21 січня 2026 року
м. Київ
справа № 333/5676/24
провадження № 61-12257св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Трачук Наталія Іванівна, на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, в складі судді Боєва Є. С., від 11 березня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду, в складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Кухаря С. В., Подліянової Г. С., від 17 вересня 2025 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення порядку участі батька у вихованні дитини.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 07 червня 2019 року сторони зареєстрували шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_1 - у них народився син ОСОБА_3 .
3. Позивач вказує, що з квітня 2022 року проходить військову службу.
4. Бажає підтримувати зв'язок із сином, проте відповідачка створює йому перешкоди у цьому, не повідомляє про зміну свого місця проживання, місцезнаходження сина, не дозволяє спілкуватися з дитиною. Зокрема у період з 28 травня по 06 червня 2024 року він перебував у щорічній відпустці, про що повідомляв відповідачку, але сина так і не побачив.
5. Посилаючись на те, що позбавлений можливості вирішити спір добровільно, ОСОБА_1 просив суд зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у вихованні та вільному спілкуванні із сином - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом визначення таких способів участі батька у вихованні та спілкуванні з сином:
- встановити ОСОБА_1 необмежене спілкування та побачення з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем його знаходження, навчання або за місцем перебування/проживання позивача та дозволити під час його канікул тимчасові виїзди сина з батьком у період всіх канікул дитини (не менш ніж на тиждень), як у межах України, так і за кордоном (без обмежень), під час літніх канікул не менше ніж на два місяці (будь-який період з початку червня до кінця серпня);
- встановити ОСОБА_1 необмежене спілкування та побачення з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між ним та сином, а також тричі на тиждень (у вівторок та четвер з 13.00 до 21.00, у неділю з
9.00 до 21.00) без присутності матері.
Короткий зміст оскаржених судових рішень
6. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 17 вересня 2025 року, позов задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вільному спілкуванні, вихованні та побаченні із сином - ОСОБА_4 та встановлено такі способи участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
- на період відпустки батька - ОСОБА_1 , за попередньою домовленістю з матір'ю, ОСОБА_2 , з урахуванням режиму дня та стану здоров'я дитини зустрічі ОСОБА_1 з малолітнім сином - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щоденно з 13.00 год. до 19.00 год. з урахуванням графіку навчання дитини та в присутності матері дитини ОСОБА_2 , без присутності третіх осіб, з правом відвідування дитячих розважальних закладів;
- щоденно в період з 20.00 год. до 21.00 год., але не більше 30 хвилин, здійснення спілкування ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку (Viber, НОМЕР_1 , Telegram) за номером мобільного телефону, вказаного матір'ю ОСОБА_4 НОМЕР_2 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
7. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, врахував, що позивач перебуває на військовій службі в зоні ведення бойових дій, однак його намагання за допомогою засобів мобільного зв'язку домовитися з матір'ю дитини щодо можливості спілкування з сином, не знайшли позитивного вирішення, тому права позивача можуть бути захищені судовим рішенням.
8. З урахуванням наявності між сторонами конфлікту та неприязних стосунків, відсутності домовленості щодо порядку спільного виховання дитини, суди визначили спосіб участі батька у вихованні дитини., який передбачає відповідні дні та години їхнього спільного спілкування, контакту на нейтральній території, а також можливість їхнього спілкування засобами телефонного та інтернет-зв'язку. Крім того, з огляду на вік дитини, диференційовано способи участі батька у вихованні сина залежно від графіку навчання в освітніх закладах. При цьому враховано висновок органу опіки та піклування, який суди вважали обґрунтованим і таким, що відповідає найкращим інтересам дитини.
9. Апеляційний суд додатково зазначив, що задоволення у повному обсязі позовних вимог ОСОБА_1 не відповідатиме розумному балансу участі обох батьків у вихованні дитини, а запропонований ОСОБА_2 графік зустрічей обмежуватиме право батька на участь у вихованні дитини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат
Трачук Н. І., просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині визначення способу участі у вихованні сина, ухваливши у цій частині нове судове рішення яким
Встановити такі способи участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_4 :
- необмежене спілкування та побачення з сином, за місцем його знаходження, навчання або за місцем перебування/ проживання позивача та дозволити під час його канікул тимчасові виїзди сина з батьком у період всіх канікул дитини (не менше ніж на тиждень), як у межах України, так і за кордоном(без обмежень), під час літніх канікул не менше ніж на два місяці (будь- який період з початку червня до кінця серпня);
- необмежене спілкування та побачення з сином, особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між ним та сином, а також побачення тричі на тиждень у вівторок та четвер з 13.00 до 21.00, у неділю чи суботу з 9.00 до 21.00 чи два вихідних субота та неділя через тиждень з правом ночівлі у батька без присутності матері.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
11. У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат
Трачук Н. І., подав касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 вересня 2025 року.
12. Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у листопаді 2025 року надійшли до Верховного Суду.
13. Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року
у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15,
від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14, від 16 червня 2020 року
у справі № 145/2047/16, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19, постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19, від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22, від 31 січня 2024 року
у справі № 276/1741/22, від 21 березня 2024 року у справі № 711/1839/23,
від 30 липня 2025 року у справі № 753/2281/23 (пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України).
15. Касаційна скарга мотивована тим, що висновок органу опіки та піклування не відповідає найкращим інтересам дитини і обмежує право батька на вільне та необмежене спілкування з сином.
16. Вказує, що суди попередніх інстанцій, встановили режим спілкування, про який позивач не просив, який його не влаштовує і не захищає його прав.
17. Зазначає, що суди не встановили негативної поведінки ОСОБА_1 , яка б могла зашкодити дитині, чи виключних обставин, які б свідчили про необхідність обов'язкової присутності ОСОБА_2 під час побачень батька з сином.
18. Крім того, призначаючи побачення дитини з батьком у присутності матері, суди не врахували наявний конфлікт між батьками. Вважає, що за відсутності обставин, які б свідчили про реальну небезпеку для дитини зі сторони батька, є недоцільним проведення побачень у присутності матері та без присутності третіх осіб, що виключає, наприклад, можливість дитини під час зустрічей з батьком, зустрічатись у цей час ще й з бабусею.
19. Стверджує, що визначені у рішенні формулювання «на період відпустки», «за домовленістю з матір'ю», а також обмеження годинами періоду спілкування засобами телефонного зв'язку не відповідає розумному балансу участі батька у вихованні дитини та не враховує факт знаходження позивача на військовій службі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
20. У листопаді 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат
Сандак І. А., подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача.
21. Відзив мотивований тим, що на час розгляду справи судом першої інстанції позивачка не була працевлаштована, проте 02 вересня 2025 року вийшла на роботу, про що повідомила апеляційний суд. Просила врахувати, що вона не має змоги виконувати рішення суду і приводити дитину для зустрічей з батьком у будні дні з 13.00 до 19.00 на період його відпустки. Однак її доводи залишились поза увагою апеляційного суду, що призведе до повторних звернень з новими позовами та можливих стягнень за невиконання рішення суду.
22. Вважає, що вимога батька щодо необмеженого спілкування з сином не узгоджується із графіком навчання дитини та її режимом дня.
Інші процесуальні звернення, які надійшли до Верховного Суду
23. У січні 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сандак І. А., подала клопотання про зупинення виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2025 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 17 вересня 2025 року, посилаючись на те, що вона не має можливості їх виконувати, оскільки визначений судами графік побачень накладається на графік її роботи. Крім того вона не може залучити третіх осіб для зустрічей сина з батьком, оскільки це суперечить змісту оскаржених судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24. Сторони є батьками ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
25. Згідно з висновком від 28 лютого 2025 року № 22.01/01-34-212 районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити батькові ОСОБА_1 такі способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 :
- за попередньою домовленістю з матір'ю, ОСОБА_2 , з урахуванням режиму дня та стану здоров'я дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на період відпустки батька щоденно з 13.00 год. до 19.00 год, з урахуванням графіку навчання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в присутності матері дитини ОСОБА_2 , без присутності третіх осіб, з правом відвідування дитячих розважальних закладів;
- при можливості спілкування мобільним зв'язком, щоденно з 20.00 год. до 21.00 год. безперешкодно спілкуватися з малолітнім сином ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку (Viber, WhatsApp, Telegram) за телефоном НОМЕР_3 .
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
26. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
27. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
28. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
29. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
30. Згідно із частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
31. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
32. У справі, яка переглядається Верховним Судом, предметом спору є визначення способу участі у вихованні дитини, а тому Верховний Суд керується положеннями Конвенції про права дитини, СК України, Законом України «Про охорону дитинства», а також іншими правовими актами.
33. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
34. Згідно із частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
35. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
36. У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
37. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті
27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
38. Згідно зі статтею 141 СК України, яка кореспондується із частиною третьою статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
39. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
40. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
41. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
42. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
43. Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
44. Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
45. Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце, час і порядок їхнього спілкування.
46. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
47. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
48. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних й світових історичних і культурних цінностей, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.
49. Колегія суддів зауважує, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини. Водночас, відновлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком перебуває у площині належного виконання обома батьками своїх обов'язків з виховання дитини.
50. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
51. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
52. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
53. Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
54. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
55. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що між сторонами існують конфліктні та неприязні стосунки, що перешкоджає добровільній домовленості про порядок виховання та спілкування батька, який на час звернення до суду з цим позовом та вирішення справи судами перебуває на військовій службі, з малолітнім сином 2019 року народження, який проживає з матір'ю.
56. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суди врахували висновок органу опіки та піклування від 28 лютого 2025 року
№ 22.01/01-34-212 та визначили спосіб участі позивача у вихованні сина, який передбачає відповідні дні та години їхнього спільного спілкування, контакту на нейтральній території у період відпустки батька, за попередньою домовленістю з матір'ю, з урахуванням режиму дня та стану здоров'я дитини, а також можливість їхнього спілкування засобами телефонного та інтернет-зв'язку.
57. У § 54 рішення від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. також рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
58. Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків.
59. Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
60. У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі, її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди (див. постанови Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19, від 26 червня 2023 року у справі
№ 753/5374/22).
61. Право батька на спілкування із дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей із батьком.
62. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про недоцільність проведення побачень в присутності матері, вказує, що суди не врахували наявність конфлікту між батьками, не встановили його негативної поведінки, яка б могла зашкодити дитині, чи виключних обставин, які б свідчили про необхідність обов'язкової участі ОСОБА_2 під час побачень батька з сином.
63. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що після розгляду справи судом першої інстанції вона працевлаштувалась, а тому має складнощі у виконанні рішення суду, яке передбачає її присутність під час зустрічей батька із сином.
64. За змістом частини другої статті 159 СК України обумовлення побачень батьків з дитиною присутністю іншої особи можливе лише в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини.
65. Ухвалюючи рішення про проведення зустрічей позивача з сином в присутності матері, суд першої інстанції зазначив, що наразі дитина за своїм віком, психоемоційним розвитком, побутовими навичками не може тривалий час перебувати поза домівкою матері.
66. У постанові Верховного Суду від 30 липня 2025 року у справі
№ 753/2281/23, на яку міститься посилання в касаційній скарзі, вказано, що «суди не встановили негативної поведінки позивача, яка могла б зашкодити дитині, чи виключних обставин, які свідчили б про необхідність обов'язкової присутності відповідача під час побачень батька з донькою. При цьому наявність між сторонами неприязних стосунків і конфліктів може негативно впливати на ставлення дитини до батька при проведенні його зустрічей з дочкою у присутності матері, що може перешкоджати налагодженню їх спілкування».
67. З матеріалів справи вбачається, що дитина досягла 6 річного віку, батько періодично спілкується та зустрічається з сином. Відомостей про те, що такі зустрічі і спілкування суперечать інтересам дитини чи загрожують її життю та здоров'ю матеріали справи не містять. Відсутні такі факти і у висновку органу опіки та піклування.
68. Отже, визначаючи порядок побачень дитини з батьком у присутності матері, суди не в повній мірі врахували встановлені обставини та рівність прав батьків.
69. Верховний Суд дійшов висновку про можливість проведення побачень дитини з батьком без присутності матері. Такий порядок відповідатиме найкращим інтересам дитини, сприятиме формуванню емоційного зв'язку з батьком та зменшенню конфліктів між сторонами, і, як наслідок, їх негативного впливу на дитину та враховуватиме рівність прав батьків на виховання дитини.
70. Крім того, обумовлюючи побачення батька з дитиною попередньою домовленістю з матір'ю, суди фактично поставили можливість таких побачень в залежність від волі відповідачки, що з огляду на обставини справи та конфліктні стосунки між батьками є недоцільним.
71. При цьому об'єктивні обставини, такі як режим дня, стан здоров'я та графік навчання дитини, дійсно можуть впливати на проведення зустрічей батька із сином.
72. Незрозумілими також є висновки судів щодо проведення побачень «без присутності третіх осіб», оскільки це формулювання є занадто широким і може бути розтлумачене як вимога проводити побачення батька із сином наодинці, що вочевидь неможливо у громадських місцях.
73. У випадку, якщо суди вважали, що під час зустрічей батька із сином не повинні бути присутні конкретні особи, вони мали чітко про це вказати і мотивувати у своїх рішеннях.
74. Водночас Верховний Суд загалом погоджується із визначеним судами попередніх інстанцій способом участі батька у виховані сина, оскільки задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі на цьому етапі життя житини не буде відповідати розумному балансу участі обох батьків у вихованні дитини.
75. Суди врахували об'єктивні умови, які існували на час вирішення справи та впливали на обсяг спілкування батька з дитиною, а саме запровадження воєнного стану на всій території в Україні та проходження позивачем військової служби в підрозділі Національної гвардії України, який залучений до захисту Батьківщини в умовах повномасштабної збройної агресії росії проти України.
76. Саме ці об'єктивні обставини і вплинули на визначений судами порядок і обсяг спілкування.
77. Зміна цих обставин, як і динамічний розвиток сімейної ситуації, можуть бути підставою для того аби визначені у розглядуваній справі способи участі батька у вихованні дитини були змінені в подальшому, як за домовленістю батьків так і за рішенням суду, з урахуванням інтересів дитини.
78. Висновки судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору, з урахуванням змін, внесених цією постановою Верховного Суду, не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року
у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15,
від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14, від 16 червня 2020 року
у справі № 145/2047/16, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19, постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19, від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22, від 31 січня 2024 року
у справі № 276/1741/22, від 21 березня 2024 року у справі № 711/1839/23, на які посилався заявник у касаційній скарзі.
79. Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
80. Враховуючи наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню, а оскаржені судові рішення - зміні, з урахуванням мотивів викладених Верховним Судом.
81. ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржила, а її посилання у відзиві на касаційну скаргу про необхідність скасування судових рішень не є поданням касаційної скарги.
82. Верховний Суд у постанові від 24 травня 2023 року у справі
№ 179/363/21 звертав увагу на недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягла в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.
83. З огляду на те, що касаційний перегляд справи завершено, відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання оскаржених судових рішень.
Керуючись статтями 402, 403, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Трачук Наталія Іванівна, задовольнити частково.
2. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 вересня
2025 року змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові Верховного Суду.
3. У резолютивній частині рішення Шевченківського районного суду
м. Запоріжжя від 11 березня 2025 року абзац
« - на період відпустки батька - ОСОБА_1 , за попередньою домовленістю з матір'ю, ОСОБА_2 , з урахуванням режиму дня та стану здоров'я дитини зустрічі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з малолітнім сином - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щоденно з 13.00 год. до 19.00 год. з урахуванням графіку навчання дитини та в присутності матері дитини ОСОБА_2 , без присутності третіх осіб, з правом відвідування дитячих розважальних закладів;»
змінити, виклавши в новій редакції:
«- на період відпустки батька - ОСОБА_1 , зустрічі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 з малолітнім сином - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щоденно з 13.00 год. до
19.00 год. з урахуванням режиму дня, стану здоров'я та графіку навчання дитини, без присутності матері, з правом відвідування дитячих розважальних закладів;».
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара О. В. Ступак В. В. Шипович