28 січня 2026 року
м. Київ
справа № 314/975/23
провадження № 61-1179ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 березня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Павлівської територіальної громади в особі Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, третя особа - сільський голова Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області Клименко Анатолій Васильович, про визнання розпоряджень сільського голови незаконними та їх скасування, визнання цих фактів мобінгом, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до Павлівської територіальної громади в особі Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі - Павлівська сільська рада), третя особа - сільський голова Павлівської сільської ради Клименко А. В., в якому просила суд:
1) визнати розпорядження сільського голови Павлівської сільської ради № 036-ОД від 02 лютого 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани незаконним та скасувати його;
2) визнати розпорядження сільського голови Павлівської сільської ради № 040-ОД від 03 лютого 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани незаконним та скасувати його;
3) визнати розпорядження Павлівського сільського голови № 005-ОС від 10 лютого 2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Павлівської сільської ради (далі - КУ «ЦНСП») незаконним та скасувати його, а факт звільнення визнати мобінгом;
4) поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора КУ «ЦНСП» з моменту незаконного звільнення з 10 лютого 2023 року;
5) стягнути з Павлівської територіальної громади в особі Павлівської сільської ради заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, починаючи з моменту незаконного звільнення і до моменту винесення рішення суду;
6) стягнути з Павлівської територіальної громади в особі Павлівської сільської ради моральну шкоду в сумі 150 000,00 грн.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 березня
2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Павлівської територіальної громади в особі Павлівської сільської ради, третя особа - сільський голова Павлівської сільської ради Клименко А. В., про визнання розпоряджень сільського голови незаконними та їх скасування, визнання цих фактів мобінгом, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 09 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 березня 2025 року у цій справі змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
20 січня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 березня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 грудня 2025 року (надійшла до суду 26 січня 2026 року),
в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У постанові Запорізького апеляційного суду від 09 грудня 2025 року зазначено, що повний текст постанови виготовлено 15 грудня 2025 року, отже останній тридцятий день на касаційне оскарження припадає на 14 січня 2026 року (середа).
Заявник звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою 20 січня 2026 року, тобто з пропуском строку подачі касаційної скарги.
До касаційної скарги долучено копію конверта про направлення постанови заявнику.
Оскільки, заявник не заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, касаційну скаргу необхідно залишити без руху відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України та надати особі строк для подання відповідного клопотання.
Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права та цитує статтю 389 ЦПК України, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги
з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 березня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 грудня 2025 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць