Провадження № 22-ц/803/2632/26 Справа № 180/145/25 Суддя у 1-й інстанції - Нанічкіна Н.М. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
27 січня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Халаджи О.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Громов Юліан Анатолійович,
на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2025 року, -
27.01.2025 року до Марганецького міського суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, в якому позивач просив стягнути з відповідача 10 000 доларів США, що на момент подачі позову становить 421 727 грн, а також 3 % річних у сумі 4 979, 68 грн.
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
02.12.2025 року від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Громов Юліан Анатолійовичнадійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2025 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не врахував, що позивач надав відповідачу 06.10.2023 року 10 000 доларів США, що підтверджується відповідною розпискою, відповідач вказану суму боргу не повернув, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до суду.
Розписка була написана в загально доступному стилі, а тому не зрозуміло, чому суд першої інстанції не зрозумів у якій валюті.
Від ОСОБА_2 , в інтесах якого діє адвокат Ковальчук Денис Юрійович надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що в наявній в матеріалах цивільної справи розписці від 06.10.2023 року не зазначено обов'язку Відповідача повернути грошові кошти Позивачу. Розписка, як документ, що підтверджує грошове зобов'язання має містити умови отримання позичальником грошових коштів в борг, із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Тож надана розписка не може вважатися борговим документом, а тому не має підстав для зазначеної в ній суму та відповідні 35 річних.
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.137-138).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції треба скасувати та винести нове рішення з наступних підстав.
Судом першої інстанції взагалі не встановлені обставини справи, суд лише зазначив, з яких підстав він не приймає до уваги розписку від 06.10.2023 року про отримання відповідачем від позивача 10 000 доларів.
Але колегія суддів апеляційного суду погодитись з таким висновком не може з огляду на таке.
Апеляційним судом встановлено.
06.10.2023 року ОСОБА_1 передав у борг ОСОБА_2 10 000 доларів США, до вимоги про їх повернення, що підтверджується відповідною розпискою (а.с.93).
19.07.2024 року ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_2 вимогу про повернення боргу не пізніше 30-ти календарних днів з моменту отримання вимоги (а.с.11). Вимогу про повернення коштів ОСОБА_2 отримав 30.07.2024 року (а.с.12).
Відповідач не виконав свого зобов'язання щодо повернення боргу в результаті чого позивач 27.02.2025 року звернувся до суду з відповідним позовом (а.с.1-4).
В суді першої інстанції ОСОБА_2 заперечував проти позову та його представник заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи (а.с.42-43).
Судом першої інстанції заявлене клопотання було задоволено та призначено судову почеркознавчу експертизу. Витребувана у позивача розписка в оригіналі, витрати на проведення експертизи покладені на відповідача (а.с.56).
Відповідач не надав експерту в достатній кількості зразки почерку та підпису та не оплатив експертизу, в результаті чого експертом було спрямовано до суду Повідомлення про неможливість надання висновку експерта (а.с.91-92).
Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Тож надання позивачем розписки про отримання відповідачем 10 000 долав США є підтвердженням укладення між сторонами договору позики.
В розписці про отримання грошових коштів (а.с.93) позивачем зазначено, що він отримав 10 000 $.
Суд першої інстанції поставив під сумнів яку саме валюту отримав відповідач.
З цього приводу колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Позивач наполягав на тому, що він надав у борг відповідачу саме 10 000 доларів США.
На спростування доводів сторони позивача, стороною відповідача не надано жодного доказу, а тому апеляційний суд вважає доводи позивача щодо валюти доведеними.
Враховуючи, що відповідачем не були виконані вимоги експерта-почеркознавця щодо надання додаткових матеріалів для дослідження, а також не була оплачена експертиза, апеляційний суд вважає доведеним той факт, що саме відповідач написав та підписував розписку про отримання коштів (а.с.93), а тому вважає доведеним факт отримання ним 10 000 доларів США в позику у позивача.
При таким обставинах апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з винесенням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи, в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Громов Юліан Анатолійович задовольнити.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2025 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму боргу у розмірі 421 729 грн, 3% річних у розмірі 4 929, 68 грн, судовий збір за подання позову у розмірі 4 267, 08 грн та судовий збір за апеляційний розгляд справи у розмірі 5 120 грн, а загалом стягнути 436 045 (чотириста тридцять шість тисяч сорок п'ять) гривень 76 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення виготовлено 27.01.2026 року.
Судді: