Постанова
Іменем України
22 січня 2026 року
м. Київ
справа № 753/18497/24
провадження № 61-7771св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року в складі колегії суддів: Оніщук М. І., Шебуєва В. А., Кафідова О. В.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня 2024 року:
заяву ОСОБА_1 про часткову відмову від позову задоволено;
провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в частині вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, закрито.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21 березня 2025 року, з урахуванням ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року про виправлення описки:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено частково.
стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 41 756 грн, моральну шкоду - 4 000 грн та судовий збір - 708 грн, а всього 46 464 грн.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
29 квітня 2025 року не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діяв адвокат Такташов О. Я., оскаржив його в апеляційному порядку, направивши апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду через Електронний суд.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2025 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Такташовим О. Я., на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 березня 2025 року залишено без руху;
визначено апелянту п'ятиденний строк, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення виявлених недоліків;
роз'яснено скаржнику, що наслідком не усунення виявлених судом недоліків є відмова у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
згідно частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Як вже зазначено, оскаржуване рішення постановлено 21 березня 2025 року, відтак визначений законодавством тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду розпочався 22 березня 2025 року та сплинув 21 квітня 2025 року. Апеляційна скарга подана до суду - 29 квітня 2025 року, тобто з пропуском визначеного законом строку на апеляційне оскарження. Відповідно частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Як вбачається, апеляційна скарга та додані до неї документи не містять клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, що підлягає усуненню апелянтом;
також, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Убачається, що за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 621,13 грн. При цьому, ухвалою суду першої інстанції провадження в частині вимог було закрито, відтак судовий збір підлягає сплаті лише в частині оскаржуваних вимог. Як вбачається із позовної заяви, беручи до уваги факт закриття провадження в частині вимог до відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з вимогами до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 60 218,53 грн. та стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. Таким чином, за подання позовної заяви в частині вимог до ОСОБА_2 позивач до суду першої інстанції мав сплатити судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Таким чином, в силу наведених положень Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду становить 1 453,44 грн (1211,20*150*0,8=1 453,44 грн). Проте, в порушення наведених вимог закону, звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення суду, ОСОБА_1 сплатив судовий збір не в повному обсязі, що підлягає усуненню;
відповідно до вимог частини другої статті 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статті 356 ЦПК України, застосовуються положення статті 185 ЦПК України. Згідно статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху із зазначенням недоліків позовної заяви, способом і строком їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Виходячи з наведеного, апелянту на виконання вказаних положень закону необхідно звернутися із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали та надати суду докази сплати судового збору.
Оскарженою ухвалою Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року:
у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою від його імені та в його інтересах адвокатом Такташовим О. Я., на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 березня 2025 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту п'ятиденний строк, з дня отримання ухвали, для усунення виявлених недоліків. Разом з цим роз'яснено, що наслідком не усунення виявлених судом недоліків є відмова у відкритті апеляційного провадження. Так, підставами для залишення апеляційної скарги без руху слугувало те, що апеляційна скарга подана до апеляційного суду з пропуском строку для апеляційного оскарження рішення суду та за відсутності клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням причин пропуску такого строку, що підлягало усуненню апелянтом. Окрім цього, судовий збір за подання апеляційної скарги був сплачений апелянтом не у повному обсязі, що також підлягало усуненню;
19 травня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла заява адвоката Такташова О. Я., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 про усунення недоліків, до якої долучено докази доплати судового збору. При цьому, у поданій заяві останній зазначив, що апеляційна скарга була залишена без руху у зв'язку із несплатою судового збору в повному обсязі. Однак, адвокатом Такташовим О.Я., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , залишено поза увагою вимоги апеляційного суду щодо подання до апеляційного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що узгоджується з частиною третьою статті 357 ЦПК України;
відповідно до частин третьої, четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу;
як зазначав суд апеляційної інстанції в ухвалі від 12 травня 2025 року, оскаржуване рішення постановлено 21 березня 2025 року, а відтак визначений законодавством тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду розпочався 22 березня 2025 року та сплинув 21 квітня 2025 року. При цьому, ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Такташов О. Я., висловлюючи незгоду із ухваленим судом рішенням, лише 29 квітня 2025 року звернувся до Київського апеляційного суду, подавши апеляційну скаргу через систему Електронний суд, що вказує на пропуск останнім строку, встановленого для оскарження рішення суду в апеляційному порядку;
згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, та кожна сторона несе ризик настання наслідків пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно зі статтями 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами. Суд зобов'язаний запобігати зловживанню учасниками процесу їхніми права та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (пункт 5 частини п'ятої статті 12 цього Кодексу);
забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України). При цьому, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі;
таким чином, оскільки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Такташов О. Я., у визначений строк не було усунуто недоліки апеляційної скарги, шляхом подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. З огляду на наведене, апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою від його імені та в його інтересах адвокатом Такташовим О. Я., на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 березня 2025 року.
Аргументи учасників справи
23 червня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав д касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року. Указана касаційна скарга зареєстрована за Вх № 1901/0/216-25 від 24 червня 2025 року.
20 червня 2023 року та 21 червня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав дві касаційні скарги, які підписано представником Такташовим О. Я., на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року. Указані касаційні скарги зареєстровано за Вх № 19721/0/220-25 від 25 червня 2025 року та Вх № 19766/0/220-25 від 25 червня 2025 року.
У зв'язку із кібератакою на інформаційно-комунікаційну систему Верховного суду (Акт від 06 червня 2025 року № 1) сервіс приймання та відправки процесуальних документів через підсистему «Електронний суд» було призупинено. 20 червня 2025 року відновлено приймання процесуальних документів засобами підсистеми «Електронний суд».
З урахуванням того, що касаційні скарги є аналогічними за змістом, Верховний Суд розглядає їх як один процесуальний документ.
ОСОБА_1 в касаційних скаргах просив:
оскаржене судове рішення скасувати;
направити цивільну справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Касаційні скарги мотивовані тим, що:
суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з тим, що у визначений судом строк не було усунуто недоліки апеляційної скарги, шляхом подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
за матеріалами справи вбачається, що 21 березня 2025 року у судовому засіданні у цій цивільній справі проголошено вступну та резолютивні частини рішення. Разом з цим, фактично повний текст було складено та направлено учасникам справи лише 02 квітня 2025 року, а тому останній строк для подання апеляційної скарги припадав на 01 травня 2025 року. Апеляційну скаргу було подано 29 квітня 2025 року, а ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2025 року у цій справі залишено без руху апеляційну скаргу та надано 5 денний строк, з дня отримання ухвали, на усунення зазначених недоліків. Вказану ухвалу було скеровано на електронну пошту ОСОБА_1 та до електронного кабінету його представника 12 травня 2025 року о 15:51. Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що апеляційна скарга залишена без руху у зв'язку з несплатою судового збору у повному розмірі, була необхідність доплатити 379,71 грн, а також у зв'язку з тим, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження та не подано клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження;
останній день для усунення недоліків припадав на неробочий день, а тому останній день для усунення недоліків є 19 травня 2025 року, а тому на виконання ухвали Київського апеляційного суду від 12 травня 2025 року здійснено доплату судового збору 19 травня 2025 та відповідну заяву подано до суду 19 травня 2025 року. У подальшому ухвалою Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Судом апеляційної інстанції у порушення статей 2, 6, 123, 126, 354, 357 ЦПК відмовлено у відкритті апеляційного провадження тим самим обмежено ОСОБА_1 у праві на апеляційне оскарження;
відповідно до приписів частин третьої та четвертої статті 124 ЦПК України вбачається, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день, а також передбачено, що перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Слід звернути увагу, що приписами частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статті 354 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Тобто, процесуальним кодексом встановлено присічний строк для усунення недоліків, який не може бути більшим та меншим ніж 10 днів. Враховуючи викладене, фактично апеляційним судом було порушено норми процесуального права, допущено надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та метою, що призвело до порушення права скаржника на судовий захист;
одночасно з цим, слід звернути увагу, що у самій апеляційній скарзі було зазначено про поважність причин пропуску звернення з апеляційною скаргою, а також фактично апеляційну скаргу подано у встановлений ЦПК строк;
ухвала Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 підлягає скасуванню з направленням справи до апеляційного суду для продовження провадження оскільки суд встановив строк для усунення недоліків апеляційної скарги (зокрема, подання заяви про поновлення строку) 5 днів замість передбачених законом 10 днів. Скорочення строку для усунення недоліків апеляційної скарги без законних підстав обмежує право особи на апеляційний перегляд справи, що суперечить завданню цивільного судочинства (стаття 2 ЦПК України) та принципу справедливого судового розгляду (стаття 6 ЦПК України).
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2025 року:
поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року;
відкрито касаційне провадження у справі.
19 листопада 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 11 липня 2025 рокувказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Право на ефективний судовий захист передбачає, що сторони цивільного судочинства повинні мати змогу реалізувати право подати апеляцію з того моменту, коли вони фактично поінформовані про самі судові рішення, що можуть порушувати їх законні права чи інтереси (RYAZANTSEV v. RUSSIA, N 21774/06, § 53, від 10 березня 2011 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що районний суд не надав заявнику мотивоване рішення суду в строки, передбачені законом, і заявник безперечно стверджував, що він має намір оскаржити рішення суду першої інстанції. Відповідно можна вважати, що заявник пред'явив непряме клопотання (implied request) про відновлення процесуального строку. Припущення зворотного є вираженням надмірного формалізму. Більше того, з урахуванням причини, по якій заявник не подав скаргу у встановлений строк, національним судам належало відновити строк для подання скарги за їх власною ініціативою (GEORGIY NIKOLAYEVICH MIKHAYLOV v. RUSSIA, № 4543/04, § 56, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року).
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20; постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11).
Право на ефективний судовий захист передбачає, що сторони цивільного судочинства повинні мати змогу реалізувати право подати апеляцію з того моменту, коли вони фактично поінформовані про самі судові рішення, що можуть порушувати їх законні права чи інтереси (RYAZANTSEV v. RUSSIA, N 21774/06, § 53, від 10 березня 2011 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що районний суд не надав заявнику мотивоване рішення суду в строки, передбачені законом, і заявник безперечно стверджував, що він має намір оскаржити рішення суду першої інстанції. Відповідно можна вважати, що заявник пред'явив непряме клопотання (implied request) про відновлення процесуального строку. Припущення зворотного є вираженням надмірного формалізму. Більше того, з урахуванням причини, по якій заявник не подав скаргу у встановлений строк, національним судам належало відновити строк для подання скарги за їх власною ініціативою (GEORGIY NIKOLAYEVICH MIKHAYLOV v. RUSSIA, № 4543/04, § 56, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).
Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 357 ЦПК України).
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (частина четверта статті 357 ЦПК України).
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 127 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 147/127/17 (провадження № 61-22215св19) вказано, що:
«відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Законодавець не покладає на суд обов'язок продовжити строк на усунення недоліків у разі усунення недоліків апеляційної скарги частково. При цьому вказані процесуальні правові приписи не позбавляють суд права в разі усунення недоліків не в повному обсязі постановити ухвалу, якою продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Подавши заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, ОСОБА_1 не виконала всі вимоги ухвали апеляційного суду та не надала суду належним чином оформленої апеляційної скарги та її копій відповідно до кількості учасників справи, про відновлення якої вона подала заяву, а тому апеляційний суд із урахуванням часткового усунення недоліків мав продовжити ОСОБА_1 відповідний строк, а повернення апеляційної скарги здійснене судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права».
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Касаційний суд вже зауважував, що:
суд має право залишити апеляційну скаргу без руху з двох підстав: 1) якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або 2) якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними;
при цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку (у разі її неподання разом з апеляційною скаргою) або вказати інші підстави для поновлення строку (за умови визнання судом підстав, вказаних заявником у клопотанні про поновлення строку, неповажними). Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року в справі № 759/109/18 (провадження № 61-18373ск20), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 755/4704/20 (провадження № 61-12449св21), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року в справі № 361/9667/21 (провадження № 61-10340св22) ,постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати від 11 лютого 2025 року в справі № 2-492/11 (провадження № 61-15639св24)).
Можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов'язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості (див., зокрема, пункти 74, 75 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2024 року в справі № 752/8449/20 (провадження № 61-15447св23)).
У справі, що переглядається:
при відмові у відкритті апеляційного провадження апеляційний суд міркував так, що ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту п'ятиденний строк, з дня отримання ухвали, для усунення виявлених недоліків. Оскаржене рішення постановлено 21 березня 2025 року, а відтак визначений законодавством тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду розпочався 22 березня 2025 року та сплинув 21 квітня 2025 року. При цьому ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Такташов О. Я., висловлюючи незгоду із ухваленим судом рішенням, лише 29 квітня 2025 року звернувся до Київського апеляційного суду, подавши апеляційну скаргу через систему «Електронний суд», що вказує на пропуск строку, встановленого для оскарження рішення суду в апеляційному порядку. 19 травня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла заява адвоката Такташова О. Я., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 про усунення недоліків, до якої долучено докази доплати судового збору. При цьому у поданій заяві останній зазначив, що апеляційна скарга була залишена без руху у зв'язку із несплатою судового збору в повному обсязі. Однак адвокатом Такташовим О. Я., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , залишено поза увагою вимоги апеляційного суду щодо подання до апеляційного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що узгоджується з частиною третьою статті 357 ЦПК України. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Такташов О. Я., у визначений строк не було усунуто недоліки апеляційної скарги, шляхом подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважав, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити;
аналіз матеріалів справи свідчить, що: суд першої інстанції ухвалив рішення 21 березня 2025 року і оголосив його вступну та резолютивну частину (а. с. 125 - 126, том 2); у судовому засіданні був присутній позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 (а. с. 125 - 126, том 2); дати складення повного тесту рішення від 21 березня 2025 року не містить (а. с. 127 - 135, том 2);
29 квітня 2025 року представник позивача Такташов О. Я. через «Електронний суд» подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 21 березня 2025 року (а. с. 197, том 2). В апеляційній скарзі вказувалося про те, що «текст оскаржуваного рішення отримано представником позивача та безпосередньо позивачем лише 02 квітня 2024 року, а тому строк для подання апеляційної скарги 01 квітня 2025 року» (а. с. 202, том 2);
в справі міститься: супровідний лист від 21 березня 2025 року вих № 29915/25-вих про направлення позивачу ОСОБА_1 копії рішення від 21 березня 2025 року (а. с. 136, том 2), проте відсутні докази про його отримання позивачем; довідки про доставку електронного документа (рішення від 21 березня 2025 року) від 03 квітня 2025 року представнику відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» та її представнику Шиліну В. А. (а. с.137 - 139); відсутня довідка про доставку електронного документа (рішення від 21 березня 2025 року) позивачу чи його представнику; є розписка про «отримання ухвали/постанови/наказу/виконавчого листа/ рішення суду в якій вказано що ОСОБА_1 отримав «від …… по справі № » 03 квітня 2025 року (а. с. 140, том 2);
апеляційний суд не звернув уваги на те, що: відповідно до статті 272 ЦПК України копія повного судового рішення повинна бути вручена учасникам справи; в матеріалах справи відсутні належні докази, що позивачу чи його представнику рішення суду першої інстанції було вручене (видане); по суті представник позивача в апеляційній скарзі непрямо заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, проте не вирішив це клопотання; в частині другій статті 354 ЦПК України передбачено право особи на поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження у випадку, якщо учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, подав апеляційну скаргу подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження. Як наслідок, оскаржену ухвалу апеляційного суду належить скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права.
У зв'язку із наведеним, касаційний суд вважає, що касаційні скарги належить задовольнити частково, оскаржену ухвалу апеляційного суду належить скасувати та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції ухвала Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко