21 січня 2026 року
м. Київ
справа № 727/740/22
провадження № 61-15227св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко Марина Олександрівна,
особа, яка подала апеляційну скаргу - Чернівецька міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 листопада 2025 року в складі колегії суддів Кулянди М.І., Одинака О. О., Литвинюк І. М., до якої включено заперечення на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 03 вересня 2025 року,
Короткий зміст вимог і підстав позову
1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку в один місяць для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
2. Посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_1 . Зазначав, що окрім нього, спадкоємицею після смерті ОСОБА_3 є її донька ОСОБА_2 , із якою він будь-яких відносин не підтримує.
3. Вказував, що 18 січня 2022 року він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак в оформленні спадкових прав йому було відмовлено з посиланням на те, що він пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини.
4. Посилався на те, що пропустив установлений законом строк для прийняття спадщини через необізнаність про існування спадкового майна та власну хворобу.
Стислий виклад рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 квітня 2022 року позов задоволено та визначено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю в один місяць для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Чернівці, що обчислюється з часу набрання рішенням суду законної сили.
6. Рішення суду мотивовано тим, що необізнаність спадкоємця про існування спадкового майна та його хвороба є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Необізнаність, за висновком суду, є людським фактором, наявність якого не дає змоги володіти певною інформацією через незалежні від волі особи обставини, а тому вона не може бути підтверджена відповідними доказами, а наявність у позивача хвороби підтверджується дослідженою випискою з медичного закладу.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
7. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 листопада 2025 року апеляційну скаргу Чернівецької міської ради, яка не брала участі у справі, але вважала, що судовим рішенням вирішено питання про її права та обов'язки, задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 квітня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
8. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у територіальної громади існує законний інтерес, заснований на правових нормах, що регулюють правовідносини щодо підстав набуття і припинення права власності після смерті особи, у якої відсутні спадкоємці. Цей інтерес (законні очікування) полягає у прагненні органу місцевого самоврядування набути право власності на відумерлу спадщину. Паралельно із цим інтересом у територіальної громади існує обов'язок звернутися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.
9. Суд установив, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 листопада 2022 року у справі №727/8356/22, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування задоволено, в зв'язку з чим наслідком ухвалення рішення в цій справі про встановлення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини є порушення законного інтересу Чернівецької міської ради щодо набуття права власності на спадкове майно в порядку, передбаченому статтею 1277 ЦК України.
10. Щодо суті спору, то апеляційний суд зазначив, що не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини або про наявність спадкового майна. Безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
11. Колегія суддів не погодилася з висновками суду першої інстанції про те, що необізнаність особи про наявність спадкового майна та хвороба перешкоджали позивачу подати заяву про прийняття спадщини в установлений законом строк. Зокрема, надана медична виписка не містить даних щодо фізичного стану ОСОБА_1 , який би завадив йому звернутися до нотаріуса протягом визначеного законом шестимісячного строку. Доказів перебування на тривалому стаціонарному лікуванні, яке б могло унеможливити подання заяви про прийняття спадщини протягом строку, відведеного для вчинення спадкоємцем цих дій, позивач, за висновком суду, не надав.
12. Оскільки подані позивачем до суду документи не спростовують можливості своєчасно звернутися із відповідною заявою особисто або через засоби поштового або електронного зв'язку, то суд констатував, що визначені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини не є поважними в розумінні статті 1272 ЦК України.
Стислий виклад доводів і вимог касаційної скарги
13. 03 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 листопада 2025 року, до якої включив заперечення на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 03 вересня 2025 року, в якій просив скасувати вказані судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
14. Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків:
- щодо належного відповідача, викладених у постановах Верховного Суду
від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16, від 19 травня 2020 року у справі
№ 175/1941/16, від 22 березня 2023 року у справі № 554/356/21;
- щодо застосування статті 362 ЦПК України, викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого
2020 року у справі № 668/17285/13-ц, від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21;
- щодо застосування частини першої статті 352 ЦПК України, викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17;
- щодо застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20;
- щодо можливості поновлення процесуального строку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2024 року у справі № 752/8449/20;
- щодо поновлення строку на апеляційне провадження, викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц;
- щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, викладеного у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 904/1875/19, від 07 вересня 2023 року у справі № 752/6166/17,
- щодо оцінки судом поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі № 922/765/15, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 липня 2019 року у справі № 5011-46/18261-2012, від 03 жовтня 2019 року у справі № 909/117/17, від 08 жовтня 2019 року у справі № 5011-46/18261-2012;
- щодо застосування статті 358 ЦПК України, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 1512/12762/12.
15. Посилається на те, що Чернівецька міська рада не мала права на оскарження в апеляційному порядку рішення місцевого суду в цій справі, оскільки цим судовим рішенням не вирішувалося питання про її права та обов'язки. Зокрема, на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції спір щодо спадкового майна існував між двома спадкоємцями померлої ОСОБА_3 , а територіальна громада на спадкове майно претендувати не могла. Вирішення у справі № 727/8356/22 спору, яким спадкоємицю ОСОБА_2 усунуто від спадкування, також не надавало права територіальній громаді на оскарження рішення суду, оскільки на той час вже сплив річний строк на подання заяви про визнання спадщини відумерлою, що також підтверджує відсутність порушених прав та інтересів особи, яка подала апеляційну скаргу в цій справі.
16. Також ОСОБА_1 зазначив, що безпідставне поновлення строку і відкриття апеляційного провадження є істотним порушенням процесуальних норм у розумінні статті 411 ЦПК України.
17. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
18. Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Чернівецького апеляційного суду від 12 листопада 2025 року.
19. 01 січня 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
20. Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2026 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
21. Суди встановили, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
22. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, що складається, зокрема, з квартири АДРЕСА_1 .
23. Спадкоємицею за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 є її донька ОСОБА_2 .
24. ОСОБА_1 (позивач у справі) є племінником померлої ОСОБА_3 .
25. За матеріалами спадкової справи, відкритої щодо майна ОСОБА_3 , із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_2 (14 червня 2021 року) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
26. Постановою приватного нотаріуса від 19 січня 2022 року ОСОБА_1 відмовлено в прийнятті заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у зв'язку з пропуском строку на прийняття спадщини.
27. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 квітня 2022 року позов задоволено та визначено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю в один місяць для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Чернівці, що обчислюється з часу набрання рішенням суду законної сили.
28. Судами також установлено, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 листопада 2022 року у справі № 727/8356/22, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права спадкування задоволено.
29. За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Чернівецького апеляційного суду від 30 липня 2025 року у справі № 727/10864/24 заяву Чернівецької міської ради, подану 08 жовтня 2024 року, про визнання спадщини відумерлою та передачу її у комунальну власність Чернівецької міської територіальної громади залишено без розгляду, роз'яснено Раді, що вона має право подати позов на загальних підставах.
Межі та підстави касаційного перегляду
30. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
31. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
32. Отже, постанова Чернівецького апеляційного суду від 12 листопада 2025 року підлягає касаційному перегляду з урахуванням доводів касаційної скарги позивача щодо безпідставного поновлення апеляційним судом строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду та відсутності у Чернівецької міської ради права на апеляційне оскарження такого судового рішення.
Право, застосоване судом, та оцінка доводів касаційної скарги
Щодо права Чернівецької міської ради на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в цій справі
33. Особливістю справи, яка переглядається, є те, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята за результатами розгляду апеляційної скарги Чернівецької міської ради, тобто особи, яка не була залучена судом до участі в справі.
34. Процесуальний закон визначає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України).
35. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).
36. Аналіз наведених норм процесуального права дозволяє зробити висновок, що вони визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
37. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).
38. Натомість за змістом пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
39. Верховний Суд підкреслює, що складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
40. Тому при вирішенні процесуального питання, яке постало у цій справі, потрібно враховувати такі висновки Верховного Суду.
41. У постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року в справі № 668/17285/13, на яку міститься посилання в касаційній скарзі, сформульовано висновок за результатами тлумачення наведених норм процесуального права про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. Водночас якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
42. У постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 2-12341/10 вказано, що на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їхні права та обов'язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках. Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов'язки заявника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення.
43. Відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
44. Тобто, звертаючись до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, Чернівецька міська рада мала надати суду докази того, що оскарженим судовим рішенням вирішено питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, а суд апеляційної інстанції, відкривши апеляційне провадження за її скаргою, зобов'язаний був надати таким доказам належну оцінку.
45. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу тим, що судове рішення впливає на її права і обов'язки, особа має довести, що такий вплив мав місце саме на момент ухвалення місцевим судом оскаржуваного рішення, тобто, що така особа мала бути залучена судом до участі в справі, проте внаслідок допущення судом порушень норм процесуального права таке залучення не відбулося.
46. Такий висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15, про те, що згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.
47. У справі, яка переглядається, Чернівецька міська рада оскаржила в апеляційному порядку судове рішення від 05 квітня 2022 року про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
48. У постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року в справі № 154/2357/24 зазначено, що у справі про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідачами мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину.
49. Відповідачем у цій справі зазначено ОСОБА_2 як спадкоємицю першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 .
50. Отже, у справі, яка переглядається Верховним Судом, спір про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини вирішено судом першої інстанції за належного суб'єктного складу, оскільки відповідачем вказано спадкоємицю ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріуса.
51. Отже, на момент ухвалення Шевченківським районним судом м. Чернівці рішення від 05 квітня 2022 року це рішення стосувалося винятково прав і обов'язкові спадкоємців ОСОБА_3 .
52. За наявності спадкоємиці ОСОБА_2 , яка своєчасно прийняла спадщину, Чернівецька міська рада не може вважатися особою, прав і обов'язків якої стосується вирішення спору про визначення додаткового строку на прийняття спадщини для іншого спадкоємця, оскільки за таких обставин орган місцевого самоврядування не має передумов для звернення до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою.
53. Подальша зміна обставин, яка настала в листопаді 2022 року, а саме усунення ОСОБА_2 від права спадкування на підставі судового рішення, не породжує у Чернівецької міської ради права на апеляційне оскарження рішення від 05 квітня 2022 року, оскільки це рішення ухвалено до настання таких обставин, а право повинно існувати на момент ухвалення судового рішення, яке особа має намір оскаржити та пов'язане з тим, чи підлягала особа залученню до участі в справі на момент вирішення судом спору.
54. З огляду на викладене апеляційний суд на порушення пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України належним чином не перевірив та не мотивував наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою особи, яка не була залучена до участі у справі, а саме: яким чином оскаржуване рішення стосувалось прав, свобод, інтересів та обов'язків Чернівецької міської ради, яка представляє територіальну громаду, на момент його ухвалення.
55. Додатково Верховний Суд зауважує, що оскільки Чернівецька міська рада не була (і не мала бути) залучена до участі в спорі між спадкоємцями щодо визначення одному з них додаткового строку на прийняття спадщини, то обставини, встановлені судом у межах цього провадження, не матимуть для органу місцевого самоврядування преюдиційного значення.
56. За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень установлено, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Чернівці перебуває справа № 727/6106/25 за позовом ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин і визнання права власності на спадкове майно за участі Чернівецької міської ради і саме в межах цієї справи орган місцевого самоврядування може захищати свій інтерес щодо спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 .
Щодо поновлення апеляційним судом Чернівецькій міській раді строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду
57. Окрім посилання на відсутність у Чернівецької міської ради права на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 квітня 2022 року, ОСОБА_1 в касаційній скарзі зазначає також про те, що суд апеляційної інстанції не мотивував належним чином поновлення заявникові строку на апеляційне оскарження через 3 роки після ухвалення місцевим судом цього рішення, обмежившись посиланням на те, що Чернівецька міська рада не була залучена судом до участі в цій справі.
58. Реагуючи на такі доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що за змістом частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
59. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частини друга, третя статті 354 ЦПК України).
60. Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина друга статті 358 ЦПК України).
61. Дійсно, Чернівецька міська рада не була залучена до участі в справі № 727/740/22, в зв'язку із чим правила частини другої статті 358 ЦПК України (щодо наявності у суду обов'язку відмовити у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску процесуального строку) на ситуацію, яка склалася в цій справі, не розповсюджуються.
62. Водночас сам лише той факт, що Чернівецька міська рада не є учасником справи № 727/740/22, не є безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження зі спливом значного періоду часу (понад 3 роки) з моменту ухвалення рішення суду першої інстанції. Заявник зобов'язаний обґрунтувати, що йому не було (та не могло бути) відомо про оскаржуване в цій справі рішення місцевого суду до моменту подання апеляційної скарги, а суд має такі доводи заявника ретельно перевірити.
63. У цьому висновку Верховний Суд ураховує, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
64. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) послідовно зазначав, що:
- відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року);
- одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року);
- вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року);
- складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
65. У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15, на яку є посилання в касаційній скарзі, зроблено висновок про те, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження.
Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження, не є належним мотивуванням поновлення такого строку. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
66. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 2-517/07 вказано, що сам лише факт подання апеляційної скарги після спливу тривалого часу особою, не залученою до участі у справі, за відсутності належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не може вважатися беззаперечною підставою для відкриття апеляційного провадження.
67. У касаційній скарзі ОСОБА_1 наполягає на тому, що про оскаржуване в цій справі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 квітня 2022 року Чернівецькій міській раді було відомо задовго до подання нею в серпні 2025 року апеляційної скарги.
68. Суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
69. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги ОСОБА_1 щодо безпідставного поновлення Чернівецькій міській раді строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду в справі № 727/740/22, Верховним Судом з використанням відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, установлено, що Чернівецька міська рада в жовтні 2024 року звернулася до суду з заявою, поданою в порядку окремого провадження, про визнання спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , відумерлою (цивільна справа № 727/10864/24).
70. Встановлено, що серед підстав для звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою Чернівецька міська рада зазначила те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 листопада 2022 року в справі № 727/8356/22 доньку ОСОБА_3 - ОСОБА_2 усунено від права на спадкування за законом після смерті матері, що, на переконання заявника, є передумовою для порушення територіальною громадою питання про визнання спадщини відумерлою.
71. Тобто ще в жовтні 2024 року Чернівецькій міській раді було відомо про те, що ОСОБА_2 усунено від права на спадкування і таке усунення відбулося на підставі поданого іншим спадкоємцем ОСОБА_3 - ОСОБА_1 позову.
72. У рішенні Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 листопада 2022 року в справі № 727/8356/22, на яке Чернівецька міська рада посилалася у своїй заяві про визнання спадщини відумерлою, встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 квітня 2022 року в справі № 727/740/22 ОСОБА_1 визначено додатковий строк тривалістю в один місяць для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
73. Ті ж обставини були встановлені і в рішенні Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 травня 2025 року в справі № 727/740/22 про визнання спадщини відумерлою, яку сама Чернівецька міська рада ініціювала.
74. Тобто, будучи учасником пов'язаної з провадженням про визначення додаткового строку для прийняття спадщини справи (а саме справи про визнання спадщини після смерті ОСОБА_3 відумерлою), Чернівецька міська рада починаючи з жовтня 2024 року не вжила будь-яких заходів, спрямованих на отримання копії рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 квітня 2022 року, на яке посилалися суди у справах № 727/8356/22 та № 727/10864/24.
75. Натомість Чернівецька міська рада формально послалася на отримання копії рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 квітня 2022 року у справі № 727/740/22 у серпні 2025 року, тобто відразу після залишення апеляційним судом без розгляду заяви органу місцевого самоврядування про визнання спадщини після смерті ОСОБА_3 відумерлою.
76. Вирішуючи питання про поновлення Чернівецькій міській раді строку на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 квітня 2022 року, апеляційний суд в ухвалі від 03 вересня 2025 року обмежився посиланням на те, що Чернівецька міська рада не брала участі в розгляді справи, що є поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку.
77. Обставин участі Чернівецької міської ради в пов'язаних із цією справою провадженнях та наявності в неї реальної можливості ознайомитися з оскаржуваним судовим рішенням раніше ніж у серпні 2025 року (зокрема, починаючи з жовтня 2024 року) апеляційний суд не досліджував.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
78. Оскільки суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження через 3 роки після ухвалення рішення місцевого суду належним чином не мотивував необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження й необхідність втручання в принцип res judicata, то як постанова Чернівецького апеляційного суду від 12 листопада 2025 року, так і ухвала цього суду від 03 вересня 2025 року підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
79. У випадку, якщо суд установить поважність причин пропуску заявником строку на апеляційне оскарження, то після відкриття апеляційного провадження суд зобов'язаний перевірити наявність у Чернівецької міської ради права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
80. Допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права не можуть бути самостійно усунені Верховним Судом, у зв'язку із чим вимоги касаційної скарги про залишення в силі рішення суду першої інстанції задоволенню не підлягають.
81. Оскільки справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, то новий розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 03 вересня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 листопада 2025 року.
Справу № 727/740/22 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак
В. В. Шипович