Справа № 162/1009/25 Провадження №11-кп/802/279/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
27 січня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 12025030000000412 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого на ухвалу Любешівського районного суду Волинської області від 22 січня 2026 року щодо ОСОБА_8 ,
В провадженні Любешівського районного суду Волинської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.126-1, ч.6 ст.152, ч.6 ст.153, ч.2 ст.156 КК України, ч.2 ст.156 КК України (в редакції Закону № 600-VI від 25.09.2008).
В судовому засіданні прокурор у кримінальному провадженні подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 строком на 60 днів.
Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 22 січня 2026 року клопотання прокурора задоволено, продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів, до 22 березня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Своє рішення суд мотивував тим, що прокурором надано докази про наявність ризиків зазначених в клопотанні, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений ОСОБА_8 може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а тому прийшов до висновку про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у зв'язку з чим продовжив такий захід забезпечення кримінального провадження.
В апеляційній скарзі захисник вважає ухвалу суду необґрунтованою. Посилається на те, що прокурором не доведено належними доказами наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 та застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або визначити розмір застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень.
Заслухавши доповідача, який виклав суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які підтримували подану апеляційну скаргу і просили скасувати ухвалу суду та застосувати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, прокурора, яка заперечила доводи апеляційної скарги і просила рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Приписами ст.197 КПК України регламентовано, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно положень ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Вимогами ст.177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Матеріалами провадження стверджується, що ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.126-1, ч.6 ст.152, ч.6 ст.153, ч.2 ст.156 КК України, ч.2 ст.156 КК України (в редакції Закону № 600-VI від 25.09.2008), які відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, вчинених проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, щодо своїх малолітніх прийомних доньок, багатоепізодність інкримінованих йому дій, за скоєння яких, у сукупності, передбачене покарання у вигляді довічного позбавлення волі у разі визнання його винним.
Обгрунтованість обвинувачення ОСОБА_8 стверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, які представлені прокурором.
Місцевим судом у достатній мірі встановлені підстави для продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає, що продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_8 строк тримання під вартою, місцевий суд врахував як обставини, передбачені ст.184 КПК України, так і обставини, визначені ст.199 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, в даному кримінальному провадженні на даний час триває судовий розгляд в місцевому суді.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який одружений, офіційно не працевлаштований, не судимий, вік та стан його здоров'я, відсутність документального підтвердження неможливості його утримання в умовах слідчого ізолятора, апеляційний суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.
В даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів вчинених проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.
ОСОБА_8 обґрунтованому обвинувачується у вчиненні домашнього насильства, зґвалтуванні та вчиненні сексуального насильства відносно своїх малолітніх прийомних дочок, і їх розбещенні. У разі доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинних дій, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або ж довічне позбавлення волі.
Приймаючи до уваги тяжкість кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , тривалість та кількість епізодів його злочинної діяльності, враховуючи вік потерпілих (малолітні особи), шкоду завдану їх фізичному та психічному здоров'ю в результаті діянь вчинених ОСОБА_8 проти їх статевої свободи та статевої недоторканості особи, вид та розмір покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_8 у разі визнання його винним, апеляційний суд вважає, що застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою.
Доводи захисника про можливість визначення обвинуваченому ОСОБА_8 застави у розмірі, передбаченому ч.5 ст.182 КПК України є безпідставними, оскільки суперечать вимогам кримінального процесуального законодавства.
Так, положеннями п.1 ч.4 ст.183 КПК України визначено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Тому суд першої інстанції обґрунтовано та підставно не визначив ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.126-1, ч.6 ст.152, ч.6 ст.153, ч.2 ст.156 КК України, ч.2 ст.156 КК України (в редакції Закону № 600-VI від 25.09.2008), які вчинені в тому числі із застосуванням насильства, розміру застави з огляду на приписи п.1 ч.4 ст.183 КПК України.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення, а ухвалу Любешівського районного суду Волинської області від 22 січня 2026 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: