26 січня 2026 року
м. Київ
справа № 646/5048/24
провадження № 61-699ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із указаним позовом, у якому просила:
- визнати неправомірними дії ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської міської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» щодо донарахування ОСОБА_1 за особистим рахунком № НОМЕР_1 об'єму природного газу,
за несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ за актом-розрахунком, яким нараховано 7 795,63 куб. м у сумі 57 843,57 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ТОВ від 14 березня 2024 року прийняте у формі протоколу;
- скасувати акт-розрахунок, на підставі якого ОСОБА_1 зобов'язана сплатити вартість необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу за цінами закупівлі Харківської міської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» у розмірі
7 795,63 куб. м у сумі 57 843,57 грн;
- зобов'язати ТОВ «Газорозподільні мережі України» провести ОСОБА_1 перерахунок вартості природного газу та скасувати донарахований обсяг (об'єм) природного газу у розмірі 7 795,63 куб. м у сумі 57 843,57 грн.
Основ'янський районний суд м. Харкова рішенням від 21 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував рішення комісії від 14 березня 2024 року
ТОВ «Газорозподільні мережі України» прийняте у формі протоколу постійно діючої комісії з питань, пов'язаних з розглядом актів про порушення, складених у разі виявлення у споживача порушень згідно вимог Кодексу газорозподільних систем.
У задоволенні інших позовних вимог відмовив.
Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Основ'янський районний суд м. Харкова додатковим рішенням від 25 червня
2025 року стягнув ТОВ «Газорозподільні мережі України» на користь ОСОБА_1 витрати на проведення судової трасологічної експертизи № 8603 від 10 січня
2025 року у розмірі 6 815,52 грн.
У решті вимог заяви відмовив.
Харківський апеляційний суд постановою від 24 грудня 2025 року скасував рішення Основ'янського районного суду м. Харкова від 21 травня 2025 року та додаткове рішення Основ'янського районного суду м. Харкова від 25 червня 2025 року. Ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
15 січня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Гребінка А. М., через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 24 грудня
2025 року у зазначеній справі.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на такі обставини.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини
і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка
є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими,
ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те,
що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі
№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом
(пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод),
та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті
ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно
до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове
до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами
є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ,
які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження,
та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання дій неправомірними, скасування рішення комісії від 14 березня 2024 року прийняте у формі протоколу, скасування акта-розрахунку, на підставі якого позивач зобов'язана сплатити вартість необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу та зобов'язання вчинити дії перерахунку вартості природного газу та скасування донарахованого обсягу (об'єму) природного газу у розмірі 7 795,63 куб. м у сумі 57 843,57 грн.
Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу
їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування;
3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних
у пунктах 1-5 цієї частини.
Зазначена справа є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов'язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.
Таким чином судові рішення у цій справі за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими,
що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник
не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі відповідно
до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України Верховний Суд не встановив.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно
до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи
на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ
до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі
Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що згідно положень ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства
з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров