27 січня 2026 року
м. Київ
справа № 754/7334/25
провадження № 61-16255вд25
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,
розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Гудими Дмитра Анатолійовича від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення «це ухвала від 17.12.25 року»,
24 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав на офіційну електронну адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду заяву про перегляд судового рішення, у якій, зокрема, заявив відвід судді-доповідачеві.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду
від 22 січня 2026 року справу призначено судді-доповідачеві
Гудимі Д. А. Судді, які входять до складу колегії: Краснощоков Є. В. і Пархоменко П. І.
У заяві про перегляд судового рішення ОСОБА_1 заявляє відвід судді Верховного Суду Гудимі Д. А., мотивуючи його тим, що останній повернув заяву заявника про перегляд судового рішення «це ухвала від 9 грудня 2025 року». Вказує, що суддя-доповідач «НЕ МОЖЕ розглядати і вирішувати подану мною заяву про перегляд судового рішення подану мною 23.12.25 р. на ухвалу від 9.12.25 року, яку постановили судді: Д. Гудима, Є. Краснощоков, П. Пархоменко з Касаційного цивільного суду і тому я заявляю про його відвід».
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Гудими Д. А. визнано необґрунтованою та передано для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
На виконання вимог статті 33 та частини третьої статті 40 ЦПК України, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 26 січня 2025 року, заяву про відвід судді Верховного Суду
Гудими Д. А. передано судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ігнатенку В. М.
У частині першій статті 36 ЦПК України зазначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно зі статтею 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
Тобто цивільним процесуальним законом чітко визначені підстави відводу судді, одними з яких є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими» (рішення від 09 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).
Також ЄСПЛ зазначив, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу. Щодо суб'єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з'ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об'єктивно виправдані «справа Гаусшильдта» (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188).
Крім цього, сумніви мають бути застосовані на фактичних обставинах, а не на припущеннях про можливий розвиток подій.
Крім цього, відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
ОСОБА_1 не навів жодних обставин, які б свідчили про упередженість судді Гудими Д. А. під час розгляду його заяви в справі № 754/7334/25, а припущення про можливі мотиви та дії судді не можуть бути підставою для його відводу, оскільки не підтверджують наявність об'єктивних сумнівів у його неупередженості й не підтверджені жодними належними доказами.
Доводи заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду
Гудими Д. А. зводяться до незгоди з судовим рішенням, яким повернуто його заяву про перегляд судового рішення (у провадженні № 61-15741зно25), що в силу положень частини четвертої статті 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу.
Тобто заявник не навів жодних об'єктивних підстав, передбачених статтями 36, 37 ЦПК України для відводу судді.
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням судді обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua
(ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує.
Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Частиною восьмою статті 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (частина одинадцята статті 40 ЦПК України).
Вважаю, що відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Гудими Д. А. від участі в розгляді його заяви, оскільки не знайшли підтвердження доводи заявника про те, що існують обставини, які достовірно б вказували на упередженість та необ'єктивність судді Верховного Суду.
Керуючись статтями 33, 36, 40, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Гудими Дмитра Анатолійовича від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення «це ухвала від 17.12.25 року».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Ігнатенко