 30.01.1991 головою виконавчого комітету Павлівської сільської ради народних депутатів Калинівського району Вінницької області. Згідно із цим заповітом ОСОБА_2 на випадок своєї смерті усе своє майно, де б воно не було і з чого не складалось, взагалі все те, на що я за законом матиму право, у тому числі і житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_1 (а.с. 7, 101).
Позивачем ОСОБА_1 22.07.1997 до державної нотаріальної контори було подано заяву з проханням видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом на зазначене майно, одночасно повідомляє, що спадкоємців передбачених ст. 535 ЦК України, а також пережившого чоловіка у спадкодавця немає (а.с. 20, 99 на звороті).
22 липня 1997 року було заведено спадкову справу № 242/97 щодо спадкодавця ОСОБА_2 (а.с. 99).
Державним нотаріусом Козятинської державної нотаріальної контори Михальчук Т.В. 22.07.1997 оформлено ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на житловий будинок, до складу якого входять будівлі: хлів, хлів, вбиральня та погріб за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 104).
Позивач ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області Василишиної Л.В. для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Світанок» с. Павлівка Калинівського району Вінницької області, розміром 1,37 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, яке належало ОСОБА_2 . Вивчивши документи подані позивачем, державний нотаріус постановила відмовити ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, так я майнове право виникло після смерті спадкодавця (а.с. 22-23, 117-118).
Зі змісту розпорядження Калинівської РДА Вінницької області № 230 від 29.07.1997 вбачається, що цим органом було ухвалено видати сертифікати на земельну часту/пай громадянам співвласникам колективної власності на землю, зокрема КСП «Світанок» у с. Павлівка, у кількості 724 чоловіка (а.с. 10, 113).
Згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0367583, виданого 12.08.1997 ОСОБА_2 на підставі рішення Калинівської РДА від 29.07.1997 № 230 їй належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Світанок» розміром 1,37 в умовах кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с. 9, 116).
Згідно із звітом Вінницької торгово-промислової палати про незалежну оцінку майнового права на земельну частку (пай), що належить ОСОБА_2 від 03.07.2025, об'єктом оцінки є майнові права на земельну частку (пай) розміром 1,37 га на території с. Павлівка, Хмільницького (Калинівського) району, Вінницької області, що належать ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0367583 від 12.08.1997, вартість вказаних майнових прав складає 89 100,00 грн (а.с. 24-49).
Таким чином, з досліджених судом доказів вбачається, що позивач ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 1268 ЦК України подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері в передбачений законом строк.
ОСОБА_1 прийняла спадщину за заповітом та отримала 22.07.1997 у державного нотаріуса Козятинської державної нотаріальної контори Михальчук Т.В. свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 .
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).
Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Згідно із положеннями ч. 4 ст. 263 ЦПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (Постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (Постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, Постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
Зі змісту пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України вбачається, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб'єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20, Постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20).
Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов'язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім (Постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22).
Згідно із положеннями ст. ст. 13 та 89 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Водночас Верховний Суд у Постанові від 11.09.2024 у справі № 642/4502/17 (провадження № 61-14982св23), серед іншого, виснував, що для визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем законодавцем не передбачено обов'язкового пред'явлення окремої позовної вимоги про встановлення факту прийняття спадщини спадкодавцем. Тобто, така обставина (факт прийняття спадщини спадкодавцем), у разі пред'явлення позову про визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем, встановлюється під час розгляду такого позову. Не пред'явлення окремої позовної вимоги про факту прийняття спадщини спадкодавцем не є підставою для відмови в позові про визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Відповідно до ст. 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.
У Постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.08.2019 у справі № 523/3522/16-ц зроблено висновок, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини» і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.
У Постанові від 22.09.2021 у справі № 227/3750/19 (провадження № 61-16069св20) Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Таким чином, судом встановлено, що у позивача існують реальні перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, а тому його право підлягає захисту судом.
Беручи до уваги, що відповідач позов визнає, не заперечує проти визнання за позивачами права власності в порядку спадкування за законом, тому, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Згідно з п. 5 цього Указу видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.
Згідно з п. 17 розділу X Перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Як передбачено ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року за № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) одержали всі особи, які входили до складу КСП на момент паювання землі і яких внесено до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Згідно із п. 2 вказаного Указу членами КСП були, зокрема, такі особи: постійні працівники - члени КСП, пенсіонери, які раніше працювали в КСП і залишилися його членами.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Згідно із положеннями Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» моментом виникнення права на земельну частку (пай) є момент виникнення відповідного права колективної власності на земельну ділянку та існує незалежно від його посвідчення сертифікатом.
Статтею 3 ЦК України закріплено неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та іншими законами.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Як передбачено ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Як вбачається з матеріалів справи, за життя ОСОБА_2 , будучи членом КСП «Світанок», мала право на земельну частку (пай) та після її смерті на її ім'я було видано сертифікат серії ВН № 0367583, зареєстрований 12.08.1997, який підтверджує належність ОСОБА_2 права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Світанок», розміром 1,37 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
Таким чином, право позивача за земельну частку (пай) знайшло підтвердження в ході судового розгляду справи, адже позивач, який є спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подачу до суду цієї позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1211,2 грн, який вона стягувати з відповідача не бажає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 325, 328, 392, 1218, 1223 ЦК України, ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги задовільнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на земельну частку (пай), розміром 1,37, в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебуває у колективній власності КСП «Світанок» села Павлівка Хмільницького району Вінницької області та належав померлій на підставі сертифікату ВН №0367583, виданого Калинівською районною державною адміністрацією відповідно до рішення зазначеної адміністрації від 29 липня 1997 року за № 230, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 14 серпня 1997 за № 486, ринковою вартістю 89 100,00 грн, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Павлівка Хмільницького району Вінницької області.
Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути переглянуте за нововиявленими або виключними обставинами з підстав, визначених ст. 423 ЦПК України, за заявою, поданою у строк, передбачений ст. 424 ЦПК України, в порядку згідно зі ст. 425 ЦПК України.
Учасники процесу:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Калинівська міська рада Вінницької області, код ЄДРПОУ 04326106, юридична адреса: вулиця В. Нестерчука, будинок № 19 у місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області, представник за довіреністю - Гончар Тетяна Олегівна.
Повне судове рішення складено 27.01.2026.
Суддя Н.П. Карнаух