Провадження № 11-кп/803/811/26 Справа № 216/7800/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 січня 2026 року м. Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря: ОСОБА_5
захисника: ОСОБА_6 ( в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду у м. Кривий Ріг, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , на ухвалу Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,-
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Ухвалою судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 29 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Мотивуючи вказане рішення, суд зазначив про вагомість ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується.
Суд вважає, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні забезпечити досягнення мети, визначеної ст. 177 КПК України.
Доводи апеляційної скарги:
Із вказаною ухвалою не погодився захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , та оскаржив її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що стороні обвинувачення відомі факти щодо стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 , зокрема про захворювання на саркоїдоз та супутні ураження органів, що потребують спеціалізованого лікування, яке неможливо забезпечити в умовах тримання під вартою. На думку захисту, ці обставини дозволяють застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю.
Вказує, що прокурор у судовому засіданні не довів ризики вчинення ОСОБА_7 дій, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, на думку захисту, суд не повною мірою врахував характеризуючи матеріали стосовно обвинуваченого, його міцні соціальні зв'язки з родиною та стан здоров'я. Обвинувачений ОСОБА_7 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , призваний за мобілізацією на військову службу 25.07.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на посадах стрільця, санітара, стрільця-снайпера. Є учасником бойових дій, неодноразово брав безпосередню участь у відсічі збройної агресії російської федерації, внаслідок чого дістав поранення різного ступеня тяжкості.
Зазначає, що за наведених обставин ухвала про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає скасуванню, а запобіжний захід слід змінити на цілодобовий домашній арешт за місцем реєстрації обвинуваченого із застосуванням електронних засобів контролю.
Позиції сторін в суді :
Захисник у судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній.
Обвинувачений про дату, час та місце апеляційного перегляду був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення або проведення судового засідання в режимі відеоконференції до суду не надходило.
Прокурор про дату, час та місце апеляційного перегляду був повідомлений належним чином. У зазначений час до відеоконференцзв'язку не приєднався, що підтверджується журналом судового засідання.
З'ясувавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності обвинуваченого та прокурора, керуючись вимогами ч. 4 ст. 422-1 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за їх відсутності.
Висновки суду:
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами пунктів 3 та 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Нормами частини 2 цієї статті визначено, що вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання судом вимог ст. 177, 178, 194 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Відповідно до наданих матеріалів, колегією суддів встановлено, що в провадженні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
05 липня 2025 року слідчим суддею Апостолівського районного суду Дніпропетровської області щодо підозрюваного ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 01 вересня 2025 року включно, без визначення розміру застави, дію цього заходу надалі було продовжено.
01 грудня 2025 року ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк дії тримання під вартою на 60 діб, тобто до 29 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
Конституція України найвищою соціальною цінністю визнає людину, її життя та здоров'я. Положеннями статей 3 та 27 Конституції України встановлено, що кожен має право захищати своє життя та здоров'я, життя та здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , обґрунтовано встановив, що обраний обвинуваченому запобіжний захід термін дії якого закінчується, відповідає характеру та тяжкості інкримінованого йому діяння.
В обґрунтування прийнятого рішення суд вказав, що з урахуванням обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , та наведених прокурором доводів, що свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення ОСОБА_7 дій, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та задоволення клопотання прокурора. Відповідно, суд не вбачає підстав для задоволення заяви захисника про зміну раніше обраного запобіжного заходу.
Ураховуючи викладене, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, колегія суддів вважає подальше тримання обвинуваченого під вартою виправданим. Прокурор довів наявність ризику переховування від суду (з урахуванням тяжкості покарання за інкримінований злочин), який не зменшився і в сукупності з іншими встановленими обставинами обґрунтовує такий захід.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність на цей час фактів втечі обвинуваченого не свідчить про неможливість вчинення ним таких дій надалі.
Належна процесуальна поведінка обвинуваченого та відсутність спроб реалізації ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зумовлені не його високими моральними якостями, а дієвістю обраного запобіжного заходу.
Отже, ураховуючи наявність ризиків,передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що на цій стадії кримінального провадження є підтвердженою неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, як на тому наполягає сторона захисту.
Підстав, які б виключали можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не вбачається, доказів на підтвердження неможливості перебування ОСОБА_7 під вартою на цей час суду не надано.
Таким чином, вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції повною мірою обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання ОСОБА_7 під вартою є не лише очікування суду, а й дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб. Це в цьому випадку повністю виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Отже, на цей час продовжують існувати обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні; наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися.
З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виключити ризики, пов'язані зі звільненням останнього з-під варти.
Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала не містить характеристики особи обвинуваченого, є безпідставними.
Судом враховано відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого під вартою, зокрема таких, як похилий вік, інвалідність, тяжкі або хронічні захворювання тощо.
Взято до уваги відсутність в обвинуваченого на утриманні неповнолітніх або інших осіб, вчинення кримінального правопорушення в період перебування на військовій службі та відсутність судимостей.
Щодо зазначеного в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_7 є військовослужбовцем, учасником бойових дій, неодноразово пораненим, раніше не судимим, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, слід зазначити: більшість із цих обставин існували і на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення. Відтак вони очевидно не утворили жодних моральних запобіжників при обранні обвинуваченим моделі поведінки, а тому не здатні у разі звільнення з-під варти запобігти існуючим ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Доводи апеляційної скарги щодо стану здоров'я ОСОБА_7 , який має значні бойові поранення, численні діагнози, зокрема саркоїдоз та супутні ураження органів, що потребують спеціалізованого лікування, яке неможливо забезпечити в умовах тримання під вартою, є безпідставними.
Стороною захисту під час апеляційного розгляду не надано документально підтверджених та переконливих доказів, що унеможливлюють перебування ОСОБА_7 під вартою або свідчать про наявність загрози здоров'ю чи життю обвинуваченого, а також про те, що ОСОБА_7 позбавлений необхідної медичної допомоги через неможливість лікування в умовах тримання під вартою.
Доводи апелянта, що обвинувачений не має можливості впливати на свідків, оскільки вони є військовослужбовцями та перебувають у розташуванні військової частини, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки під незаконним впливом слід розуміти не лише погрози, а й будь-які інші протиправні дії, зокрема вмовляння, підкуп чи інші способи схиляння свідків до зміни наданих ними показань. Обвинувачений має об'єктивну можливість здійснювати незаконний вплив на свідків у межах даного кримінального провадження в майбутньому.
Колегія суддів зазначає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, а й надалі на стадії судового розгляду - до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та їх дослідження. Оскільки судовий розгляд триває і свідки ще не допитані, вказаний ризик є актуальним, тому доводи сторони захисту в цій частині колегія до уваги не бере.
Також колегія суддів бере до уваги, що на цей час на території України триває збройна агресія з боку російської федерації, а на всій території країни введено воєнний стан, що значно ускладнює контроль за виконанням обвинуваченим іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Отже, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання та продовження строку тримання під вартою, і дійшов правильного висновку, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, на цей час не зменшилися та продовжують існувати. Тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, наразі є неможливим.
Чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (тобто поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні надалі, а тому доводи про необґрунтованість заявлених ризиків є безпідставними.
Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, який спричинив загибель людини, більш того визначення розміру застави є дискреційним правом суду, а не його обов'язком.
Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину проти життя, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, колегія суддів доходить висновку, що необхідним та достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, у зв'язку з обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.
Колегія суддів не вбачає в діях суду першої інстанції порушень кримінального процесуального законодавства, які б вплинули на законність прийнятого рішення про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 .
Фактично подана апеляційна скарга викликана самим лише недосягненням бажаного результату у виді звільнення ОСОБА_7 з під варти, що в жодному випадку не може бути підставою для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу.
Ураховуючи сукупність обставин, в тому числі стадію судового провадження, дані про особу ОСОБА_7 суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність даних які б свідчили, що зазначені ризики не існують, а інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого і продовження раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наразі тримання обвинуваченого під вартою є обґрунтованими та виправданими, оскільки виключно в такому виді можливо забезпечити досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегія суддів не вбачає та вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи судом, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: