Ухвала
26 січня 2026 року
м. Київ
справа № 335/6779/24
провадження № 61-1032ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Ямою Дмитром Миколайовичем, на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 грудня 2025 року в справі за позовом концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У червні 2024 року концерн «Міські теплові мережі» звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії в розмірі 69 213,92 грн та стягнути з відповідача судовий збір.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2025, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 22 грудня 2025 року, позов концерну «Міські теплові мережі» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму заборгованості за постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року до 30 квітня 2024 року в розмірі 69 213,92 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн, а всього стягнуто: 71 636,32 грн.
21 січня 2026 року ОСОБА_1 через Електронний суд подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана адвокатом Ямою Д. М., на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 грудня 2025 року.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Таким чином, ціна позову у цій справі становить 69 213,92 грн і не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У касаційній скарзі вказується, що питання права, що застосовується, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема положення Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону № 315 від 22 листопада 2018 року, до споживача як одноосібного власника приватного будинку. Ця Методика призначена виключно для будівель з кількома споживачами (співвласниками приміщень) та загальним вузлом обліку, де виникає потреба в розподілі небалансу (п. 1.1, 1.2 Методики). Застосування її до приватного будинку з єдиним власником суперечить суті норм Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та призводить до необґрунтованого багатократного завищення платежів. Відсутність у практиці Верховного Суду висновків щодо такого застосування Методики створює неоднозначність у правозастосуванні, що впливає на тисячі подібних справ по всій Україні. Перегляд цієї справи дозволить сформувати єдину практику, запобігаючи хаотичному тлумаченню норм у сфері комунальних послуг, що є фундаментальним для забезпечення правової визначеності. Справа має виняткове значення для скаржника, оскільки безпідставні нарахування ставлять її на грань зубожіння - так звані «борги», вигадані Позивачем, перевищують наявний у Відповідачки дохід (пенсія за віком). Неправильне застосування норм матеріального права безпосередньо порушує конституційні права скаржника на справедливий суд та захист власності, оскільки призводить до необґрунтованих фінансових втрат у сфері житлово-комунальних послуг-галузі, що торкається мільйонів громадян. Суспільний інтерес полягає в необхідності уніфікації підходів до тлумачення підзаконних актів (як-от Методика № 315), аби уникнути масових спорів між споживачами та постачальниками послуг, що навантажують судову систему. Для скаржника це має виняткове значення, оскільки стосується щоденного користування
приватним майном і може призвести до тривалих наслідків, включаючи борги та обмеження доступу до послуг. Проте особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує, чому саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес і в чому проявляється виняткове значення для неї цієї справи. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для відповідача.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що ВерховнийСуд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Вказівка в резолютивній частині постанови апеляційного суду про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене рішення ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Ямою Дмитром Миколайовичем, на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 грудня 2025 року в справі за позовом концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков