28 січня 2026 року
м. Київ
справа № 243/830/25
провадження № 61-16096ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Овчаренко Олег Олексійович, на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», філії «Відомча воєнізована охорона» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
17 грудня 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Овчаренко О. О. подав касаційну скаргу на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня
2025 року у справі № 243/830/25.
Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2026 року касаційну скаргу було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, шляхом:
1) подання заяви (клопотання) про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження;
2) подання уточненої касаційної скарги із зазначенням у ній підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), з урахуванням роз'яснень викладених в цій ухвалі.
Верховний Суд звернув увагу, що заявник, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, не конкретизує щодо застосування якої саме норми (норм) права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
14 січня 2026 року засобами поштового зв'язку представник ОСОБА_1 - адвокат Овчаренко О. О. подав заяву про усунення недоліків касаційної скарги разом із уточненою касаційною скаргою.
Дослідивши зміст уточненої касаційної скарги Верховним Судом було встановлено, що заявник не усунув недоліки касаційної скарги в частині коректного зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень у даній справі.
Повторно посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник знов не конкретизує щодо застосування якої саме норми (норм) права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
При цьому вперше подану касаційну скаргу ОСОБА_1 рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року було залишено без руху ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2025 року (провадження № 61-14014ск25), зокрема у зв'язку із неналежним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2025 року (провадження
№ 61-14014ск25) касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року повернуто особі, яка її подала.
Повертаючи касаційну скаргу ОСОБА_1 , Верховний Суд вказав, що її мотивувальна частина складається із викладення обставин справи та містить формальне посилання на неправильність та незаконність судового рішення. ОСОБА_1 не обґрунтовує передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Формальна вказівка на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. ОСОБА_1 не зазначено щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, не обґрунтовано неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
З огляду на наявність ухвал Верховного Суду від 21 листопада 2025 року та від 11 грудня 2025 року (провадження № 61-14014ск25), а також враховуючи, що інтереси позивача представляє адвокат, вимоги закону щодо необхідності належного обґрунтування підстав касаційного оскарження для ОСОБА_1 були передбачуваними.
Коректне зазначення підстав касаційного оскарження не є формальною вимогою, а має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
Крім того вимога щодо належного зазначення підстав касаційного оскарження пов'язана з межами розгляду справи в суді касаційної інстанції, завданнями та функціями Верховного Суду.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
У розглядуваній справі судами попередніх інстанцій вирішено трудовий спір щодо скасування наказів про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Верховний Суд/Верховний Суд України неодноразово формулював висновки щодо застосування норм права у трудових спорах, а тим більше щодо застосування норм процесуального права під час розгляду цивільних справ.
Вказане також обумовлює необхідність чіткого розуміння, щодо застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах, на думку заявника, немає висновку Верховного Суду.
Відсутність такої конкретизації та загальне посилання на порушення судами норм права і відсутність висновку Верховного Суду, фактично може бути оцінене як вимога до суду касаційної інстанції здійснити новий судовий розгляд поза межами, визначеними статтею 400 ЦПК України.
Оскільки недоліки касаційної скарги у визначений судом строк не усунені, касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Згідно частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За загальним правилом повернення касаційної скарги, не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для повернення скарги.
Отже у разі повторного подання скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник має чітко зазначити щодо застосування якої саме норми (норм) права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Керуючись статтями 2, 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Овчаренко Олег Олексійович, на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року у справі
№ 243/830/25 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, а також особі, яка подала скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Шипович